Лекции по "Экологии"

    2. Технології – їх удосконалення зміщує криві вниз. 

    Рис.2 Криві довгострокових середніх сукупних витрат: п’ять можливих розмірів підприємств. 

    

    Розділ  №4.

    Уявимо  промислове підприємство достатньо  скромних розмірів, яке зуміло збільшити власні виробничі потужності – це приведе до наступної ситуації: протягом певного часу розширення потужностей буде супроводжуватися зниженням середніх сукупних витрат, але подальше збільшення виробництва призведе до зростання середніх сукупних витрат.

    Рис.2 наглядно описує таку ситуацію відповідно до п’яти різних розмірів підприємства. Вертикальні пунктирні прямі показують обсяги виробництва, при яких підприємству варто змінити власні розміри, щоб забезпечити більші низькі середні сукупні витрати.

    В більшості виробництв можливості вибору значно більші за наведений у рис.2 приклад – це значить, що зміни обсягів виробництва призводять до зміни розмірів підприємства. Найменші середні сукупні витрати при всіх можливих варіантах представлені довгостроковою кривою (або кривою вибору), яка проходить по дотичній до теоретично безмежної кількості короткострокових кривих. 

    

 

    Дугоподібна форма кривої вибору пояснюється:

    1. Позитивним ефектом масштабу виробництва – економія за рахунок масштабів діяльності, що ґрунтується на наступних складових:

    1.1 Спеціалізація праці – дозволяє підвищити її продуктивність.

    1.2 Спеціалізація управлінського персоналу

    1.3 Ефективне використання капіталу – високотехнологічні основні засоби часто виявляються рентабельними лише за умов великих обсягів виробництва.

    1.4 Інші фактори – витрати на створення продукту та маркетингові заходи на одиницю продукції скорочуються при збільшенні масштабів виробництва.

    2. Негативний вплив  масштабу виробництва  – в основному полягає в площині проблемам управління, що пов’язані з організацією ефективної системи контролю і координації операцій фірми, коли вона зростає в розмірах. 

    Розділ  №5.

    Позитивний  та негативний ефекти масштабу виробництва  – найважливіші фактори, що визначають структуру галузі. Це дозволяє зрозуміти концепція мінімального ефективного розміру (MES) – сутність якої полягає в тому, що існує мінімальний обсяг виробництва, за якого довгострокові середні сукупні витрати фірми мінімальні – це значить, що змінювати обсяги виробництва недоцільно.

    Всі галузі за концепцією мінімального ефективного  розміру можна поділити на три  категорії, в залежності від розміру інтервалу постійної віддачі від росту масштабів: 

    

 
 

    1. Галузі з достатньо великим інтервалом – мають велику кількість різних за розміром фірм: характерна для індустрії моди, виробництво меблів, побутової техніки тощо. 

    2. Галузі з надвисоким інтервалом – негативний ефект достатньо віддалений у часі: характерна для металургії, автомобілебудування та інших галузей важкої промисловості.

    

 

      3. Галузі з коротким інтервалом – мінімальний ефективний розмір дорівнює дуже малим обсягам виробництва – характерна для роздрібної торгівлі та с/г виробників.  

 
 

    Треба пам’ятати, що форма кривої залежить від використовуваних технологій і позитивними та негативними ефектами масштабу. 
 
 
 
 

    Тема  №5: Ринок чистої конкуренції.

    План.

    1. Чиста конкуренція – сутність  та сфери розповсюдження.

    2. Максимізація прибутку в короткостроковому періоді.

    3. Мінімізація збитків в короткостроковому періоді.

    4. Максимізація прибутку в довгостроковому періоді.

    5. Досконала конкуренція та ефективність.

    Розділ  №1.

    В сучасних умовах економічна теорія виділяє  наступні моделі (види структур) ринку:

    1. Ринок досконалої (чистої) конкуренції.

    2. Абсолютна (чиста) монополія.

    3. Ринок монополістичної конкуренції.

    4. Олігополія.

    Такий розподіл здійснюється за наступними ознаками:

    1. Кількість фірм, що знаходяться  на ринку (галузі).

