Гроші та кредит

Окремі особи також  накопичують золото у формі зливків, монет, прикрас (тезаврація золота), купуючи  його на ринку в обмін на національну  грошову одиницю. Мета такого накопичення  в умовах панування знаків вартості – застрахувати себе від знецінення цих знаків вартості. Основна маса членів суспільства при відсутності  золотого обігу накопичує і зберігає кредитні гроші. які є паперовими символами і не створюють реального  багатства для власників. Господарюючі суб'єкти зосереджують короткостроковий капітал в кредитних установах, а довгостроковий – за допомогою  цінних паперів, отримуючи при цьому  дохід.

Важливе значення цієї функції  – стихійно регулювати грошовий обіг при пануванні знаків вартості –  втрачено. Тепер кредитні гроші не можуть еластичне розширювати або  зменшувати кількість необхідних для  обігу грошей, як це було при золотих  грошах.

Виконання грошима функції  засобу накопичення є важливою передумовою  розвитку кредитних відносин, за допомогою  яких стає можливим використання тимчасово  вільних коштів, що утворюються в  різних сферах господарства і населення  для надання їх в позику підприємствам  і організаціям інших галузей  і окремим кредиторам. Кредитні відносини, що виникають і постійно відновлюються, сприяють доцільному використанню ресурсів господарства, розвитку виробництва  і більш повному задоволенню  потреб населення. Такі результати використання грошей у функції засобу накопичення  в межах народного господарства.

При вирішенні проблеми доцільності  накопичення коштів слід враховувати  наступне:

- можливість безперешкодного  використання розміщених грошових  коштів;

- надійність вкладень;

- мінімізація ризику;

- можливість отримання  доходу від вкладених коштів.

Функція світових грошей. Появу  світових грошей викликали зовнішньоторговельні зв'язки, міжнародні кредити, надання  послуг зовнішньому партнеру. Світові  гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і загальна матеріалізація суспільного багатства. Вони в якості міжнародного засобу виступають при розрахунках по міжнародним балансам: якщо платежі даної країни за певний період перевищують її грошові надходження від інших країн, то гроші виступають засобом платежу.

Міжнародним купівельним  засобом світові гроші служать  при порушенні рівноваги обміну товарами та послугами між країнами, тоді їх оплата здійснюється готівковими  грошима. Як загальне втілення суспільного  багатства світові гроші використовуються при наданні позик або субсидій однією країною іншій або при  виплаті репарацій країні-переможниці  країною, що переможена. В такому випадку  відбувається переміщення частини  багатства від однієї держави  до іншої в грошовій формі.

При золотому стандарті світовими  грошима виступало золото, як засіб  регулювання платіжного балансу, і  кредитні гроші (банкноти) окремих держав, розмінні на золото (в основному  долар США та британський фунт стерлінгів). Для зміцнення національних грошей таких держав, як США та Великобританія, в якості світових грошей та за їх ініціативою  використовувались міжнародні валютні  договори та валютні кліринги.

Вперше міжнародний валютний договір був застосований на Генуезькій конференції 1922 р. У відповідності  з ним долар США та англійський  фунт стерлінгів були оголошені еквівалентами  золота і введені в міжнародний  оборот як світові гроші. Наступні міжнародні договори були оформлені на Бретон-Вудській конференції 1944 р., яка встановила, що функція світових грошей зберігається за золотом як засобом кінцевих розрахунків  між країнами, хоча масштаби його використання зменшувались. Паралельно з золотом  в якості міжнародних платіжних  засобів та резервних валют в  міжнародному обороті визнаний долар  США, який прирівнювався до золота за офіційним співвідношенням 35 доларів  за тройську унцію (31,1 г.) і в меншій мірі – фунт стерлінгів Великобританії.

Крім міжнародних валютних договорів підписувались регіональні  валютні угоди (валютні блоки, валютні  зони), які забезпечували пануюче  становище однієї грошової одиниці  найбільш розвинутої держави у зовнішньоекономічних відносинах країн, які їх підписали. Так були створені Стерлінговий блок (1931 р.), Доларовий блок (1933 р.), Золотий  блок (на чолі з Францією, 1933 р.). Під  час Другої світової війни і після  її закінчення на базі валютних блоків сформувались зони:

стерлінгова, доларова, французького франка, а також з'явились зони голландського гульдена, італійської  ліри, іспанської песети, південноафриканського  ринда.

Валютні кліринги – система  розрахунків між країнами на основі заліку взаємних вимог у відповідності  з міжнародними платіжним угодами, які передбачали клірингові рахунки, валюту, порядок вирівнювання платежів. Після Другої світової війни валютні  кліринги діяли в умовах валютних обмежень, відміна останніх призвела до ліквідації таких угод між розвинутими  країнами.

