Гроші та кредит

Отже, Центральний банк може використовувати ставку відсотка як інструмент вирівнювання циклічних  коливань – стримувати їх на стадії зростання і стимулювати на стадії спаду. Відсоток – важливий інструмент банківської політики, банківської  конкуренції, водночас важливий фактор консолідації банків у цілісну систему. Без правильного використання цього  інструмента неможливо забезпечити  ефективне функціонування банківської  системи.

Таким чином, відсоткові ставки грошового ринку пов'язані зі ставками інших секторів фінансового  ринку, а обліковий відсоток Центрального банку, ставка за казначейськими векселями, міжбанківські ставки за одноденними  позиками ("добові гроші") є базисними  для всієї системи відсоткових  ставок.

Кон'юнктура грошового  ринку залежить передусім від  таких факторів:

- циклічних змін в економіці;

- темпів інфляції;

- особливостей національної  кредитно-грошовоЇ політики.

Грошовий ринок відображає попит на гроші та їхню пропозицію.

Під пропозицією грошей (МS) мається на увазі загальна кількість грошей, що перебувають в обігу; вона складається із агрегатів МІ, М2, МЗ.

Попит на гроші - це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари та послуги.

Попит на гроші (МD) формується з таких складових:

- попит на гроші як  засоби обігу (діловий, операційний  або попит на гроші для здійснення  угод);

- попит на гроші як  засоби збереження вартості (попит  на гроші як активи, попит на  запасну вартість, або спекулятивний  попит).

Чим вищий рівень прибутку в суспільстві, тим більше укладається  угод; чим вищий рівень цін, тим  більше необхідно грошей для укладання  угод у межах національної економіки. Модель грошового ринку подано на рис. 1

 

Рис. 3.1 Проста модель ринку грошей

По горизонтальній осі  відкладається розмір грошової маси, а по вертикальній – відсоток (ціна грошей). Попит на грошову масу зменшується  із збільшенням відсотка. Чим більший  відсоток, тим менш розумно зберігати  свої кошти у вигляді готівки. Краще мати їх у вигляді засобів, що дають прибуток. Зі зниженням  відсоткової ставки попит на грошову  масу зростає.

Грошовий ринок слід розглядати як механізм відносин між юридичними особами, які потребують коштів для  свого розвитку, з одного боку, і  організаціями й громадянами (населенням, домашніми господарствами), які можуть надати такі кошти, – з другого.

Цей ринок поєднує три  головні складові: обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Усі вони виконують  декілька основних функцій, в чому і  полягає їхня схожість:

- об’єднання  дрібних заощаджень населення,  держави, приватного бізнесу,  закордонних інвесторів і створення  потужних грошових фондів;

трансформація цих  коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування підприємств (фірм);

- спрямування  частини коштів на міжбанківський  ринок, що забезпечує стійкість  кредитної системи, а також  процес розширеного відтворення  через видачу опосередкованих  позик за схемами: Центральний  банк – комерційний банк; комерційний  банк – комерційний банк; комерційний  банк – підприємство, населення;

надання позик  державним органам для вирішення  невідкладних завдань, покриття дефіциту бюджету.

Таким чином, грошовий ринок  дає змогу здійснювати накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового  капіталу між сферами національної економіки. Водночас це – синтез ринків різних засобів платежу. Як переконує  досвід країн із розвиненою ринковою економікою, угоди на грошовому ринку  опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками  або іншими установами), які беруть у борг або надають грошові  позики, по-друге - інвестиційними або  аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і обіг різного роду боргових зобов'язань, що реалізуються за гроші  на обліковому ринку.

Отже, грошовий ринок може бути представлений ринком готівки  і ринком боргових зобов'язань (облікових  або боргових інструментів).

 

3.2 Характеристика  облікового ринку та його особливості

Обліковий ринок - частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року.

Обліковий ринок виник  у XIX ст. в процесі розвитку торгівлі і банківської справи. Його основа – облікові і переоблікові операції банків, тобто купівля-продаж основних першокласних комерційних векселів для мобілізації коштів, отримання  прибутку, інвестування, регулювання  ліквідності тощо.

