Гроші та кредит

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ. З КУРСУ “ГРОШІ ТА КРЕДИТ” 

Тема 1 Сутність і  функції грошей. 1.1. Походження грошей

Гроші посідають значне місце  у ринковій економіці. Вони забезпечують життєдіяльність кожної з ринкових структур, сприяють подальшому розвитку процесу суспільного відтворення  матеріальних та нематеріальних благ, їх виробництву, обміну, розподілу та споживанню. Грошові відносини є  найскладнішим елементом ринку. Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього  розвитку та, впливу грошей і грошової політики на стан економіки здійснює грошова (монетарна) теорія, яка є  складовою загальної економічної  теорії. Економічна ж теорія, як наука, виникла завдяки аналізу грошових відносин.

У монетарній теорії є багато течій і напрямків, що з'явилися  в процесі розвитку цієї науки. Вони формуються на різних, часто протилежних, засадах, але все це розмаїття  шкіл можна згрупувати в декілька напрямків, залежно від того, що ми візьмемо за основний принцип класифікації. Якщо в основу класифікації покласти якісні аспекти грошової теорії, тобто  природу грошей, їхню сутність, вартість та купівельну спроможність, то усі  існуючі теорії грошей можна розділити  на такі чотири: металістична теорія грошей, номіналістична, кількісна та марксистська.

Якщо в основу класифікації покласти головним чином кількісні  взаємозв'язки, тобто визначення ролі грошей у відтворювальному процесі  та впливу грошової маси на економічне зростання, то існуючі різні течії  монетарної теорії можна поділити на дві: класична (неокласична, монетаристська) та кейнсіанська (неокейнсіанська тощо).

Оскільки розподіл монетарних теорій на два напрямки: кейнсіанський  і класичний співпадає з логікою  і загалом із розвитком світової економічної думки, то слід обрати саме цю класифікацію для подальшого викладу. Оскільки розвиток грошової теорії та накопичення знань здійснюються поступово в історичному процесі, то необхідно розглянути ті школи  монетарної теорії, які найбільше  вплинули на погляди представників  сучасних напрямків розвитку теорії грошових відносин.

В економічній літературі розглядаються два підходи до походження грошей: раціоналістична та еволюційна концепції.

Перша пояснює походження грошей як підсумок угоди між людьми, які впевнились у тому, що для  руху вар гостей в міновому обороті  необхідні спеціальні інструменти. Згідно з другою – гроші з'явилися  в результаті еволюційного процесу, який поза волею людей призвів  до того, що деякі предмети виділилися із загальної маси і посіли особливе місце.

Гроші виділилися з товарного  світу і протистоять йому. Якщо товари знаходяться в сфері обігу  тимчасово, то гроші є постійним  її учасником.

Гроші, що розвинулись з  товару, продовжують залишатися товаром, який відрізняється від всього іншою  товарного світу своїми специфічними властивостями.

Будучи особливим товаром, гроші можуть виразити вартість в  ціні як звичайний товар. Вони виражають  всю нескінченну різноманітність  товарів у вигляді фіксованих мінових пропорцій. На них впливають  ринкові умови і держава. В  грошах виражає свою вартість будь-який товар і з них можна придбати коли завгодно і які завгодно продукти праці. Будучи товаром товару, гроші  виступають як загальний товар.

Загальний товар – категорія  національної економіки. У світовому  господарстві загальний товар має  відповідну форму існування як універсальний  товар. Сфера діяльності грошей поширюється  на світовий ринок.

Суспільна корисність грошей полягає в тому, що вони опосередковують  рух товару між виробниками і  споживачами, обслуговують рух капіталу.

Значення грошей, їх місце  в економічний системі полягає  в тому, що гроші виступають в  якості реального зв'язку між товаровиробниками. Вони дозволяють визначити ефективність функціонування господарського механізму.

Процес еволюції та становлення  грошей представляє собою розвиток форм вартості, тобто розвиток мінової  вартості.

Перша форма – проста, або випадкова форма вартості властива низькому рівню розвитку продуктивних сил. При натуральному господарстві надлишок продукції виникав лише періодично, час від часу. Товари, які вироблялися в надлишку, випадково  змінювали свою вартість через посередництво  іншого товару (наприклад, одна вівця  дорівнювала одному мішку зерна). Мінова вартість при такому обміні могла часто змінюватися в  часі і просторі. Однак вже в  цій простій формі вартості були закладені основи майбутніх грошей.

