Поняття інтелектуальної власності

Відповідно до законодавства України  про ПВ витрати, пов'язані з патентуванням  винаходів, корисних моделей чи промислових  зразків в іноземних державах, несе заявник або за його згодою інша особа, але не держава.

3.10. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та їх види.

З переходом України до ринкової економіки різко зросла потреба  у правовому регулюванні відносин в галузі індивідуалізації уже не лише товарів і послуг, а й учасників цивільного обороту.15 грудня 1993р. був прийнятий закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”. На розвиток цього закону патентне відомство прийняло ряд відомчих нормативних актів. Закони про фірмове найменування (фірму) і про місце походження товару поки що не прийнято. Але потреба в них є і, безумовно, вони будуть розроблені і прийняті найближчим часом. Цього потребують інтереси розвитку підприємництва.

Підприємницька діяльність в умовах сучасної ринкової, економіки надзвичайно різноманітна, багатопрофільна і в той же час багато підприємств виробляють одну й ту саму продукцію, надають одні й ті самі послуги, але неоднакових якості і рівня. Споживачеві іноді буває непросто відрізнити товар одного підприємства від такого самого товару, що виробляється іншим підприємством, послуги одного підприємства від послуг іншого. Ось тут споживачеві можуть допомогти правові засоби індивідуалізації товарів, послуг і самих виробників, посередників тощо. Саме цими факторами було зумовлено прийняття Закону про товарні знаки.

Зазначені знаки допомагають споживачеві  розрізнити товари різних виробників один від одного. Проте в сучасних умовах ринкової економіки одних  таких знаків уже замало. Виникла  потреба розрізняти виробників, що виробляють товари одного й того самого виду, підприємств, що, надають послуги такого самого роду. Тому у світовій практиці виник такий засіб розрізнення виробників, як їх назва, найменування, фірма. Але якщо одна така фірма виробляє товари чи надає послуги, які роблять їй честь, то такою ж назвою можуть скористатися й інші підприємці, які виробляють товар нижчої якості, що не користується попитом у споживачів, з метою ввести в оману того ж споживача. Тому виникла необхідність надати правову охорону такому найменуванню або фірмі, щоб нею не могли скористатися неправомірно інші особи. Так склався цивільно-правовий інститут — право на фірмове найменування або просто право на фірму, завданням якого є індивідуалізація виробників з метою захисту їх ділової репутації від неправомірних посягань третіх осіб.

Крім товарних знаків, виникла необхідність ще в одному правовому засобі розрізнення  товарів одного і того самого виду. На ринку має значення не лише якість товару, його зовнішній вигляд та його виробник. Часто на якісні характеристики товару впливають природні властивості географічного району, місця виготовлення товару, що, безумовно, впливає на його попит. Наприклад: миргородська вода, оболонське пиво тощо. Отже, виникла потреба розрізняти деякі товари і за місцем їх виробництва. Так з'явився ще один цивільно-правовий інститут — право на найменування місця походження товару.

Отже, склалася група з трьох  цивільно-правових інститутів, завданням  яких є індивідуалізація учасників  цивільного обороту, товарів і послуг. Це право на фірмове найменування (фірму), право на знаки для товарів і послуг, право на найменування місця походження товару.

3.11. Фірмове найменування (фірма).

Фірмове найменування — це стійке позначення підприємства (фірми, компанії, концерну) або окремої особи, під назвою якої здійснюється її виробнича або інша діяльність.

Фірмові найменування звичайно служать  для розпізнавання підприємств  і виділення їх серед інших. Якщо знак для товарів і послуг дозволяє відрізняти товари або послуги підприємства, то фірмове найменування вказує на підприємство без якого-небудь посилання на товари або послуги, що поставляються ним на ринок, і характеризує репутацію та положення підприємства загалом. Отже, фірмове найменування є цінним надбанням того підприємства, якому воно належить. Це найменування є також корисним джерелом інформації для споживачів. Тому в інтересах як виробників, так і споживачів, щоб фірмові найменування охоронялися і вживалися юридичні заходи проти такого використання фірмових найменувань, яке може дезорієнтувати або ввести в оману споживачів.

Охорона фірмових найменувань в  Україні поки не передбачена чинним законодавством, але в ряді країн  є правові режими, за якими здійснюється правова охорона фірмових найменувань. Ці режими значно розрізнюються в різних країнах, оскільки визначаються положеннями цивільного і комерційного права, що регулює діяльність компаній, нормативними актами щодо правової охорони знаків для товарів і послуг і/або щодо захисту від недобросовісної конкуренції, а також нерідко спеціальними законами про охорону прав на фірмові найменування. У багатьох країнах розроблені системи реєстрації фірмових найменувань, але ці системи істотно розрізнюються як за територіальними межами (дія на місцевому рівні і/або в межах всієї країни), так і за правовими наслідками реєстрації.

Головна причина забезпечення правової охорони фірмових найменувань від  незаконного їх використання полягає  в тому, що оскільки вони служать  для розпізнавання певного підприємства і виділення його серед інших, у разі використання однакових або важкорозрізняльних фірмових найменувань споживачі можуть бути введені в оману, вважаючи, що їх власники фактично представляють одне і те ж підприємство. Така дезорієнтація не тільки наносить збитків споживачам, але також дає можливість фірмі відвернути на себе частину обсягу продажу власника раніше зареєстрованого фірмового найменування завдяки репутації цього найменування і, тим самим, отримати прибуток недобросовісним способом.

Істотним моментом юридичного захисту  фірмових найменувань є запобігання паралельному неправомочному використанню підприємством фірмового найменування, яке ідентичне найменуванню іншого підприємства, що має право вимагати захисту свого фірмового найменування.

