Характеристика економічних районів України

     Заходи з охорони навколишнього середовища проводяться, проте коштів на них виділяється занадто мало, застаріле обладнання часто спричиняє залпові аварійні викиди, що створює передумови для тотального забруднення прибережних акваторій, морського дна і берегової зони нафтопродуктами, технічними мастилами, важкими металами, поверхнево-активними речовинами та іншими інгредієнтами.

     Розвитку сільськогосподарського виробництва шкоди завдає ерозія ґрунтів. На зрошуваних землях розвиваються вторинне засолювання, підтоплення. Спостерігається замулювання водойм. Узбережжя Чорного та Азовського морів зазнають абразії, зсувів. Важливими заходами боротьби з цими негативними процесами є контурне землевпорядкування, створення полезахисних, водоохоронних та протиерозійних лісосмуг, комплексна меліорація, лісовідновлення, поліпшення лук, берегоукріплення, терасування селенебезпечних гірських схилів.

     Негативно впливають на природне середовище також рекреаційна діяльність, стихійний відпочинок, туризм, їх хаотичний розвиток завдає шкоди природі, особливо на берегах морів, озер, річок, на гірських схилах і терасах Криму. Наслідками неорганізованого туризму часто стають накопичення різноманітних відходів, лісові пожежі, що призводять до порушення природних екосистем.

     З метою збереження різноманітності природно-територіальних комплексів та генетичних ресурсів тваринного і рослинного світу, проведення наукових досліджень на території Причорноморського економічного району створено ряд заповідників, заказників, заповідно-мисливських господарств. Найбільші заповідники - «Асканія-Нова» (площа 33,3 тис. га) і Чорноморський (площа 87,3 тис. га), включені в 1984 р. ЮНЕСКО в міжнародну мережу біосферних заповідників. Державними заповідниками України є Карадазький (площа 2,9 тис га), Ялтинський гідро-лісовий (14,6 тис. га). З чотирьох заповідно-мисливських господарств України два розміщені в районі - Азово-Сиваське (34,1 тис. га) та Кримське (42,9 тис. га).

     1.9. Науково-технічний потенціал. Функціонування в районі багатогалузевого суспільно-господарського комплексу сприяло формуванню потужного науково-технічного потенціалу, основу якого складають науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади. Для досягнення нової якості виробництва і забезпечення інноваційного розвитку потрібно створювати технологічні парки. Проводяться роботи із створенням нових інноваційних структур в Одеському та Кримському регіонах. Будівництво кластер-технопарка «міжнародний центр виробників» почалося у 2007 р. на 220 га землі с. Хлібозарське Біляєвського району. Виробництво побутової техніки забезпечить більше 500 тис. нових робочих місць.

     Частка інноваційно-активних підприємств в 2007 р. для Одеського регіону складає 11,4%, Крим – 11,5%, Миколаїв – 8,3%, Херсон – 13,6% (14,2% – в цілому по Україні).

     2. Зовнішні фактори розвитку

     2.1. Геоекономічне та геополітичне становище. Особливості геополітичного положення Українського Причорномор’я зумовлені розташуванням його в межах декількох геополітичних макрорегіонів: Чорноморського, Дунайського, Чорноморсько-Кавказького, Пан-Європейської транспортної зони, які є районами стратегічних інтересів як окремих країн так і окремих організацій (ЄС, НАТО, ОЧЕС, СНД, ГУАМ та ін.).

      Південний район має велике значення у вирішенні проблеми постачання нафти в Україну. Опрацьовуються кілька варіантів транспортування нафти. Найоптимальнішим є доставка її в порти Одеси танкерним флотом з країн Близького Сходу та південного Середземномор'я і перевантаження в Одесі та перекачування нафтопроводами на нафтопереробні заводи Херсону, Кременчука й Лисичанська. Частково нафта перероблятиметься на Одеському нафтопереробному заводі, для цього була проведена його реконструкція. Після закінчення будівництва нафтопроводу Одеса - Броди можуть бути збільшені поставки нафти через територію України в Європу. Наявна мережа нафтопроводів здатна транспортувати нафту з Одеси по Україні. Однак потрібно будувати другу нитку нафтопроводу, посилювати ряд нафтопроводів для великого обсягу нафти: Одеса - Снігурівка (з 19 до 45 млн. т) і Снігурівка - Кременчук (з 26 до 37 млн. т), а також переобладнувати польові станції для реверсу нафти. 

Подільський економічний район 

     1. Внутрішні фактори  розвитку

     1.1. Природно - ресурсний  потенціал. Подільський економічний район включає Вінницьку, Тернопільську і Хмельницьку області. Він має зручне економіко-географічне положення (центральне положення, кордони з відносно розвиненими Центральним і Карпатським економічними районами, вигідне транспортно-географічне розташування).

