Підвищення ефективності транспортування продукції в зовнішньоекономічної діяльності (на прикладі ЗАТ «Сумський овочевий комбінат»)

     Сучасний  флот АСК «Укррічфлот», який налічує близько 200 суден різного класу і призначення, працює на порти 40 країн світу, зокрема порти Чорноморського, Азовського, Середземноморського басейнів, Європи, Африки, а також порти, розташовані на Дніпрі, Дунаї тощо. У 2004-2006 pp. АСК «Укррічфлот» відкрила міжнародні перевезення туристів і пасажирів на круїзних маршрутах між річковими й морськими портами України, Болгарії, Румунії, Росії.

     Великі  надії покладаються на глибоководний канал Дунай - Чорне море (2,7 км завдовжки), який маєстати своєрідним «Малим Босфором», в який вже вкладено 5 млрд дол. США.

     Кризові явища в економіці України негативно позначилися і на роботі морського транспорту. Частка його у вантажообороті всіх видів транспорту країни знизилася до 2 %, а обсяги перевезень зменшилися майже в 14 разів, але з 2003 р. спостерігається постійне (4 % щорічно) нарощування обсягів переробки господарських вантажів у морських портах України. У 2006 р. їх кількість становила 135 млн т, крім того, обсяги переробки транзитних вантажів українськими портами досяглії 49 млн т, або зросли на 14 %[45].

     Особливу  роль відіграють Чорноморські поромні переправи (зв'язок з Болгарією, Румунією, Грузією, Туреччиною). Так, лише у 2006 р. обсяги перевезень між Україною і Туреччиною (порт Деріндже) становили 180 тис. т (це не лише традиційні турецькі товари харчової та легкої промисловості, а й будівельні матеріали, металовироби, обладнання тощо). Серед нетрадиційних вантажопотоків можна виділити імпорт зрідженого газу (до 17 млрд м³), експорт марганцевої руди, сірки, мазуту. Але проблема оновлення українського флоту, який досяг критичного віку, є дуже актуальною: потреби становлять понад 100 транспортних суден тоннажем 1,1 мли т і близько 10 пасажирських суден на 4,5 тис місць.

     Міждержавний  транзит через українську територію - це великий, але досі не реалізований національний ресурс. Україна має реальні можливості розвитку транзитного транспорту, про що свідчать дослідження англійського інституту «Рендел» - за коефіцієнтом транзитності ми посідаємо перше місце в Європі.

     Залізничні  транспортні коридори (№ 3, 5, 9) мають можливість пропускати потоки удвічі більші за ті, що виконуються нині; є резерви переробної спроможності морських портів; це стосується також і автомобільних шляхів щодо пропуску додаткових потоків автотранспортних засобів тощо.

     Безперечно, автомобільний транспорт є одним із наймобільніших при обслуговуванні як внутрішніх, так і зовнішніх перевезень. Для розвитку транзитної автотранспортної інфраструктури за останні роки зроблено дуже багато - відкрито понад 80 міжнародних пропускних пунктів, спрощено митну процедуру та ін.

     У системі автотранспорту загального користування у 2004 р. функціонувало 5,8 тис. автопідприємств, автомобільний парк яких на даний час становить 146,7 тис. автобусів різних марок і 790 тис. вантажних автомобілів, 50 % яких експлуатується понад 10 років. Але в Україні лише 10 % доріг відповідають європейським стандартам. За довжиною автомобільних доріг загального користування сьогодні ми залишилися на рівні 1991 р [45].

     Останнім  часом все частіше використовується поняття "міжнародний транспортний коридор". Разом з тим ще немає загальноприйнятого визначення цього поняття.

     Як  варіант визначення цього поняття  запропонувала робоча група Європейської комісії з проблем розвитку транспортних коридорів. Це — наявність автомобільного, залізничного водного та змішаних видів транспорту, які здійснюють свою діяльність у безпосередній близькості один від одного або на віддаленні на багато кілометрів, але орієнтованих в одному загальному напрямку. Офіційні представники України схильні до прийняття такого визначення, однак пропонують враховувати в ньому трубопровідний транспорт.

     Основні функції сучасних транспортних коридорів  — доставка вантажів найкоротшим шляхом і максимально швидко. При цьому виконуються і такі операції, як перевалка вантажів з одного виду транспорту на інший, оброблення, пакування, сортування тощо.

     Для успішного вирішення цих завдань  необхідна наявність розвинутої транспортної інфраструктури: автомобільних, залізничних шляхів; комплексів по перевалці, обробці вантажів, водних і повітряних шляхів, залізничних станцій, портів, терміналів, під'їздних шляхів, ремонтних підприємств, сфери послуг.

