Характеристика економічних районів України

     Характеристика  економічних районів  України 

     Усі країни світу характеризуються  суттєвими територіальними відмінностями, зокрема, своєрідністю спеціалізації  та структури виробництва, які обумовлені природними, економічними, соціальними, історичними умовами. На цій об’єктивній основі розвивається внутрішньодержавний територіальний поділ праці та формуються своєрідні природно-господарські утворення, які характеризуються певною спеціалізацією – так звані економічні райони. Їх виділення, вивчення, прогнозування розвитку і лежить в основі економічного районування країни.

     Політика  регіонального розвитку на сучасному  етапі базуватиметься на

таких основних принципах:

     - програмування. Політика регіонального розвитку здійснюється на

основі  взаємопов’язаних стратегій та програм на адміністративно територіальному рівні. Цей принцип також передбачає щорічне планування

необхідних  витрат державного та місцевих бюджетів, що сприяє забезпеченню прозорості, стабільності та синхронізації в політиці розвитку

міст  та районів області;

     - концентрації. У зв’язку з обмеженістю державних та місцевих фінансових ресурсів під час виконання завдань, визначених стратегією,

встановлюється  ієрархічність пріоритетів відповідно до сформульованих

цілей, визначаються вимоги до економічної  ефективності їх використання;

     - синхронізації дій. Передбачається синхронне проведення ряду

реформ, що впливають на соціально-економічний  розвиток міст та районів, узгодження пріоритетів та дій місцевих органів  виконавчої влади,

органів місцевого самоврядування щодо регіонального та місцевого

розвитку;

     - поляризованого розвитку. Передбачається формування “опорних

регіонів” (локомотивів зростання), в яких концентруються фінансові,

адміністративно-управлінські, людські та інші ресурси, з подальшим

посиленням  інноваційної активності в інших регіонах;

     - додатковості. Передбачається, що фінансова підтримка

регіонального розвитку здійснюється за рахунок державного та місцевих

бюджетів;

     - субсидіарності – розподілу владних повноважень, за якими місце

надання адміністративної (управлінської) послуги максимально наближено

до її безпосереднього споживача з  урахуванням повноти надання  належної

якості  послуги шляхом концентрації матеріальних і фінансових ресурсів на

відповідному  територіальному рівні управління;

     - збалансованого розвитку. Зумовлює диференційованість надання

державної та регіональної підтримки містам та районам з урахуванням їх

потенціалу, умов, критеріїв та строків, визначених чиним законодавством.

     У найбільш узагальненому трактуванні  районування – це загальнонауковий метод систематизації інформації у найрізноманітніших цілях. Виходячи з цього, економічне районування – це метод систематизації інформації про територіальну організацію господарства та територіальні відмінності соціально-економічного життя країни. В той же час, згідно зі змістом цієї категорії, економічне районування – це процес поділу країни на економічні райони, які історично склалися у процесі розвитку господарського освоєння території та функціонування регіональної економіки.

     Кожен економічний район відзначається своїми територіальними властивостями та повинен розвиватися згідно з індивідуальною стратегією регіонального розвитку, яка б виходила із загальнодержавних цілей, можливостей та ресурсів відповідної території.

     Економічне  районування – найважливіша передумова дієвого регіонального програмування, прогнозування, проведення ефективної державної регіональної політики.

     Розробки  з економічного районування, проведені  у 90-і роки з участю провідних  вчених Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України завершилися у 1998 році внесенням в проект Закону України „Про Концепцію державної регіональної економічної політики” запропонованої в такому складі мережі економічних районів України:

• Донецького (Донецька, Луганська області);
• Придніпровського (Дніпропетровська, Запорізька,

               Кіровоградська області);

• Східного (Полтавська, Сумська, Харківська області);
• Центрального (Київська, Черкаська області, м. Київ);
• Поліського (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області);
• Подільського (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);
• Причорноморського (Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь);
• Карпатського (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська,

               Чернівецька області). 