     Район займає 10,1 % території України, в  ньому проживає 4,4 млн. осіб – 8,9 % населення країни. Протяжність території з півночі на південь – 240 км, з заходу на схід – 370 км. Район розташований у центральній частині Правобережної України, на Подільській і Придністровській височинах, у зоні з родючими ґрунтами і достатнім зволоженням, що позитивно сприяє розвитку агропромислового комплексу як профілюючої галузі господарства.

     Розвинута транспортна мережа забезпечує можливості для економічних і культурних зв'язків з Карпатським, Подільським, Центральним і Південним економічними районами та республікою Молдова. Близькість району до державного кордону України  з Білоруссю, Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною дає змогу розвивати на його території галузі і виробництва, продукція яких експортується або може експортуватися в ці країни.

     Головною  експортоспроможною галуззю району є харчова промисловість з  такими її підгалузями, як цукрова, кондитерська, м'ясна, плодоовочево-консервна, виробництво горілчаних виробів тощо. Експортне значення має  машинобудування району.

     Район у цілому характеризується більш  низькою, ніж у середньому по Україні  густотою населення (72,2 осіб/км²); трохи більше половини населення становлять сільські жителі. Мережа розселення характеризується наявністю порівняно розгалуженої системи сільського розселення та міської системи розселення у вигляді в основному невеликими містами (у минулому вони мали назви "містечок"). Подільський економічний район багатий на різноманітні нерудні другорядні корисні копалини, залежно від геологічної будови її території. Нещодавно у північній частині Хмельницької області відкрито значні родовища мідних, а в південній частині Вінниччини – залізних руд (800 млн. т), проте найбільшою є група нерудних корисних копалин (розвідано та обстежено понад 1400 родовищ).  Переважно сірі й червоні граніти зосереджені в Тетерівському, Полонському, Старокостянтинівському та Славутському районах Хмельницької області, де відкриті їх розробки біля міст Попонного, Шепетівки, сіл Нова Синявка, Кудинка.

     З гранітів Гніванського, Сабарівського  і Стрижавського родовищ виготовляють бордюри, східці, карнизи, а з багатьох інших їх родовищ – бут, бруківку, щебінь. Вінницькі граніти різні за кольором – від сірих сабарівських, темно-сірих, майже чорних, гніванських до рожевих і рожево-сірих ладижинських та губницьких, що є цінним у виробництві облицювальних матеріалів для оздоблення споруд.

     Важливою  сировиною для виготовлення абразивів  є граніти, які містять гранати. Чисті, червоно-вишневого кольору  гранати можна використовувати  як дорогоцінний камінь. Гранати є  в Козятинському та Хмільницькому  районах (с. Лозна), деякі родовища гранітів містять до 20% гранатів. Ці родовища можуть бути основою для створення абразивної промисловості. У 1997 р. на Вінниччині, поблизу села Іванів Калинівського району, відкрито єдине в державі родовище напівдорогоцінного каменю, що є основою для виготовлення шліфувальних інструментів, газо- та нафтобурильного обладнання тощо. У Погребищенському районі виявлено опал, який можна використовувати як камінь для виготовлення різних прикрас.

     Продуктом руйнування гранітогнейсів є каолін – біла фарфорова глина, поширена на півночі Вінницької та Хмельницької областей. Найвідоміші каоліни залягають біля села Глуховець Козятинського і біля містечка Турбова Липовецького районів. Глуховецьке родовище найкраще в країні. Його каоліни використовують у виробництві фарфоро-фаянсу, паперу, гуми, парфумерії, ультрамарину. Відомі також родовища Судимонтське й Купинецьке Шепетівського та Майдан-Вільське й Буртинське Полонського районів, з каолінів яких виготовляють вогнетривку цеглу та шамотний порошок.

     Поклади подільських фосфоритів простягаються досить широкою смугою з північного заходу на південний схід уздовж середньої течії Дністра та його лівих приток. Найвідоміші з них Лядовське, Жванське в Муровано-Куриловецькому, Бахтинське в Барському, Нагорнянське в Могилів-Подільському районах, які містять 36,5% фосфорної кислоти і мають промислове значення. Скупчення фосфоритів трапляються в Дунаєвецькому, Новоушицькому, Віньковецькому та Ярмолинецькому районах Хмельницької області, але промислового значення вони поки що не мають. Не виключено, що вивчення родовищ цього району матиме практичне значення для виробництва фосфатного борошна, необхідного для сільського господарства.

     У Барському районі, поблизу села Бахтина, розвідано значні поклади флюориту, або плавикового шпату. З нього  також виготовляють художні вироби, глазур, емаль. Чистий флюорит застосовують в оптиці.

