Шпаргалка по "Экономике труда"

1.Соц-ек  сутність праці та соц-труд  відносин. Особливості праці та  соціально-трудових відносин як  об’єкта дослідження.

Соціально-економічна сутність праці: Праця – фундаментальна форма діяльності людини, спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей та надання різноманітних послуг. П’ять елементів процесу праці: предмети праці – речі, дані природою, або предмети, вироблені попередньою працею, тобто те, на що спрямована праця людини з метою створення життєвих благ; засоби праці; доцільна діяльність людини – визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми; організація праці – система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації для здійснення процесу праці; сама праця (жива праця) – процес усвідомленого впливу працівника, який має відповідні знання, вміння та навички на предмети праці задля досягнення конкретного результат.Але виділяють 3 основнімоменти процесу праці: *доцільна діяльність людини,*предмет праці,*засоби праці.

Соціально-трудові  відносини - це комплекс взаємовідносин між їхніми сторонами - найманими працівниками, роботодавцями (суб'єктами) і органами сторін за участі держави (органів законодавчої та виконавчої влади) і місцевого самоврядування, що пов'язані з наймом, використанням, відтворенням робочої сили та спрямовані на забезпечення високого рівня і якості життя особистості, колективів та суспільства в цілому.У процесі виникнення та функціонування соціально-трудових відносин наймані працівники передають право використання своєї робочої сили власникові засобів виробництва при збереженні своєї особистої незалежності.

У соціально  орієнтованій ринковій економіці трудові  й соціальні процеси стають одним цілим.

2. Еволюція та сучасні трансформації  напряму наукових досліджень  соціально-трудових проблем.

До індустріальна  епоха, включаючи рабовласницький  лад,добу феодалізму не потребувала  особливих методів управління людьми. Тривалий час існувало поняття про економічний розвиток як процес нагромадження матеріального багатства націїї.

Уперше ідею про те, що люди з іх виробничими  здібностями також являють собою  багатство, висловив  В. Петті.

А. Сміт,оцінюючи роль людини в сусп прогресі,також вважав її не тільки джерелом, але й частиною ссуп багатства.У головній своїй праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» він писав, що вирішальна роль у виробництві багатства належить працівникові, його навичкам та здібностям.А.Сміт показав об'єктивну необхідність існування та розв товарних ринків,що є незаперечною умовою підвищення продуктивності праці, наймання нових працівників.Однак даний підхід є загальноекономічним.

А.Маршал(1842-1924)представник  неокласичної економічної теорії,лідер кембриджської школи маржиналізму, синтезувавши ідеї щодо ролі людини в економіці,безпосередньо пов'язав процес нагромадження багатства з розвитком людини у роботі «принципи політичної економії»

К. Маркс у  роботі « Капітал» дійшов висновку,що розв капіталістичної економіки обов'язково супроводжується посиленням експлуатації праці.

Економіст 20ст ДЖ.М.Кейнс1936року сформулював завдання підтримання  «ефективного» попиту і «повної» зайнятості,ґрунтуючись на реалізації здібностей людини.

Наприкінці 19ст зародилась ек теорія інституціоналізму,її представниками були Т.Верлен Дж. Р.Коммонс(ідеї втілені у новому курсі Рузвельта),У.К.Мітчел

У кінці 20-поч21ст людина стає основним об'єктом економічної  науки

3.Зміст  та характер праці. Особливості  змісту та характеру праці в умовах постіндустріального розвитку економіки.

Зміст і хар пр. залежить від ступеня розв продукт сил і сусп відносин які взаємообумовлюють один одного.

