Лекции по "Экологии"

    Тема  №1: Економічна теорія як наука.

    План.

    1. Сутність та функції економічної  теорії.

    2. Методи економічної теорії.

    3. Ефективність функціонування економіки країни.

    4. Особливості економічної теорії.

    Розділ  №1.

    Економічна  теорія – це суспільна наука, що досліджує проблеми ефективності використання обмежених ресурсів з метою максимального задоволення матеріальних потреб людини. В економічно розвинутих країнах вона отримала назву – Economics.

    Необхідно чітко відрізняти наступні поняття:

    1. Об’єкт економічної теорії – це результати економічної поведінки окремих індивідуумів, інститутів або їх груп.

    2. Предмет економічної теорії – це причинно-наслідкові зв’язки економічної поведінки аналізованих індивідуумів, інститутів або їх груп.

    Сутність економічної теорії визначається, насамперед, функціями, що вона виконує:

    1. Дослідження характеру дії економічних законів.

    2. Наукове обґрунтування поточних і перспективних планів.

    3. Контроль за виконанням складених планів.

    4. Пошук резервів підвищення ефективності діяльності.

    5. Оцінка результатів діяльності.

    6. Використання виявлених резервів підвищення ефективності діяльності.

    На  відміну від нашої країни в  економічно розвинутих країнах економічний аналіз та економічна теорія є синонімами, що визначають одне й те саме – процес визначення принципів поведінки індивідуумів (споживачів, робітників) та інститутів (комерційних і державних закладів), зайнятих у виробництві, процесі обміну та споживанні товарів та послуг.

    Отже, специфічними рисами, що визначають економічну теорію є:

    1. Економічний аналіз.

    2. Економічна політика.

    3. Економічний підхід.

    Крім  наведених методів ключовим фактором економічної теорії є економічний підхід (або економічне мислення) – бачення реальності у специфічній перспективі. Основними характеристиками, що визначають економічний підхід є:

    1. Обмеженість ресурсів та необхідність вибору – оскільки людські та матеріальні ресурси обмежені, то й вироблені за їх допомогою товари та послуги те ж обмежені; обмеженість зменшує можливості і змушує до вибору – не можна мати всього, треба визначитися, що вибрати, а від чого відмовитися.

    2. Раціональна поведінка (або раціональний егоїзм) – прийняття раціонального рішення для досягнення найбільшого задоволення або максимально повної реалізації поставлених цілей; раціональна поведінка означає, що різні люди роблять різний вибір, тому що їх переваги, обставини і доступна інформація різні.

    3. Співставлення граничних вигод та граничних витрат (маржинальний аналіз) – коли корисність останньої додаткової (marginal – граничний, перекладається також, як додатковий) вигоди перестає перевищувати корисність граничних витрат (альтернативна вигода, що залишилася поза вибору), від неї необхідно відмовитися; наприклад, розширення виробництва конкретного товару або послуги має свій кордон, поза якого економічний ефект від його виробництва буде меншим за інший варіант інвестування.

    Економічна  політика (або прикладна economics) – це ряд заходів, які ґрунтуються на економічних принципах і призвані вирішити конкретну проблему або допомогти досягнути економічних цілей.

    Якщо  економічний аналіз здатний спрогнозувати якесь негативне явище (падіння ВВП, зростання безробіття тощо), то економічна політика здатна запобігти появі цих явищ або зменшити їх негативний вплив.

    Для створення ефективної економічної політики варто дотримуватися наступних етапів:

    1. Визначення цілей – головною умовою цього етапу є чітке формулювання мети, як правило вона повинна визначатися кількісно; до них належать:

    1.1 економічний ріст – визначається зростанням ВВП;

    1.2 повна зайнятість – забезпечення роботою всіх бажаючих;

    1.3 економічна ефективність – зменшення ресурсоємності виготовленої продукції;

    1.4 стабільний рівень цін – як правило, це боротьба з інфляцією;

    1.5 економічна свобода – зменшення обмежувальних нормативів економічної діяльності;

    1.6 справедливий розподіл доходів – ВВП повинно розподіляти таким чином, щоб заохотити громадян країни до добровільної ефективної праці;

    1.7 економічні гарантії – рівень цивілізованості країни визначається рівнем захищеності тих, хто за тих чи інших причин не може себе матеріально забезпечити;

    1.8 торгівельний баланс – в сучасних умовах найбільш доцільно дотримуватися нульового рівня.

    Необхідно підкреслити, що при розумній економічній  політиці наведені вище цілі будуть завжди взаємодоповнюючими.

    2. Вибір найбільш ефективної альтернативи – сутність цього етапу полягає у створенні певної кількості альтернативних варіантів економічної політики і вибір найбільш ефективного.

    3. Реалізація та оцінка вибраної політики – для більш ефективної реалізації цього етапу необхідно визначити віхи, тобто проміжні показники, що прив’язані до певних часових відрізків; за таких умов зменшується можливість просування хибним шляхом – чим детальніше розроблена система проміжних показників, тим менша вірогідність помилок.

    Розділ  №2.

    Збір  фактів про економічну діяльність індивідів  та інститутів достатньо складний процес, який повинний визначатися високим рівнем вибірковості – відбираються лише факти, що мають чіткий зв’язок із вирішенням конкретної проблеми (випадкові факти повинні відфільтровуватися). Таким чином, йдеться про визначення принципів – узагальненні уявлення про економічну поведінку індивідуумів та інститутів. Як визначалося вище процес визначення таких принципів є економічним аналізом або економічною теорією.

