Облік основних засобів та розробка системи контролю і економічного аналізу їх ефективного використання

Примітки не мають  суворо уніфікованої форми, і кожний може творчо підійти до їх складання. У Примітках до фінансової звітності за кожною групою основних засобів наводиться така інформація:

● вартість (первинна або  переоцінена), за якою основні засоби відображені у балансі;

● методи амортизації і терміни корисного використання (експлуатації);

● наявність і рух  основних засобів у звітному періоді;

● сума нарахованої амортизації;

● інша інформація.

Якщо у звітному періоді  проводилась переоцінка основних засобів, то необхідно у Примітках розкривати: ● джерело інформації про справедливу вартість;

● факт залучення незалежного  експерта; ● зміну суми додаткового  капіталу внаслідок переоцінки.

У Примітках до фінансової звітності також наводиться така інформація:

• вартість основних засобів, щодо яких існують обмеження права власності;
• вартість переданих у заставу основних засобів;
• сума капітальних вкладень на придбання та будівництво основних засобів за звітний рік;
• сума укладених угод на придбання у майбутньому основних засобів;
• залишкова вартість основних засобів, які тимчасово не використовуються (консервація, реконструкція тощо);
• первинна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів, які продовжують використовуватися;
• залишкова вартість основних засобів, вилучених з експлуатації для продажу;
• первинна вартість, залишкова вартість і метод оцінки основних засобів, отриманих за рахунок цільового фінансування [2].

Для розкриття інформації про основні засоби у Примітках  до фінансової звітності наводиться інформація за кожною групою основних засобів зокрема. До інформації про стан основних засобів потрібно віднести:

1. Вартість (первісна  або переоцінена), за якою основні  засоби відображені в балансі.

2. Методи амортизації, що застосовуються  підприємством, та діапазон строків  корисного використання (експлуатації).

3. Наявність та рух у звітному  році:

а) первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на початок звітного року;

б) первісна вартість основних засобів, які визнані активом, з виділенням вартості основних засобів, отриманих  внаслідок об'єднання підприємств;

в) сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу основних засобів  внаслідок переоцінки;

г) первісна (переоцінена) вартість та сума зносу основних засобів, які  вибули;

д) сума нарахованої амортизації;

е) сума втрат від зменшення корисності, відображена в звіті про фінансові результати у звітному періоді;

ж) інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума зносу основних засобів;

з) первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на кінець звітного року.

4. У Примітках до фінансової звітності також наводиться така інформація:

а) вартість основних засобів, щодо яких існують передбачені чинним законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження;

б) вартість переданих у заставу  основних засобів;

в) сума капітальних вкладень на придбання і будівництво основних засобів за звітний рік;

г) сума укладених угод на придбання  у майбутньому основних засобів;

д) залишкова вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються (реконструкція, консервація);

е) первісна вартість повністю амортизованих основних засобів, які продовжують використовуватись;

ж) залишкова вартість основних засобів, вилучених з експлуатації для  продажу;

з) первісна вартість, залишкова вартість та метод оцінки основних засобів, отриманих  за рахунок цільового фінансування.

5. У примітках до фінансової  звітності наводиться інформація  про зміну величини додаткового  капіталу внаслідок переоцінки  основних засобів та обмеження  щодо його розподілу між власниками (учасниками).

6. У Примітках до консолідованої фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться сума курсових різниць у зв'язку з перерахунком вартості основних засобів, наведеної у фінансовій звітності дочірніх підприємств.

Що стосується податкової звітності, то основним документом, у якому відображається сума нарахованого зносу є Декларація про прибуток підприємства з належними додатками. Своєю чергою, для відображення витрат, пов'язаних з рухом основних засобів та нематеріальних активів, може використовуватись додаток "АМ".

Додаток АМ «Амортизація» складається з трьох таблиць, кожна з яких має своє призначення. У таблиці 1 додатка АМ до декларації відображається інформація про нараховану амортизацію, таблиця складається з двох частин:

• у першій частині таблиці 1 відображається балансова вартість основних засобів та інших необоротних активів на початок звітного періоду. Дані беруться станом на 01.04.2011 р. за результатами проведеної інвентаризації та за даними бухгалтерського обліку, відповідно до яких проведено класифікацію цих об’єктів за групами, окремо визначено вартість кожного об’єкта, що амортизується, встановлено строк корисного використання (ст. 145 Податкового кодексу) та обрано метод нарахування амортизації (пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 Кодексу). При цьому якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III Податкового кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об’єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років (абзац п’ятий п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу);
• у другій частині таблиці 1 додатка АМ відображається нарахована амортизація нематеріальних активів.

У таблиці 2 додатка АМ до декларації відображається інформація щодо методів амортизації, обраних платником податку відповідно до пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу.

У таблиці 2 додатка АМ до декларації № 1213 відображаються витрати на ремонт та поліпшення основних засобів відповідно до п. 146.12 ст. 146 розділу III Податкового кодексу без розшифровки в розрізі загальновиробничих, адміністративних, інших витрат та витрат на збут.

У таблиці 3 додатка АМ до декларації відображається сума витрат на ремонт та поліпшення основних засобів відповідно до п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу. Зазначимо, що сума витрат, пов’язана з ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, у тому числі орендованих, включається до складу витрат у розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, та відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення було здійснено.

У таблиці 3 додатка АМ до декларації відображається сума витрат на реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення свердловин відповідно до п. 148.5 ст. 148 розділу III Податкового кодексу без надання розшифровки щодо загальновиробничих, адміністративних, інших витрат та витрат на збут.

З точки зору бухгалтерського  та податкового обліку залишаються  не вирішеним питання переоцінки та віднесення витрат на ремонти основних засобів. Так, платники податку всіх форм власності мають право проводити  переоцінку об’єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації.

2.3. Облік основних  засобів в системі прийняття  управлінських рішень

 

Управлінський облік  – це система управління виробництвом. Тому, поряд з власне обліком, чи не першочерговим є забезпечення оперативного дійового контролю за ефективністю використання активів, праці, формуванням витрат виробництва тощо. Щодо основних засобів такий контроль потрібно проводоти не тільки за фактами здійснення господарських операцій, а він має бути певною мірою прогнозним. Зокрема, в управлінському обліку основних засобів важливе місце займає контроль забезпеченості підприємств основними засобами, оскільки відхилення від оптимального рівня як в один, так і в інший бік спричинює зниження ефективності виробництва. Причому негативний вплив таких відхилень проявляється через зниження ефективності використання основних засобів і за принципом відлуння відображається на загальній ефективності виробництва.

Скажімо, недостатня забезпеченість підприємства основними засобами призводить до їхнього надто інтенсивного використання, передчасного зносу, надмірних витрат на ремонти, зрештою звичайної ліквідації. Одночасно роботи виконуються несвоєчасно, або порушується технологія їхнього виконання, відтак зростають втрати продукції. Наявність зайвих основних засобів теж не є бажана, оскільки при цьому вони окуповуються занадто довго. До того ж це зумовлює додаткові витрати на їх зберігання, підтримання в робочому стані тощо.

Тому одним із головних завдань  управлінського обліку є контроль за оптимальним забезпеченням підприємства основними засобами. Для цього необхідне поєднання планових і облікових методів. Зокрема, слід визначити потребу основних засобів на підприємстві. Відразу зазначимо, що нормативні вартісні показники чи навіть визначені у фізичних одиницях, поширені в спеціальній економічній літературі, для цього не придатні, оскільки не враховують особливостей конкретного підприємства. Тому такі нормативи можна використовувати тільки як орієнтовні. Реальну ж потребу основних засобів в управлінському обліку можна визначити лише за технологічними картами витрат на виробництво з урахуванням технічних характеристик машин, обладнання, механізмів, за допомогою яких виконують увесь комплекс робіт за технологією виробництва на цьому підприємстві.

