Шпаргалка по "Экономике труда"

23. Сучасний механізм функціонування ринку праці: суб’єкти, об’єкти, засоби впливу.

Ринок праці— це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Механізм  функціонування ринку праці є способом взаємодії та узгодження інтересів роботодавців і реальних та потенційних працівників щодо обсягів та умов використання праці в різноманітних трудових процесах. Його елементами є попит, пропонування, ціна, конкуренція, резервування праці та трудова мобільність.

Суб’єктами РП є сторони—учасники процесу праці: працівники як

власники робочої  сили і продавці послуг праці; підприємці як власники капіталу і покупці послуг праці; організації найманих працівників  та організації роботодавців; держава, яка виконує певні функції  щодо регулювання відносин міжними. Їх поділяють на:носіїв, виконавців та виразників господарсько-трудовихінтересів.

Об’єктом купівлі-продажу на ринку праці є послуги праці.

Носії та виразники  використовують різні способи впливу на державну економічну політику: засоби масової інформації, демонстрації; маніфестації, збір підписів, звернення в суди, кампанії громадянської непокори тощо. В свою чергу, органи державної влади використовують свої засоби адміністративного та економічного впливу на носіїв та виразників господарсько-трудових інтересів: трудове та господарське законодавство, оподаткування, пенсійне законодавство, пільгове кредитування, санкції та штрафи. 

24. Гнучкість та жорсткість ринку праці: сутність, критерії, засоби.

Ринок праці — це сукупність соціально-трудових  відносин,  що  виникають  із  приводуспособів залучення  індивідуальної праці в процес виробництва, способів координації тавикористання праці та  її оцінки, в які вступають працівники, надаючи  трудові послуги,  і підприємці, купуючи та використовуючи їх.

Гнучкiсть ринку  працi передбачає можливiсть пристосування до мiнливих умов, перехiдпрацiвникiввiдоднiєї форми зайнятостi до iншої, широкий спектр умов найму, органiзацiїзаробiтної плати, додаткових виплат, робочого часу, форм i методiвпрацi.

Ринокпрацiможе бути жорсткимабогнучкимзалежновiд того, якiвiдносинисклалисьмiжнайманимипрацiвниками та роботодавцями i якими силами регулюютьсяцiвiдносини.

Виокремлюють  три аспекти ринку працi, вiдносноякихможуть бути використанiпоняттяжорсткостi та гнучкостi: витрати на робочу силу на макро- та мiкрорiвнях; формизайнятостi та режимиробочого часу;професiйна та географiчнамобiльнiстьробочоїсили.

Жорсткийриноквідзначається:

• структурою податкiв і соцiальнихвиплат, якiстрим. пропозицiюробочоїсилина ринку працi;
• наявнiстюсоцiальнихзаходiвзахистузайнятостi, (пов’язанi з ними витратипризводять до зниженняконкурентоспроможностiфiрм i заважають найму);
• негнучкiстюсистеми оплати працi через «монопольну» силу профспiлок і положеньтрудовогозаконодавства, якiстримуютьзниженнязаробiтної плати i унеможливлюютьдодатковийнаймробочоїсили;
• вiдсутнiстю у трудящихдостатньовисокоїквалiфiкацiїабо доступу до профпiдготовки, якi б давали змогупристосовуватись до структурних і технологiчнихзмiн;
• наявнiстюобмежень в органiзацiївласногобiзнесу;
• жорсткими правилами тарифiкацiїробiт, якiгальмуютьмобiльнiстьробочоїсили.

Гнучкiсть  ринку працiпередбачає:

• великутериторiальну та професiйнумобiльнiстьтрудящих;
• гнучкiстьвитрат на робочу силу (в тому числiгнучкiстьрiвня та структуризаробiтної плати) у вiдповiдь на змiни в економiчнiйситуацiї;
• гнучкiстьвнутрiшньогалузевої та мiжгалузевоїдиференцiацiїзаробiтної плати;
• гнучкiсть в управлiннiлюдськими ресурсами на рiвнiпiдприємства (процедури найму, ротацiї та звiльнення);
• гнучкiстьвикористання трудящих у рiзнихформах найму; гнучкiстьрежимiвроботи та розподiлуробочого часу.

Для посиленнягнучкостi ринку працiапроваджуютьсяконкретнi заходи:

• скасуванняжорстких правил регулювання найму та звiльненняпрацiвникiв, якiзаважаютьроботодавцямнайматиновуробочу силу; перегляд положеньтрудовогозаконодавства;
• послабленняролiпрофспiлокпід час проведенняпереговорiвроботодавцiв з найманимипрацiвниками, скасуваннямонопольноїсилипрофспiлок;
• зменшеннясферидержавногорегулюваннязайнятостi та ринку працi;
• децентралiзацiя в областi укладання колективних договорiв,

проведеннядержавнихзаходiвщодоскороченнясферистандартних умов найму та режимiвробочого часу; стимулюваннявикористаннянестандартних форм зайнятостi й режимiвробочого часу.