    Отже, головна задача економічного аналізу – це збір фактів, їх систематизація, інтерпретація та узагальнення. Таким чином, результатом економічного аналізу є принципи та теорії, які вносять сенс і порядок в набір фактів, встановлюючи належні співвідношення між ними. Доречно навести цитату з цього приводу відомого американського економіста Kenneth E. Boulding: „Теорія без фактів може бути пустою, але факти без теорії – беззмістовні.”

    Основні методи економічної теорії (аналізу):

    1. Індукція – дозволяє просуватися від фактів до теорії (від особистого до узагальненого), при цьому набір фактів систематизується й аналізується таким чином, щоб було можливо вивести принцип, що лежить в їх основі. Наприклад, збір, систематизація та аналіз фактів стосовно ціни та обсягів продажу певного виду товарів дозволяє сформулювати принцип (закон) попиту – підвищення ціни товару скорочує попит на нього, тоді як зменшення ціни, навпаки, підвищує попит.

    2. Дедукція – в її основі знаходиться побудова гіпотези – неперевірений принцип (закон), створений на основі випадкових спостережень, інтуїції, осяяння, логіці – після чого здійснюється систематична перевірка гіпотези на релевантних фактах (така перевірка має назву емпірична економіка). Приклад, керуючись „кабінетною” логікою було сформовано закон (принцип) пропозиції зростання ціни на продукцію стимулює зростання пропозиції і навпаки, який постійно підтверджувався реальними фактами.

    Необхідно пам’ятати, що дедукція та індукція є взаємодоповнюючими методами дослідження – гіпотези  розробляються на основі фактів, а самі факти дозволяють підтвердити створені гіпотези, що переводить їх у розряд принципів або законів.

    3. Узагальнення – визначення тенденцій в економічній поведінці типових або середньо статичних суб’єктів економічних відносин.

    4. Абстракція –  створення спрощеної моделі економічної поведінки, в якій не враховуються факти та обставини, що не відносяться до справи.

    5. Метод аналогій  ґрунтується на припущенні, що сходні за різними ознаками об’єкти будуть поводити себе за приблизно однаковим сценарієм.

    6. Аналіз –  умовне (інколи, реальне) розкладання цілого на складові частини з метою дослідження їх функціональних причино-наслідкових зв’язків.

    7. Синтез – метод зворотній аналізу: здійснюється умовне складання окремих об’єктів в одне ціле з метою визначення загальних тенденцій розвитку.

    8. Використання припущення „за інших рівних умов” – означає, що всі інші перемінні (за виключенням тих, що розглядаються в даний момент) залишаються незмінними. Використання такого припущення – це спроба створити „лабораторні” умови дослідження. В результаті економічні закони (принципи) є менш визначені і точні за закони в науках, в яких можливо використання лабораторних досліджень.

    9. Побудова графічних зображень – головною метою яких є допомога в чіткому уявленні та розумінні важливих економічних взаємозв’язків.                       

    Розділ  №3.

    Два фундаментальних факти створюють  основу економічної теорії і визначають її головну проблему:

    1. Матеріальні потреби суспільства  – безмежні.

    2. Економічні ресурси – обмежені.

    Рівень  ефективності діяльності економіки країни визначається рівнем задоволення потреб суспільства за рахунок ресурсів, якими воно володіє.

    Для того, щоб це краще зрозуміти доцільно розглянути категорії, на які прийнято поділяти ресурси, що використовуються у виробництві – їх ще називають факторами виробництва:

    1. Земля – це поняття охоплює всі природні ресурси, що використовують у виробництві: с/г земельні ділянки, ліса, копалини корисних мінеральних речовин, водні ресурси тощо.

    2. Капітал – визначає всі засоби виробництва, що приймають участь у виробничому процесі, включаючи доставку готової продукції кінцевим споживачам.

    3. Праця – визначає сукупність всіх фізичних та розумових здатностей людей, що використовують у виробництві.

    4. Підприємницька здатність  – визначається здійсненням наступних функцій:

    4.1 ініціатива по об’єднанню факторів виробництва з метою реалізації виробничого процесу;

    4.2 прийняття рішень по веденню бізнесу;

    4.3 створення інновацій (новацій);

    4.4 прийняття на себе ризиків (відповідальності за прийнятті рішення).

    Для розуміння проблеми ефективності економічної  діяльності необхідно розрізняти наступні поняття:

    1. Повна зайнятість – ситуація, коли у виробництві використовуються усі наявні в країні ресурси.

    2. Повний обсяг виробництва – таке використання всіх наявних ресурсів, що забезпечує максимальне задоволення матеріальних потреб; така ситуація досяжна за умов:

    2.1 Ефективного виробництва  – товари і послуги виробляються з найменшими витратами.

    2.2 Ефективного розподілу – ресурси використовуються для виробництва лише тих товарів та послуг, які в найбільшій мірі потрібні суспільству.

    Для розуміння наведених вище умов і  сутності категорії „повний обсяг  виробництва” часто використовують таблицю і криву виробничих можливостей. 

    Для побудови таблиці виробничих можливостей  використовують наступні допущення, що спрощують ситуацію:

    1. Повна зайнятість ресурсів і  ефективність виробництва.