Шпаргалка по "Экономике труда"

*аналіз та  планування трудових показників

*звітність,аудит  і консалтинг  у сфері праці

*визначення  кількісних та якісних хар-к  праці. 

8. Сутність, зміст соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові  відносини - це комплекс взаємовідносин між їхніми сторонами - найманими працівниками, роботодавцями (суб'єктами) і органами сторін за участі держави (органів законодавчої та виконавчої влади) і місцевого самоврядування, що пов'язані з наймом, використанням, відтворенням робочої сили та спрямовані на забезпечення високого рівня і якості життя особистості, колективів та суспільства в цілому. Важлива риса соціально-трудових відносин за умов ринкової економіки - їх функціонування на конкурентних засадах. Конкурують між собою як наймані працівники, що надають послуги робочої сили на умовах, визначених трудовим договором, так і покупці послуг робочої сили - роботодавці.

Зміст СТВ залежить від життєвого циклу людини.

- Перший етап  життєвого циклу людини (від народження  до закінчення шкільної та  професійної освіти) Предмет –  це трудове самовизначення (вибір  професії).

- На другому  етапі життєвого циклу людини (період поступлення на роботу  та заведення сім”ї) Предмет – наймання, звільнення з роботи, соціально-професійний розвиток, перепідготовка.

- Третій етап (період трудового життя) Предмет  – ступінь трудової активності  людини.

-Четвертий етап (Період старості) Предмет – соціальна  захищеність і пенсійне забезпечення

9. Сторони і суб’єкти соціально-трудових  відносин.

Сторони СТВ - носії первинного права СТВ. Ними можуть бути індивідум, група індивідів, що об’єднані в систему за певним принципом. У зв’язку з цим соціально-трудові відносини можуть бути індивідуальними, коли з окремим працедавцем взаємодіє окремий працівник, а також груповими чи колективними, коли працівники (працедавці) взаємодіють між собою. Внаслідок цього СТВ можуть поділятися на дво-, три- і багатосторонні. В якості суб’єкта СТВ світове співтовариство в певних умовах розглядає і окрему державу.

Суб’єкти:

Субект ств  – юридична абао фізична особа , яка володіє первинними або делегованими правами.

Виділяють 4 групи  суб’єктів СТВ: 
1. первинні носії прав та інтересів(найманий працівник,роботодавець і держава. Найманий працівник – це громадянин, що заклбчив трудовий договір з працедавцем чи керівником підприємства. Цей договір найму може бути як письмовим, так і усним, і він визначає СТВ між його учасниками. В якості найманого працівника як суб’єкта СТВ можуть виступати і індивід, і групи працівників, що різняться за своїм становищем в соц-професійній структурі, за спрямованістю інтересів, мотивацією праці та багатьма іншими ознаками. В будь-якому випадку найм прац повинен володіти певними якостями, оцінка стану яких може дати реальне уявлення про суть та зрілість СТВ. Найм прац повинен перш за все володіти готовністю та здатністюдо особистої участі в СТВ.

Роботодавець як суб’єкт СТВ згідно міжнародної класифікації статусу в зайнятості – це людина, що працює самостійно постійно наймає для роботи одну чи багато осіб. Тобто, це юридична особа,яка використовує працю найманих працівників,про що укладає відповідні трудові договори.

2.представницькі організації та їх органи , які є  носіями  делегованих повноважень (обєднання профспілок, обєднання роботодавців)

3.органи  через які реалізується  соц.діалог (Нац.рада соц.партнерства при президенті Укр.)

4.Органи  які покликані мінімізувати наслідки  можливих конфліктів (Нац.служба посередництва і примирення.)

Отже держава

як суб’єкт  СТВ виконує такі ф-ї як: гарант захисник прав, регулювальник,роботодавець(створення  роб місць), арбітраж і регулювання, примирення сторін і забезпечення злагоди.

10. Рівні соціально-трудових відносин.

Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i  мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на  забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.

