Шпаргалка по "Экономике труда"

16. Роботодавці і їх роль у  формуванні і розвитку соціально-трудових  відносин 

Роботодавець- людина, яка працює самостiйно та наймає для роботи одного або декiлькох осiб. Згiдно мiжнародноi класифiкацii роботодавець є власником засобiв виробництва. Роботодавцi, захищаючи своi iнтреси i права як власникiв засобiв виробництва, у формуваннi i розвитку СТВ вбачають можливiсть проведення погодженоi технiчноi, економiчноi полiтики без рiзких потрясiнь руйнiвних конфлiктiв. Пiдприeмцi несуть основну вiдповiдальнiсть за результати господарювання, забезпечення належних умов працi i розмiрiв ii оплати та фiнансового забезпечення соц. захисту працiвникiв. Особливе місце роботодавців у системі СТВ полягає у тому, що вони створюють робочі місця, визначають структуру і обсяги сукупного попиту на роб силу, залучають роб силу до сусп виробництва та укладають колективні та індивідуальні договори.

Основною метою  утворення та функціонування об’єднань  роботодавців є їх самоорганізація.

Основні завдання організації роботодавців:

1)удосконалення  механізмів реалізації соц партнерства  на засадах паритетності, рівноправності  та відкритості

2)посилення впливу  на реалізацію державної політики  у сфері підприємницької діяльності  шляхом участі у розробці нормативно-правової бази

3)удосконалення  механізмів ведення колективних  переговорів на рівні підприємства  з метою зближення інтересів  роботодавця і найманого працівника

4)сприяння у  веденні бізнесу членам організації  і надання комплексу послуг протекціоністського спрямування, інформаційно-консультативних послуг, освітніх та правозахисних послуг.

17. Профспілки і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин.

Серед громадських  органiзацiй найважливiше мiсце належить профспiлкам. ПФС-ки – це масове самокероване громад. Обeдн. Трудящих певноi галузi або сумiжних г-ей, проф. Групи для захисту i представництва iхнiх соц. Інтересiв. ПФС – це найбiльш масове обeдн. трудящих доступне для всiх. Для вступу рядiв в ПФС необх. тiльки визнання обeднання i повязаноi з ним товариськоi дисциплiни незалеж вiд рiвня квалiф –i, освiти, полiт. орieнтацiй, статi, вiку. Профспiлки за цiлями та iнтересами перебувають ближче iн. громад. орг. до ек-ки, вир-ва, тобто вирiшальноi сфери докладання творчих сил людини. Пiдприeмцi (роботодавцi), захищаючи своi iнтереси i права як власникiв засобiв виробництва, в соцiальному партнерствi вбачають можливiсть проведення погодженоi технiчноi й економiчноi полiтики без рiзких потрясiнь i руйнiвних конфлiктiв.Пiдприeмцi несуть основну вiдповiдальнiсть за результати господарювання, забезпечення належних умов працi i розмiрiв ii оплати та фiнансового забезпечення соцiального захисту працiвникiв.

Профспiлки як захисники i виразники iнтересiв найманих працiвникiв покликанi виборювати i захищати соцiальнi, економiчнi та професiйнi права робiтникiв i службовцiв, боротися за соцiальну справедливiсть, сприяти створенню для людини належних умов працi й життя.

18. Сутність, форми соціального партнерства.

Соціальне партнерство (СП) – такий тип і система відносин між роботодавцями і працівниками, за якого в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх соц.-трудових відносин. Функціонування СП здійснюється на основі трипартизму (держава, профспілки, роботодавці). Мета СП – прагнення держави, роботодавців і найм. працівників досягти загального блага в суспільстві через підвищення прод-ті праці, розвиток НТП, збільшення ВНП, підвищ. рівня життя. Згідно МОП СП мають грунтуватись на: свободі, справедливості, плюралізму.

Правовою основою системи соціального партнерства є Конституція України, Закони України «Про колективні договори і угоди», «Про професійні союзи, їх права і гарантії діяльності» інші закони і нормативні правові акти, що регулюють трудові відносини, положення і рекомендації МОП.

