Отчет по практике в АТ «Ощадбанк»

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Економічний факультет

Кафедра банківської справи

 

Звіт

про проходження виробничої практики

Студентки Петросюк Аліни Ігорівни 
спеціальності «Фінанси і кредит» 
курсу ІІІ, групи 1

Місце проходження практики – Київське відділення АТ «Державний ощадний банк України» Контактний Центр від департаменту роздрібного бізнесу, Україна, м. Київ, вул. Смоленська 31/33.

Термін  практики з 15 травня по 31 травня 2012 р.  

 

Керівник  практики  
від підприємства

Начальник відділу Контакт – центру АТ «Ощадбанк» - Старик Г.В.

 

Керівник  практики  
від кафедри

к.е.н., доцент Гудзинська Людмила Юріївна

 

Київ 2012

 ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

 

РОЗДІЛ 1.

СУТНІСТЬ  ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ БАНКУ…………………………..5

1. Сутність організаційної структури банку…………………………………..5
2. Відкриття банками відокремлених структурних підрозділів в Україні..11

 

РОЗДІЛ 2.

ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ДІЯЛЬНОСТІ АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ»………………………………………………………………………….16

2.1. Аналіз організаційно-правових характеристик комерційного банку……16

2.2. Фінансово-економічні показники діяльності комерційного банку………27

2.3. Організація надання банківських послуг та управління комерційним банком………………………………………………………………………………39

2.4. Маркетингова діяльність комерційного банку……………………………..49

2.5. Трудові ресурси та управління персоналом комерційного банку……….54

2.6. Прогнозні показники діяльності комерційного банку……………………..57

 

РОЗДІЛ 3.

ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ  ПІДРОЗДІЛИ БАНКУ, ЇХ ФУНКЦІЇ…………………………………………………………………………...64

3.1. Організаційна структура  АТ «Ощадбанк»…………………………………64

3.2. Характеристика основних  відділів АТ «Ощадбанк»………………………75

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….80

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………..82

ДОДАТКИ………………………………………………………………………....87

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Банківська система – одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Тією чи іншою мірою, але всі громадяни України мають бути обізнані з банківською справою. Банки за своїм функціональним призначенням беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон’юнктуру й економічне зростання. Система банків України виконує значну роботу щодо залучення вільних грошових коштів та їх спрямування на розвиток національної економіки. Відбувається поступовий розвиток банківського кредитування населення, проте воно ще займає незначне місце в кредитних операціях банків. Успіх банківського бізнесу визначається його фінансовими результатами, які залежать від співвідношення доходів і витрат.

Завдання  практики полягає у тому, щоб якомога детальніше вивчити роботу Київського відділення та банку в загальному , його структурних підрозділів.

Метою проходження практики є ознайомлення з діяльністю цієї установи, роботою його окремих відділів та обов’язками кожного з працівників. Набуття практичних навичок і знань потрібних для відкриття валютних рахунків суб’єктам господарської діяльності та фізичним особам, ведення валютних рахунків клієнтів – зарахування валютних надходжень на рахунок резидентів і нерезидентів та списання сум перерахувань, що передбачено чинним законодавством організація готівкового обігу клієнтів банку, контроль за виконанням підприємствами та організаціями встановленого порядку ведення касових операцій, кредитування фізичних осіб, депозитні операції тощо.

Базою проходження практики є Київське відділення Департаменту роздрібного бізнесу Контакт-центр АТ «Ощадбанк», яке знаходиться в Київській  області м. Київ, вул. Смоленська, 31/33.

Об’єктами дослідження даної роботи виступають взаємовідносини банку з клієнтами,  установами та іншими  банками, органами державної податкової служби, місцевими фінансовими управліннями, виконавчими органами, Національним банком України тощо.

Предметом дослідження є інструментарій забезпечення дієвості міжбанківських кредитів в розвитку банківської системи України.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано сукупність таких методів наукового пізнання: системний аналіз - при  визначенні основних сутнісних моментів організаційної структури банку; метод аналізу і синтезу – для оцінки ролі і функцій організаційної структури банку, а також основних показників його діяльності ; статистичні спостереження – для формування бази даних щодо показників діяльності; статистичні групування - для визначення закономірностей, факторів впливу на показники; абстрактно-логічний метод - для теоретичних узагальнень і формування висновків тощо.

Інформаційною базою виступають усі нормативно-правові документи, які надходять до управління Державного казначейства як вхідна документація: постанови, накази, закони, рішення, роз’яснення, листи і таке інше, також праці вітчизняних (А. Мороз, М. Савлук, О. Васюренко, С. Мочерний, І. Сало, І. Гуцал, О. Дзюблюк, І. Івасів, В. Лагутін, В. Стельмах) та зарубіжних (К.Р.Маконелл, Ф. Мишкін, Н.Г. Менк’ю) вчених стосовно банківської системи взагалі та окремо української,  провідні сайти аналізу банківської діяльності України, також річні, консолідовані, річні фінансові звіти за 2006-2012 р.р.  АТ«Ощадбанк», а також звіти за МСФЗ.

Структура звіту. Звіт складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

 

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПО ПИТАННЮ  ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ БАНКУ

 

1. Сутність організаційної структури банку

 

 

    Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментами:

• структурою управління банком;
• структурою його функціональних підрозділів та служб.