З кінця XIX ст. отримав розвиток ринок короткострокових казначейських  векселів, які викуповуються для  фінансування державного боргу. Їх продають і купують із дисконтом. Поняття облікового ринку в деяких країнах поширюється також на операції з державними облігаціями, до погашення яких залишилося не більше як 5 років.

Облікові ставки значною  мірою визначаються ставкою Центрального банку, оскільки останній регулює операції грошового ринку і розмір грошової маси, що знаходиться в обігу. Операції на обліковому ринку мають велике значення для управління державним  боргом.

До інституційної структури  облікового ринку входять такі елементи:

центральний банк (в Україні – Національний банк України);

комерційні банки;

спеціальні кредитні інститути, кошти яких формуються за рахунок залучення онкольних  кредитів і 7-денних позик банків (під  цінні папери).

Велике значення на обліковому ринку мають онкольний та вексельний кредити.

Онкольний кредит (оп-саll credit) – короткостроковий кредит, який погашається на першу вимогу.

Він видається під забезпечення комерційними, казначейськими й іншими векселями, цінними паперами, товарами; погашається позичальником звичайно з попередженням за 2–7 днів. Онкольний  кредит вважається найліквіднішою статтею  активу банку після касової готівки. Відсоткові ставки за онкольними позиками нижчі порівняно з іншими видами позик.

Обліковий ринок і його інститути допомагають підприємствам  здійснювати фінансування на основі короткострокового залучення капіталу - вексельних кредитів. За допомогою  комерційних векселів закуповується  сировина і товари; погашаються вони за рахунок виручки від проданого  готового товару. Вексельний кредит надається  здебільшого постачальникам.

Вексельний кредит - це банківська операція з урахування (дисконту) векселів і видачі позик до запитання під забезпечення векселів.

Врахування, або дисконт, векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексельна іменним  індосаментом, негайно його 50 оплачує  пред'явникові, а платіж отримує  тільки з настанням зазначеного  у векселі терміну. За достроковий  платіж банк отримує з номінальної  суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується  зі знижкою. Різниця між сумою, яку  банк заплатив, придбавши вексель, і  сумою, яку він отримує за цим  векселем у термін платежу, називається  зарахуванням, або дисконтом.

Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, прийнятнішим видом вексельного кредиту є  позики, що видаються під заставу  векселів. Банки можуть відкривати клієнтам за їхньою заявою спеціальні позикові рахунки і відображати  на них суму наданої позики під  забезпечення прийнятих векселів. Векселі  приймаються (депонуються) при цьому  не на повну вартість, а на 60–90 відсотків  їхньої номінальної суми, залежно  від розміру, визначеного банком конкретному клієнтові, зважаючи на його кредитоспроможність і надійність пред'явлених ним векселів.

Основними інструментами  на обліковому ринку є банківські, казначейські і комерційні векселі, інші види короткострокових зобов'язань.

Банківський вексель - це вексель, що засвідчує право його власника одержати і безумовне зобов'язання векселедавця сплатити при настанні обумовленого терміну визначену суму грошей особі, яка дала гроші в кредит банку.

Допомагає банкам акумулювати  гроші, а векселетримачам одержувати прибуток. Виконує функцію термінового  депозиту (від 1 тижня до 1 року) і  є засобом накопичення. Може використовуватися  векселетримачем як застава.

Банківський вексель дає  змогу вигідно розмістити капітал  завдяки багаторазовій оборотності, а також більш високому відсотку, ніж за депозитними вкладами. Банківські векселі можуть бути засобами платежу.

Казначейський вексель - один із видів державних цінних паперів, що засвідчує внесення їхнім власником коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами.

Це короткострокові зобов'язання держави (терміном до 12 місяців). Казначейські векселі випускаються на пред'явника і обертаються на ринку цінних паперів. Випускають їх центральні банки  за дорученням Міністерства фінансів (казначейства) за ціною, меншою від  номіналу. Казначейські векселі можуть купувати комерційні банки, а також  Центральний банк. Широка їх емісія приховує в собі загрозу інфляції, оскільки це сурогати грошей, які легко  можуть перетворюватись у капітал  або депозити. Для комерційних  банків це високоліквідні активи, що не приносять високого прибутку; вони є соло-векселями. В Україні казначейські векселі до останнього часу не застосовувалися  в обігу.