Держава забезпечує правове регулювання, організовує  переговори, встановлює, гарантує і  контролює дотримання норм у сфері  праці і СТВ. Роботодавці вбачають можливість проведення погодженої технічної, ек-ї політики без різких потрясінь  і конфліктів. Вони несуть відповідальність за результати господарювання, забезпечення належних умов праці і розмірів її оплати та фін-го забезпечення соц-го захисту працівників. Профспілки покликані виборювати і захищати соціальні, ек-ні та професійні права працівників, боротися за соц-ну справедливість, сприяти створенню належних умов праці і життя. Форми СП: консультації, переговори, укладання колективних договорів та угод (генеральна угода, галузева угода,регіональна угода), спільне розв’язання колективних трудових спорів, організація примирних процедур, участь у роботі органів СП, розгляд та вирішення претензій та розбіжностей, контроль за виконанням спільних домовленостей. Як в Укр. так і за її межами існують й інші форми, зокрема на виробничому рівні – участь праців-в в управлінні вир-м, у корпоративних правових діях (розподіл прибутків, доходів від власності тощо), в управлінні коштами обов’язкового соц-го страхування та соц-го забезпечення. 

19. Генеральна угода:  її призначення,  структура, зміст, у регулюванні соціально-трудових відносин, процедура укладання.

Генеральна  угода – колективна угода, що укладається на загальнодержавному рівні.  
Сторонами генеральної угоди виступають  
- професійні спілки від імені найманих працівників, що об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, 
- власники або уповноважені ним органи, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників держави. (об'єднання організацій роботодавців зі всеукраїнським статусом)Кабінет Міністрів України як один з найбільших роботодавців при укладенні Генеральної угоди виступає на одній стороні із об'єднаннями роботодавців.

Порядок укладання

1.Колективні  переговори

- Будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективної угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів.

- Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори.

- Для ведення переговорів і підготовки проектів колективної угоди утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами.

- Робоча комісія готує проект колективної угоди і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом.

2. Вирішення  розбіжностей

- Складається протокол розбіжностей, до якого вносяться остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, необхідні для усунення цих причин, а також про строки відновлення переговорів.

- Протягом трьох днів після складання протоколу розбіжностей сторони проводять консультації, формують із свого складу примирну комісію, а у разі недосягнення згоди звертаються до посередника, обраного сторонами.

- Примирна комісія або посередник у термін до семи днів розглядає протокол розбіжностей і виносить рекомендації щодо суті спору.

- У разі недосягнення згоди між сторонами відносно внесення рекомендації допускається організація та проведення страйків у порядку, що не суперечить законодавству України. 
3. Набрання чинності

Колективна угода набирає чинності з дня підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективній угодіі. 
Угода підписуються уповноваженими представниками сторін не пізніш як через 10 днів після завер¬шення колективних переговорів з укладення колек¬тивних угод. 
4. Відповідальність

- За ухилення від підписання колективної угоди 
Штраф до 10 НМДГ + дисциплінарна відп-ть

- За порушення і невиконання 
Штраф до 100 НМДГ + дисциплінарна відп-ть

- За ненадання інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю 
Штраф до 5 НМДГ або дисциплінарна відп-тьВона укладається згідно із законом України „Про колективні договори та угоди”, між Кабміном та профспілками. Норми ГУ є обов’язковими при укладнні угод на галузевому, регіональному та виробничому рівні. ГУ забезпечує соц-й захист працівників, вивільнених у зв’язку з структурною перебудовою ек-ки, змінами форм власності, організацією вир-ва і праці. Зміст ГУ передбачає встановлення оптимальних співвідношень в оплаті праці працівників; гарантовані розміри доплат, надбавок, компенсацій, що мають міжгалузевий хр-р. У ній визначені зобов’язання щодо зміни в орг-ї вир-ва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці; режим роботи, тривалість роб часу; умови і охорона праці; житлово-побутове, культурне, мед. обслуговування та ін. За ГУ Кабмін готує і вносить проекти нових законів, зміни і доповнення до законів України.

20. Галузева угода: призначення,  структура, зміст.

Галузева угода - це нормативно-правовий акт, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації певної галузі незалежно від форм власності.

