Поняття інтелектуальної власності

10. Які результати творчої  діяльності відносяться де об'єктів  авторського права, а які - до  об'єктів суміжних прав?

11. Хто відноситься  до суб'єктів авторського права?

12. Назвіть об’єкти суміжних  прав.

13. Що таке суміжні права?

14. Назвіть суб’єкти суміжних  прав.

15. Права виконавців, виробників  фонограм і організацій мовлення.

16. Які об'єкти інтелектуальної власності охороняються авторським правом, а які - суміжними правами?

17. Чи є обов'язковою  процедура оформлення прав на  об'єкти авторського права?

18. Чи є обов'язковою процедура  оформлення прав на об'єкти  суміжних прав?

19. Який взаємозв'язок між правами автора, виконавця, виробника фонограм, організації мовлення?

20. Який термін правової  охорони об'єктів суміжних прав?

21. Відповідно до яких конвенцій  здійснюється охорона авторських  і суміжних прав у світі?

Літературні та законодавчі джерела до теми 2.

1. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П. Популярно про інтелектуальну власність / За заг. ред. к.е.н. М.В.Паладія. - К.: ТОВ "Альфа-ПіК", 2004. – 56 с.
2. Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 512с.
3. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. Закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – с. 624.
4. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права: Навчальний посібник. - К.: Інст. інт. власн. і права, 2004. – 260 с.
5. Інтелектуальна власність: Словник-довідник / За заг. ред. О.Д. Святоцького. - у 2-х т.: Том 1. Авторське право і суміжні права / за ред. О.Д. Святоцького, Р.В. Дроб'язка. Уклад.: В.С. Дроб'язко, Р.В. Дроб'язко. - К.: Видавничий Дім "ІнЮре", 2000. - 356 с. Том 2 Промислова власність / За ред. О.Д. Святоцького, Р.В. Дроб'язка. Уклад.: Г.П. Добриніна, А.В. Кочеткова, Н.І. Мова та ін. - К.: Видавничий Дім "ІнЮре", 2000. – 272 с.
6. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник / За ред. д.т.н. Цибульова П.М. – К.: УкрІНТЕІ, 2006. – 276 с.
7. Закон України "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, № 13 / 2004).
8. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (Паризький акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року);
9. Всесвітня конвенція про авторське право від 6 вересня 1952 року;
10. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року;
11. Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 року, м. Рим;
12. Всесвітня конвенція про авторське право від 20 грудня 1996 року;
13. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року;

Тема 3. ПРАВОВА ОХОРОНА ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

1. Еволюція промислової власності.
2. Поняття та об’єкти патентного права.
3. Суб’єкти прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
4. Патент як форма охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
5. Суб’єктивні права на винаходи , корисні моделі та промислові зразки.
6. Обов’язки, що накладаються патентом.
7. Дії, що не визнаються порушенням прав власника патенту.
8. Захист прав патентовласника.
9. Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах.
10. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та їх види.
11. Фірмове найменування (фірма).
12. Зазначення походження товарів: загальна характеристика.
13. Знаки для товарів і послуг: поняття, види та значення.
14. Об’єкти знаків для товарів і послуг та їх види.
15. Права і обов’язки, що випливають зі свідоцтва на знак.
16. Захист прав на знаки для товарів і послуг.
17. Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару та права, що випливають з неї.
18. Міжнародно-правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

3.1. Еволюція промислової власності.

Одна з основних властивостей інтелектуальної власності полягає  в тому, що вона повинна приносити матеріальну чи іншу користь. Наприклад, це може бути додатковий прибуток, отриманий від використання інтелектуальної власності в сфері матеріального виробництва. Іноді інтелектуальна власність у явному виді може не приносити прибуток, але, створюючи додаткові труднощі для конкурентів, полегшує тим самим просування власних товарів і послуг на ринок. Нарешті, вона може сприяти духовному розвитку громадян.