Комерційний вексель - це вексель, який видається позичальником під заставу товару.

Розрізняють векселі простий  і переказний. Простий вексель містить просте, нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця заплатити власнику векселя після зазначеного терміну певну суму. Переказний вексель (тратта) містить письмову вказівку векселетримача (трасанта), що адресована платнику (трасату), заплатити третій особі (ремітенту) певну суму грошей у визначений термін. Термін обороту тратти - до 90 днів. Переказний вексель повинен мати акцепт – зобов'язання платника (трасата) оплатити цей вексель (тратту) при настанні вказаного в ньому терміну. Акцепт оформлюється написом на векселі ("Акцептований") і підписом платника. За допомогою акцепту особа, що вказана у векселі як платник, стає акцептантом, тобто головним вексельним боржником. Акцептант відповідає за оплату векселя в зазначений термін, і у разі несплати власник векселя може подати позов проти акцептанта. Акцептовані банками векселі використовуються при наданні банками позик один одному. Можливий облік (нотація) тратти – її продаж комерційному банку до настання терміну платежу. При цьому необхідний аваль – гарантія платежу авалістом (в даному випадку комерційним банком) за траттою. Оформлюється аваль або гарантійним написом авалістом ("Як аваліст за ..."), або видачею окремого документа. Передача векселів здійснюється за допомогою індосаменту - передатного напису.

Депозитний сертифікат - письмове свідоцтво комерційного банку про депонування грошових ресурсів, яке свідчить про право вкладника на отримання депозиту (внеску).

Депозитні сертифікати бувають термінові і до запитання. На ринку обертаються термінові депозитні сертифікати; вони можуть бути продані вкладниками банку або дилерами з втратою відсотків або передані однією особою іншій за допомогою передатного напису. Як правило, депозитні сертифікати випускаються на великі суми.

Банківський акцепт - згода банку на оплату платіжних документів, форма гарантії їх оплати; оформлюється банком-акцептантом у вигляді відповідного напису.

Банківські акцепти –  це акцептовані комерційними банками  тратти з терміном оплати, як правило, до 180 днів. Наприклад, у США ринок  банківських акцептів характеризується високою активністю, а найцінніші папери придатні для переобліку в  федеральних резервних банках.

Чек - складений за встановленою формою документ, який містить письмовий наказ власника рахунка в комерційному банку заплатити певну суму грошей чекотримачу.

В Україні чеки використовуються для безготівкових розрахунків, а також для отримання готівки  з рахунка (грошовий чек). Чеки бувають ордерні – виписані на певну особу з обов'язковим попередженням про наказ заплатити; чеки на пред'явника – без найменування отримувача; іменні – на певну особу. Чекодавець, як правило, пред'являє чек у свій банк на інкасо. Чек замінює гроші в платіжному обігу, виступає у ролі кредитних грошей. Він повинен мати покриття. Обіг чеків у різних країнах регулюється законами про чеки і Женевською конвенцією. При обігу банківського чека не вказується, кому або за чиїм наказом необхідно платити, тобто ставиться тільки напис індосаменту. Чек може бути просто переданий іншій особі.

Таким чином, на обліковому ринку обертається величезна  маса короткострокових цінних паперів, головна характеристика яких - висока ліквідність і мобільність.

 

3.3 Характеристика  міжбанківського ринку.. Операції  на міжбанківському ринку

Міжбанківський ринок  відіграє важливу роль у забезпеченні нормальних умов функціонування грошового  ринку. Він є об'єктом державного регулювання, служить механізмом впливу державних органів на діяльність комерційних банків, стан грошово-кредитної  і валютної системи і безпосередньо  на економіку в цілому.

Міжбанківський  ринок – частина фінансового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками, відіграють роль інструмента налагодження тісніших і довірливіших відносин між банками. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через, відсутність необхідного попиту на фінансовому ринку або невигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів.