Конспект лекцій з дисципліни ЗЕД

     Операції на давальницькій сировині також відносяться до угод зустрічної торгівлі. Суть їх полягає в тому, що одна країна, наприклад, Росія, має у своєму розпорядженні сировину, скажімо нафту, але нафтопереробних підприємств у неї недостатньо. Тоді контрагент з Росії підписує контракт із контрагентом з України - нафтопереробним заводом на переробку його нафти й одержання продуктів нафтопереробки. Частину продуктів нафтопереробки Україна залишає собі як оплату за переробку нафти. Ця ж операція може бути представлена і по-іншому: Україна за контрактом увозить з Росії нафту, а розраховується за неї частково нафтопродуктами, а частково грошима. Ще одним варіантом такої операції може бути такий: Росія не вивозить з України належну їй частину продуктів нафтопереробки, а продає їх прямо з України у треті країни, при цьому вона може залучати до таких продажів як посередника українські підприємства.

     Викуп застарілої продукції - ще один вид товарообмінних операцій. Стосується він, насамперед, машинно-технічних виробів: автотранспортної техніки, дорожньо-будівельної техніки, сільськогосподарських машин, а в останні роки і літако-вертолітну техніку. Ініціатором таких операцій виступає звичайно імпортер. Якщо експортер пропонує імпортеру придбати в нього нові машини, то імпортер ставить обов'язковою умовою викупити в нього застарілу техніку.

 

     

Мова йде, звичайно, про техніку одного профілю. Якщо пропонуються автомобілі, то і викуповувати треба автомобілі. Але автомобілі, які пропоновані на викуп, повинні бути в експлуатаційному стані. При цьому автомобілі, що викуповуються, можуть бути зроблені іншою фірмою, а не тією, яка пропонує нові. Переговори про продаж нової техніки і про викуп старої йдуть одночасно, одночасно узгоджуються і ціни на ті й інші автомобілі: контракти можуть бути підписані окремо на продаж і на викуп, а може бути складений один контракт. Жорстка конкуренція і бажання реалізувати свою продукцію, особливо якщо ринок перспективний, змушують експортера йти назустріч умовам імпортера і викуповувати в нього застарілу техніку. Імпортеру такі операції дуже вигідні, тому що він знижує свої валютні витрати і позбавляється від старої техніки, заміняючи її новою. Експортер нової техніки, який викупив стару, прагне витягти з неї максимальну вигоду. Він, після ретельного огляду застарілої техніки, визначає, яким машинам можна надати товарний вигляд, і, зробивши їм попередній ремонт, пропонує їх для продажу іншим покупцям, найчастіше в країни, що розвиваються, як автомобілі що були у вживанні, так звані машини «секонд-хенд».

     Автомобілі, які економічно невигідно доводити до товарного вигляду, експортер розбирає і сортує деталі й вузли, на дефектні й придатні. Дефектні, що не піддаються відновленню, йдуть у металобрухт, а інші використовуються при ремонтних і відбудовних роботах.

     Суть постачань на комплектацію, однієї з різновидів товарообмінних операцій, полягає в такому: контрагент з Болгарії замовляє в українського суднобудівного заводу виготовлення морського транспортного судна. На переговорах після узгодження ціни судна болгарський замовник ставить неодмінною умовою контракту покупку виготовником у замовника частини устаткування і приладів для комплектації судна і передає йому заздалегідь складений список таких деталей. Замовник мотивує цю умову тим, що його вітчизняне устаткування зручніше для експлуатації, ніж іноземне, хоча насправді це може бути викликано бажанням заощадити валюту. Предметом контрактів постачань на ком

 

     

плектацію може бути будь-яке складне комплектне устаткування й установки, а комплектуючі прилади і деталі - це в основному стандартні двигуни, насоси, акумулятори і т. д.

Отже схематично цю операцію можна подати так:

• підписання контракту на комплектну установку (судно);
• підписання контракту на постачання комплектуючих з Болгарії в Україну;
• постачання комплектуючих з Болгарії в Україну;
• постачання комплектної установки з України в Болгарію.

 
 
 

Тема 7. Експортно-імпортні операції і порядок їх укладання

1. Етапи здійснення експортно-імпортної угоди.
2. Особливості зовнішньоторговельних операцій з окремими групами товарів.

 

      1. Обмін між зовнішньоторговельними агентами здійснюється через операції купівлі-продажу. Для проведення обміну необхідно виконати відповідні взаємопов'язані дії:

• знайти покупця;
• обговорити всі умови і підписати угоду;
• виконати договір, тобто підготувати товар для поставки, зробити постачання покупцю, провести розрахунки за постачання.

     Розглянемо основні етапи оформлення типової угоди міжнародних купів-лі-продажу (імпорту-експорту).

     Перший етап стосується встановлення ділових контактів (оферта, акцепт, запитання і т. д.).

     Другий етап пов'язаний з оформленням замовлення покупця з визначенням таких стадій:

• письмова вказівка покупця на постачання товару;
• установлення графіка постачань;
• визначення стартової ціни;
• прийняття замовлення.
 

Третій етап потребує забезпечення доставки і розрахунків, зокрема:

• визначення контрактної ціни;
• визначення базисних умов постачання;
• узгодження умов і засобів розрахунків.

      Четвертий етап стосується виконання постачальником замовлення покупця з такими подетапами:

• підготовка товару до відвантаження (упаковка, маркірування та інше);
• транспортування і доставка до пункту призначення;
• страхування вантажу;
• здійснення митних обов'язкових операцій;
• виставлення рахунку.