Зміст праці характеризує функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, обумовлені предметом праці, засобами праці й формою організації виробничого процесу. Поняття “зміст праці” включає в себе ступінь відповідальності й складності праці, рівень творчих можливостей, співвідношення виконавських та управлінських функцій, рівень технічної оснащеності, ступінь різноманітності трудових функцій, монотонності, самостійності і т.д. Зміст конкретного виду трудової діяльності пред’являє певні вимоги щодо освіти, кваліфікації, здібностей індивіда. Це основний чинник, що характеризує можливості розвитку особи в процесі праці, визначає спрямованість трудових навичок та реалізації творчих, фізичних та інших здібностей індивіда. Він впливає на ставлення до праці, задоволеність працею, ступінь інтересу до праці, плинність кадрів, рівень продуктивності праці.

   Головним  чинником прогресивної зміни  змісту праці є розвиток матеріально-технічної  бази виробництва, впровадження  науково-технічного прогресу. При  цьому змінюється структура трудових  функцій: функції безпосереднього  впливу на предмет праці переходять від виробника до машин, зростають витрати робочого часу на управління і технічне обслуговування обладнання, а також частка складної кваліфікованої праці, вдосконалюється її змістовність, актуалізуються самостійність і відповідальність працівників. Тому поява нових знарядь і предметів праці, зростання продуктивності праці позначаються на структурі видів діяльності, перерозподіл зайнятих між видами праці з різним змістом: фізичним – розумовим, монотонним-творчим, некваліфікованим-кваліфікованим та ін.

   Слід розрізняти соціальний та функціональний зміст праці. Соціальним є доцільність діяльності працівника, мотивація, ставлення до праці на суспільному (як до професії, виду діяльності) та індивідуальному (як до конкретно виконуваної роботи) рівні. Функціональний зміст праці виявляється у конкретних ролях, функціях, які виконує працівник.

   Характер праці – соціально-економічна природа трудового процесу, суспільна форма його організації, спосіб взаємодії людей у процесі праці.

   Характер праці  залежить від рівня розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу. Соціально-економічна сутність праці відображає характер суспільного ладу. Праця людини завжди включена у визначену систему економічних відносин, здійснюється в умовах історично визначеного способу виробництва. Характер праці відображає її соціально-економічну неординарність, відмінність у межах тієї чи іншої суспільно-економічної формації. Він вказує на соціально-економічний статус працівників, їх місце в системі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ.

Зміст і хар-р праці  віддзеркалюють 2боки одного явища-сутність і форму суп праці,зміна однієї з цих категорій тягне за собою  зміну іншої. 

4.Системна  класифікація праці: ознаки, види  та їх особливості.

Розрізняють загальні і часткові ознаки праці.

Загальні ознаки праці визначаються передусім формою власності і відображають відношення працівників до засобів виробництва, до продукту своєї праці.

Часткові ознаки характеризують особливості функціонування робочої сили. За цими ознаками розрізняють такі види праці залежно від:

• способу здійснення — розумова й фізична;
• кінцевого результату праці — продуктивна й непродуктивна;
• рівня складності праці — складна й проста;
• рівня творчості — творча й нетворча.

Класифікація видів праці залежно від виду діяльності:

1.За характером  та змістои праці: праця наймана та приватна;індивідуальна та колективна;за бажанням, необхідністю, та примусова;фізична та розумова;творча та репродуктивна.

2.За предметом  та продуктом праці: праця наукова,інженерна управлінська,виробнича; підприємницька,інноваційна,промислова і сільськогосподарська,транспортна та комунікаційна.

3.За засобами  та способами праці: праця ручна(технічно не озброена),механізована та автоматизована, коп’ютеризована, низько-,середньо-,високотехнологічна;різного ступеня участі людини.

4.За умовами  праці: стаціонарна та рухома,наземна й підземна; легка, середньої важкості та важка; приваблива, вільна та різного ступення регламентації.

Класифікація  видів праці за її характером та змістом розглядається у двох аспектах — соціальному та структурному.

   Соціальний характер праці зумовлений формою власності на засоби виробництва. Згідно з цією ознакою розрізняють приватну працю (праця власника або орендаря) і найману працю.

Структурний характер праці формується під впливом особливостей змісту праці з точки зору двох головних параметрів — ступеня інтелектуалізації та кваліфікаційної складності трудових функцій.