Для створення міжнародної  лічильної грошової одиниці з  метою вирішення проблеми міжнародної  ліквідності Міжнародний валютний фонд ввів нові резервні і платіжні засоби –- спеціальні права запозичення (СДР). СДР призначені для регулювання  сальдо платіжного балансу країн-членів МВФ, поповнення офіційних резервів та розрахунків, а також порівняння національних валют. В 1971 р. був встановлений золотий вміст СДР, що дорівнював, як і долар США, 0,888671 г., але з 1 липня 1974 р. (після девальвації долара) вартість одиниці СДР визначалась на основі середньозваженого курсу спочатку 16, а потім 5 провідних валют розвинутих країн.

Для країн-учасниць Європейського  валютного союзу (ЄВС) з березня 1979 р. введена регіональна міжнародна лічильна одиниця – ЕКЮ (European Currency Unit (ЕСU). На відміну від СДР європейська  валютна одиниця була на половину забезпечена золотом і доларами США (за рахунок об'єднання 20 % офіційних  резервів країн-учасниць ЄВС), а на половину їх національними валютами. ЕКЮ –  безготівкова грошова одиниця, яка  виступала у вигляді записів  на рахунках в центральних банках країн-членів. Вартість ЕКЮ визначалася  так само, як і СДР, середньозваженим курсом валют країн-членів. Її використовували  в розрахунках дванадцять країн  ЄВС. З 1999 р. замість ЕКЮ в обіг була введена нова грошова одиниця  євро.

На першому етапі (січень 1999 р. – грудень 2001 р.) євро офіційно введена в безготівковій формі  в 11 країнах Союзу (Австрія, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія). З 1 січня 2002 р. почався другий етап –  введення готівкових євро (банкнот  і монет) в 12 країнах ЄВС (вище перелічені плюс Греція). Великобританія, Швеція і  Данія з різних причин поки що вирішили не приєднуватися до зони євро. Наступний  етап планується почати з 1 липня 2002 р., коли припиняться готівкові і  безготівкові розрахунки в національних валютах країн-учасниць зони євро, і  євро стане єдиним платіжним засобом.

Стабільна грошова одиниця  євро повинна відігравати значно важливішу роль у міжнародній  валютній системі як торгова, інвестиційна і резервна валюта; аніж будь-яка  з діючих національних валют. Крім того, євро може стати серйозним конкурентом  долару в якості розрахункового засобу і альтернативною резервною валютою  як для країн ЄВС, так і для торгово-фінансових партнерів по всьому світу.

Всі наведені функції грошей представляють собою прояв єдиної сутності грошей як загального еквіваленту  товарів та послуг, знаходяться в  тісному зв'язку та єдності. Логічно  та історично кожна наступна функція  е результатом розвитку попередніх функцій.

З усього вищесказаного випливають три основні властивості грошей, які розкривають їх сутність:

- гроші забезпечують загальну  безпосередню обмінність – за  них купується будь-який товар;

- гроші виражають мінову  вартість товарів – через них  визначається ціна товару, а це  дає кількісне порівняння різних  за споживчими вартостями товарів;

- гроші виступають загальною  матеріалізацією загального робочого  часу, що втілюється в товарі.

Питання для самоконтролю:

1) Які погляди  існують на походження і сутність  грошей?

2) Дайте визначення  грошей.

3) Яким чином  гроші розв'язують протиріччя  товарного ринку?

4) Назвіть види  грошей та дайте їх характеристику.

5) Що відноситься  до кредитних грошей?

6) В чому полягає  функція міри вартості?

7) Значення грошей  як засобу обігу та платежу.

8) Особливість  функції нагромадження і заощадження.

9) Світові гроші,  їх зміст та значення в міжнародних  економічних відносинах.

10) В чому полягає  відмінність справжніх грошей  від знаків вартості?

11) Чим відрізняються  паперові гроші від кредитних?

12) Покажіть особливості  реалізації функцій грошей в  економіці України.

13) Який взаємозв'язок  сучасних грошей і золота?

14) Розкрийте роль  банківських пластикових карток  у грошовому обігу.

15) Що стало  причиною виникнення грошей?

Питання для обговорення на семінарських заняттях:

1. Походження грошей. Роль  держави у творенні грошей.

2. Суть грошей як загального  еквівалента і абсолютно ліквідного  активу. Гроші як гроші і гроші  як капітал.

3. Форми грошей та їх  еволюція. Демонетизація золота. Еволюція  кредитних грошей.

