Облік основних засобів та розробка системи контролю і економічного аналізу їх ефективного використання

Але податкове законодавство  встановило мінімально допустимі строки корисного використання груп об’єктів, що є позитивним моментом в податковій політиці щодо амортизації основних засобів. Такий підхід доцільно застосовувати  і при нарахуванні бухгалтерської амортизації.

Амортизація основних засобів у  податковому обліку нараховується  з використанням тих самих  методів, які застосовуються до об'єктів  основних засобів у бухгалтерському  обліку та які при цьому застережені  в наказі про облікову політику підприємства з метою складання фінансової звітності (пп. 145.1.5, 145.1.9 ПКУ). Причому податкова амортизація, як і облікова, нараховується щомісячно (починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об'єкта в експлуатацію), а квартальна сума податкової амортизації (за кожним об'єктом) — визначається як сума нарахованих амортизаційних відрахувань за об'єктом за 3 місяці розрахункового кварталу.

Згідно з п.п. 145.1.5 ПКУ нарахування амортизації основних засобів здійснюється із застосуванням методів вказаних у таблиці 1.5.. Це такі методи: 

1.Прямолінійний метод

2. Метод зменшення  залишкової вартості

3. Метод прискореного  зменшення залишкової вартості

4. Кумулятивний метод

5. Виробничий метод

Таблиця 1.5.

Методи нарахування  амортизації основних засобів 

Суть методу	Сума амортизації  річна	Додаткові показники	Примітки
1	2	3	4
1. Прямолінійний  метод
Річна сума амортизації  визначається діленням вартості, яка  амортизується, на строк корисного  використання об'єкта основних засобів	Аріч = АмВ : Т	АмВ = ПВ - ЛВ	Розмір амортизації  залежить тільки від строку використання об'єкта ОЗ.  Переваги: цей метод відрізняється легкістю розрахунку. вартість об’єкта ОЗ списується рівними частинами протягом усього строку його експлуатації.  Недоліки: не враховується моральний знос об'єктів ОЗ та фактор підвищення витрат на ремонти у міру його експлуатації (особливо в останні роки використання об’єкта ОЗ)
2. Метод зменшення  залишкової вартості
Річна сума амортизації  визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.  Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість	Аріч = ЗАЛ (ПВ) х На	На = 1 - (ЛВ : ПВ)1/Т	Переваги: протягом перших років експлуатації об’єкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення.  Недоліки: передбачає обов'язкову наявність ліквідаційної вартості, необхідної для розрахунку норми амортизації. Якщо ж ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то складова (ЛВ : ПВ)1/Т також дорівнюватиме нулю. Отже, річна сума амортизації виявиться такою, що дорівнює первісній вартості
3. Метод прискореного  зменшення залишкової вартості
Річна сума амортизації  визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації  та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.  Цей метод застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби)	Аріч = ЗАЛ (ПВ) х На	На = (АмВ : Т) х 2	Переваги: протягом перших років експлуатації об’єкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення.  Цей метод дає можливість протягом першої половини корисного строку використання основних засобів відшкодувати до 60 — 70 % їх вартості
4. Кумулятивний  метод
Річна сума амортизації  визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного  коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості  років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання	Аріч = АмВ х ki	ki = Кр : Ср	Наприклад, для об’єкта  основних засобів зі строком служби 5 років кумулятивне число становитиме:  1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15.  Відповідно кумулятивний коефіцієнт кожного року експлуатації об’єкта складе:  — у перший рік — 5/15;  — у другий рік — 4/15;  — у третій рік — 3/15;  — у четвертий рік — 2/15;  — у п'ятий рік — 1/15.  Переваги:  1. У перші роки, коли інтенсивність використання об’єкта ОЗ максимальна, амортизується більша частина його вартості.  2. У перші роки накопичуються грошові кошти для заміни об’єкта ОЗ, що амортизується.  3. Забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизовуваних об'єктів ОЗ, що припадають на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума амортизації, яка нараховується, у  ці роки зменшується.  Недоліки: певна трудомісткість
5. Виробничий  метод
Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів	Аміс = Nміс х На	На = АмВ : Nзаг	Застосовується для  нарахування амортизації об'єктів  ОЗ, технічний стан яких залежить від  кількості виробленої продукції.  Переваги: цей метод дуже а раціональний. Зручно застосовувати при визначенні амортизації автотранспорту залежно від його пробігу, верстатів та будь-якого виробничого обладнання.  Недоліки: застосування пов'язане з трудністю визначення виробітку окремих об'єктів ОЗ. Наразі не зовсім зрозуміло, як буде використовуватися цей метод у зв’язку із введенням обов’язкового мінімально допустимого строку амортизації ОЗ
Умовні позначення: Аріч — річна сума амортизації; АмВ — вартість, що амортизується; Аміс — місячна сума амортизації; Т — строк корисного використання об’єкта; ПВ — первісна вартість; ЛВ — ліквідаційна вартість; ЗАЛ — залишкова вартість; На — норма амортизації; kі — кумулятивний коефіцієнт; Кр — кількість років, що залишилися до кінця строку корисного використання об’єкта ОЗ; Ср — сума числа років корисного використання об’єкта ОЗ; Nміс — фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг); Nзаг — загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство чекає виробити (виконати) з використанням об’єкта ОЗ.