Однак, для того, щоб  одержати ту чи іншу користь об’єктів інтелектуальної власності, необхідно  спочатку створити об’єкт інтелектуальної власності, а для цього потрібно затратити фінансові, людські та інші ресурси. Тому, якщо на даному підприємстві розроблена нова технологія одержання виробів з використанням власного об'єкта інтелектуальної власності, а конкурент почав незаконно виготовляти ті ж вироби за цією технологією, то його вироби виявляться дешевшими тому, що він не буде нести витрати на розроблення технології, а отже, і більш конкурентноздатними. Таким чином, творець об’єкта інтелектуальної власності опиниться у невигідному стані.

Мабуть, уперше на цю обставину  звернули увагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Уже  на початку XIV століття королівською владою там привласнювалися особливі привілеї особам, що займалися створенням нових  виробництв. Така підтримка приймала форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння. Дане виключне право давало розробнику перевагу в конкурентній боротьбі. Держава, в свою чергу, одержувала нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню її економічної незалежності.

Такі права закріплювалися документом, що називався Letters Patent, що означало “відкрита грамота”, оскільки він мав печатку внизу, а не вгорі як у звичайному листі. Згодом наданням такого права стали зловживати, використовуючи його для збільшення надходжень у скарбницю. З’явилися протести, і питання, пов’язані з патентами стали вирішувати в судовому порядку. Класичним прецедентом стала “справа виробників сукна з Іпсвіча” (1615 р.), при слуханні якої було заявлено: - “Але якщо людина привнесла в королівство новий винахід або нове ремесло, ризикуючи при цьому життям і майном, і затративши свої засоби тощо, чи якщо людина зробила нове відкриття, то в подібних випадках король своєю милістю і прихильністю у відшкодування його витрат може подарувати йому привілей користуватися таким ремеслом чи промислом тільки визначений час, оскільки на початку люди королівств, не мають уявлення про це ремесло і не мають ні знань, ні навичок, щоб користатися ним. Але коли термін патенту минає, король може знову подовжити його”.

Для того, щоб покінчити  зі зловживанням щодо дарування особливих  прав, у 1628 році був прийнятий статус про монополії. Відповідно до цього  статусу, не мали сили всі монополії, дарування і пільги, за винятком “будь-яких патентних грамот і грамот на привілеї на термін, який дорівнював 14 рокам чи менше, що повинні від цього видаватися на виключне право на виготовлення будь-якого виду нових виробів у межах цього королівства дійсному і першому винахіднику таких виробів, яким ніхто інший з часу видачі таких патентних грамот і грамот на привілеї не повинен був користуватися”.

Зрозуміло, в подальшому система патентного права була багато в чому удосконалена. Але уже на початку XVII століття були закладені його основи. Патенти, як вид інтелектуальної (промислової) власності, використовуються дотепер в якості інструменту, що регулює створення і передачу нових технологій.

Іншим об’єктом промислової  власності, історія якого виходить з глибини століть, є товарні знаки. Такі знаки-символи зображувалися ремісниками на товарах, що виготовлялися ними, чи ставилися скотарями у вигляді “клейма”. Однак, незважаючи на поважний вік, вони реалізували важливий елемент законодавства про товарні знаки, що діє донині, а саме, фіксували зв'язок між товаром і виробником.

Термін “товарні знаки” почав вживатися тільки в XIX столітті. З цього ж часу товарні знаки  стали виконувати нинішню роль у  поширенні товарів, доведенні їх до покупця, розширенні торгівлі. Однак, чим ширше використовувалися товарні знаки, тим більше було випадків їхнього копіювання. Тому у середині минулого століття англійськими судами були вироблені засоби захисту проти таких порушень. Так народилася знаменита заборона на ведення справи під іншим ім'ям: ніхто не мав права видавати свої товари за товари іншої особи.