4. Вартість грошей. Ціна  грошей як капіталу: вартість  зберігання грошей та процент.

5. Функції грошей. Функція  міри вартості. Ціна як грошове  вираження вартості товарів.

6. Функція засобу обігу.  Функція засобу платежу. Їх  сутність, сфери використання, відмінності.

7. Світові гроші. Взаємозв'язок  функцій та вплив на них  зміни вартості грошей.

8. Роль грошей як інструмента  регулювання економіки. Гроші  в перехідній економіці України.

Теми  для рефератів:

І. Світові гроші. Генезис золота як світових грошей.

2. Монети в  давнину.

3. Електронні  гроші в Україні.

Рекомендована література:

1. Гроші та кредит. Підручник  / Відп. ред. М.І. Савлук. – К.: Лібра,1992.

2. Долан. Дж., Кэмпбел К.Д., Кэмпбел Р.Д. Деньги, банковское  дело и денежно-кредитная политика. – М., Л.: Профино, 1991.

3. Гриценко О. Гроші  та грошово-кредитна політика. –  К.: Основи,1996.

4. Деньги / Сост. А.А. Чухно.- К., 1997.

5. Вступ до банківської  справи / Відп. ред. М.І. Савлук.- К.: Лібра,1998.

6. Гальчинський А.С. Теорія  грошей. – К.: Основи, 1996.

7. Жуков Е.Ф. Общая теория  денег и кредита. – М.: Банки  и биржи, 1995.

8. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под. рук. Г.И. Кравцовой.  – Минск: Меркованне, 1994.

 

Тема 2 Грошовий обіг і грошова маса. 2.1 Характеристика і структура грошового обороту

В процесі купівлі-продажу  товарів, надання послуг, а також  виконання різних видів зобов'язань  в грошовій формі здійснюються розрахунки та платежі, які відбуваються і при  розподілі та перерозподілі грошових коштів. Сукупність всіх грошових платежів утворює грошовий оборот.

Класична модель кругообігу товарів та послуг, якими обмінюються  підприємства (фірми) і домашні (сімейні) господарства (населення), врівноважена відповідним потоком грошових платежів, що здійснюються при обміні. Підприємства і населення, пов'язані між собою  двома групами ринків: продуктів  та ресурсів.

Ринки продуктів – це ринки, на яких населення, підприємства купують вироблені іншими підприємствами товари та послуги. Населення витрачає одержані ними доходи на придбання  споживчих товарів, а підприємства продають свої продукти населенню та іншим підприємствам з метою  одержання виручки, необхідної для  продовження процесу виробництва.

Ринки ресурсів – це ринки, на яких населення, підприємства купують  ресурси, необхідні для виробництва  – робочу силу, капітал, природні ресурси. Населення та підприємства продають ресурси, що належать їм, за відповідні грошові платежі, які виступають у вигляді заробітної плати, процентного  доходу, рентних платежів, прибутку.

У наведених рисунках товари і ресурси рухаються за часовою  стрілкою, а відповідні платежі –  в протилежному напрямку. Процеси, показані стрілками, називаються потоками, оскільки вони безперервні та довготривалі, вимірюються в одиницях (наприклад, в гривнях за певний період: рік, місяць, день).

З усіх потоків найбільш важливими є:

- національний (сукупний) продукт,  тобто загальна вартість всіх  виготовлених виробів та послуг;

- національний доход,  що характеризує сукупний доход,  одержаний населенням, включаючи  заробітну плату, ренту, процентні  виплати.

Кількісним вимірником товарних потоків є гроші. Кількість грошей в обігу можна визначити виходячи з наступної залежності:

МV=РQ

де, М – кількість грошей (грошова маса),

V – швидкість обігу  грошей,

Р – рівень цін,

Q – реальний національний  продукт.

Наведене рівняння обміну відображає залежність зміни кількості (маси) грошей, що знаходяться в обігу, від рівня цін і розміру  реального національного продукту.

На практиці всі показані зв'язки складніші, оскільки до сфери  обігу товарів та грошей включаються  процеси, пов'язані із заощадженнями, інвестиціями і фінансовими ринками.

Та частина доходу, яка  не спрямовується на придбання товарів  та послуг, сплату податків, погашення  боргових зобов'язань, носить назву  заощаджень. Це накопичення у вигляді  готівкових коштів, вкладів в банках чи цінних паперах.

Підприємства (фірми) витрачають дещо більше, ніж одержують від  продажу своїх продуктів, тому що повинні здійснювати інвестиції.

Інвестиції вкладаються  в основний капітал (придбання обладнання, комп'ютерної техніки) і товарні  запаси (сировину, матеріали).