Підвищення ефективності транспортування продукції в зовнішньоекономічної діяльності (на прикладі ЗАТ «Сумський овочевий комбінат»)

            Ліцензуванню підлягають:

• надання послуг з користування залізничними коліями та іншими об'єктами інфраструктури залізничного транспорту загального користування;
• міжнародні (у межах країн СНД) перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом;
• надання     спеціалізованих     послуг     транспортних терміналів, портів, аеропортів.

      Щоб отримати ліцензію на здійснення транспортно-експедиційних перевезень зовнішньоторговельних та транзитних вантажів, заявник може звернутися до асоціації "Укрзовніштранс". Для отримання ліцензії юридичною особою їй необхідно подати до компетентних органів заяву з переліком видів транспортно-експедиційних послуг, що будуть надаватися; реєстраційну картку за встановленою формою; копії статуту та засновницької угоди (якщо засновників або уповноважених органів двоє і більше); свідоцтво про державну реєстрацію.

      Можливість  надання послуг, здійснення яких підлягає ліцензуванню, підтверджується також  угодами з організаціями, які отримали ліцензію Національного банку України на розрахунки у валюті між резидентами, фрахт суден, страхування вантажів, здійснення митної очистки, брокерську діяльність. У разі здійснення перевезень залізницею обов'язково повинна бути угода між експедитором та Українською залізницею.

      Питання ліцензування міжнародних перевезень регламентує Інструкція про порядок видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на надання транспортно-експедиційних послуг, умови здійснення та контроль за їх дотриманням при перевезеннях зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, що затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 17 лютого 1994 p., а також Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів залізничним транспортом та контроль за їх дотриманням, затверджена наказом ліцензійної палати України, Міністерством транспорту України від 11 травня 1999 р. за № 45/249.

      Транспорт є головним засобом зв'язку між  експортером та імпортером. Своєчасна  доставка вантажу в кінцевий пункт  призначення у доброму стані є метою транспортування. Завдання транспортування:

• перевезення за безпечним маршрутом;
• якісне сервісне обслуговування;

            мінімальні витрати.

      Варто мати на увазі, що часто, щоб перевезти  товар до місця призначення, потрібно два або більше видів транспорту.

      При виборі транспорту беруться до уваги наступні фактори, які впливають на вибір виду транспорту: географічне положення країн-експортерів та імпортерів; відстань між країнами; характер товару, що перевозиться та його вартість, вартість перевезення, безпека транспортування.

      Для острівних країн (Велика Британія, Японія та багатьох інших) основними, а то й  єдиними, видами міжнародних перевезень є морський або авіаційний транспорт. В окремих випадках можуть застосовуватися інші (наприклад, завдяки тунелю під Ла-Маншем Велика Британія сполучається з континентальною Європою залізницею та автотранспортом; трубопроводами, що прокладаються по дну морів, перекачуються газ і нафта) [ 63]. У багатьох країнах, а також і в Україні більша частина міжнародних перевезень здійснюється наземними видами транспорту. Дуже часто доводиться використовувати різні види транспорту для перевезення одного й того самого вантажу. Так, континентальні країни Центральної Африки головними своїми партнерами мають європейські країни, а виходу до моря в них немає; тому вони вимушені комбінувати автомобільний (або залізничний) і морський транспорт. В аналогічному становищі знаходяться країни Центральної Азії (в тому числі країни СНД).

      Відстань  між країнами-партнерами також має значення при виборі транспортного засобу. На далеку відстань, що вимірюється тисячами кілометрів, невигідно користуватись автомобільним транспортом, тому що перевезення невеликого за вагою вантажу обійдеться дуже дорого; у такому разі краще застосовувати залізничний або морський транспорт, що має велику вантажопідйомність.

      Вибір виду транспорту здебільшого залежить від властивостей і вартості товару, що транспортується. Порівняно дешеві товари не можна перевозити дорогим видом транспорту, бо транспортна складова становитиме надто велику частку в кінцевій вартості товару. Найдешевший водний транспорт (якщо не брати до уваги трубопроводи), найдорожчий — авіатранспорт. Тому такі вантажі, як зерно, руда, вугілля, нафта, доцільно перевозити морем, рікою або залізницею.

     Плануючи  відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати  низку обставин.

      Інколи  можливість вибору виду вантажу відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіаперевезення  недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів.

      Місце відправленню вантажу в кінцевий пункт перевезення є також  визначальним при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовуються залізничний, автомобільний  авіаційний транспорт.

      Вирішальними  при виборі одного з них є крім виду вантажу, такі умови як фактор часу. Очевидно, що найшвидший спосіб доставляння  вантажів - авіатранспорт. Проте він  дорогий і тому застосовується тільки в екстрених випадках, коли необхідно  доставити вантаж якнайшвидше. В інших випадках розробляють добре сплановані програми поставок, орієнтуючись на плани перевезень транспортних компаній, щоб уникнути дорогих поспішних перевезень.

     Щодо  вартості перевезення, то слід зазначити, що не існує якихось конкретних правил, що дозволяють визначити точний відсоток вартості транспортних витрат відносно вартості товару. Має бути невеликий відсоток, за винятком тих випадків, коли вибір відсутній і можна використати лише один доступний шлях - повітряний чи сухопутний. У цьому разі повітряні перевезення автоматично прирівнюються до сухопутних перевезень. Невеликі і середні за обсягом партії вантажу можна доставляти і повітрям, і сушею приблизно за однаковими цінами [ 63]. Крихке й дороге устаткування найкраще перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки висока, доставляються як правило, традиційним способом - морем, в основному в контейнерах, хоч коштує це трохи дорожче. Треба пам'ятати що виплата страхового відшкодування вантажоодержувачу є лише фінансовою компенсацію і ніколи не відшкодує йому тих незручностей, що їх здатна створити партія вантажу, яка прибула в поганому стані. 