Маючи розрахунок потреби в основних засобах, її порівнюють із фактичною наявністю відповідних об'єктів на підприємстві, виявляючи таким чином рівень забезпеченості ними за окремими видами, марками тощо. Загальну ж оцінку забезпеченості підприємства визначають за показником фондозабезпеченості – співвідношенням вартісної оцінки наявних основних засобів до потреби, або за показником фондоозброєності праці –співвідношенням середньорічної вартості основних фондів до середньорічної чисельності працівників. Крім цього, важливими показниками, що дають змогу контролювати наявність передумов для забезпечення ефективного використання основних засобів, є енергоозброєність праці – співвідношення середньорічної кількості енергетичних потужностей у кінських силах до середньорічноїчисельності працюючих, та електроозброєність праці - відношення спожитої за рік електроенергії у кіловат-годинах до середньорічної чисельності працюючих.

В управлінському обліку необхідно враховувати такі показники, які не тільки характеризують забезпечення підприємства основними засобами, а й дають змогу контролювати їх якісний стан. Зокрема, рівень зносу основних засобів, що визначається як співвідношення нарахованої суми зносу за весь період експлуатації до первісної вартості об'єктів, свідчить про їхню придатність до подальшої експлуатації, її орієнтовну тривалість у майбутньому.

Реальну забезпеченість підприємства основними засобами можна точніше визначити за залишковою вартістю – різницею між первісною вартістю об'єктів і нарахованою сумою зносу.

Однак навіть при повному забезпеченні потреби в основних засобах вони часто використовуються неефективно. Тому в управлінському обліку контролюють рівень використання основних засобів. Зокрема, визначають такі показники: коефіцієнт використання основних засобів співвідношення тих, що використовуються, до наявних; коефіцієнт змінності роботи машин і механізмів (обладнання) співвідношення відпрацьованих машино-змін до їх фактичної наявності; коефіцієнт використання календарного фонду робочого часу – співвідношення кількості днів (годин) роботи машин і механізмів (обладнання) до календарного фонду; напруженість використання машин чи виробничих площ приміщень – співвідношення обсягу виробленої продукції до кількості одиниць машин чи площі приміщень; коефіцієнт інтенсивності навантаження машин і механізмів (обладнання) – співвідношення кількості виробленої продукції за одиницю часу до їхньої продуктивності за технічними даними.

Слід зазначити, що важливим заходом забезпечення ефективного використання основних засобів в управлінському обліку є попередній контроль, що дає змогу ще до здійснення операцій уживати дійових заходів у цьому напрямку. Тому вже в момент планування робіт, які мають виконуватись з допомогою основних засобів, необхідний уважний підхід до визначення доцільності тих чи інших операцій, їхній всебічний аналіз, що дає змогу забезпечити узгодження не тільки локальних заходів, а й таких, що виконуються в інших центрах відповідальності.

Важливим заходом є  також періодичні контрольні перевірки  керівниками і спеціалістами центрів відповідальності умов експлуатації основних засобів безпосередньо на місцях їх використання, контрольні обміри (зважування, перерахунок) фактично виконаних робіт (виробленої продукції). При цьому не зайвим є і документальний контроль щодо відповідності записів у первинних документах, реєстрах аналітичного обліку. Використовується в управлінському обліку і такий вид контролю, як усні звіти посадових осіб перед керівниками і спеціалістами центрів відповідальності.

Позитивним тут є  можливість зустрічного завірення  достовірності результатів, оскільки будь-яка діяльність одних посадових осіб або центрів відповідальності, як правило, пов’язана з діяльністю інших. Крім цього, тут є можливість оперативно коригувати виробничу діяльність з урахуванням обставин, які складаються безпосередньо в цей момент.

Необхідно наголосити, що як документальний контроль за обліковими даними, так і фактичний контроль безпосередньо за місцями експлуатації основних засобів є однаково важливими. Тільки за умови їхнього раціонального поєднання можна забезпечити належний управлінський облік на підприємстві.