Поняття інтелектуальної власності

Право на використання вже зареєстрованого  зазначення походження товарів мають  також, за умови здійснення реєстрації цього права, виробники, що виробляють товари в зареєстрованому географічному  місці і товари яких мають особливі властивості, певні якості чи інші характеристики, що відповідають характеристикам товарів, для яких зазначення вже зареєстровано.

Згідно з чинним законодавством власник свідоцтва має право:

- використовувати зареєстроване  зазначення походження товарів;

- вживати заходів щодо заборони  неправомірного використання зазначення  походження товарів особами, які  не мають на це права;

- вимагати від осіб, що порушили  права власника свідоцтва, припинення  цих порушень і відшкодування  матеріальної та моральної шкоди у встановленому чинним законодавством порядку.

Чинне законодавство дає визначення використання зазначення походження товарів. Використанням зазначення походження товарів визнається:

- нанесення його на товар  або етикетку;

- нанесення його на упаковку  товару;

- застосування в рекламі;

- запис на бланках, рахунках  та інших документах, що супроводжують  товар.

Крім того, власник свідоцтва  має право наносити поряд із зазначенням  походження товарів попереджувальне  маркування для інформації про те, що це зазначення зареєстровано в Україні.. При цьому:

- для НМП застосовується обведена  овалом абревіатура «НМП». Замість  цього маркування або разом  з ним може наноситися текст:

«Зареєстрована в Україні назва  місця походження товару»;

- для ГЗП застосовується обведена овалом абревіатура «ГЗП». Замість цього маркування або разом з ним може наноситися текст:

«Зареєстроване в Україні географічне  зазначення походження товару».

Чинне законодавство передбачає також, що власник свідоцтва не має права:

- видавати ліцензію на використання зазначення походження товарів;

- забороняти (перешкоджати) спеціально  уповноваженим органам здійснювати  контроль за наявністю в товарі  особливих властивостей та інших  характеристик, на підставі яких  зареєстровано зазначення походження  товарів та/або право на його використання.

Зазначення походження товарів  потрібні для визначення, ким і  де вироблені ті або інші товари. Зазначення походження товарів виконує  ще одну функцію:

по ньому можна судити також  про специфічні властивості та якості товарів, які визначаються географічними умовами району, де цей товар вироблений.

В інтересах суспільства необхідно  здійснювати правове визнання і  захист, прав на зазначення походження товарів. Таке визнання містить в  собі важливу інформацію про географічне  місце походження товарів і властиві їм якості та характеристики. Тому при правильному використанні ці зазначення можуть допомогти споживачеві у виборі товару, часом істотно впливаючи на цей вибір. Неправомірне їх використання може ввести споживача в оману відносно географічного місця походження товарів і тим самим нанести йому певних збитків.

Підприємство, яке незаконно використовує зазначення походження товарів, крім того, що вводить споживача в оману, може отримати невиправдану перевагу перед своїми конкурентами, включаючи і конкурентів з того географічного регіону, якому надається правова охорона, внаслідок чого останні через якийсь час можуть повністю або частково підірвати свою репутацію і положення на ринку. Тому охорона прав на зазначення походження товарів може розглядатися як окремий аспект захисту від недобросовісної конкуренції.

З досвіду світової практики з питань охорони прав на зазначення походження товарів потрібно відмітити Лісабонську  угоду про охорону найменувань  місць походження товарів і їх міжнародної реєстрації, квінтесенцією якої є положення, що не дозволяє найменуванням місць походження товарів трансформуватися у видові позначення (що сталося, наприклад, з шампанським і коньяком). В Угоді ТRIPS, одному з основних міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності, зазначається, що потрібна наявність певної репутації товару по відношенню до місця його походження.

Україна розглядає питання про  приєднання до згаданої Лісабонської угоди і Мадридської угоди  по припиненню помилкових і географічних зазначень, що вводять в оману, а також має намір укласти двосторонні угоди з цих питань, які стануть дієвим інструментом стимулювання виробництва продукції, що має специфічні властивості і якості, які подобаються споживачам.

3.13. Знаки для товарів і послуг: поняття, види та значення.

Знаки для товарів  і послуг – це зареєстровані в  установленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних  осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Товарний знак часто замінює собою довге  і складне найменування виробника товару і виконує такі функції: індивідуалізація товарів і послуг шляхом виділення їх з маси однорідних і подібних товарів і послуг; вказівки на певну якість товарів і послуг, а також на джерело їх походження і реклами.

Товарним знаком є позначення розміщене на продукції, що випускається, її упаковці або супровідній документації. Таке позначення розглядається як товарний знак лише тоді, коли воно зареєстроване в установленому законом порядку. Однак Закон про знаки для товарів і послуг не містить визначення підстав чи критеріїв, за якими те чи інше позначення можна визнати товарним знаком. Він наводить лише перелік позначень, які не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Однак це не означає, що позначення, яке заявляється до реєстрації як знак для товарів і послуг не повинно відповідати певним вимогам.