Відповідно до соціально-економічного простору, у  якому взаємодіють суб’єкти в  сфері праці, та враховуючи персоніфікацію цих суб’єктів прийнято розрізняти рівні реалізації СТВ

Виділяють наступні рівні СТВ:

-індивідуальний 

-груповий.

-змішаний

-організації(підприємства)

-галузі

-регіону.

 Рівень соціально-трудових  відносин залежить від особливостей  суб’єктів соціально-трудових відносин і визначається властивостями соціально-економічного середовища в якому функціонують відповідні суб’єкти. При індивідуальному рівні взаємопов’язаними суб’єктами можуть бути: робітник – робітник; робітник – роботодавець; роботодавець – роботодавець. На груповому рівні виявляється взаємозв’язок в соціально-трудових відносинах між об’єднаннями робітників (профспілками) і об’єднаннями роботодавців. На змішаному рівні – між робітниками і державною; роботодавцем і державою.

Кожному рівню  соціально-трудових відносин властиві свої специфічні предмети відносин і відповідні взаємозв’язки між ними.

15. Держава як суб’єкт соціально-трудових  відносин.

Держава-особлива сторона і суб’єкт СТВ-може  виступати в ролі роботодавця ,законодавця, ініціатора соц діалогу, арбітра ,посередника, примирювача, гаранта прав і свобод членів суспільства. Держава як суб’єкт СТВ найчастiше виконує такi функцii: 1) законотворчу; 2)гарантія і захисник прав; 3) створення роб місць; 4) арбітраж і регулювання; 5) примирення сторін і забезпечення злагоди. Ступiнь реалiзацii кожної iз цих функцiй держави, характер iх поєднання в кожний конкретний момент часу визначається полiтичними, iсторичними та економiчними умовами розвитку держави. Держава забезпечує правове регулювання взаємовiдносин мiж партнерами, органiзовує i координує переговори, встановлює гарантує i контролює дотримання мiнiмальних норм i гарантiй у сферi працi i соц.-тр. вiдносин (умови оплати працi, вiдпочинку, соц. захисту населення тощо). Держава єдиний політичний і правовий суб’єкт,який володіє всім спектром владних повноважень щодо захисту внутрішнього ринку  в контексті зростання  відкритості національної економіки та глобалізації світової економіки,підтримки вітчизняних товаровиробників і стимулюв зрост  конкурентноспроможності своєї економіки. 

11.Характеристики  предмета соціально-трудових відносин.

Предмети  соціально-трудових відносин визначаються цілями, досягти яких прагнуть люди на різних етапах діяльності. Для кожного рівня і типу соціально-трудових відносин є специфічні предмети та взаємозв’язки між ними.

   Предметами  соціально-трудових відносин на індивідуальному рівні є сторони трудового життя людини: трудове самовизначення, фахова орієнтація; професійне навчання; найм та звільнення; соціально-професійний розвиток, фахова підготовка та перепідготовка; підвищення кваліфікації, якість праці; оцінка праці, винагорода за працю; трудова активність.

   Предметами  соціально-трудових відносин на виробничому (мікроекономічному) рівні, наприклад, між найманими працівниками та роботодавцями може бути кадрова політика, яка включає весь спектр діяльності організації з управління персоналом і (або) її окремі елементи: атестація кадрів, економічне зростання підприємства (організації), контроль та аналіз трудової діяльності, організація праці, оцінка ефективності праці, нормування праці, трудові конфлікти та їх розвиток, трудова мотивація.

   Предметами  соціально-трудових відносин на територіальному рівні є спільні для економічно активного населення адміністративної одиниці трудові проблеми, наприклад, створення нових робочих місць, підтримка місцевих виробників, рівень професійної підготовки працівників, стан соціальної інфраструктури регіону, покращення екологічної ситуації та ін.

   Предметами  соціально-трудових відносин на галузевому рівні є специфічні питання конкретної галузі. Це може бути нормування праці; встановлення для підприємств галузі мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки виробництва; забезпечення належних умов праці; встановлення мінімальних соціальних гарантій і пільг та ін.

