Конспект лекцій з дисципліни ЗЕД

     Юридична або фізична особа, яка здійснює декларування, є декларантом. Декларант може бути представником сторін договору чи являти собою третю сторону.

     Документом, який концентрує дані про товар, транспортний засіб, мету руху через митний кордон, є вантажна митна декларація (ВМД), порядок надання, оформлення і використання якої регламентований «Положенням про ВМД» і затверджений постановою КМУ від 9.06.97 р. № 574 з доповненням і змінами. Більш докладні моменти, що пов'язані з ВМД, розглянемо в наступних темах.

До митних платежів, що підлягають сплаті на митниці, відносяться:

• мито;
• митні збори;

• єдиний збір, який стягується у пунктах пропуску через державний кордон України;

• акцизний збір;
• податок на додану вартість (ПДВ).

     Особливості вказаних платежів при експорті чи імпорті розглянемо в наступних темах.

 

     

     Суб'єкти ЗЕД зобов'язані бути на обліку в митному органі за місцем державної реєстрації згідно з «Порядком ведення обліку суб'єктів ЗЕД у митних органах», затвердженим наказом Державного митного комітету України від 31.05.1996 р. № 237. Декларування товарів, як правило, здійснюється на митниці за місцем реєстрації. Але за особливих обставин декларування можливе в інших митницях на підставі листа-узгодження згідно з «Порядком митного оформлення товарів на митницях не за місцем обліку суб'єктів ЗЕД», затвердженим наказом Державної митної служби України від 5.07.2001 р., № 454. 
 
 
 

Тема 4. Валютне регулювання

1. Валютні ринки й валютні курси
2. Основні валютні операції в сучасній ЗЕД
3. Особливості та інструменти регулювання валютних ринків
4. Проблеми валютного регулювання в Україні

 
 

1. Валюта у вузькому значенні - грошова одиниця іноземної держави Валюта у широкому значенні - це всі активи, які здатні виконувати функцію світових грошей (цінні попери, благородні метали, дорогоцінні каміння та інше).

Національна валюта - платіжний засіб на території країни, яка її емітує.

     Іноземна валюта - платіжний засіб інших країн, що використовується на території даної країни.

     Резервна валюта - валюта, в якій країна має власні ліквідні міжнародні резерви, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу.

     Колективна валюта - платіжний засіб регіонального угрупування (наприклад, євро) чи міжнародної організації (наприклад, СДР (5БК) - спеціальні права запозичення в МВФ).

 

     

     Тверда валюта - характеризується сталістю курсу, динаміка якого відповідає змінам головних макроекономічних показників.

     Конвертованість валюти - можливість резидентів і нерезидентів вільно, без обмежень, обмінювати національну та іноземні валюти чи використовувати іноземну валюту в угодах з реальними й фінансовими активами.

Основні види конвертованості валюти:

1. по поточних операціях-відсутність обмежень по платежам і трансфертам, які пов' язані з торгівлею та послугами, міждержавними переказами доходів і трансфертів, що повинні виконувати країни - члени МВФ;
2. по капітальних операціях - відсутність обмежень при русі прямих і портфельних інвестицій, кредитів і грантів;
3. повна конвертованість - єдність поточної і капітальної конвертованості;
4. внутрішня - право резидентів купувати й здійснювати операції з іншими резидентами у власній країни;
5. зовнішня - право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами;
6. вільна - можливість безперешкодного обміну в зв' язку з високим міжнародним авторитетом, сталістю курсу і підтвердженням МВФ.

    Класифікатор іноземних валют, затверджений постановою правління НБУ від 4.02.1998 р. № 34 (з доповненнями та змінами) визначає в ролі ВКВ євро, долари Австралії, США, Канади, фунт стерлінгів, крони Швеції, Данії, Ісландії та Норвегії, франк Швейцарії, єну Японії, СДР (5БК).

    Три етапи розвитку світової валютної системи ви вивчали в курсах «Гроші та кредит» і «Міжнародна економіка».

Валютний курс - ціна однієї валюти, виражена в одиницях іншої валюти.

    Валютне котирування - визначення валютного курсу на ґрунті обраних ринкових механізмів у таких формах:

- пряме - вираження одиниці іноземної валюти в одиницях національної (наприклад, 1 дол.США = 5 грн.);

 

• непряме (зворотне) - вираження одиниці національної валюти в одиницях іноземної (наприклад, 1 грн. = 0,2 дол. США);
• крос - котирування - вираження одиниці однієї іноземної валюти в одиницях іншої іноземної валюти на території даної країни (за винятком долара США, з яким традиційно кореспондуються інші валюти).

     Слід зазначити, що на практиці здійснюється округлення до четвертого знака після коми. Найменший розмір змін курсу - пункт (остання цифра при написанні). Для більшості валют, зокрема гривні, це 0,0001. Для японської єни пункти складає 0,01, що підкреслює використання для порівняння 100 єн. Сто пунктів складають велику фігуру.

     Котирування - це запис співвідношення двох валют, наприклад, 1 дол = 5,500 грн., де ліва сторона - базова валюта, права сторона - валюта котирування.

     На валютному ринку курси підрозділяються на курс купівлі базової валюти (продажу валюти котирування) і курс продажу базової валюти (купівлі валюти котирування). При прямому котируванні купівля базової валюти нижче в порівнянні з її продажем.

     Здійснюється такий запис: ШБ / ПАН = 5,4998 / 5,4999, чи більш коротке вираження: ШБ / ЇЛАН = 5,4998 / 99.

     Різниця між правою і лівою сторонами котирування називається спредом (зргеасС).