Перелік позначень, наведених  у Законі, що не можуть бути визнані  як знаки для товарів і послуг можна поділити на 4 групи:

1. Герби, прапори, емблеми, офіційні назви держав; скорочені або повні найменування міжнародних і міжурядових органів; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки, нагороди та ін. відзнаки.
2. Позначення, які не відповідають вимогам законодавства: не мають розрізняльної здатності або є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, або лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, а також на місце і час виготовлення чи збуту товару або надання послуг або є загальноприйнятими символами і термінами (чаша з змією); можуть ввести в оману споживача щодо товару або послуги.
3. Позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна спутати з:

• раніше зареєстрованими знаками на ім’я ін. особи щодо однорідних товарів і послуг;

• знаками ін. осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів;
• фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать ін. особам;
• найменуваннями місця походження товарів і зареєстрованими на ім’я ін. осіб, які мають право користуватися такими найменуваннями;
• сертифікаційними знаками зареєстрованими в установленому порядку.

4. Позначення, які підпадають під чинність ін. законів:

• промислові зразки, права на які належать ін. особам;
• назви відомих в Україні товарів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права;
• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них портрети відомих в Україні осіб без їх згоди.

3.14. Об’єкти знаків для товарів і послуг та їх види.

В Україні об’єктом товарного  знаку можуть бути словесні, образотворчі, об’ємні та ін. позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи комбінації кольорів.

Товарні знаки можуть бути різноманітними. Вони можуть складатися з одного або кількох характерних  слів, літер, цифр, малюнків чи зображень емблем, монограм чи підписів у будь-якому кольорі або в комбінації кольорів, а також являти собою і комбінацію всіх названих елементів.

Відповідно до об’єкта  знаку можна виділити такі види знаків для товарів і послуг:

• словесні (слова та абревіатури: Славутич, КрАЗ). Вони найбільш ефективні, оскільки досить зручні в діловій документації і можуть бути використані в усній рекламі. Словесні товарні знаки поділяють на знаки, в яких охороняється лише саме слово (Тонар) і знаки, виконані в особливій шрифтовій манері, тобто підлягають охороні елементи, що мають візуальне значення (шрифт, характер розташування літер, їх відносний розмір, фон тощо);
• зображувальні (композиції ліній, плям, фігур, форм на площині);
• об’ємні, являють собою тривимірне оформлення товару (форма мила у вигляді фігурки тварини) або його упаковку (оригінальна форма пляшки, флакона, коробки (хоча такі вироби можуть бути визнані і промисловим зразком) за умови, що вона не визначається виключно функціональним призначенням товару;
• комбіновані (сполучення зображувальних, словесних і об’ємних елементів).

Знаки можуть бути виконані в будь-якому  кольорі чи їх поєднання. Закон не згадує про звукові знаки (позивні  організацій мовлення). За законодавством зарубіжних країн звукові сигнали  можуть визнаватися товарними знаками.

Відмінність промислового зразка від товарного знаку полягає  в тому, що промисловий зразок є  складовою частиною самого промислового виробу (форма, колір, малюнок виробу), а торговий знак (слово, малюнок) на виробі лише проставляється. Об’ємний торговий знак може одночасно охоронятися як промисловий зразок.

3.15. Права і обов’язки, що випливають зі свідоцтва на знак.

Свідоцтво на знак для  товарів і послуг є охоронним  документом. Право на його одержання  має будь-яка особа (фізична чи юридична) за умови правильного оформлення заявочних матеріалів. Заявка складається  українською мовою і має стосуватися  одного знаку. Вона повинна містити: заяву про реєстрацію знаку; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків.

Дата подання заявки визначається днем надходження до Держпатенту України заявочних матеріалів. Хоча є деякі нюанси зміни дати подання.

Після встановлення дати подання заявки і за наявності  документа про сплату збору (мита) за подачу заявки Відомство проводить  експертизу заявки за формальними ознаками, яка встановлює відповідність матеріалів заявки встановленим вимогам і наявність документа про сплату збору за подання заявки. За позитивними результатами формальної експертизи проводиться експертиза заявки по суті, яка виявляє відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони.

За позитивними результатами експертизи заявки по суті Держпатент надсилає заявнику рішення про реєстрацію знаку або про відхилення заявки. Після прийняття рішення про  реєстрацію знаку Держпатент у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу свідоцтва і здійснює державну реєстрацію знаку.

Заявник може скористатися правом на пріоритет попередньої  заявки.

Права, що надають заявнику одержаним на знак свідоцтвом діють  від дати подання заявки і за умови сплати відповідного збору. Термін дії – 10 років з можливістю продовження на 10 років за клопотанням його власника.

Свідоцтво надає його власнику:

• виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд;
• право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу;
• можливість передавати на основі договору право власності на знак будь-якій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва;
• право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на основі ліцензійного договору;
• проставляти поряд із знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.

Власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з свідоцтва. Якщо знак не використовується протягом 3-х років будь-яка особа має право звернутися до суду з заявкою про дострокове припинення дії свідоцтва.

3.16. Захист прав на знаки для товарів і послуг.

Захист прав на знаки для товарів  і послуг може здійснюватися в  адміністративному, змішаному або судовому порядку. Будь-яке посягання на права власника знака вважається порушенням його прав і тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства України. На вимогу власника свідоцтва на знак таке порушення має бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику знака заподіяні збитки. Власник свідоцтва має право вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака чи позначення, схожого з його настільки, що їх можна сплутати. Право на захист має також особа, яка користується знаком на підставі ліцензійного договору, якщо інше не передбачено ним.