Договiрне регулювання  оплати працi найманих працiвникiв в  Украiнi здiйснюeться на основi системи тарифних угод на всiх рiвнях управлiння, якi досягаються в результатi колективних переговорiв. Переговори ведуться й угоди укладаються на державному, мiжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору) рiвнях. У разi вiдсутностi профспiлки (профспiлок) або висловленнi iй недовiри трудящими у переговорах беруть участь представники самих трудящих. Результатом переговорiв маe бути укладення галузевоi тарифноi угоди. Предметом галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, що укладаeться на комунальному рiвнi є:

1) eдинi для  пiдприeмств вiдповiдноi галузi (пiдгалузi), територii тарифна сiтка робiтникiв  i шкали спiввiдношень мiнiмальних  посадових окладiв за групами  посад керiвникiв, спецiалiстiв i службовцiв або eдина вiдповiдно галузева (пiдгалузева), територiальна тарифна сiтка для всiх категорiй працiвникiв;

2) eдинi для  рiзних категорiй працiвникiв вiдповiдноi  галузi (пiдгалузi), територii мiнiмальнi  розмiри доплат i надбавок, що враховують специфiку умов працi окремих професiйних груп;

3) взаeмнi зобов'язання  сторiн щодо виконання угоди.  Предметом галузевоi, а також реґiональноi  тарифноi угоди, укладеноi на комунальному  рiвнi, можуть бути й iншi питання  оплати, нормування працi та соцiальних гарантiй працiвникiв, що не суперечать законодавству i нормам генеральноi тарифноi угоди, якi сторони переговорiв вважають за необхiдне включити до галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, що укладаeться на комунальному рiвнi.

 

 

21. Регіональна угода: призначення, структура, зміст, процедура укладання.

Згідно з законодав. України система колективно-договірного  регулювання відносин у сфері  праці охоплює укладання колективних  договорів навиробничому рівні  та угод на різних рівнях соціально-трудових відносин: регіональному, галузевому, національному .

Регіональна угода укладається на регіональному рівні. Суб’єктами її виступають Регіональні об’єднанняпрофспілок чи іншівповноваженітрудовими колективамиоргани з одного боку і місцеві органи державноївлади та (або) регіональні об'єднання підприємців(роботодавців), які маютьвідповідні повноваження. Сферою регулюв. РУ є норми соціального захиступрацівників підприємств,що випливаютьз повноважень місцевихорганів влади. РУ не може міститинорм, які б погіршувалистановище трудящихпорівняноз генеральною угодою.Є обов’язковою для всіх суб’єктів,що перебувають у сфері дії сторін,які підписали угоду.

22. Колективний договір: призначення, структура, зміст, процедура укладання.

Колективна угода  на виробничому рівніназ.колективним договоромі регламентується ЗУ "Про колективні договори і угоди".

Колект. Договір - правовий акт,інструмент колективно-договірного регулювання труд. відносин між працівниками організації і роботодавцями, який визначає узгоджені позиції сторін щодо вирішення важливих питань умов і оплати праці,соц виплат і компенсацій, соц. забезпечення і страхування та ін аспектів життя трудов. колективу. Метоюколект. договору є регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та власників або уповноважених ними органів.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції з урахуванням особливостей організації праці та конкретних завдань трудового колективу і реальних можливостей підприємства, установи, організації. Там встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, зокрема щодо: змін в організації виробництва і праці;забезпечення продуктивності зайнятості;встановлення гарантій, компенсацій, пільг;участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанніприбуткупідприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;умов і охорони праці тощо.Отже колект. догов. Містить нормативні положенняколективного договору містять в собі як окремі норми централізованого законодавства, так і локальні норми і взаємні зобов’язання.

Процедура прийняття: Розроблений сторонами проект КД виноситься на загальнізбориабоконференцію труд. колект, яківважаютьсяправомочними, якщо в них бере участь не менше 1/2 працівниківпід-ва. Конференція правомочна при участі в ній не менше 2/3 обранихпредставників труд.колективу. Присхваленні проект підписуєтьсяуповноваж.представникамисторін не пізніше як через 5днів з моменту йогосхвалення.

Далівінпідлягаєповідомнійреєстрації в місцевих органах державноївиконавчоївлади в двотижневий строк. Не пізнішенаступного дня післяреєстрації два примірникиколективного договору повертаються сторонам. Копія договору зберігаєтьсяреєструючим органом.

Місцевіорганидержавноївиконавчоївлади, щореєструютьколективні договори, не можутьвимагативідсторінцього договору внесення до ньогозмінабовідмовити в йогореєстрації, за виняткомєдиноговипадку, колиподані на реєстраціюпримірники і копіяколективного договору не є автентичними.