Гроші та кредит

дійсності має місце відповідний  взаємозв'язок. В умовах монополістичного ціноутворення зростання товарних цін нерідко е причиною розширення грошового обороту.

Багато сучасних економістів  характеризують рівняння обміну як рівність: MV = РQ. Ця рівність, з їх точки зору, виражає акт обміну: Г – Т  стосовно всієї маси товарів, тобто  сума грошей, на які куплені товари, рівна (тотожна) сумі цін куплених товарів. Однак це тавтологія, і формула  обміну не може служити для пояснення  сукупного (абсолютного) рівня цін (рис. 7.1). Формула обміну, як вважають прихильники  кількісної теорії, пояснює абсолютну  величину ЕQо (в той час як механізм попиту і пропозицій пояснює лише відносні відхилення від неї).

 

Рис. 7.1 Абсолютний рівень цін  з позицій кількісної теорії

Фішер та його послідовники прагнули пояснити, що швидкість обігу  грошей (V) і рівень виробництва (Q) не залежать від кількості грошей (М) та рівня цін (Р). Швидкість обігу  грошей, з їхньої точки зору, знаходиться  в залежності перш за все від демографічних (щільність, густота населення тощо) і техніко-економічних параметрів (суспільний поділ праці, наявність  природних ресурсів, розвиток транспорту тощо). Рівень виробництва визначається головним чином умовами, що складаються на ринку праці, й не залежить від рівня цін і кількості грошей в обігу. Очевидно, що в умовах ринкової економіки такі посилання носять нереалістичний характер. Поява кредитних грошей сприяє економії засобів обігу.

 

7.4 Теорії інфляції

В даний час існує три  основних напрями у теорії інфляції: кейнсіанська теорія інфляції, монетаристська кількісна концепція і теорія надзвичайних витрат.

Кейнсіанська  теорія інфляції. Представники цієї теорії (Дж. М. Кейнс і Б. Хансен) виходять з аналізу доходів та видатків господарюючих суб'єктів та впливу їх на збільшення попиту. Вони вважають, що збільшення попиту з боку держави та підприємців призводить до збільшення виробництва та зайнятості. В той же час збільшення попиту населення, оскільки він (попит) носить невиробничий характер, призводить до інфляції. В зв'язку з цим вони рекомендують стимулювати приватні та державні інвестиції, але обмежувати заробітну плату працюючих. В даній концепції активну роль відіграє, за словами Кейнса, "ефективний" або грошовий попит, який, ніби-то, і створює грошову масу. Причому Кейнс розглядає два види інфляції:

- напівінфляція (повільна  або повзуча), тобто таке збільшення  грошової маси в умовах безробіття, яке не завдає небезпеки, оскільки  не стільки призводить до зростання  цін, скільки сприяє залученню  безробітних до процесу виробництва;

- справжня інфляція (галопуюча)  – вона можлива при досягненні  повної зайнятості, коли зростання  грошової маси цілком проявляється  у зростанні цін на товари  та послуги.

В зв'язку з цим в своїй  роботі "Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей" (1936 р.) Кейнс  рекомендував проводити зниження не номінальної або "грошової" заробітної плати, яка, з його слів, є "непіддатливою" в силу завзятого відпору працівників, а здійснювати "гнучку інфляційну грошову політику", яка в кінцевому  результаті призведе до зниження реальної заробітної плати.

На базі кейнсіанської  теорії інфляції з'явилась так звана "крива Філіпса", яка відображає обернену залежність в розвитку цін  і зайнятості у Великобританії. Новозеландський  вчений А. Філіпс на базі аналізу тенденцій  в економіці Великобританії з 1861 по 1957 р. прийшов до висновку, що за допомогою  інфляції протягом майже ста років  вдавалося переборювати спад виробництва  і збільшувати зайнятість, а стабілізація цін супроводжувалась зниженням  рівня зайнятості та економічної  активності.

Згідно з "кривою Філіпса" були розроблені рекомендації щодо призупинення інфляції, утриманню її на певному  рівні: або довести безробіття до високого рівня, або ж профспілкам  вести більш стриману політику при  переговорах про підвищення заробітної плати.

Однак економічні кризи 1974-1975 рр. та 1980-1982 рр. виявили новий феномен  – стагфляцію, що заперечує "криву Філіпса", так як в ці періоди – періоди стагнації або кризи – темпи інфляції не зменшувались, а збільшувались.

Монетаристська  концепція інфляції. Представники даного напрямку (М. Фрідмен та ін.) розглядають інфляцію як грошовий феномен, тобто результат надлишкової кількості грошей в обігу. З цією метою вони порівнюють індекси грошової маси та фізичного обсягу ВНП. Тут гроші відіграють активну роль, тобто грошова маса "створює" попит.

