Конспект лекцій з дисципліни ЗЕД

      Операції з давальницькою сировиною характерні тим, що фірма однієї країни експортує вихідну сировину й імпортує готову (кінцеву) продукцію, а фірма іншої країни переробляє давальницьку сировину. Оплата за переробку здійснюється додатковою кількістю постачальної сировини.

      Торгово-посередницька діяльність включає операції за договорами постачань, комісії, консигнації, доручення, агентські угоди та інші посередницькі угоди.

      Договори постачань дозволяють посереднику закуповувати товар у постачальника і продавати його, але вже від свого імені і за свій рахунок, одержавши при цьому відповідну винагороду.

      Договори комісії дозволяють посереднику укладати договір від свого імені, але за рахунок експортера чи імпортера з одержанням комісійної винагороди.

 

      

      Договори доручення пов'язані з тим, що експортери й імпортери довіряють посереднику укладати контракти від їхнього імені і за їхній рахунок з виплатою відповідного винагороди.

      Договори консигнації пов'язані з наданням товарів у розпорядження аген-та-консигнатора на певний строк для реалізації, при цьому власником залишається власник товару. Консигнація може бути поворотною (всі непродані товари повертаються власнику), частково поворотною і безповоротною (віддається сума грошей). При цьому консигнатор вправі знижувати ціни реалізації, що спеціально обмовляється в угоді.

      Операції за агентськими угодами відрізняються тим, що спеціалізовані юридичні чи фізичні особи-агенти на підставі спеціальних договорів з експортерами й імпортерами одержують право на сприяння укладанню угод.

      Прості посередницькі, або брокерські операції характерні тим, що посередник, відшукуючи зовнішніх продавців і покупців, зводить їх, не беручи особистої участі в контракті.

      Збутові посередницькі (дистриб'юторські) операції пов'язані з висновком окремих угод між дистрибьютором, з одного боку, і продавцем або покупцем -з другого.

     Торгівля змагального типу включає аукціонні продажі, торги (тендери) й біржову торгівлю.

      Торгівля послугами класифікується по-різному. Визначимо групи послуг за класифікацією Міжнародного валютного фонду (МВФ).

1. Транспортні перевезення, у т. ч.:

 

• пасажирські;
• багажні;
• вантажні.

4. Поїздки, в. т. ч.:

• ділові (відрядження);
• особисті (туризм).
 

8. Зв'язок.

9. Будівництво, зокрема:

 

• підготовка будівельних майданчиків;
• основні будівельні роботи;
• будівельні роботи завершального циклу;
• будівництво «під ключ».

13. Страхування нерезидентів страховими компаніями-резидентами.

14. Фінансові послуги між резидентами і нерезидентами.
15. Комп'ютерні й інформаційні послуги, у т. ч.:

• консультації в області комп'ютерних програм;
• інформаційні послуги;
• обслуговування комп'ютерів.

19. Користування правами власності і використання оригіналів чи прототипів на підставі ліцензій з виплатою ліцензійних платежів, у т. ч.:

• роялті, тобто періодичні платежі за підсумками користування ліцензією;
• паушальні платежі, тобто одноразові виплати за результатами експертних оцінок.

22. Інші бізнес-послуги, у т. ч.:

• посередницькі послуги;

• оренда (короткострокова - рентинг, середньострокова - хайринг, довгострокова - лізинг);
• інші ділові, професійні і технічні послуги (правові, бухгалтерські, управлінські, рекламні а також інжиніринг, послуги по нагляду, геологорозвідці і т. д.).

 

10. Особисті, культурні, спортивні й рекреаційні послуги.
11. Урядові послуги.

     Усі зовнішньоторговельні операції спираються на міжнародні документи, зокрема, на Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, базисні умови постачань «ИНКОТЕРМС», розроблені Міжнародною торго

 

     

вельною палатою, «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів», «Уніфіковані правила за інкасо», Чекову конвенцію, Однаковий вексельний закон та ін. 
 