     Виконання пунктів останнього етапу супроводжується наданням низки то-варосупроводжувальних і розрахункових документів: рахунку-проформи, рахун-ку-специфікації, пакувального листа, різноманітних сертифікатів (якості, походження та ін.), повідомлень про готовність до відвантаження, інвойсу - пакету документів щодо обґрунтуванню суми платежів і т. д.

     Не будь-яка зовнішньоторговельна угода є міжнародною. Згідно з Віденською конвенцією ООН 1980 р.: «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» угода не є пов'язаною зі ЗЕД, якщо вона підписана сторонами різної державної приналежності, суб'єкти яких знаходяться на території однієї країни. Одночасно міжнародна приналежність стосується договорів резидентів однієї держави, якщо їхні суб'єкти розташовані в різних країнах.

     Як вказувалося раніше, за напрямками торгівлі визначають експортні, імпортні, реекспортні та реімпортні операції.

     Експорт товарів (робіт, послуг) передбачає продаж і вивіз продукції за кордон для надання її у власність імпортера.

     Імпорт - це купівля і ввіз товарів з іншої держави для подальшого використання на національної території.

     Реекспорт - продаж і вивіз товарів, які не були переробленими на національній території і раніше імпортувалися.

 

     

     Реімпорт - це ввіз товарів, які раніше були експортовані, але не піддавалися переробці за кордоном.

Реекспортні операції виникають за такими обставинами:

• різкі зміни міжнародної ситуації;
• відсутність прямих економічних чи дипломатичних відносин між країнами;
• воєнні дії, громадянські заворушення та інші катаклізми.

     У вказаних випадках країна, яка має проблеми, фактично звертається до іншої країни за посередницькою послугою. Розглянемо послідовність реекспорт-ного співробітництва:

• звертання до реекспортеру з проханням про постачання товару;
• укладання контракту реекспортера з експортером на постачання товару, який

замовляє імпортер;

• постачання товару експортером на адресу реекспортера;
• оплата реекспортером постачання;
• укладання окремого контракту між реекспортером та імпортером;
• постачання товару на адресу імпортера;
• одержання оплати від імпортера.

     Реімпортні операції, як правило, пов'язані з поверненням бракованої продукції чи продукції, яка не реалізована посередниками, частіш за все консигнаторами. Послідовність взаємодій двох контрагентів така:

• укладання контракту між експортером і імпортером на постачання продукції;
• постачання товару імпортеру;
• оплата імпортером товару, який одержаний.

     Стосовно визначення експорту імпорту в українському законодавстві існує певна колізія. Згідно із ст. 1 Закону «Про ЗЕД» експортом є продаж товару нерезиденту як у межах власної країни, так і за митним кордоном. Але законодавчі акти з оподаткування ЗЕД розуміють під експортною операцією виключно вивіз за митний кордон держави за фактом надання вантажної митної декларації. У разі відсутності вказаного документу угода не відноситься до зовніш

 

     

ньоторговельної, при цьому використовуються вимоги внутрішньонаціонально-го законодавства.

     Особливості використання іноземної валюти при її надходженні за підсумками експортних дій ми розглядали у темі 4 (відкриття валютного рахунку, термінові обмеження, обов'язковий продаж 50 % виторгу та ін.).

     Специфікою оподаткування при здійсненні експорту є відсутність платежів акцизного збору, нульова ставка при обкладанні ПДВ з одночасним правом постачальника-резидента за кордон на експортне відшкодування. Важливо відзначити наявність експортного мита тільки на три види товарів: насіння олійних культур, живу худобу і шкіряну сировину.

     При митному оформленні в режимі експорту необхідний такий перелік документів на підставі відповідних нормативних актів:

1. вантажна митна декларація, для підакцизних товарів - незалежно від вартості;
2. товаросупровідні документи;
3. зовнішньоекономічний контракт;
4. довідка про відсутність чи декларування валютних цінностей, доходів чи майна резидента за кордоном;
5. ліцензія Міністерства економіки та з європейської інтеграції на товари, які підлягають ліцензуванню;
6. картка реєстрації (обліку) зовнішньоекономічного договору;
7. дозвіл чи висновок Державної служби експортного контролю;
8. фітосанітарний сертифікат;
9. ветеринарний сертифікат;

 

10. сертифікат на вивіз наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
11. дозвіл служби екологічного контролю;
12. гарантійне зобов'язання, яке прийняте на облік податковою адміністрацією при оформленні давальницької сировини;
 

14. для українських перевізників: свідоцтво про допущення до перевезення транспортного засобу чи контейнера до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами, декларація АТС з аркушами контролю;
15. заява-розрахунок на придбання марок акцизного збору і копія контракту з позначкою ДПА про сплату акцизного збору;
16. свідоцтво на право вивозу культурних цінностей;
17. облікова картка суб'єкта ЗЕД;
18. сертифікат якості Державної хлібної інспекції при відвантаженні зерна;
19. довідка при експорті живої худоби і шкіряної речовини;
20. одноразова (індивідуальна) ліцензія на операцію;
21. індивідуальна ліцензія на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України;
22. узгодження Державної митної служби України на експорт спирту через авіаційні пункти пропуску;
23. узгодження на вивіз шкідливих речовин;
24. платіжні документи про перерахування сум митних платежів та інших податків;
25. лист-узгодження при оформленні в зоні дій іншої митниці.