 

  Згідно з положеннями Закону України «Про господарські товариства» структура управління акціонерними і пайовими комерційними банками є такою (Див. Рис.1.1, Додаток А):

Рис.1.1 Структура управління акціонерними банками.

Побудовано автором на основі: [27].

 

Вищим органом акціонерного та пайового банку є загальні збори акціонерів (учасників). Збори вирішують стратегічні завдання в діяльності банку:

• визначення основних напрямів діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання;  
• обрання та відкликання членів спостережного, виконавчого та контрольного органів банку;
• затвердження організаційної структури банку, а також внутрішніх положень, що регламентують виконання банківських операцій;
• внесення змін до статуту банку;
• затвердження річних результатів діяльності, порядку розподілу прибутку та покриття збитків; 
• прийняття рішення про додатковий випуск акцій (для акціонерного) чи встановлення розміру та порядку внесення учасниками додаткових вкладів для збільшення статутного капіталу пайового банку;
• створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв та затвердження їхніх статутів і положень;
• прийняття рішення про припинення діяльності банку;
• інші питання, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів (учасників) за статутом банку.[27]

 

   Загальні збори скликаються  щорічно, не пізніше ніж через  місяць після складання балансу  банку за звітний рік.[4]   

 Вищий орган банку реалізує  свої завдання та функції безпосередньо  через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні. 
    Виконавчим органом акціонерного банку є правління, а пайового - дирекція. Правління банку (дирекція) вирішують усі питання його поточної діяльності, які не належать до виключної компетенції зборів акціонерів (учасників). Роботою правління керує голова правління, а дирекції -генеральний директор, які обираються чи призначаються згідно зі статутом банку. Ні голова правління акціонерного банку, ні генеральний директор пайового банку не можуть бути одночасно головою загальних зборів акціонерів (учасників).

Контроль за діяльністю правління (дирекції) комерційного банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів (учасників). Члени ревізійної комісії обираються зі складу акціонерів (учасників) за винятком посадових осіб. Комісія здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності правління (дирекції) як з власної ініціативи, так і за дорученням зборів та на вимогу акціонерів (учасників) банку. Результати перевірок доводяться до відома вищого управлінського органу банку. Ревізійна комісія також складає висновок по річних звітах та балансах банку, без якого загальні збори не вправі затверджувати баланс. Головне завдання ревізійної комісії — контроль за дотриманням банком законодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяльність.[27]

Згідно з положенням НБУ “Про кредитування” вітчизняні комерційні банки зобов’язані приймати рішення  про видачу кредиту колегіально. З цією метою вони можуть створювати кредитний комітет, який виконує функції контрольного органу. Кредитний комітет розробляє кредитну політику банку, структуру залучених коштів та їх розміщення, приймає рішення про надання кредитів та про рівень процентної ставки за кредитами. 
   Комерційні банки за рішенням зборів акціонерів (учасників) створюють спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління та ревізійної комісії. Таким органом є рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку, керуючись чинним законодавством та нормативними актами НБУ. На спостережну раду може покладатися виконання окремих функцій загальних зборів, крім тих, що належать до виключної компетенції вищого управлінського органу банку.[26]

Організаційна структура комерційного банку включає функціональні  служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має  свої права та обов’язки. Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст  та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління або відділи (залежно від обсягу операцій та масштабності самого банку) формуються відповідно до класифікації окремих  банківських операцій або їхніх  груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна  назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими. Так, у структурі  одного із найбільших банків України  — Промінвестбанку — основна  функціональна ланка — департаменти, окремі з яких складаються з управлінь і відділів. Однак найбільшою структурною одиницею у більшості банків є управління. 
    Незалежно від виду комерційного банку, його масштабності, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій всі вони обов’язково створюють кілька функціональних підрозділів, що виконують базові банківські операції. Так, виконання депозитних операцій та операцій з кредитного і розрахунково-касового обслуговування вимагає створення всіма банками управлінь депозитних операцій, розрахунково-касового обслуговування клієнтів та кредитних управлінь.  

Управління депозитних операцій виконує операції з мобілізації грошових коштів від юридичних, фізичних осіб та комерційних банків на депозитні рахунки: укладає договори, веде облік та аналіз депозитних операцій, надає необхідну інформацію для планування ресурсів банку. 
    Управління кредитних операцій здійснює кредитування юридичних та фізичних осіб. Банк може надавати кредити підприємствам та організаціям різних галузей народного господарства, іншим банкам, своїм філіям, населенню. Специфіка кожного виду кредиту, їх призначення, сфери використання, строк та механізм кредитування обумовлюють створення окремих відділів у межах кредитного управління. Так, відділ загальної організації кредитних операцій визначає загальну політику банку і механізм її реалізації в конкретних економічних умовах; розробляє загальну методику кредитування, оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника; вивчає кредитні ризики і визначає способи їх мінімізації.[28]  

 Слід зауважити, що коли  та чи інша операція посідає  вагоме місце у структурі активних  чи пасивних операцій, то відповідні  відділи можуть існувати як  самостійні управління. Так, деякі  банки організовують облік і  аналіз усіх операцій з іншими  комерційними банками, своїми  філіями та центральним банком  через відділ міжбанківських  операцій. Розвиток факторингових,  лізингових операцій, операцій з  пластиковими картками обумовлює  необхідність створення відповідних  відділів.