25. Зайнятість та категорії зайнятих осіб за вітчизняним законодавством.

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням  особистих та суспільних  потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.Згідно ЗУ «Про зайнятість» до зайнятого населення відносяться такі категорії:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;

б) громадяни, які  самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

г) які проходять  службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній  прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу

е) які проходять  професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих  навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни  інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

26. Фактори диференціації допомоги по безробіттю: характеристика, порядок врахування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадокбезробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до Закону матеріальне забезпечення за страхуванням встановлюється зі значною  диференціацією залежно від причин втрати роботи. Перевагу в соціальному  захисті надано категорії безробітних, які втратили роботу з незалежних від них обставин.

Працівникам, які  втратили роботу з незалежних від  них причин, за умови їх реєстрації у державній службі зайнятості статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю надається з восьмого дня після реєстрації у службі зайнятості як таких, що шукають роботу.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від  тривалості безробіття у відсотках  до визначеного розміру:

• у перші 90 календарних  днів виплачується 100 % призначеної  допомоги, яка залежить від страхового стажу особи;

• протягом наступних 90 календарних днів – 80 %;

• у подальшому – 70 %.

Відсоток допомоги постійно зменшується. Тобто людина має не втрачати мотивації до праці.

У 2009 році встановлений мінімальний розмір допомоги по безробіттю – 360 грн.

Допомога по безробіттю може виплачуватись одноразово для організації підприємницької  діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з  відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їхнім бажанням.

27. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування: сутність, джерела формування, напрями використання.

Фонд заг-обов'язков.держ.соц страх. на випадок безробіття створений для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів для надання соціальних послуг.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.

Джерелами формування фонду виступають:

>   асигнування  з Держ. бюджету, розмір яких  встановлюється Верховною Радою  України;

>страхові внески  страхувальників-роботодавців, застрахованих  осіб, що сплачуються на умовах  і в порядку, передбачених законодавством;

> суми фінансових  санкцій застосованих до підприємств, установ, організацій  та  фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до законодавства на посадових осіб та громадян за такі порушення;

>  прибуток, одержаний від тимчасово вільних  коштів, у тому числі резервів  Фонду, на депозитному рахунку;

> благодійні  внески громадських об'єднань, підприємств,   організацій  громадян, зарубіжних фірм;

> кошти служби  зайнятості за надані послуги  підприємницьким структурам тощо;

На  державному рівні основними напрямами  використання фонду є:

> розвиток  центрів підготовки, навчання та  профорієнтації вивільнюваних працівників;

>проведення  наукових досліджень з проблем  рівноваги ринку праці та зайнятості  населення;

> надання допомоги  державним та місцевим центрам  зайнятості;

>відшкодування  Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом   на пенсію осіб відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»;

> фінансування  витрат на утримання  та  забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом;

>створення  резерву коштів Фонду;

>утримання  інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази Фонду;

>створення  гуртожитків та тимчасового житла  для осіб без певного місця  проживання тощо;

На  місцевому рівні основними напрямами використання фонду є:

>професійна  орієнтація населення, професійне  навчання вивільнюваних працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню;

>   виплата  допомоги по безробіттю, матеріальної  допомоги по безробіттю;

>   надання  безпроцентної позики безробітним  для заняття підприємницькою  діяльністю;

>   виплата  допомоги на поховання у разі  смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;

>   дотація  роботодавцю на створення додаткових  робочих місць для працевлаштування  безробітних;

>  організація  додаткових робочих місць у  галузях народного господарства;

>  інші  витрати,  пов'язані із соціальним  захистом прав громадян держави на працю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

28. Класифікація населення: ознаки, практичне значення

Ознаки класифікації: вік, стать, характер діяльності тощо.Міжнародною  організацією праці рекомендована  система класифікації, відповідно до якої населення віком від 15 до 70 років  поділяється на економічно активне і економічно неактивне.

Економічно  активне населення — це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих і безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати.До економічно активного населення належать особи у віці 15—70 років. Вони виконують роботу за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально або в окремих громадян-роботодавців, на власному підприємстві. До зазначеної категорії населення належать також безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. За цією методикою зайнятими вважаються особи, які працювали протягом тижня хоча 64 год. незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.