 

Пунктом 145.1.6 ПКУ передбачено, що амортизація об'єктів основних засобів, які належить до груп 9 (інші основні засоби), 12 (тимчасові (нетитульні) споруди), 14 (інвентарна тара), 15 (предмети прокату), нараховується прямолінійним або виробничим методами. На основні засоби груп 1 (земельні ділянки) і 13 (природні ресурси) амортизація не нараховується (п.п. 145.1.7 ПКУ).

Щодо малоцінних необоротних  матеріальних активів та бібліотечних фондів, то їх амортизація може нараховуватися за рішенням платника податків одним із двох способів (п.п. 145.1.6 ПКУ): 1) «50 % / 50 %». Згідно з ним амортизація нараховується в першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 % його вартості, що амортизується, а решта 50 % нараховуються в місяці списання об’єкта з балансу; 2) «100 %». За цим методом амортизація нараховується в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 % його вартості, що амортизується.

Крім нормативної бази, під час написання дипломної  роботи були використані монографії, посібники та періодична література з питань обліку основних засобів. У  них розглядаються питання обліку, контролю і аналізу основних засобів. Зокрема, розкриваються питання оцінки, де найчастіше повторювана так звана справедлива вартість основних засобів. На жаль, конкретно вона в П(С)БО 7 вона не визначена, проте в літературі існують щодо неї наступні думки. Т.Каменська вважає, що справедлива вартість визначається  сумою, за якою актив може бути обміняний або отриманий  в операції між незалежними, поінформованими та зацікавленими сторонами [76, с. 172]; Н.М.Ткаченко стверджує, що це ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі [4, с.163]. Ця вартість  закладена в основу як первинної, так і переоціненої вартості, вона впливає через них на інші види вартостей: вартість, що амортизується, ліквідаційну вартість, саме вона ототожнюється із формою «звичайної ціни», яку застосовує податкове законодавство.

У зв’язку із набранням чинності розділу ІІІ  ПКУ з 1.04. 2011р. об’єктом нарахування  податкової амортизації визначено  амортизаційну вартість, яка розраховується як первісна вартість за мінусом ліквідаційної вартості. Первісна ж вартість вираховується із застосуванням поняття «звичайної ціни», яку використовують в усіх випадках придбання необоротних активів з «компенсаційними» нюансами (згідно п.146.7 – 146.10 ст. 146 ПКУ). Звичайна ціна не застосовується тільки у разі придбання основних засобів за кошти та у разі самостійного їх виготовлення платником податків (п. 146.5 ст. 146 ПКУ) [].

