Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Декабря 2011 в 01:54, дипломная работа
У сучасних умовах темпи та стійкість економічного зростання України значною мірою залежать від здатності національної банківської системи забезпечувати потреби суб’єктів господарювання необхідними кредитними ресурсами. За умов обмеженості власних фінансових ресурсів для більшості вітчизняних підприємств проблема отримання кредитних коштів стає однією з найважливіших не тільки з позицій поточної діяльності, але й перспектив подальшого розвитку суб’єктів господарювання. Таким чином, зростає роль і ускладнюється вплив кредиту на процес відтворення і розвитку економіки, що потребує перегляду низки важливих теоретичних положень у кредитних відносинах, додаткової розробки та глибшого осмислення цього складного питання. Висока ж ризикованість банківських кредитних операцій пов’язана з умовами та результатами діяльності його клієнтів. Фінансова стійкість банку залежить від кваліфікованого відбору клієнтів. Найважливішим способом такого відбору є якісна оцінка кредитоспроможності.
Недоліками класифікаційних (статистичних) моделей є переоцінка ролі кількісних чинників і недооцінка міжособистих відносин, свавілля вибору системи базових кількісних показників, висока чутливість до викривлення (недостовірності) вихідних даних (зокрема фінансової звітності, що найбільш характерно саме для українських підприємств-позичальників), порівняна громіздкість.
Рисунок 2.1 – Приклад використання моделі CART (класифікаційного дерева) для визначення фірм-банкрутів [33]
2.3 Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»
В Україні основні вимоги до кредитоспроможності позичальника визначені «Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженим постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279 зі змінами та доповненнями [9].
Дана методика розроблена з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків.
Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення кредитних операцій та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо.
Оцінку фінансового стану позичальника з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості банк здійснює в кожному випадку укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі – не рідше ніж один раз на три місяці, а для банків – не рідше ніж один раз на місяць.
Зазначені в цьому Положенні вимоги щодо оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.
Також банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником зобов'язань за кредитними операціями. Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.
В даній роботі розглянемо методику проведення оцінки фінансового стану клієнтів Публічним Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль» [10]. Її розроблено на підставі закону України “Про банки і банківську діяльність, Положень Національного банку України Про кредитування, Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, Базельських принципів управління кредитними ризиками, Положення “Райффайзен Банк Аваль” “Про кредитування юридичних осіб” та інших нормативно-правових актів Національного банку України.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» використовує комплексно-бальну систему оцінки кредитоспроможності позичальника. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальників ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» включає наступні аналітичні блоки: показники фінансового стану, кредитну історію, об’єктивні фактори діяльності клієнта, додаткові фактори.
При оцінці фінансового стану позичальника за методикою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» спочатку аналізується фінансова звітність підприємства і розраховуються наступні коефіцієнти: коефіцієнт абсолютної ліквідності; коефіцієнт поточної ліквідності; коефіцієнт загальної ліквідності; коефіцієнт автономії; коефіцієнт незалежності; коефіцієнт забезпечення власними коштами; коефіцієнт маневреності власних коштів; рентабельність власного капіталу; рентабельність активів; рентабельність продаж; коефіцієнт оборотності активів; коефіцієнт оборотності матеріальних запасів; коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості; коефіцієнт валового прибутку; коефіцієнт якості дебіторської заборгованості; коефіцієнт кредиторської заборгованості.
Значення вищеперерахованих коефіцієнтів та дані про обороти по рахунках, кредитну історію підприємства, місцезнаходження клієнта, термін існування підприємства, контроль за поточною діяльністю клієнта, специфіку діяльності та інші дані заносяться до спеціальних таблиць, за допомогою яких підраховується сума балів і визначається клас позичальника (А, Б, В, Г, Д). Особливістю методики ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» є врахування об’єктивних та додаткових факторів діяльності підприємства, специфіка діяльності, наявність нерухомості, характер зв’язків з контрагентами, наявність постійної валютної виручки, участь у спільних програмах, наявність державної підтримки, судова причетність позичальника.
Для
оцінки кредитоспроможності
Згідно даної методики, розробляється система показників. Кожному значенню показника присвоюється відповідна сума балів. Результат проведеної оцінки оформляється у вигляді довідки кредитного працівника, в якій відображається кількість балів по кожному показнику, загальна кількість балів, яку отримав клієнт, та клас позичальника.