Основними суб' єктами валютного ринку є:

• суб' єкти ЗЕД;
• комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування діяльності;
• валютні посередники, які діють за відповідну компенсаційну винагороду, насамперед валютні біржи;
• державні установи, головне місце серед яких займають центральні банки й державні казначейства;
• міждержавні, міжнародні, регіональні та інші коригуючі організації мегаре-гулювання.
 

    Традиційно всі суб'єкти валютного ринку поділяються на резидентів і нерезидентів. До резидентів відносяться фізичні та юридичні особи, які мають постійне місце проживання на території країни, зокрема такі, що тимчасово перебувають за кордоном. Нерезидентами вважаються фізичні та юридичні особи, які не мають громадянства і їх постійне місце проживання знаходиться за кордоном. 
 

     2. Взаємодії суб'єктів валютного ринку здійснюються шляхом валютних операцій на трьох великих сегментах ринку:

• біржовому;
• позабіржовому або міжбанківському;
• готівковому.

Валютні операції поділяються на поточні й термінові при значній перевазі поточних операцій (до 90% ринкового обігу). Поточні операції мають дві форми:

• поточні конверсійні з негайною поставкою;
• поточні депозитно-кредитні.

    Конверсійні операції - це угоди агентів валютного ринку з купівлі-продажу (конверсії) певних сум грошей однієї країни за валюту іншої країни за погодженим курсом на певну дату. Поточні конверсійні дії вживають англомовний термін Рогех або РХ (Рогедп ЕхсЬапде Орегаїіопз).Операції конверсії поділяються на три категорії:

• з датою валютування «СЬОГОДНІ» (їосіау або скорочено їос1), наприклад, при операціях з ПАН чи КОК до ШБ;
• з датою валютування «завтра» (їотоггош або їот) для операцій європейських валют, наприклад, до гривні;
• з датою валютування за дві доби - спот (зрої).

     Поточні депозитні операції в режимі «оуегпідпї» (одноденні депозити) також підкреслюють швидкісні можливості електронних переказів.

 

     

      Термінові операції - це угоди, при яких сторони домовляються про поставку обумовленої суми в майбутньому за курсом, який є фіксованим у момент їх укладання. Валютні термінові угоди відбуваються на спеціалізованих біржах у великих міжнародних фінансових декторов, таких як Лондон (Лондонская біржа фінансових ф'ючерсів - ПРРЕ), Чикаго (Чиказька біржа опціонів) та інших.

     Різниця між терміновим і поточним курсами має назву дисконт (при зниженні курсу) і премія (при підвищенні курсу).

     Курси за терміновими угодами розраховуються на базі поточних курсів і відсоткових ставок за депозитами.

Термінові операції поділяються на три види:

• форвардні;
• ф' ючерсні;
• опціонні.

     Форвардні угоди документують відносини двох контрагентів про майбутню постаку валюти за раніше обумовленим курсом, що укладаються поза біржею. Форвардні угоди є обов' язковими для виконання на відміну від ф' ючерсів та опціонів.

     Ф'ючерсні операції - це угоди з купівлі-продажу в майбутньому за раніше обумовленим курсом, що укладаються на біржових ринках. Особливістю вказаних угод є те, що вони стандартизовані і поставки відбуваються у строго визначені терміни. Поставка валюти здійснюється за контрактом через рахункову палату біржи. Мета здійснення ф'ючерсів, по-перше, у страхуванні ризиків; по-друге, у проведенні спекулятивних операцій. Спекулянт відкриває валютні позиції на великі суми під незначне забезпечення (маржу). Чим сильніше коливаються курси, які лежать в основі контрактів, тим більше обсяг попиту на ці угоди і тим вище ціна контракту.

     Опціонні операції - це угоди, що дають право (але не зобов'язання) одному учаснику угоди купувати або продати відповідну кількість валюти за фіксованим курсом протягом визначеного часу, тоді як другий учасник за грошову премію зобов' язується за необхідністю забезпечити реалізацію цього права при

 

     

продажу або купівлі валюти за договірною ціною. Опціонні угоди здійснюються, як правило, через біржу, хоча можливі й позабіржові дії. На відміну від ф' ючерсу власник опціонного контракту може втратити тільки премію. Тенденцією розвитку світового валютного ринку є стрімке зростання саме опціонів.

     Своп (зшар) - це валютна операція, яка поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на відповідний термін з тими самими валютами. Своп використовується для здійснення комерційних угод для уникнення збитків при конвертації валют і придбання необхідної валюти без ризику (на основі покриття контругодою), також взаємного між-банківського кредитування.

Усі валютні операції підрозділяються на торговельні й неторговельні.

     Торговельні пов' язані з кредитуванням, інвестуванням, перевезеннями і торгівлею.

     Неторговельні операції - це дії із забезпечення дипломатичних, торговельних представників і міжнародних організацій, витрати на перебування різноманітних делегацій, груп фахівців і окремих громадян, перекази за дорученням громадських та інших організацій, приватних осіб за кордон. Невелика частка (до 3%) неторговельних операцій зростає у зв'язку з поширенням туризму, гуманітарних контактів тощо. 
 

     3. Сучасний валютний ринок - це інституційно регульований об' єкт. Макро-і мегарегулювання здійснюється з боку держави і міжнародних організацій. Статутом МВФ визначено, що метою є забезпечення співробітництва у валютних проблемах, сприяння стабілізації валюти, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, досягнення рівноваги в платіжних балансах країн-учасниць. Директорат фонду спостерігає за валютно-фінансовою політикою і повинен не допускати дискримінаційної маніпуляції курсами, наприклад, валютними інтервенціями.