     Особливо  важливу роль у системі транспортних коридорів відіграє розвиток інформаційної інфраструктури, яка акумулює і передає інформацію про наявність вантажу, потреби в транспортних засобах, дозволяє контролювати строки проходження вантажів та їх збереженість [ 63].

     Ідея  міжнародних торговельних шляхів, які  дозволяли б швидко, а значить  і вигідно, доставляти вантажі від  місця виробництва до місця споживання, виникла ще у стародавньому світі. Одними з перших були загальновідомі торговельні шляхи "з варяг у греки" та "Великий шовковий шлях".

     16 грудня 1996 р. Кабінет Міністрів  України прийняв постанову "Про першочергові заходи щодо створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів". Згідно з цією постановою, визначено транспортні коридори України, які включаються як складова частина мережі міжнародних транспортних коридорів. Це — чотири міжнародні транспортні коридори:

     ♦ №3 (Крітський): Берлін/Дрезден —  Вроцлав — Львів — Київ. Його маршрут по Україні залізничним  транспортом проходить від державного кордону з Польщею до Києва, через Львів, Тернопіль, Хмельницький, Жмеринку, Фастів, автомобільним транспортом від Краківця до Києва через Львів, Рівне та Житомир. Протяжність — 1640 км .

     ♦№5 (Крітський): Трієст — Любляна —  Братіслава – Ужгород - Львів. Залізничним транспортом — державний кордон з  Угорщиною,Словаччиною — Чоп - Львів; автомобільним — Косини — Чоп — Стрий Львів. Протяжність — 1595 км.

     ♦відгалуження 5а: автомобільним транспортом Сторожниця — Ужгород — Мукачеве;

     ♦№7 (Крітський): по р. Дунай;

     ♦№9 (Крітський): Гельсінкі — Київ/Москва — Одеса / Кишинів / Бухарест- Александрополіс. Протяжність — близько 3400 км [ 63].

     Залізничним транспортом - державний кордон з Білоруссю – Чернігів - Київ – Козятин – Жмеринка – Роздільна - Кучурган - державний кордон з Молдовою;

     Автомобільним   транспортом - Нові   Яриловичи – Чернігів – Київ – Любашівка - Платонове. Відгалуження 9а: Роздільна — Одеса — Ізмаїл, з перспективною лінією Ізмаїл — Рені, далі на Румунію (залізничним транспортом), автомобільним – Любашівка - Одеса.

     Відгалуження 9с: залізничним транспортом —  Ніжин – Конотоп - Хутір-Михайлівський — державний кордон з Росією, далі на Москву.

     Цією  ж постановою затверджено перелік  транспортних коридорів України, які  пропонується включити як доповнення до мережі МТК:

     Балтійське  море — Чорне море (Гданськ —  порти Чор 
ного моря).

     Євроазіатський (ЄАТК): Іллічівськ — поромна переправа через Чорне море — Грузія — Азербайджан — поромна переправа — Туркменістан.

     3. Європа — Азія (на Волгоград,  Макат, Чарджоу), проходить від державного кордону з Польщею, Угорщиною, Словаччиною до державного кордону з Росією через Львів, Фастів, Дніпропетровськ та Червону Могилу.

     Відгалуження  ЧЕР (Причорноморські країни): залізничним транспортом: Рені — Ізмаїл — Одеса — Іллічівськ — Миколаїв — Херсон — Колотівка — Дніпропетровськ — Ясинувата — Квашене; автомобільним: Рені — Ізмаїл — Одеса — Миколаїв — Херсон — Мелітополь — Бердянськ — Маріуполь — Новоазовськ.

     Таким чином, відбувається відновлення старовинних  торговельних шляхів "з варяг у греки" та "Великого шовкового шляху". Термін реалізації МТК — 2010 рік. В Україні створено акціонерне товариство "Українські транспортні коридори", яке займається розробленням і реалізацією проектів щодо міжнародних транспортних коридорів[ 63]..

     На  нашу думку, до подолання кризи основних видів транспорту України необхідно підходити комплексно. Одночасно з оновленням рухомого складу доцільно запроваджувати новітні технології управління транспортними перевезеннями, вводити в дію нові транспортні магістралі, що відповідають світовим стандартам якості перевезень тощо. Всі ці заходи потребують значних обсягів фінансування, тому слід розробляти програми із залучення приватних інвесторів (як вітчизняних, так і закордонних). Для цього необхідно внести до Земельного кодексу та інших законів України чимало змін. На особливу увагу заслуговує проблема оренди земельних ділянок на термін понад 25 років.