Клас
позичальника визначається в залежності
від кількості набраних балів за результатами
проведеної оцінки (Таблиця 2.1).
Таблиця
2.1 – Залежність класу позичальника
від кількості набраних балів
| Клас Позичальника | Кількість балів | Характеристика |
| 1 | 2 | 3 |
| «А»
Позичальник надійний |
500 і більше | Фінансова діяльність дуже добра; вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника – бездоганна; забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним; не має об’єктивних свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі сплатою відсотків; одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні. |
| «Б»
Позичальник з мінімальним ризиком |
400 – 499 | Фінансова діяльність позичальника близька за характеристиками до класу до класу «А», але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий визначається та доводиться до комерційних банків, економічні показники погіршились або мають відхилення від мінімально прийнятних значень ). Позичальники (контрагенти банку), які віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів (щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій тощо). Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може вказувати на негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу "Б", мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити. |
Продовження таблиці 2.1
| 1 | 2 | 3 |
| «В»
Позичальник з середнім ризиком |
250 – 399 | Фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю; надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і у строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунуті; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. |
| «Г»
Позичальник з високим ризиком |
100 – 249 | Фінансова діяльність задовільна і спостерігається її нестабільність протягом року; економічні показники не відповідають встановленим значенням, є високий ризик значних збитків; ймовірність погашення відсотків і основної суми боргу є низькою; при проведенні наступної класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень покращити фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче. |
| «Д»
Позичальник з повним ризиком |
менше 99 | Фінансова діяльність незадовільна, є збитки, кредитна операція не забезпечена заставою, показники не відповідають встановленим значенням, імовірність виконання зобов’язань практично відсутня. |
Але при наявності у позичальника збитків від господарської діяльності та/або від’ємного значення власного капіталу, фінансовий стан позичальника не може бути віднесений до класу вищого за клас “Б” [10].
Для дочірніх підприємств, об’єднань підприємств, в тому числі підприємств пов’язаних генеральною кредитною угодою, можливий розрахунок фінансових показників за даними консолідованої фінансової звітності. Рішення про розрахунок фінансового стану по консолідованій звітності приймається у виключних випадках і тільки за рішенням Кредитного комітету ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” [10].
Розглянемо детальніше сутність та розрахунок факторів, що використовуються при оцінці фінансового стану позичальника – юридичної особи.
1) Показники ліквідності:
а)
Коефіцієнт абсолютної (миттєвої)
ліквідності:
, (2.5)
де АВЛ – високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції;
ЗП – поточні зобов`язання, які складаються з короткострокових кредитів та розрахунків з кредиторами.
| Галузі промисловості |
Значення показника та кількість балів | ||
| Мінімальне
0 балів |
Середнє
50 балів |
Максимальне
75 балів | |
| Виробництво, добувна, обробна промисловість | КЛ1< 0,10 | 0,10 £ КЛ1< 0,25 | КЛ1³0,25 |
| Будівництво | КЛ1< 0,04 | 0,04 £ КЛ1< 0,10 | КЛ1³ 0,10 |
| Оптова й роздрібна торгівля | КЛ1< 0,07 | 0,07 £ КЛ1< 0,10 | КЛ1³ 0,10 |
| Транспорт та зв’язок | КЛ1< 0,10 | 0,10 £ КЛ1< 0,25 | КЛ1³ 0,25 |
| Операції з нерухомістю, здавання під найм | КЛ1< 0,10 | 0,10 £ КЛ1< 0,25 | КЛ1³0,25 |
| Сільське господарство, мисливство та лісове господарство | КЛ1< 0,04 | 0,04 £ КЛ1< 0,10 | КЛ1³ 0,10 |
| Колективні, громадські послуги та інші послуги | КЛ1< 0,10 | 0,10 £ КЛ1< 0,25 | КЛ1³ 0,25 |
| Фінансові послуги (для підприємств сфери фінансової діяльності, крім банківських установ) | КЛ1< 0,10 | 0,10 £ КЛ1< 0,20 | КЛ1³ 0,20 |
Информация о работе Визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника банком