У 30-40-х роках XX століття було, в  основному, завершено розвиток законодавства  про товарні знаки (Німеччина 1936 рік, Британія 1938 рік, США 1946 рік). Ці закони в основних рисах залишаються в силі і на даний час.

3.2. Поняття та об’єкти патентного права.

Другий вид творчості становить  науково-технічна діяльність, результати якої називають промисловою власністю. За Паризькою конвенцією про охорону  промислової власності від 20 березня 1883 р., до якої приєдналася Україна, до об'єктів промислової власності належать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки і моделі, фабричні і товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування і вказівки про місце походження або найменування місця походження, а також запобігання недобросовісній конкуренції.

У цьому переліку не йдеться про  раціоналізаторські пропозиції, секрети  виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення тощо. Проте в п. З ст. 1 цієї Конвенції уточнюється, що об'єктами промисловості можуть бути усі продукти, як вироблювані, так і природного походження.

Відповідно до чинного законодавства  України про промислову власність  до цієї групи об'єктів інтелектуальної  власності належать: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, нерозкрита інформація, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції.

Отже, промислову власність можна  визначити як результати науково-технічної  творчості, які можуть бути використані на користь суспільства у будь-якій доцільній діяльності людей. Промислова власність — один із видів інтелектуальної власності, є її складовою частиною.

Результати науково-технічної діяльності — це винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

Спочатку надамо загальне визначення винаходу, корисної моделі та промислового зразка.

Винахід — це результат інтелектуальної діяльності, який робить можливим практичне вирішення конкретного завдання (проблеми) в будь-якій сфері діяльності людини.

Винахід розкривається також і через “об’єкт винаходу”, що володіє властивостями, характерними для будь-якого винаходу як творчого вирішення практичного завдання.

Згідно із чинним законодавством України  об’єктом винаходу є продукт:

• пристрій – конструкції і вироби (наприклад, машина, прилади, механізми, інструменти, транспортні засоби, обладнання тощо);
• речовина – індивідуальні хімічні сполуки (високомолекулярні сполуки, об’єкти генної інженерії), композиції (сплави, суміші, склади) і продукти ядерних перетворень;
• штамп мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини – індивідуальні штампи (бактерії, мікроскопічні: гриби, водорості, лишайники, безхребетні тварини тощо), а також консорціуми мікроорганізмів (змішані мікроорганізми);

спосіб – процеси виконання  дій над матеріальним об’єктом за допомогою матеріальних об’єктів (наприклад, способи механічної обробки, хімічні технології тощо) та застосування раніше відомого продукту або способу за новим призначенням.

Корисна модель використовується в основному для таких результатів інтелектуальної діяльності, як пристрої і обладнання, тобто рішення в сфері механіки.

Промисловий зразок у найширшому смислі може бути визначений як орнаментальне або естетичне зовнішнє оформлення виробу. При цьому виріб повинен мати властивість тиражуватися, інакше цей об'єкт може бути визначений як твір мистецтва і охоронятися авторським правом.

Об’єктом промислового зразка, згідно Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, є форма, малюнок  або розфарбування чи їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Об’єкти промислового зразка можуть бути:

• об’ємними, тобто являють собою розвинуту об’ємно просторову структуру (зовнішній вигляд верстата, сільськогосподарської машини, мотоцикла, люстри тощо);
• площинними (малюнки), тобто являють собою лінійно-графічні співвідношення елементів і фактично не мають  об’єму (зовнішній вигляд килиму, хустки, тканини);
• комбінованими – це поєднання елементів, властивих об’ємним і площинним промисловим зразкам (зовнішній вигляд інформаційного табло, виставкової конструкції, циферблата годинника тощо).

Промисловим зразком можуть бути цілий  одиничний виріб, його частина (фари, різноманітні ручки, сідло для велосипеда), комплект (набір) виробів (меблевий гарнітур, чайний сервіз тощо), варіанти виробу (декілька стільців, що відрізняються один від одного фактурою і кольором оббивки).