Конспект лекцій з дисципліни ЗЕД

     Імпорт за визначенням Закону про ЗЕД враховує ввіз на територію держави товарів, що постачаються нерезидентами, і придбання резидентів за кордоном з метою власного споживання.

     Товари, які перетинають кордон України, повинні відповідати технічним, фармакологічним, санітарним і фітосанітарним, ветеринарним і екологічним характеристикам згідно з діючими стандартами і вимогами, що потребує обов'язкової сертифікації за її національним режимом. При відсутності аналога в Україні товар повинен мати сертифікат за діючими міжнародними вимогами і стандартами.

     Митне оформлення здійснюється шляхом попереднього декларування за місцям державної реєстрації українського імпортера з допомогою попередньої

 

     

ВМД (ПД). Перелік товарів з використанням ПД затверджений наказом ДМСУ від 27.07.1998 р., № 436 з доповненнями і змінами. При оформленні ПД додають такі документи:

• зовнішньоекономічний контракт;
• платіжний чи гарантійний лист з підтвердженням однієї з мір щодо забезпечення доставки товару до митниці призначення;
• екземпляр заяви-розрахунку з поміткою податкових органів про суму сплаченого акцизного збору під час купівлі акцизних марок.

Другий пункт включає такі моменти:

• грошова застава;
• фінансова гарантія незалежного фінансового органа;
• гарантійний лист;
• охорона і супроводження товарів силами митних органів;
• перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів 1975 р. (Конвенція МДП).

     Якщо не надається ПД, то використовується попереднє повідомлення ПП з електронною копією для однієї партії товару. Термін дії ПП - 3 місяці.

     Специфікою є використання імпорту з офшорних зон, перелік яких встановлений розпорядженням КМУ від 14.02.2002 р. № 53-р з доповненнями та змінами. Насамперед важливо, що тільки 85% від оплаченої вартості відноситься до валових витрат за фактом платежу.

Митне документальне оформлення в режимі імпорту має такі пункти:

1. ВМД для товарів вартістю до 100 П5Б і для усіх підакцизних товарів;
2. товаросупровідні документи;
3. зовнішньоекономічний контракт;
4. довідка про відсутність чи декларування цінностей, доходів чи майна резидента за кордоном;
5. ліцензія Міністерства економіки та з європейської інтеграції для товарів, що підлягають ліцензуванню;
6. картка реєстрації (обліку) зовнішньоекономічного договору;
 

8. дозвіл чи висновок Державної служби експортного контролю;
9. сертифікат відповідності;
10. карантинний сертифікат на вантаж, який підконтрольний інспекції з карантину рослин;

 

10. ветеринарний сертифікат;
11. дозвіл служби екологічного контролю на ввіз товарів;
12. сертифікат про походження товарів;
13. вексель (при митному оформленні давальницької сировини та іноземних інвестицій);
14. податковий вексель;
15. платіжні документи про перерахування сум митних платежів та інших податків;
16. довідка Міністерства економіки та з європейської інтеграції при оформленні вантажів міжнародної технічної допомоги;
17. узгодження на вивіз шкідливих речовин і продукції, яка містить ці речовини з ліцензуванням експорту та імпорту;
18. попереднє повідомлення ПП ВМД;
19. лист-узгодження для випадку митного оформлення в зоні дій іншої митниці;
20. разова (індивідуальна) ліцензія назад;
21. індивідуальна ліцензія на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України;
22. сертифікат на ввіз наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
23. свідоцтво про право вивозу культурних цінностей з країни вивозу;
24. заява-розрахунок на придбання марок акцизного збору.

 
 

     2. Розглянемо докладніше особливості міжнародних торговельних операцій з різними групами товарів.

 

     

     Промислова сировина поділяється на сировину мінерального походження таку, що отримана штучним шляхом. Частка мінеральної сировини становить близько 80%.

     За формами торгівлі сировинні товари підрозділяються на біржові й небір-жові (з одного боку, зерно, цукор, кольорові метали та ін., з другого - природний газ, вугілля, чорні метали та ін.).

     Для експортера чи імпортера важливо мати довгостроковий контракт. Але традиційно як мінімум за 1 місяць до кінця календарного року щорічно контрагенти переглядають умови контракту, насамперед цінові.

     Окремо слід відзначити популярну схему завоювання іноземного ринку сировини, зокрема продовольчих виробів. Спочатку виробники спостерігають за торговельною діяльністю експортних і імпортних фірм, які здійснюють подальший продаж наступним споживачам. Після займання певної ніши створюється дочірня фірма з можливістю реалізації на більш комфортних умовах, насамперед з використанням трансфертних (внутрішньофірмових) цін. Материнська компанія як транснаціональний суб'єкт суттєво впливає на конкурентів, бере значну участь у формуванні цін і має мінімальні витрати при сплаті мита.

     Принциповим моментом є протекціонізм у політиці багатьох країн. Одночасно значний вплив мають галузеві організації експортерів сировини (класичний приклад - ОПЕК), а також ВТО і ЮНКТАД (Конференції ООН з торгівлі та розвитку).

     Класифікацію непродовольчих товарів наведено у темі 5. Тому розглянемо деякі особливості експортно-імпортних відносин у постачанні продукції машинобудування.

Схема постачання готової до експлуатації продукції виглядає так:

1. укладання контракту на постачання машин чи обладнання;
2. постачання товару;
3. монтаж обладнання;
4. навчання персоналу для роботи на імпортованій техніці;
5. гарантійне обслуговування техніки;
 

7. технічне обслуговування;
8. платежі за контрактом;
9. повернення бракованої продукції.

     Експорт продукції у розібраному вигляді корисний з метою забезпечення меншого мита на окремі складові порівняно з обкладанням кінцевого товару. Крім того, протекціонізм у політиці країн виявляє себе при забороні постачань іноземних складних виробів, що стимулює імпорт складових. Одночасно уряди приймаючих країн підтримують національні виробництва із складання кінцевих виробів. Ще один важливий аргумент - економія при транспортуванні вузлів, механізмів і агрегатів.

     Але постачання вузлів і деталей повинне підпорядкуватися принципам логістики й комерційної доцільності, зокрема:

• складання вузлів і деталей не потребує високої кваліфікації робітників;
• забезпечення економії на транспортних витратах;
• своєчасність постачань;
• оптимізація запасів на закордонних складах.

     Досить високі ціни є передумовою авансування і товарного кредитування імпортера. Традиційна схема співвідношення складових оплати така:

• 10% аванс протягом 1-3 місяців з дня підписання контракту;
• 10% імпортер сплачує готівкою;
• 80% сплачується за рахунок кредиту терміном на 7-10 років з банківською гарантією від15 до 30% від суми контракту.

 
 
 
 

Тема 8. Посередницькі операції на зовнішніх ринках

1. Сутність і класифікація посередницьких операцій у ЗЕД.
2. Основні суб'єкти міжнародного торгового посередництва.

 

      1. Дуже велике число угод у міжнародній торгівлі здійснюється за допомогою посередників. У цьому розділі висвітлюються основні види торгово-посе

 

      

редницьких операцій, механізм їхнього здійснення, розкриваються їхні особливості.

     Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, зв'язані з купівлею-продажем товарів, виконувані за дорученням виробників і споживачів товарів незалежним від них торговим посередником на основі угоди, що укладається між ними, чи окремого доручення.

     Торгове посередництво в економічному розумінні - досить широке поняття, містить у собі значне коло послуг, зокрема, з пошуку закордонного контрагента, підготовці й здійснення угоди, кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем, здійснення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведенню рекламних та інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування і проведення інших операцій.

Залучення торгового посередника дозволяє:

• збільшити прибуток за рахунок підвищення оперативності збуту товарів і прискорення обороту капіталу;
• збільшити прибуток за рахунок продажу товару на іноземному ринку безпосередньо в моменти поліпшення кон'юнктури за більш високими цінами, тому що посередники, знаходячись поруч з кінцевими споживачами, чуйно реагують на будь-які зміни попиту;
• збільшити прибуток за рахунок зменшення термінів збереження і передпродажного сервісу;
• збільшити прибуток за рахунок зниження витрат обігу на одиницю продукції.

     Посередницькі операції регулюються нормами торгового і цивільного права. Наприклад, Цивільний кодекс України передбачає два види представництва (повноваження однієї особи робити певні юридичні дії замість іншої особи): доручення (статті 386-394 ЦК України), яке оформлюване договором доручення, і комісія (статті 395-412 ЦК України), яка оформлена договором комісії. Відносини українських підприємств з українськими посередниками регулюються, таким чином, договорами доручення чи комісії.

 

     

     При звертанні до закордонного посередника українські підприємства керуються тим, що відповідні норми іноземного права внаслідок умови контрактів чи норм міжнародного приватного права застосовні до експортно-імпортних операцій українських підприємств.

     У закордонних країнах відносини посередників з підприємцями регулюються такими видами цивільних договорів:

1. У країнах дії романо-германської системи права (Франція, ФРН, Японія, Італія, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, скандинавські, латиноамериканські і багато інших країн) - договором доручення і договором комісії.
2. У країнах дії англо-американської системи права (Англія, США, країни Британської співдружності націй, зокрема Канада, Індія, Пакистан, Австралія й інші) - агентським договором.
3. В усіх країнах - договорами про розміщення товарів і/чи послуг (про надання виключних прав продажу і про винятковий імпорт та ін.) і договором про факторинг.

     У принципі, посередників, які діють і за договорами доручення, і за договорами комісії, можна назвати «агентами», а договори, що підписуються з посередниками, - «агентськими угодами».

     Широке застосування в договірній практиці мають розроблені окремими фірмами, а також міжнародними урядовими і неурядовими організаціями, проформи агентських угод (договорів). Так, міжнародна торговельна палата склала Керівництво щодо укладання агентських договорів (Іпіегпаііопаї СЬатЬег оґ Сот-тегсе. Соттегсіаї адепсу (Сііісіе ґог іпе сСгашіпд ир оґ сопігасі. N0 4100, 1990).

     Посередників у зовнішній торгівлі можна класифікувати залежно від обсягу наданих їм повноважень і від їхнього місця на ринку. 
 

     2. Права й обов'язки посередників визначаються в договорах з їхніми довірителями. При цьому головна умова, що лежить в основі поділу подібних договорів на типи, полягає в такому: чи має право посередник підписувати угоди з третіми особами, за чий рахунок і від чиєго імені він може це робити.

 

     

Тому посередників можна розділити на чотири групи:

• посередники, які не мають права підписувати угоди з третіми особами (агенти представника, брокери, маклери):
• посередники, які підписують угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок довірителя (комісіонери, консигнатори):
• посередники, які підписують угоди з третіми особами від імені і за рахунок довірителя (агенти-повірники, торгові агенти);
• посередники, які підписують угоди з третіми особами від свого імені і за свій рахунок (купці, дистрибьютери, дилери).