      1.3. Структурні особливості  розвитку транспортної  системи

      України у контексті розвитку міжнародних транспортних

      коридорів 

     Розвиток  зовнішньоекономічних зв’язків України, її спрямованість на динамічне входження у світову економічну систему і, насамперед, вступ до COT вимагають наявності високоефективної та розгалуженої транспортної системи. Транспортна система, під якою розуміють сукупність засобів перевезення, шляхів сполучення, засобів управління та зв'язку, а також технічні споруди, що забезпечують їх роботу, відіграє в сучасних умовах визначальну роль як один із найважливіших факторів економічного 
розвитку держави.

     До  транспортної системи пред'являються  високі вимоги щодо якості, регулярності та надійності транспортних зв'язків, збереження вантажів, безпеки перевезення пасажирів, швидкості та якості доставки. Потреба у транспортній системі, що чітко функціонує, дедалі посилюється, стає базисом сталого розвитку продуктивних сил регіонів, а також запорукою інтеграції нашої країни до світових ринків.

     На  початок 90-х років Україна мала досить потужну транспортну систему, стан якої можна було назвати задовільним. На 10 тис. км території країни припадало 372 км залізничних колій, 78 км внутрішньоводних і 1933км автомобільних шляхів із твердим покриттям, а обсяг вантажних залізничних перевезень перевищував сумарний обсяг перевезень 12 країн ЄС. У ті часи майже повністю задовольнялися існуючі потреби у швидкості, обсягах та якості перевезень [45].

     Складна економічна ситуація в країні після отримання Україною незалежності, трансформаційні зрушення в матеріальному виробництві, зміна економічних пріоритетів у зовнішній торгівлі, розрив колишніх транспортно-економічних зв'язків призвели до значного відставання технологічного прогресу в транспортній галузі, спричинили велике амортизаційне зношення технічних засобів і моторесурсів. В результаті цього, наприклад, на залізничному транспорті середня швидкість руху вантажного потяга сьогодні становить усього 34,8 км/год. Таких прикладів можна навести багато. Аналіз сучасних зрушень у транспортній системі України як за основними видами транспорту, так і за її регіональною структурою є надзвичайно актуальним і своєчасним. Динаміка загальної довжини шляхів сполучення основних видів транспорту у 2003-2008 pp. представлена в таблиці 1.1. 
 
 
 

     Таблиця 1.1

     Динаміка  загальної довжини шляхів сполучення різних видів транспорту України у 2003-2008 pp., км

     Аналізуючи  дані таблиці можна зробити висновок про те, що, якщо розглядати довжину залізничних колій загального користування, то на сьогоднішній день в Україні спостерігається загрозлива тенденція. В абсолютних значеннях зменшення не перевищує 4 %, але все ж примушує замислитися. Причиною такого явища, на наш погляд, є те, що деякі колії вилучаються з експлуатації внаслідок їх аварійного стану, але їм на заміну споруджуються нові. Слід зазначити, що обсяги вантажоперевезень безпосередньо залежать під довжини колій загального вжитку. Також потрібно зауважити, що залізничний транспорт в останні роки знаходиться на стадії поступового відродження та підйому: в 2008 р. ним було перевезено 445,5 мли т вантажів, а за обсягом вантажообороту він разом із трубопровідним поділяє 1-2 місця. Про це свідчать запровадження новітніх систем керування руху потягів, повна модернізація основних транспортних вузлів, функціонування потягів високої вантажності «Ярослав», «Богдан» тощо. Послугами залізничного транспорту у 2008 р. скористалося 536,3 млн чол., а за показником пасажирообороту він постійно посідає перше місце, чому певною мірою сприяє повільніше зростання тарифів, ніж на інших видах транспорту[45].

     Залізничний транспорт за своєю суттю не може бути збитковим; саме тому уряду потрібно розглянути політику дотації пасажирських перевезень, а також можливість залучення приватних інвестицій у цю підгалузь.

     Річковий  транспорт, хоча й є найдешевшим і одним із найбільш екологічно чистих, за роки проведення економічних реформ в Україні майже повністю занепав. Історично склалося так, що шлях „із варягу греки” йшов саме українськими річками, але сьогодні вантажоперевезення порівняно з 2001 р. скоротилися майже в 7 разів, а довжина шляхів - майже вдвічі. Це зумовлено багатьма факторами, передусім зношеністю державного флоту, аварійним станом шлюзів на каскаді дніпровських РЕС (основній водній артерії України), кризовим етапом річкових та морських портів тощо. Але акціонерна судноплавна компанія (далі -АСК) «Укррічфлот», що стала першим в Україні найбільшим недержавним підприємством водного транспорту, впевнено здійснювала заходи з удосконалення корпоративної та організаційної структур управління, створювала власні підприємства з експедирування вантажів, брокерської діяльності та агентування флоту. Це забезпечило їй необхідні передумови для організації змішаних перевезень вантажів «від дверей до дверей» із використанням на базі річкових портів мультимодальних транспортних вузлів, дозволило довести відправку вантажів у 2006 р. до 6880 тис. т. [45].