 
 

Тема 6. Форми зустрічної торгівлі

1. Сутність і суперечливість бартерних операцій.
2. Зустрічні закупки в ЗЕД.
3. Інші форми зустрічної торгівлі.

 
 

      1. Бартерна операція (Ьагіег Ігапзасїіоп) - це операція з обміну визначеної кількості товарів одного чи різних видів на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару .

     Таким чином, бартерна операція не припускає ніяких грошових розрахунків між контрагентами. У бартерній угоді встановлюються або кількість товарів, які взаємопостачаються, або обмовляється сума, на яку сторони зобов'язуються поставити товари. Перевага даної операції перед операцією купівлі-продажу полягає в тому, що для її здійснення не потрібна валюта, і сторони не вдаються до посередництва банків. Припустимо, в'єтнамська фірма хоче купити в українського підприємства сучасне устаткування, але валютою не володіє. Тоді вона знаходить товар, що міг би зацікавити українське підприємство, і пропонує зробити обмін. Українське підприємство, зацікавлене у виході на в'єтнамський ринок, може погодитися з таким обміном.

     Сторони при узгодженні обсягів постачань оперують цінами і ведуть по них переговори, вказівка цін у самому тексті контракту потрібна тільки для того, щоб митні органи могли визначити розміри мита і зборів, а також для статистики зовнішньої торгівлі. У контракті може вказуватися, наприклад, що український контрагент поставляє у В'єтнам електронно-променеву зварювальну апа

 

     

ратуру за ціною 150 тисяч доларів, а в'єтнамська сторона поставляє на Україну одну тисячу тонн рису загальною вартістю 150 тисяч доларів. 
 

      2. Зустрічні закупівлі (соїіпіегріїгспазе) означають зобов'язання експортера закупити на певну суму товари в країні імпортера. Техніка здійснення такої операції полягає в такому. Припустимо, імпортер з України закуповує в Італії яке-небудь устаткування чи інші товари на значну суму, тоді в процесі переговорів після узгодження ціни товару імпортер ставить обов'язковою умовою контракту закупівлю експортером товарів у його країні на визначену суму. При цьому товари можуть бути будь-які, що не обов'язково відносяться до предмета даної угоди. Більш того, у період переговорів сторони можуть і не знати, які конкретно товари імпортер може запропонувати і які експортер може закупити. Для імпортера важливо записати цю обставину в контракт для того, щоб шляхом зустрічної закупівлі зберегти частину валюти у своїй країні. Експортер, будучи зацікавлений у реалізації своєї продукції, звичайно погоджується з таким записом у контракті.

     Предметом переговорів, і звичайно дуже завзятих, є визначення обсягу таких закупівель, що фіксується в контракті «від його загальної суми». Добре, якщо цей обсяг складе 40%, але навіть якщо він буде всього 10%, то при великих обсягах постачань по імпорту економія валюти для України буде істотною. Визначивши обсяги зустрічних закупівель, сторони записують в умовах контракту, що експортер протягом, наприклад, 12 місяців з дати підписання контракту, підпише імпортні контракти з контрагентами з України на закупівлю товарів (не вказуючи яких) на певну суму. Після підписання контракту український імпортер, попередньо з'ясувавши зацікавленість італійської фірми-експортера в тих чи інших товарах, починає пошук цих товарів у своїй країні й організує висилку пропозиції контрагенту в Італію. Пропозиції можуть висилатися будь-якими фірмами України, так само як і контракти на постачання товарів по них в Італію можуть підписувати будь-які італійські фірми, які зможе залучити італійський експортер і зацікавити український товар. Ряд країн південно-східної

 

     

Азії законодавчим шляхом установили обов'язковість зустрічних закупівель при імпорті в ці країни. Поширення зустрічних закупівель тепер набирає велику силу, особливо у країнах, що розвиваються. 
 