     В Україні має реалізовуватися  єдина державна транспортна політика, координуватися дії учасників перевезення, розвиватися інфраструктура транзиту. Перші кроки у цьому напрямі вже зроблено: функціонує Державна комісія з питань транспортних коридорів; запроваджується система обліку, аналізу та прогнозування транзитних вантажопотоків, що відкриває широкі можливості для поглибленого їх аналізу та розроблення заходів щодо їх нарощування. Мінтрансом і Держмитслужбою удосконалюється технологія пропуску вантажів через кордон.

     Є необхідність у розробленні нормативних документів, що дозволили би спростити процедури планування та організації змішаних перевезень. Реструктуризація транспортного комплексу України, його поетапна інтеграція до загальноєвропейської, світової транспортної системи шляхом розвитку міжнародних транспортних коридорів, крім отримання додаткових прямих доходів, стимулюватиме надходження іноземного капіталу, вдосконалення транспортних технологій, загальне поліпшення національної транспортної інфраструктури.

     Основними завданнями розвитку транспортної системи України потрібно, на нашу думку, визначити такими: створення правових основ подальшого розвитку транспортних перевезень; поетапний перехід на принципи міжнародної транспортної і митної політики в галузі міжнародних перевезень вантажів; приведення   основних   транспортних фондів у належний технічний стан; введення нових технологій організації перевезень вантажів та пасажирів; проведення виваженої тарифно-цінової політики, яка б сприяла підвищенню конкурентоспроможності транспортних послуг в Україні; розвиток міжнародної співпраці в галузі перевезень.

     Викладене свідчить, що Україна має значний  потенціал розвитку транспортного  комплексу. З цією метою слід проводити  поетапну, чітку, узгоджену політику його модернізації, що, у свою чергу, може заінтересувати інвесторів та прискорити цей процес. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      2. Аналіз транспортного забезпечення зовнішньоекономічної

діяльності  ЗАТ «Сумський овочевий комбінат» 

        2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства 

     Закрите акціонерне товариство «Сумський овочевий комбінат» було створене 28 березня 2002 року, шляхом розпаювання земель кооперативу "Тепличний". Вказане підприємство засноване на підставі Конституції України, Законів України «Про власність», «Про господарські товариства», «Про підприємства».

     В результаті реструктуризації КСП "Тепличний", було створено СВК "Ганнівський", куди увійшло 500 чоловік. З них 30 чоловік  створило товариство „Сумський Тепличник”, а 4 чоловіки вийшло індивідуально. З часом товариство „Сумський Тепличник” розпалося, внаслідок чого було виокремлено ЗАТ “СОК” та СТОВ "АК "Тепличний" .

     Засновниками  товариства є юридичні особи та громадяни  України: ПП «Пектораль», ТОВ «Інфогаз», Тирса Л.А., Богдан Ю.В., та ін. Статутний фонд товариства становить 3 000 000 (три мільйони) грн. Статутний фонд поділено на 12 000 (дванадцять тисяч) простих акцій номінальною вартістю 250 (двісті п’ятдесят) грн. кожна, які розподіляються  між учасниками.   

     Клімат  Сумського району помірно теплий, середньо зволожений. Середньорічна температура повітря складає 5,7 ⁰С. Вегетаційний період складає 185-195 днів, з температурою більше 10 ⁰С – біля 150 днів. Річна сума опадів в середньому складає 580 мм. Весняні заморозки закінчуються в кінці третьої декади квітня, а осінні розпочинаються в другій декаді жовтня. Відносна вологість повітря складає в середньому 52-78 %. В цілому кліматичні умови району по кількості тепла, світла і вологи сприятливі для вирощування всіх районованих сільськогосподарських культур.

     Якісна  оцінка землі в господарстві – 41 бал. Основними ґрунтовими різновидами  на орних землях є: опідзолені (світло-сірі і темно-сірі) – 66,7 %; дерново-підзолисті – 29,8 %; дернові – 3,5 %.

     В цілому кліматичні умови господарства нормальні для всіх районованих в даній зоні сільськогосподарських культур.

     Грунтово  – кліматичні умови сприятливі для  розвитку землеробства і тваринництва.

     Місцезнаходження  Товариства: Україна, м.Суми, Білопільський  шлях, 33. 

     Метою діяльності підприємства є отримання прибутку від ведення сільськогосподарської діяльності. Основний вид діяльності ЗАТ «Сумський овочевий комбінат» - це овочiвництво, декоративне садiвництво i вирощування продукцiї розсадникiв.