За  змістом розрізняють такі види праці: проста й складна, творча та репродуктивна, фізична та розумова тощо.

5. Опис роботи згідно міжнародної  практики: зміст та сфера застосування.

У міжнародній  практиці з метою ідентифікації  певного виду праці використовують описання роботи. та слугує основою  вирішення низки прикладних питань у сфері економіки праці та менеджменту персоналу .

Опис  роботи— це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи. Матеріал опису роботи охоплює точно визначений період часу.

Якщо опис роботи дуже великий за обсягом, частини  його матимуть заголовки, які повинні бути короткими й відповідати змістові.

Список  вимог до описання роботи згідно міжнародної  практики: Елементи описання роботи (Завдання роботи: коротке описання,вхід, вихід (результат роботи), засоби праці, вплив навколишнього середовища, інші впливи, процес роботи, окремі завдання); Умови описання роботи(

Організаційні відносини, керівництво, отримує додаткові  розпорядження від того, хто контролює, підлеглі, передає додаткові розпорядження, хто може замінити,заміщує, інші обов’язки, зауваження); Аналіз вимог до виконавця; Оцінка вимог.

Опис роботи допомагає вивчити, перевірити й  узагальнити чиюсь роботу, знайти в ній позитивне та негативне, зробити висновки, намітити перспективи.

6. Зміст та практичне значення  аналізу роботи в управлінні трудовими показниками.

Трудові показники – це кількісні та якісні характеристики для оцінки стану соціально-трудових відносин на підприємстві, використання робочої сили та ефективності праці (за визначений період часу).

До основних трудових показників відносять: продуктивність праці, виробіток, трудомісткість, чисельність персоналу, заробітна плата, фонд оплати праці, фонд споживання.

Аналіз  трудових показників – це вид економічних досліджень для визначення рівня результативності виконання виробничих, управлінських функцій трудовим колективом, а також для розробки заходів щодо підвищення ефективності праці на підприємстві.

Основні задачі аналізу трудових показників:

Ø об’єктивна оцінка використання ресурсів праці: робочої  сили, продуктивності праці;

Ø визначення факторів та їх впливовість (кількісно) на зміну трудових показників;

Ø усунення недоліків  в організації, нормуванні праці;

Ø пошук шляхів використання резервів щодо підвищення продуктивності праці.

Аналіз роботи в управлінні трудовими показниками  не повинен стати самоціллю підприємства. Він має виконувати головні функції в системі управління підприємством: удосконалення планування, регулювання, керівництва.

7. Мета, завдання, об’єкт, суб’єкти управління  працею на підприємстві (в організації). Сутність сучасного типу управління працею

Управління  працею-система соц-ек та організаційних інструментів,що забезпечують умови для становлення та розвитку індивідуальності працівників.,можливості їх самовираження у праці,узгодженості інтересів учасників трудового колективу з метою активізації трудової поведінки,підвищення результативності праці та задоволення потреб працівників.Управління працею має бути спрямоване  на розвиток трудової активності та якісне відтворення робочої сили,ата на забезпечення незалежних результатів праці.

Мета  управлуння працею- створення у працівника позитивного,максимально зацікавленого ставлення до праці,що приводить до поліпшення її результатів.

Об’єкт  управління- людина у процесі праці,яка має статус найманого працівника,володіє трудовим ресурсом і здійснює роль виконавця роботи як комплесу завдань та конкретних функцій.

Суб’єкт- це підрозділи економічної та адміністративної служб під-ва, лінійне керівництво.

Основним завданням слід уважати знання спонукальних мотивів поведінки працівників та відповідне відображення їх в управлінні працею,що дозволить зацікавити працівників у більш високій продуктивності праці. Головні завдання:

*регулювання  соц-труд відносин

*формув та  ефектив використання труд потенціалу  та людського капіталу

*розробка та запровадження політики доходів від трудової діяльності

*організація  заробітної плати

*організація  праці

*нормування  праці