Повертаючись до нашого прикладу, для скотаря вівця важлива  не як споживча вартість, а як вартість, що виявляється тільки на ринку. Йому потрібна споживча вартість зерна. На ринку товар (в даному випадку  вівця) шукає свого антипода і  грає активну роль, бо скотар прагне знайти зерно в обмін на свій товар. Зерно служить формою вартості вівці, тобто пасивно відображає суспільну  працю витрачену на вирощування  вівці. Отже, зерно стає зовнішнім  проявом суспільної праці, тобто  еквівалентом, і знаходиться в  еквівалентній формі вартості.

Еквівалентна форма вартості має наступні особливості:

- споживча вартість товару-еквіваленту  (зерна) служить формою прояву  своєї протилежності – вартості  товару (вівці);

- індивідуальна праця,  витрачена на виробництво товару-еквіваленту  (зерна), виражає свою протилежність  – суспільну працю;

- конкретна праця, закладена  в товарі-еквіваленті (зерні), служить  формою прояву абстрактної праці.

Друга форма - розгорнута форма  вартості. З подальшим розподілом праці і зростанням виробництва  все більше продуктів – товарів  надходить на ринок. Один товар зустрічається  при обміні з великою кількістю  інших товарів-еквівалентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює:

одній вівці,

одній сокирі,

одному аршину полотна  тощо.

Третя форма вартості – загальна, коли товар стає головною метою виробництва. Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний всім. В зв'язку з такою об'єктивною необхідністю, з товарної маси стали виділятися товари, що виконують роль загального еквіваленту. Загальними еквівалентами ставали худоба, хутро, у племен Центральної Африки – слонова кістка. Однак в цій ролі товари затримувалися недовго, оскільки не задовольняли вимог товарного обігу і за своїми властивостями не відповідали умовам еквівалентності.

В результаті розвитку обміну загальним еквівалентом протягом тривалого  періоду стає один товар, здебільшого  метал. Цей процес становлення товару, як загального еквіваленту, дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості – грошової, для якої характерні наступні риси:

- загальне визнання даного  факту як покупцем, так і продавцем,  тобто обидва суб'єкти не можуть  відмовитися при обміні своїх  цінностей на даний товар –  гроші;

- наявність особливих  фізичних властивостей у товару-грошей, придатності для постійного обміну;

- тривале виконання грошима  ролі загального еквівалента.

Отже, цілком очевидним є  висновок про те, що гроші виникли  стихійно з обміну, а не за згодою сторін. В ролі грошей виступали  різні товари, але більш придатними виявилися дорогоцінні метали: золото і срібло.

Отже, гроші за своїм походженням  – це товар. Виділившись із загальної  товарної маси, вони зберігають товарну  природу і мають ті ж самі дві  властивості, що і будь-який інший  товар: володіють споживчою вартістю (наприклад, золото в формі грошей може використовуватися як прикраса і задовольняти естетичні потреби  людини) і вартістю, оскільки на виробництво  товару-грошей (золота) витрачена певна  кількість суспільної праці.

В той же час гроші, на відміну від звичайних товарів, є особливим товаром:

споживча вартість товару, що виконує роль загального еквіваленту ніби подвоюється (крім конкретної споживчої вартості, вони мають загальну споживчу вартість, оскільки з їх допомогою людина може задовольнити будь-яку потребу);

вартість грошей має зовнішню форму прояву до їх обміну на ринку. Товар-гроші завжди можна обміняти на будь-який інший товар, необхідний власнику грошей. В той час, як вартість звичайного товару прихована і виявляється в процесі обміну, коли товар продається на ринку.

Таким чином гроші –  історична категорія, яка розвивається на кожному етапі товарного виробництва  і наповнюється новим змістом, що ускладнюється із зміною умов виробництва.

Гроші розв'язали протиріччя товарного виробництва: між споживчою  вартістю і вартістю. З появою грошей товарний світ поділився на дві частини: одна – товар-гроші, друга – всі  інші товари. Споживча вартість сконцентрована з боку всіх товарів, а їх вартість – з боку грошей. Товари, які беруть участь в обміні, виступають як споживчі вартості. Гроші стають виразником цих споживчих вартостей всіх товарів через свою вартість.

Таким чином, особливість  грошей полягає в наступному:

- гроші – це товар, що виділився стихійно;

- гроші – це особливий привілейований товар, який відіграє роль загального еквівалента;

- гроші розв'язали протиріччя між вартістю і споживчою вартістю, властиві всім товарам, в тому числі і грошам.

 

1.2. Види грошей

В своєму розвитку гроші  виступали в двох видах: повноцінні гроші і знаки вартості (замінники  повноцінних грошей або неповноцінні гроші).