     3. Компенсаційні операції відрізняються від бартерних тем, що відбувається обмін декількома товарами з кожної сторони. З компенсаційними угодами пов'язане поняття «неконвертоване сальдо». Наприклад, контрагент з Данії фірма А поставляє контрагенту в Україні фірмі Б меблі на суму 5000 доларів, а українська сторона може запропонувати товари на суму тільки 4000 доларів. Різниця між сумами товарів, що поставляються, складе 1000 доларів, ця різниця і називається неконвертованим сальдо, що складає борг української фірми датському партнеру. Однак переказати його в Данію українська фірма не може, так як це не обумовлено контрактом. Тоді сторони домовляються і вказують в умовах контракту, що різниця буде зберігатися в одному з банків на рахунку, який відкритий спеціально фірмою Б. Фірма А може використовувати ці гроші тільки в Україні, тому вони і називаються неконвертованим сальдо. Використовуватися ці гроші можуть на рекламу, представницькі витрати, оплату відряджень і, нарешті, на покупку будь-яких інших товарів в Україні. Механізм здійснення компенсаційних угод зводиться до наступного:

• кожен контрагент готує два списки товарів: в одному перелічуються товари, що він хотів би продати, а в іншому - які купити;
• зустрічаючись, контрагенти обговорюють номенклатуру товарів, і в результаті уточнюються два списки: у першому вказуються товари, що постачаються датською фірмою, а в другому - поставлявляються українською фірмою;
• погодивши перелік товарів, контрагенти переходять до узгодження цін по кожній позиції списків;
• погодивши ціни та інші умови постачання, сторони підписують контракт з двома додатками: один додаток - це перелік товарів, що поставляються в Україну, інший - з поставками в Данію. У додатках указують ціни по кожному найменуванню товару, а в тексті контракту - загальні суми взаємних постачань.
 

     Останнім часом одержали розвиток великомасштабні операції на компенсаційній основі. Суть таких операції полягає в тому, що одна країна, використовуючи устаткування і технологію іншої країни, будує на своїй території промисловий об'єкт, продукцією якого і буде розраховуватися за устаткування і технологію. Від звичайної компенсаційної операції, яка описана вище, великомасштабні операції відрізняються таким:

• компенсаційні операції звичайно незначні за сумою, у той час як великомасштабні операції обчислюються сотнями тисяч, а те і мільйонами доларів;
• великомасштабна операція здійснюється на умовах кредиту, як правило довгострокового і на великі суми, тому для її здійснення залучаються великі банки;
• підписанню угоди про великомасштабну операцію звичайно передує угода між країнами на урядовому рівні;
• великомасштабні операції мають звичайно довгостроковий характер (до 10 років і більше).

     Більше того, після будівництва об'єкта і виплати за кредитами, відносини між контрагентами продовжуються і далі; звичайна ж компенсаційна операція носить короткостроковий характер і нерідко обмежується разовою угодою. Техніка здійснення великомасштабної операції на компенсаційній основі виглядає так:

• відповідні урядові органи двох країн підписують угоду про будівництво в Україні промислового об'єкта на компенсаційній основі;
• «Замовник» з України підписує угоду з «Постачальником» із Франції про здійснення великомасштабної операції на компенсаційній основі з указівкою зобов'язань кожної із сторін і порядку їхнього виконання;
• сторони підписують контракт на постачання устаткування з Франції в Україну для споруджуваного на Україні об'єкта;
• «Постачальник» здійснює постачання устаткування в Україну;
 

• сторони підписують контракт на постачання у Францію продукції, що випускається знову добудованим об'єктом, у рахунок погашення кредиту за устаткування;
• українська сторона поставляє продукцію у Францію.

     Складність здійснення великомасштабної операції полягає в тому, що сторони повинні чітко виконувати свої зобов'язання за умовами, які записані в угоді. Особливо це стосується пуску в експлуатацію промислового об'єкта. З моменту пуску об'єкта повинне початися постачання продукції у Францію в рахунок погашення кредиту. Якщо пуск об'єкта затримується, то погашення кредиту виконується у валюті чи рівноцінною продукцією з іншого підприємства. При здійсненні великомасштабної операції на компенсаційній основі з кожної сторони може бути не по одному, а кілька учасників.