     Подільський економічний район є одним  з найбагатших в Україні на родовища вапняків, які залягають  потужними шарами (від 5 до 60 м). Всього в районі зареєстровано 62 родовища вапняку і понад 300 родовищ взято на облік. Родовища крейди розміщені в околицях Кременця, Білогірському та Ізяславському районах Хмельниччини. Вони залягають близько до поверхні, мають значну товщину, що дає змогу видобувати крейду відкритим способом. Крейду застосовують у комбікормовій промисловості, для вапнування ґрунтів, виготовлення шкільних олівців.

     Родовища  гіпсу розміщені в Борщівському і Заліщицькому районах між річками  Серетом і Дністром, а також  на заході Кам'янець-Подільського району та в Могилів-Подільському районі. Товщина пластів досягає 20-25 м. Гіпс використовують для гіпсування ґрунтів, у медицині, паперовій, хімічній, целюлозній галузях промисловості тощо.

     Піски різного геологічного походження поширені в усьому економічному районі і мають  найбільше будівельне значення. Їх використовують у виробництві силікатної цегли, шляховому будівництві як баластний матеріал, наповнювач бетону. Поклади мергелю є у Зборівському, Бережанському, Підгаєцькому районах (Тернопільська область), у басейнах річок Ушиці та Калюса (Хмельницька область), Могилів-Подільському та Жмеринському районах. Потужність пластів 18-30 м, залягають вони на глибинах 10-20 м, що дає змогу розробляти їх кар'єрним способом. Мергель – високоякісна сировина для виробництва цементу.

     З паливних корисних копалин переважають торф і буре вугілля. Поклади бурого вугілля відкриті в Кременецькому, Шумському, Збаразькому районах Тернопільщини, проте вони невеликі, тому не розробляються. У східній частині Вінницької області родовища бурого вугілля вклинюється відгалуженням Цибулівської групи буровугільних родовищ Черкаської області, але практичне значення їх невелике. У Погребищенському районі буре вугілля залягає шарами значної потужності і на незначній глибині. Виявлено родовища бурого вугілля і на території Жмеринського району.

     Цінні й унікальні мінеральні води виявлено біля Гусятина, Микулинець (Тернопільщина), в околицях містечка Сатанів, міст Кам'янця-Подільського та Попонного, Хмільника. Мінеральні води економічного району використовуються для лікування захворювань внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.

     Ліси  району займають 800,5 тис. га, або 11,5% його території. На півночі ростуть соснові  ліси з домішкою берези та осики, клена, липи, ясеня, бука. Показник лісистості зростає, але ще не досяг оптимального рівня для цього регіону (17,8%). Ліси району мають велике ґрунтово-захисне, водоохоронне, рекреаційне значення. В загальних запасах деревини твердолистяні породи займають майже 80%, хвойні – 17%, м'яколистяні – 3%. Щорічний обсяг вирубки лісу незначний – вона переважно пов'язана з доглядом за лісом, під час якого заготовляють деревину на паливо.

     Особливе  місце за своїм функціональним призначенням належить рекреаційним ресурсам. Вони позитивно впливають на розширене  відтворення трудового потенціалу, здібностей людини, збільшення тривалості життя населення. Подільський економічний район має чудові краєвиди, сприятливі кліматичні умови, значні лісові масиви, різноманітні гідрологічні об'єкти, лікувальні грязі, території природно-заповідного фонду.

     У районі відомо 20 родовищ мінеральних  вод загальним об'ємом 6833 м³/добу, з них розробляються 13, з яких щорічно видобувається 307,53 тис. м³ мінеральних вод. Серед них потрібно назвати радонові води Хмільника (Вінницька обл.), сульфідні с. Конопківки, хлоридні Гусятина (Тернопільська обл.) та радонові мінеральні води типу "Нафтуся" – Збручанське, Полонське, Сатанівське (Хмельницька обл.).

     Важливе значення мають лікувальні грязі  – Войтовицьке родовище лікувального торфу (Вінницька обл.) та Микулинівське (Тернопільська обл.).

     Особливої уваги заслуговують карстові форми  рельєфу, насамперед печери. Тут знаходиться  одна з найдовших у світі гіпсова  печера-лабіринт – Оптимістична, протяжністю 165 тис. м (Тернопільська обл.). Взагалі  в цій області знаходиться  близько 70 печер, серед них можна виділити Кристальну, Вертеба, Озерна, Перлина, Ювілейна.

     Для рекреаційних цілей можуть певною мірою  використовуватися природний заповідник "Медобори" в Тернопільській області  загальною площею 10 516,7 га та Національний природний парк "Подільські Товтри" в Хмельницькій області, відповідно 261 316 га.

     1.2. Економічний потенціал.  На район припадає 3,4 % випуску товарної продукції промисловості України. Поділля спеціалізується на сільськогосподарському виробництві, на основі якого сформовано потужний агропромисловий комплекс. Район має сприятливі природні умови і ресурси для розвитку багатогалузевого сільського господарства.