     Характеристика Східного економічного району 

     Східний економічний район – один з потужніших індустріально-аграрних господарських комплексів України. До його складу входять Полтавська, Сумська і Харківська області. Загальна площа району становить 84 тис. км² (13,9% території України).

     1. Внутрішні фактори розвитку

     1.1.  Природно-ресурсний  потенціал. Важливими передумовами розвитку району є наявні природні ресурси і сприятливі природно-кліматичні умови. Земельний фонд Східного району визначається значними площами сільгоспугідь та ріллі (15,6% та 15,3% від загальнодержавних). Район добре забезпечений водними та лісовими ресурсами. Мінеральні ресурси досить різноманітні. Передусім це енергетичні ресурси і залізна руда. Є поклади кам’яного, бурого вугілля, нафти, газу.

     Корисні копалини представлені природним газом (Ефремівське, Західно-Крестіщенське, Кегичівське та інші родовища), нафтою, кам'яним і бурим вугіллям, кам'яною сіллю, фосфоритами, охрою, глиною, пісками, вапняками, крейдою тощо.

     1.2. Економічний потенціал. Близькість району до української металургійної бази сприяла розвитку важкого металомісткого машинобудування. Розвинуті металообробна, хімічна, нафтохімічна, легка та харчова промисловості. В районі переважає частка видобувних галузей над обробними.

     Паливно-енергетичний комплекс. Паливно-енергетичний комплекс є одним із провідних секторів економіки. В Сумській області видобувається близько 50% української нафти та понад 7% природного газу, з 2005 року почалось відродження видобутку торфу.

     У 2007 році відкриті нові поклади на Аксютівському, Качалівському, Борисівському, Наріжнянському родовищах, а також введено в дослідно-промислову розробку нове родовище Денисівське (Чугуївський район).  
У 2008 році ГПУ "Шебелинкагазвидобування" планує нарощувати ресурсну базу за рахунок прискореного освоєння Кобзівського газоконденсатного родовища. За замовленням підприємства БУ "Укрбургаз" виконуватиме пошуково-розвідувальні роботи на перспективних родовищах: Кобзівському, Чкалівському, Борисівському, Північно-Волвенківському, Гашинівському та площах: Новомечебилівській, Оливинівській.

     Найбільшими електростанціями є Шосткінська, Сумська, Охтирська ТЕЦ, Зміївська ТЕС, ВАТ "Харківська ТЕЦ-5".

         Металургійний комплекс Східного економічного району в основному представлений порівняно невеликими підприємства чорної і кольорової металургії.

     Основною  продукцією ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" є залізорудний концентрат та котуни з вмістом заліза до 65% для доменних печей металургійних комбінатів. Потужність підприємства за видобутком сировини складає більше 28,2 млн.т за рік, за виробництвом залізорудного концентрату понад 10,5 млн.т., котунів - більше 10 млн.т.

     Первомайськ Харківської області ще у 2002 році затверджено місцем будівництва єдиного в Україні алюмінієвого заводу повного циклу. Тут має бути створено 2500 робочих місць. Проектна потужність Первомайського алюмінієвого заводу – 120 тисяч тонн металу на рік; значна його частина повинна йти на експорт.

     Машинобудівельний комплекс району є однією з провідних галузей. Найбільший перелік підприємств у Харківській області: завод ім. Малишева (м. Харків), "ХТЗ", "Вовчанський агрегатний завод", "Укрспецвагон",  "Харківський верстатобудівний завод", "Коннектор",  "Завод "Південкабель",  "Завод "Електроважмаш", "Харківський підшипниковий завод", "Електромашина", "Турбоатом", "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування".

     Турбіни для АЕС, ТЕС і ГЕС для багатьох країн світу виготовляють на  Харківському ВАТ „Енергоатом. Підприємства сільськогосподарського машинобудування розміщені в Харкові (тракторний завод), В Харкові налагоджується випуск зернозбиральних комбайнів "Бізон". Підприємства сільськогосподарського машинобудування тяжіють до споживача.

     Хімічно-лісовий  комплекс. Найбільшими хімічними підприємствами району є: ВАТ "Сумихімпром, ТОВ "Хімічні технології» ДП “Хімпром” (Харків).

    Частка хімічної та нафтохімічної промисловості для Харківської області становить більше 7%, біля половини її обсягів займає фармацевтичне виробництво (область виробляє до 40% готових лікарських препаратів України).

     Найважливіші  з хімічних підприємств Сумської області: Шосткинський хімічний завод (єдине на Україні і найбільше в Радянському Союзі підприємство, що виробляє кольорові і чорно-білі кінофотоплівки та стрічки для магнітного запису), завод хімічних реактивів у Шостці, Сумський хімічний комбінат (виробництво фосфатних мінеральних добрив, сірчаної кислоти та ін.), регенератний завод у Сумах (виробництво гумовотехнічних виробів та будівельних матеріалів).

     Легка промисловість представлена: виробництвом тканин, взуття, галантерейні виробів (суконна, швейна, взуттєва фабрики в Сумах; шкіряно-взуттєвий комбінат, текстильно-галантерейна фабрика в Ромнах, ткацька фабрика в Кролевці). З галузей легкої промисловості розвинуті: текстильна (виробництво пряжі, бавовняних і вовняних тканин), шкіряно-взуттєва, швейна. В Полтаві розміщена одна з найбільших в Україні бавовнопрядильна фабрика, трикотажно-рукавична фабрика, шкіряний комбінат; у Кременчуці - трикотажна фабрика, шкірзавод, взуттєва фабрика; у Лубнах - валяльно-повстяна фабрика. У Харківській області: Харківське об'єднання взуттєвих підприємств, панчішна фабрика, фабрика вовняних тканин «Червона нитка», найбільший на Україні канатний завод. Значними центрами легкої промисловості є Лозова, Валки, Вільшана (швейні фабрики), Люботин (текстильна фабрика), Комарівка (прядильно-ткацька фабрика), Вовчанськ (ткацька, взуттєва фабрики).

     Будівельний комплекс. В Україні створена асоціації „Укрцемент”, до складу якої входять 13 цементних заводів, у т. ч. один державний дослідний завод, розташований у м. Харкові.

     Будівельною галуззю України активно цікавляться  іноземні інвестори. Власниками 12 цементних  заводів є провідні в цементній  промисловості Європи іноземні компанії, зокрема компанії «Хайделбергцемент», «Дікергофф» (Німеччина), «Лафарж» (Франція), «Євроцементгрупп» (Росія), «CRH» (Ірландія) та ін. Активізація будівельних робіт потребує нарощування обсягів виробництва цементу, а в умовах підвищення цін на енергоносії і особливо на природний газ, обумовлює необхідність впровадження енергозберігаючих технологій та переведення роботи обертових печей по випалу клінкеру з природного газу на альтернативні види палива.

     Агропромисловий комплекс. Основу аграрно-промислового комплексу району складає сільське господарство, яке характеризується розвинутим виробництвом зерна, молока, технічних культур.

     Харчова промисловість. Підприємства харчової промисловості розміщені здебільшого в промислових центрах. Найбільші підприємства цукрової промисловості - Лохвицький цукровий комбінат, Кобеляцький і Веселоподільський цукрові заводи. М'ясокомбінати є в Полтаві (один з найбільших в СРСР; крім м'ясної продукції, він випускає високоякісні струни для смичкових інструментів), Кременчуці, Лубнах і Пирятині; птахокомбінати - в Миргороді і Гадячі. Овочеконсервний завод працює в Пирятині, молококонсервні заводи - в Кобеляках та Ланнівці. Розвинуті також олійницька (Полтавський олійно-жировий комбінат), борошномельна, круп'яна, кондитерська та спиртова галузі (Лохвиця, Карлівка, Хорол). В Полтаві є комбікормовий завод, у Кобеляках - кукурудзокалібрувальний.