    2. Тип продукту – стандартизований  або диференційований.

    3. Контроль за ціноутворенням.

    4. Умови вступу в галузь.

    5. Рівень нецінової конкуренції.

    Таким чином, виходячи з наведених вище ознак, охарактеризуємо ринок чистої конкуренції – прикладом, якої виступають ринок с/г продукції, фондова біржа та ринок іноземної валюти:

1. Дуже велика кількість фірм – діють незалежно один від одного.
2. Стандартизований продукт – споживачу все рівно в кого купувати продукт.
3. Відсутність контролю над ціноутворенням – фірми змушені приймати ціну, яку встановлює взаємодія попиту та пропозиції.
4. Бар’єри вступу та виходу з галузі – достатньо низькі, що робить вільним вхід та вихід з галузі.
5. Нецінова конкуренція – практично відсутня, що, насамперед, пов’язано з стандартизованим продуктом.

    Крива попиту на продукт фірми на ринку досконалої конкуренції досконало еластичний (на графіку проходить горизонтально) по відношенню до ринкової ціни.

    Криві граничного та середнього доходу співпадають з кривою попиту, тоді як валовий дохід зростає з кожною додатково проданою одиницею.

    Розділ  №2.

    Для визначення обсягів виробництва, за якого фірма максимізує прибутки (та мінімізує збитки) використовують два підходи:

    1. Порівняння валового доходу та загальних витрат – будуються графіки або таблиці, на яких визначаються залежності валового доходу, загальних витрат (або валового економічного прибутку) від обсягів продаж виробленого продукту.

    2. Порівняння граничного доходу з граничними витратами – фірма максимізує прибутки або мінімізує збитки, коли її виробництво знаходиться в точці, в якій граничний доход дорівнює граничним витратам – правило рівняння граничного доходу та граничних витрат (MR=MC). В більшості випадків не існує такого, вираженого цілим числом обсягу виробництва, при якому граничний доход буде в точності дорівнювати граничним витратам, тому фірмі необхідно виробляти останню цілу одиницю продукту, для якої граничний доход більше за граничні витрати (MR>MC).

    Необхідно нагадати, що в основі цього правила  знаходиться принцип середньої арифметичної – якщо обсяги виробництва не досягли визначеної точки, то не реалізовано до кінця потенціал збільшення прибутку за рахунок збільшення середнього доходу; якщо перетнули – прибуток втрачається за рахунок прогресуючого зростання середніх витрат. Це яскраво проілюстровано в таблиці 1, з якої видно весь механізм дії цього правила – обсяг виробництва в 9 одиниць виробленого продукту максимізує прибуток, тоді як всі інші показники кількості будуть його зменшувати.

    Таблиця 1

    Обсяг виробництва, що максимізує прибуток в  умовах чистої конкуренції за ціни 131$.

 

    Виходячи  з того, що в умовах досконалої конкуренції  фірма не впливає на процес ціноутворення  – ціна залишається постійною  протягом короткострокового періоду, граничний доход буде дорівнювати ціні одиниці продукції. Таким чином, можна сформулювати наступне правило-висновок: фірмі, що працює в умовах досконалої конкуренції, для максимізації прибутку та мінімізації збитків необхідно дотримуватися такого обсягу виробництва, за якого ціна буде дорівнювати граничним витратам (Р+МС).

    Розділ  №3.

    Як  вже будо визначено, в умовах досконалої конкуренції фірми не визначають, а приймають ціни, які диктує ринок. Отже розглянемо ситуацію, за якої ціни на продукцію падають і фірма опиняється в збитках, навіть в ситуації, коли граничні доходи (ціна) дорівнюють граничним витратам. Виникає питання: що робити? На перший погляд, відповідь повинна бути однозначною – припинити виробництво – але це неправильний підхід. Для того, щоб зрозуміти механізм прийняття рішення в ситуації збитковості виробництва розглянемо таблицю 2.

    Таблиця 2

    Обсяги  виробництва фірми, що мінімізує  збитки в умовах досконалої конкуренції (при цінах 81$ та 71$).