Як уже зазначалося, спеціального закону про охорону прав на фірмові найменування в Україні на сьогодні не прийнято. Однак про ці об'єкти йде мова в  Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Відповідно до цього Закону не можуть бути зареєстровані як знаки для товарів і послуг позначення, тотожні або схожі до ступеня змішування з фірмовими найменуваннями, відомими в Україні, і права на які належать іншим особам, що дістали ці права до подання заявки відносно однорідних товарів і послуг.

3.12. Зазначення походження товарів: загальна характеристика.

Різновидами комерційних позначень  є також зазначення походження товарів. Відповідно до чинного в Україні  законодавства це поняття, що охоплює  такі терміни:

- просте зазначення походження  товару;

- кваліфіковане зазначення походження  товару.

Просте зазначення походження товару — це будь-яке словесне чи зображальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на конкретне географічне  місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається як назва товару або як складова частина його назви. При цьому географічне місце — це будь-який географічний об'єкт із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо. Прикладом простого зазначення походження товару може бути зображення пам'ятника Богдану Хмельницькому для Києва, Кремля — для Москви, Ейфелевої башти — для Парижа тощо.

Кваліфіковане зазначення походження товару охоплює такі два об'єкти:

- назва місця походження товару (далі — НМП) —назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором (наприклад, вода «Миргородська» «Боржомі», оренбурзькі пухові хустки, вологодське масло тощо);

- географічне зазначення походження  товару (далі — ГЗП) — назва  географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора (наприклад — винопродукти «Золота балка»).

Правова охорона простого зазначення походження товару набувається без  здійснення державної реєстрації, а  тільки на підставі його використання і полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного місця походження товару.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» правова охорона на підставі державної реєстрації надається тільки кваліфікованому зазначенню походження товарів і ця охорона діє безстроково, починаючи від дати реєстрації.

Для набуття правової охорони НМП  або ГЗП необхідно, щоб були виконані такі умови:

- НМП і ГЗП мають бути назвою  географічного місця, з якого даний товар походить;

- НМП і ГЗП повинні вживатися  як назва даного товару чи  складова частина цієї назви;

- для НМП у вказаному цією  назвою географічному місці мають  об'єктивно існувати характерні  природні умови чи поєднання  характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць. Що стосується ГЗП, то у вказаному цією назвою географічному місці мають бути наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

- для НМП позначуваний цією  назвою товар повинен мати  відповідні властивості, що виключно  або головним чином зумовлені  характерними для даного географічного  місця природними умовами чи  поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором, Що стосується ГЗП, то такий товар повинен мати певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;

- для НМП виробництво і переробка  позначуваного цією назвою товару  повинна здійснюватися тільки  в межах зазначеного географічного  місця. Що стосується ГЗП, то  хоча б основна складова позначуваного  цією назвою товару повинна  вироблятися та/або перероблятися в межах зазначеного географічного місця.

Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товарів, що використовуються для позначення різних за властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при  використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів.

Відповідно до чинного законодавства  не надається правова охорона  зазначенням походження товарів, які:

- не відповідають зазначеним  вище умовам;

- суперечать суспільним інтересам,  принципам гуманності та моралі;

- є видовою назвою товару. При  цьому відповідно до чинного  законодавства видова назва товару  — це застосовувана в назві  товару назва географічного місця,  в якому спочатку товар цього виду вироблявся, і яка згодом стала загальновживаною в Україні назвою певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження;

- правильно вказують на географічне  місце виготовлення товару, але  створюють у споживачів помилкове  уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці;

- є назвою сорту рослини чи  породи тварини і тому здатні  ввести в оману споживачів  щодо дійсного місця походження  товару.

Відповідно до чинного законодавства  не може бути підставою для відмови  в наданні правової охорони зазначенню походження товарів зареєстрований в Україні знак для товарів і послуг, що складається тільки з цього зазначення або містить у собі зазначення як елемент.

Правова охорона не надається також  зазначенню походження товарів, яке пов'язано з географічним місцем в іноземній державі, якщо:

- Україна не має відповідної  угоди з іноземною державою  про взаємну охорону цього  виду зазначень походження товарів;

- це зазначення не охороняється  у відповідній іноземній державі.

Право на подання заявки до патентного відомства на реєстрацію зазначення походження товарів і, таким чином, право на набуття правової охорони на це зазначення мають:

- особа чи група осіб, які  в заявленому географічному місці  виробляють товар, особливі властивості,  певні якості, репутація або-інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем;

- асоціації споживачів;

- установи, що мають безпосереднє  відношення до вироблення чи  вивчення відповідних продуктів,  виробів, технологічних процесів  або географічних місць.

Правова охорона на зазначення походження товарів засвідчується свідоцтвом, яке діє протягом 10 років від  дати подання заявки і свідчить про  реєстрацію права на використання зазначення походження товарів. Термін дії свідоцтва  може бути продовжений на наступні 10 років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва протягом останнього року дії свідоцтва, за умови надання підтвердження спеціально уповноваженого органу, що власник свідоцтва виробляє товари у зареєстрованому географічному місці, а характеристики товарів відповідають таким, що зареєстровані.. При цьому, згідно з чинним законодавством спеціально уповноважений орган — це визначений Кабінетом Міністрів України державний орган, наділений повноваженнями щодо визначення та контролю особливих властивостей, певних якостей чи інших характеристик товарів, для позначення яких використовуються НМП та ГЗП, а також щодо визначення меж географічних місць, з якими пов'язані ці особливі властивості чи певні якості, та встановлення виробників зазначених товарів у межах цих географічних місць.