Підвищення ефективності транспортування продукції в зовнішньоекономічної діяльності (на прикладі ЗАТ «Сумський овочевий комбінат»)

Вступ 

      Міжнародні  транспортні перевезення є важливим видом зовнішньоекономічної діяльності. Транспортні операції починають та завершують виконання зовнішньоекономічної угоди. Тому вони повинні враховуватися на всіх етапах реалізації контракту. Базисні умови поставки зовнішньоекономічного договору визначають хто несе витрати по транспортуванню товару від продавця до покупця. 

     Питання щодо того, яким видом транспорту найкраще направити вантаж i за яким маршрутом, не повинні хвилювати вантажовласників. Кожен вид транспорту має низку як позитивних, так i негативних якостей, як i різні маршрути перевезень мають свої переваги i недоліки. Крім того, для розробки оптимальної логістичної схеми важливі характер i параметри вантажу, знання правил, законів, звичаїв, що існують у різних державах. Усе це – сфера дослідження i діяльності експедитора.

     Питання частіше полягає в тому, як знайти надійного експедитора, де, яким чином i за якими критеріями слід його вибирати. Адже обсяг транспортних витрат значно впливає на ефективність здійснення експортно-імпортних операцій будь-якого підприємства. Витрати, що несе експортер, включають в ціну товару (іноді вони сягають 40-50% ціни).

       З 2003 р. в Україні відповідно до ISO-9000 запроваджуватиметься добровільна сертифікація якості транспортно-експедиторських послуг i системи якості підприємств, які їх надають, що дасть змогу заповнити відсутність ліцензування i забезпечить одержання гарантованих кваліфікованих транспортно-експедиторських послуг у повному обсязі.

     Визнання  важливості при здійсненні зовнішньоекономічних операцій транспортно-експедиторської діяльності у транспортній логістиці знаходить своє відображення в законодавчому процесі нашої держави.

     Як  бачимо актуальність питання вибору виду транспорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності не викликає сумніву. Тому нами була обрана наступна тема бакалаврської роботи: Підвищення ефективності транспортування  продукції в зовнішньоекономічної діяльності (на прикладі ЗАТ «Сумський овочевий комбінат»).

     Об’єктом  дослідження є  транспортна система ЗАТ «Сумський овочевий комбінат» у процесі управління транспортуванням продукції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

     Предметом дослідження є підвищення ефективності транспортування продукції в зовнішньоекономічній діяльності.

      Метою нашого дослідження є комплексний аналіз транспортування  продукції та знаходження шляхів удосконалення господарської діяльності за рахунок підвищення ефективності транспортування продукції ЗАТ «Сумський овочевий комбінат».

    Досягнення  поставленої мети здійснювати через постановку і вирішення таких завдань:

• провести дослідження теоретичних аспектів транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;
• провести аналіз організації транспортного забезпечення господарської діяльності  підприємства
• розробити шляхи розв’язання проблеми транспортного забезпечення та обґрунтування вибору виду транспорту при здійсненні експортно-імпортних операцій ЗАТ «Сумський овочевий комбінат».

      Серед методів дослідження, що використовуються у даній магістерській роботі слід відзначити метод індукції (від окремого до загального), дедукції, що представляє собою зворотній процес, тобто умовивід від загального до окремого. Також звичайно ж будуть використані методи аналізу (поділ предмета дослідження на складові частини з метою всебічного його вивчення, аргументації як раціонального способу переконання шляхом обґрунтування та оцінювання доводів на захист певної тези), абстрагування (відокремлення істотного від неістотного), системного підходу (коли об'єкт дослідження розглядається як система, що об'єднує певну множину взаємодіючих елементів в єдине ціле) та аналогії (способу пізнання, за яким на основі подібності об'єктів за певними ознаками робиться умовивід щодо подібності їх за іншими ознаками).

      Джерелами інформації є закони України та інші нормативно-правові акти, навчальна, монографічна та періодична література українських та зарубіжних авторів за темою дослідження, а також дані фінансової, статистичної та бухгалтерської звітності ЗАТ «Сумський овочевий комбінат».

      Дослідження здійснюватиметься нами за період з 2004 року по 2008 рік. 

1. Теоретичні основи  транспортного забезпечення зовнішньоекономічних угод 

1.1. Сутність, значення  та регулювання  міжнародних перевезень 

      Товар не може бути доставлений з однієї країни до іншої без використання транспортних засобів; при цьому, природно, вартість товару зростає. Отже міжнародні перевезення відіграють неабияку роль у здійснення ЗЕД.

      Нині  обсяг міжнародних перевезень такий  великий, а транспортні операції настільки складні, що існує необхідність у встановленні єдиних правил і норм у міжнародному транспортуванні. Актуальність зведення національних норм у єдину систему стандартів підкреслюється ще й тим, що у світі створено, по суті, єдину транспортну систему, яка охоплює, принаймні, території розвинутих країн Європи, Північної Америки і багатьох країн інших регіонів.

      Міжнародним вважається перевезення, що здійснюється між двома чи більшою кількістю держав.

      Міжнародні  перевезення вантажів забезпечуються морським, річковим, залізничним, повітряним, автомобільним, трубопровідним транспортом.

      Транспортні витрати істотно впливають на контрактну ціну товару, обсяги торгівлі. Вони бувають настільки великими, що роблять експорт та імпорт товарів невигідним.

      Транспортні операції починають та завершують виконання зовнішньоторговельної угоди. Їх зміст визначається особливостями вантажу, видом транспортного засобу, періодичністю поставки, митними процедурами тощо.