   Предметами  соціально-трудових відносин на національному (макроекономічному) рівні є основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо гарантій праці й забезпечення продуктивної зайнятості; державного протекціонізму на ринку праці; створення сприятливих умов для підприємницької діяльності; підтримка національного виробника; забезпечення мінімальних гарантій в оплаті праці та інших мінімальних соціальних гарантій; забезпечення соціального страхування; збереження навколишнього природного середовища тощо.

Мегаекономічний рівень(глобальний)-зрост вміру глобалізації економіки та суп життя загалом.

12. Методи регулювання соціально-трудових відносин.

Методи поділяються  на:

1. Методи формальної  регламентації «продуктом» яких  є певні норми, процедури, регламентовані  забов’язання у складі законодавчих  актів, угод, договорів, контрактів, правил.

2. Методи неформальної  регламентації «продукт» яких набуває усних домовленостей, забовязань і тд.

За харак-м  керівного впливу на СТВ наявні методи їх регул:

1)методи прямого  впливу

2)непрямі методи

3)методи самоуправління

Залежно від  видів регулювання:

1. Адміністративні(застосовуються  переважно на рівні підприємств й організацій та покликані регламентувати взаємовідносини в системі: роботодавець — адміністрація; адміністрація — наймані працівники; керівник – підлеглі працівники)

2. Економічні(програми  соц розвитку)

3. Інституціональні ( створ законів, норм, організацій)

4. соц-психологічні

5. Партисипативні (передбачає запровадження сучасних  форм і методів участі найманих  працівників в управлінні виробництвом, у прийнятті та реалізації  організаційно-управлінських нововведень.)

6. погоджувально-арбітражні (на меті запобігати трудовим конфліктам та залагоджувати їх без соціальних потрясінь і руйнівних процесів.)

13. Критерії оцінювання рівня розвитку  соціально-трудових відносин.

Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i  мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на  забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.

    В  якості критерію оцінювання рівня  розвитку СТВ використовують  показники якості трудового життя.  Під якістю трудового життя  розуміють систематизовану сукупність  властивостей, що характеризують умови праці в найширшому розумінні цього слова – умови виробничого життя – і таких, що дозволяють врахувати ступінь реалізації інтересів працівника і використання цого здібностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських та ін.) основу концепції якість трудового життя (ЯТЖ) складають: положення про забезпеченість в ході самореалізації працівника його задоволеність досягненнями в праці як основному мотиваторі порівняно із зарплатою і кар’єрою, принцип трудової демократії, розвиток працівника передбаяає можливості постійного рпофесійного росту.  Злистопада 1980 р.  у 24 країнах ОЭСР почала використовуватися система показників трудового життя, в яку включаються показники, що характеризують: розподіл заробітку, використання робочого часу, показники безпеки умов праці.

14. Регулювання соціально-трудових  відносин.                                                         

Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i  мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на  забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.

Регулювання СТВ здiйснюeться на пiдґрунтi таких Законiв Украiни: Конституцiя Украiни, КЗпП, про зайнятiсть населення, про оплату працi, про пенсii, про вiдпустки, про iндексацiю доходiв, про захист соцiальних та трудових прав окремих категорiй громадян, про банкрутство, про колективнi договори та угод та iн. В сферу програмно-нормативноi регламентацii СТВ входять наступнi основнi напрями:

1) Умови працi (оплата, вiдпочинок, охорона, соцiальнi гарантii).

2) Соцiальна полiтика.

3) Зайнятiсть.

4) Мiграцiйна  полiтика.

5) Демографiчна  полiтика.

Регламентацiя  СТВ маe рiзнi рiвнi: нацiональний (генеральна угода), галузевий (тарифна угода), соцiальний (регiональна угода), пiдприeмства (колективний  договiр). На кожному рiвнi вирiшуються  специфiчнi проблеми регулювання трудовоi дiяльностi людей