Важливість  і значення достовірної оцінки для  обліку основних засобів як зазначає П.С.Смоленюк [9, с.108-115] важко переоцінити, тому що від того, наскільки правильно зроблена оцінка, залежить точність харатеристики обсягу, стану і руху основних фондів, а у відомій мірі і точність якісної їхньої характеристики.

Дуже важливо вірно  оцінити майно підприємств при  зміні форм власності, акціонуванні та передачі в оренду. В.Д. Новодворський  зазначає: “Якщо класифікація основних засобів служить меті якісної  характеристики, то їх оцінка необхідна  для кількісної характеристики” [77, c.35]. Тому не буде перебільшенням сказати, що від того, наскільки вірно та правильно оцінені основні засоби залежить точність показників їх наявності, структури та динаміки.

Вагомий внесок у розробку теоретичних основ та методологічних підходів до проблеми аналізу основних засобів зробили провідні вітчизняні вчені-економісти, такі як – С. Рилєєв, М. Шкробанець, О. Коломієць, О. Ареф’єва, Н. Богацька, Ю. Гуцуляк та інші.

Кулинич Ю. М., Ротар Д. А. у статті «Проблеми та шляхи  вдосконалення обліку та аналізу основних засобів в умовах перехідних трансформаційних процесів» визначає наступний ряд проблем, що негативно впливають на процес управління виробництвом, знижуючи ефективність використання основних засобів:

– різні підходи до термінології та визначення сутності основних засобів у фінансовому обліку й системі оподаткування, принципів їх оцінки;

– проблеми вдосконалення  системи амортизації;

– проблеми підвищення інформативності  первинних документів з обліку основних засобів;

– проблема інформаційного забезпечення управління матеріально-технічною базою, що представлено на підприємстві системою обліку, аналізу, аудиторського контролю;

– проблеми аналізу ефективності використання основних засобів і  можливості її прогнозування тощо [5].

Окремою групою є проблеми складності оцінки основних засобів, які полягають у виборі вартості, за якою слід їх вимірювати.

Вагомий внесок у розвиток теоретичних основ і методичних підходів аудиту основних засобів внесли такі провідні вчені, як М. Т. Білуха, М. І. Бондар, В. П. Завгородній, А. М. Кузмінський, Б. Ф. Усач та інші вчені.

В економічній літературі значної уваги приділяють перспективам вдосконаленню аудиту основних засобів  до зарубіжного досвіду аудиту, так  як аудитор керується не тільки нормативно – правовою базою своєї країни, але і спираючись на міжнародні стандарти аудиту.

Тимощук Н.С. у науковій статті «Перспективи вдосконалення аудиту основних засобів на шляху інтеграції до зарубіжного досвіду» зазначає що Україна знаходиться на шляху до міжнародної інтеграції бухгалтерського обліку та аудиту основних засобів, але поряд з цим існує маса проблем, які залишаються не вирішеними.

Саме аудиторська перевірка  поширюється не тільки на облікову документацію, але і на необлікові джерела, тому головним недоліком є масштабність деталізованого аудиту основних засобів, який потребує значних затрат робочого часу аудитора. Даний недолік можна усунути за допомогою застосування змішаної методики аудиту основних засобів, тобто в поєднанні деталізованого та експрес – аудиту, що дозволить зменшити затрати часу та забезпечити об’єктивність та доступність аудиту основних засобів.

Наступною проблемою, яка  потребує вирішення є постійні зміни  в нормативних актах стосовно амортизації та класифікації основних засобів. Дана проблема потребує негайного вирішення, шляхом переходу до надійних нормативних актів, які не будуть змінюватися занадто швидко, адже при аудиті основних засобів підприємства вони можуть значно впливати на його кінцеві результати.