      Транспортні операції враховуються на всіх етапах реалізації зовнішньоторговельної угоди. Так, на етапі підготовки до укладання контракту проводяться такі роботи: аналізується ринок транспортних послуг, умови перевезення товарів, вартість доставки вантажу; визначається частка транспортних витрат у контрактній ціні товару, розраховується попередній кошторис транспортних витрат.

      На  етапах укладення та виконання контракту укладаються договори перевезення товарів, оформлюються транспортні, товаросупроводжувальні, страхові документи, планується перевезення вантажів через митний кордон України, товар підготовляється до перевезення, проводяться розрахунки з перевізником.

      Після завершення виконання контракту, у випадку необхідності, вирішуються суперечки між учасниками транспортних операцій.

      Моментом  обліку експортних та імпортних операцій при водних, залізничних, автомобільних, повітряних перевезеннях є:

• при експорті — дата дозволу на перетин кордону, що указується на штемпелі митниці, який проставляється на ВМД;
• при імпорті — дата дозволу митниці, що проставляється на ВМД;
• при експорті та імпорті товарів, які поставляються трубопровідним транспортом, а також електроенергії — дата прийомоздаточного акту, який був складений на прикордонних або інших контрольно-розподільних пунктах трубопроводу або електропроводу;

     при відправленні товарів поштою — дата поштової квитанції[ 63].

      Особливістю міжнародних перевезень є те, що при відправленні вантажу, як правило, керуються законодавством країни відправлення, а при його видачі в кінцевому пункті — законом країни призначення.

      Правове регулювання відносин, які виникають із здійснення міжнародних перевезень, має певну специфіку.

      1. Їх найважливіші умови визначені в міжнародних угодах — транспортних конвенціях, що є основним джерелом регулювання у цій сфері відносин. Угоди містять уніфіковані матеріально-правові норми, необхідні для врегулювання суперечок, що найчастіше виникають при морських та автомобільних міжнародних перевезеннях. Звичайно уніфіковані норми міжнародних договорів регулюють вимоги до перевізної документації, порядку приймання вантажу до перевезення та його видачі в пункті призначення, умови відповідальності перевізника, процедуру заяви  претензій і позовів. Міжнародні транспортні конвенції мають і колізійні норми (норми, що визначають, який з двох законів, вітчизняний чи іноземний, слід застосовувати в конкретній справі), до яких звертаються в разі відсутності уніфікованих правових норм. Переважно договірні колізійні норми відсилають до вітчизняного законодавства.

2. Норми конвенцій про міжнародні перевезення є імперативними (тобто вони не допускають вибору, їм повинні обов'язково підкорятися). Специфіка регулювання міжнародних перевезень може виявитися у відображення норм міжнародних договорів у національному законодавстві без попередньої ратифікації, підписання або ж приєднання до них.

      Питання міжнародних транспортних перевезень - одні з найскладніших у міжнародному комерційному праві. Перевезення товарів - справа, пов'язана з ризиком. Перевізники  завжди прагнули максимально обмежити свою відповідальність. З іншого боку, вантажовідправники мають договірні зобов'язання перед своїми покупцями і теж прагнуть зменшити ризик втрати або псування перевезених товарів[ 63].

      Безумовно, якоюсь мірою рішенням цих проблем  могло б стати страхування. Але  з економічного погляду справа полягає в тому, що перевізник, розуміючи, що товар застрахований, може поводитися менш обережно, ніж під час перевезення незастрахованого товару. Ризик, таким чином, збільшується, а вартість страховки, що частково залежить від ступеня можливості виникнення страхової події, зростає. Страхова компанія, як правило, намагається уникнути сплати страховки. Отже, знову виникає конфлікт інтересів. Все це ще більше ускладнює проблему.

      Аналіз  міжнародної транспортно-експедиційної  діяльності показує, що по своєму змісті вона складається з великого числа різнорідних дій і операцій, кожне з яких. При цьому з погляду технології транспортного виробництва ці дії й операції можуть бути технологічно відособлений друг від друга й організаційно перерозподілені між різними учасниками транспортного процесу. Так, наприклад, виконання вантажно-розвантажувальних операцій може здійснюватися не тільки в рамках договору транспортної експедиції, але й у рамках самостійного договору на виконання вантажно-розвантажувальних робіт або бути покладене на відправника (одержувача) або перевізника як додаткові обов'язки за договором перевезення. Те ж саме можна сказати й у відношенні інших транспортно-експедиційних операцій.  

      1.2. Організація міжнародних  транспортних перевезень

      та  фактори вибору їх виду 

     Міжнародні  перевезення в Україні регулюються  під керівництвом Міністерства транспорту України (далі – Мінтранс) в особі Державного департаменту авіаційного транспорту України, Державного департаменту морського і річкового транспорту України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного департаменту автомобільного транспорту України. Мінтранс, зокрема, сприяє розвиткові зовнішньоекономічних зв'язків, за дорученням Уряду представляє інтереси транспортно-дорожнього комплексу в міжнародних організаціях, укладає в установленому порядку міжнародні договори про розвиток міжнародного сполучення транспортно-дорожнього комплексу, погоджує з відповідними органами інших держав квоти міжнародних перевезень пасажирів і вантажів; забезпечує здійснення у випадках, передбачених законодавством України, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності (п. п. 13, 14 п. 2 "Положення про Міністерство транспорту України", затвердженого Указом Президента України від 27 грудні 1995 р.) [15].

      Міжнародними договорами та національними законодавствами багатьох держав передбачено, що для здійснення міжнародних перевезень перевізник повинен отримати від уповноваженого органу спеціальний дозвіл (ліцензію). Таку вимогу містить і українське законодавство, де вказується, що міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним та автомобільним видами транспорту здійснюються за наявності ліцензії, виданої уповноваженим органом.