Повноцінні гроші  – гроші, у яких номінальна вартість (позначена на них) відповідає реальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені. До таких грошей відносять металеві гроші (мідні, срібні, золоті монети), які мали різні форми:

спочатку штучні, потім  – вагові. Монети більш пізнього розвитку грошового обігу мали встановлені  законом відокремлювальні ознаки (зовнішній  вигляд, ваговий вміст). Найбільш зручною  для обігу виявилася кругла форма  монети, лицьова сторона якої називалася аверс, зворотна – реверс і обріз – гурт. З метою запобігання псуванню монети, гурт почали робити нарізним.

Перші монети з'явилися майже  двадцять шість століть тому в  Стародавньому Китаї і Лідійській державі. В Київській Русі перші  карбовані монети датуються ІХ-Х  століттям.

Спочатку в обігу знаходилися  водночас і златники (монети з золота), і срібники (монети з срібла). До золотого обігу країни перейшли в другій половині XIX ст. Лідером серед них була Великобританія, яка разом із своїми колоніями  і домініонами посідала перше  місце по видобутку золота. Причинами  переходу до металевого обігу і передусім  до золотого стали властивості благородного металу, що робить його найбільш придатним  для виконання функцій грошей:

1. однорідність за якістю;

2. подільність і з'єднуваність без втрати властивостей;

3. портативність (концентрація вартості);

4. збережність;

5. складність видобутку і переробки.

Для повноцінних грошей характерна тривалість знаходження в обігу, що забезпечувалася вільним розміном знаків вартості на золоті монети, вільним  карбуванням золотих монет при  певному і незмінному золотому вмісті грошової одиниці, вільним переміщенням золота між країнами. Завдяки своїм  якостям повноцінні гроші безперешкодно  виконували всі свої функції.

Поява знаків вартості при  золотому обігу була викликана об'єктивною необхідністю:

по-перше, золотовидобування не встигало за виробництвом товарів і не забезпечувало повну потребу в грошах;

по-друге, золоті гроші високої портативності не могли обслуговувати дрібний за вартістю оборот;

по-третє, золотий обіг не володів властивістю об'єктивної економічної еластичності, тобто не міг швидко розширюватися і звужуватися;

по-четверте, золотий стандарт, в цілому, не стимулював виробництво і товарообіг.

Золотий обіг проіснував відносно недовго – до Першої світової війни, коли країни-учасниці для покриття своїх видатків здійснювали емісію знаків вартості. Поступово золото зникло з обігу.

Знаки вартості (замінники  повноцінних грошей) - гроші, номінальна вартість яких вище реальної, тобі о  витраченої на їх виробництво суспільної праці. До них належать:

1) металеві знаки вартості – золота монета, що стерлася;

білонна монета, тобто дрібна монета, виготовлена з дешевих  металів, наприклад міді, алюмінію;

2) паперові знаки вартості, зроблені, як правило, з паперу (розрізняють паперові і кредитні гроші).

Паперові гроші  – це представники неповноцінних грошей, які з'явилися як замінники золотих монет. Об'єктивна можливість обігу цих грошей зумовлена особливостями функції грошей як засобу обігу, коли гроші є моментальним посередником в русі товарів. В Росії вперше паперові гроші (асигнації) з'явилися у 1769 р. У порівнянні з золотими, такі гроші створювали товаровласникам певні переваги (легше зберігати, зручні при розрахунку за дрібні партії).

Право випуску паперових  грошей привласнила собі держава. Різниця  між номінальною вартістю випущених  грошей і вартістю їх випуску утворює емісійний дохід казни, що є істотним елементом надходжень до державної казни (бюджету). На початковому етапі паперові гроші випускалися державою поруч з золотими і з метою їх впровадження в обіг, обмінювалися на реальні гроші. Однак поява, а після цього і зростання дефіциту бюджету, викликало розширення емісії паперових грошей, розмір якої залежав від потреби держави у фінансових ресурсах.

Отже, сутність паперових  грошей полягає в тому, що вони виступають знаками вартості, випускаються державою для покриття бюджетного дефіциту. Зазвичай вони не розмінні на золото і  наділені державою примусовим курсом.

Кредитні гроші виникають з розвитком товарного виробництва, коли купівля-продаж здійснюється з розстрочкою платежу (в кредит). Їх поява пов'язана з функцією грошей як засобу платежу, де гроші виступають зобов'язаннями продавця, які повинні бути погашені у заздалегідь встановлений термін. Першочергове економічне значення цих грошей – зробити грошовий обіг еластичним, здатним відображати потреби товарообігу в готівкових грошах, економити повноцінні гроші, сприяти розвитку безготівкового обігу.