 

1.3.Передумови  організації та методології обліку, контролю та аналізу основних засобів в адвокатській фірмі «Грамацький та партнери»

 

 

Адвокатська фірма «Грамацький  і партнери» була заснована у 1998 році. Тоді новий учасник ринку  юридичних послуг країни функціонував у складі шести юристів, двома роками пізніше. Адвокатське об’єднання нараховувало вже шість адвокатів та одинадцять юристів, сьогодні ж штат співробітників перевищує тридцять професіоналів.

Адвокатська фірма «Грамацький  і партнери» надає на постійній  основі юридичні послуги понад ста українським та іноземним компаніям. Серед клієнтів Фірми присутні підприємства, що працюють у різних галузях промисловості, транспорту, енергетики, телекомунікацій, а також виробничі та торгові корпорації; авіакомпанії; страхові, туристичні та охоронні агентства; учасники фондового ринку; офшорні компанії; засоби масової інформації.

Фірма спеціалізується  у сфері цивільного, господарського, корпоративного права; зовнішньоекономічної діяльності та іноземних інвестицій; права інтелектуальної власності; правової підтримки ЗМІ; вирішення трудових спорів, посередництва при проведенні переговорів (медіації); неспроможності та банкрутства; законодавства про підприємництво, цінні папери і фондовий ринок.

Географія юридичних  послуг, які надаються Адвокатською фірмою, охоплює не лише ряд регіонів України, але і деякі зарубіжні країни. При необхідності Адвокатська фірма має можливість залучати зарубіжних партнерів для здійснення представництва своїх клієнтів за межами України та для надання консультацій, пов’язаних із законодавством зарубіжних країн.

Практика Адвокатської фірми включає надання консультацій у різних галузях права, представництво клієнтів в органах державної  виконавчої влади, в судах при  здійсненні цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства; здійснення комплексного правового обслуговування; супровід зовнішньоекономічних контрактів та інвестиційних проектів, а також інші види юридичних послуг.

Адвокатська фірма «Грамацький  і партнери» є юридичним консультантом  Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, а також генеральним юридичним партнером Фонду захисту підприємництва України.

За підсумками всеукраїнської рейтингової програми, що проводиться  газетою «Юридическая практика», Адвокатська фірма «Грамацький і партнери» протягом останніх років входить до числа двадцяти провідних юридичних фірм України.

У таблиці 1.6. наведемо ідентифікаційні реквізити підприємства.

                                                                                                     Таблиця 1.6.

Ідентифікаційні реквізити  та  місцезнаходження

Повне найменування	Адвокатське обєднання  «Адвокатська фірма «Грамацький  і партнери»
Скорочене найменування (за наявності)	АФ  «Грамацький і  партнери»
Організаційно-правова форма	Приватне підприємство
Код за ЄДРПОУ	20079127
Юридична адреса	М.Київ, Шевченківський р-н, вул. Дмитрівська буд.35-Б

 

Адвокатське об’єднання  «Адвокатська фірма «Грамацький  і партнери» є приватним підприємством, заснованим на власності громадянина України (зареєстрованого Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, 03.02.1998.).

Підприємство є юридичною  особою, створеною відповідно до законодавства  України, набуває прав юридичної  особи з моменту його державної  реєстрації та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та статуту.

Підприємство створено для здійснення діяльності, а також  надання послуг в сфері права  з метою одержання прибутку. Адвокатська  фірма «Грамацький і партнери»  здійснює широку практику в наступних галузях і сферах права: цивільне і господарське право; корпоративне право; торгове (комерційне) право; митне право; податкове право; конкурентне право; кримінальне право; інтелектуальна власність; страхування; банкрутство та неспроможність; іноземні інвестиції та зовнішньоекономічна діяльність: нерухомість; приватизація; засоби масової інформації; транспорт; цінні папери та фондовий ринок, а також консультації з питань чинного законодавства; правове супроводження бізнесу та надання комплексних юридичних послуг (абонентське обслуговування); безпека бізнесу.

Підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки  в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та штампи, проводить  діяльність на принципах самофінансування та самоокупності.