Монетаристи виступають проти  неокейнсіанських заходів антициклічного регулювання, розглядаючи розвиток промислового циклу як зміну інфляції (підйом) та дефляції (криза). Звідси вони роблять висновок: оскільки інфляція викликає підйом промислового виробництва, її слід підтримувати в помірних розмірах.

Теорія  інфляції, викликаної надлишковими витратами  виробництва (Д.М. Кейнс, У. Торн, Р. Куен). Ця теорія пояснює зростання цін збільшенням витрат виробництва, вона тісно пов'язана із концепцією Кейнса, який вважав, що якщо перша стадія інфляції (напівінфляція) подає собою інфляцію попиту, то друга стадія (справжня інфляція) – результат інфляції витрат виробництва. На думку представників даної теорії, інфляцію викликають лише витрати, пов'язані з заробітною платою, на чому базується теорія інфляційної спіралі "заробітна плата – ціни", якої притримується більшість західних економістів, в тому числі П. Самуельсон, Дж. Гелбрейт. Ця теорія е основою антиінфляційних заходів по "замороженню" заробітної плати, політики обмеження доходів населення. Разом з тим слід відмітити, що сучасний період НТП характеризується підвищенням заробітної плати, тому західні економісти висувають тезу про те, що її збільшення не повинно перевищувати зростання продуктивності праці, інакше відбудеться розкручення "інфляційної спіралі".

Питання для самоконтролю:

І) Охарактеризуйте  ранню кількісну теорію грошей.

2) Проаналізуйте  рівняння обміну І. Фішера.

3} Порівняйте  рівняння обміну Фішера з кембріджськцм  рівнянням.

4) В чому новизна  підходу Дж М. Кейнса до аналізу  грошей?

5) В чому полягає  подібність і відмінність в  аналізі грошей Кейнсом і Фрідменом?

6) Які основні  риси ранньої металістичної теорії  грошей, в чому її помилки?

7) Які основні  положення і недоліки номіналістичної  теорії грошей?

8) Що представляє  собою сучасний монетаризм?

Питання для обговорення на семінарських заняттях:

1. Металістична  теорія грошей. Сучасний металізм  та причини його занепаду.

2. Номіналістична  теорія грошей.

3. Суть кількісної  теорії грошей.

4. Кейнсіанська  модель кількісної теорії грошей.

5. Монетаристська  версія кількісної теорії грошей.

6. Суть та значення  теорії інфляції для забезпечення  стабільності економіки.

Теми для рефератів:

1. Сутність кількісної  теорії грошей та причини Ті  виникнення.

2. Трансакційний  варіант кількісної теорії грошей.

3. Кембріджська  версія кількісної теорії грошей.

4. Вклад Дж. Кейнса  у розробку кількісної теорії  грошей.

5. Монетаризм  та його сучасне застосування.

Рекомендована література:

1.Гроші та кредит / Авт.  кол.; За ред. М.І Савлука - К  - Либідь, 1992.

2.Гальчинський А.С. Теорія  грошей.- К.: Основи, 1996.

3.Жуков Е.Ф. Общая теория  денег й кредита. – М.: Банки  и биржи, 1995.

4. Кейнс Дж. Общая теория  занятости, процента й денег  _ М.: Прогресе, 1978.

5. Ющенко В.А. Монетарна  політика України: результати  і перспективи // Вісник НБУ.  – 1996. – № 4.

 

Тема 8 Кредит у  ринковій економіці. 8.1 Необхідність та сутність кредиту

Наявність товарного виробництва  і грошей об'єктивно зумовлює існування  та функціонування кредиту. З розвитком  товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів  означає, що в процесі відтворення  відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового  еквіваленту відносно відокремлення  руху грошової форми вартості від  товарної форми, виконання грошима  функції засобу платежу і викликають кредитні відносини} Це відносне відокремлення  проявляється в розбіжності у  часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного  продукту. Якщо рух товарних потоків  випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу  відтворення. Коли рух грошових потоків  випереджає товарні, то в учасників  виробничого процесу нагромаджуються  тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в  інтересах прискорення процесу  відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу.

Отже, кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою  частиною товарно-грошових відносин, а  його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин.

Неодмінною економічною  передумовою існування кредиту  е функціонування виробників на засадах  комерційного розрахунку. Кредитні відносини  між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу  грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей  без зміни їх власника. Кошти у  позичальника мають вивільнитися у  розмірі, що забезпечує повернення кредитору  не тільки запозиченої вартості, а  й відсотків за користування нею.' Без одержання кредитором від  позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою – гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник  неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Потреби в кредитах також  виникають у зв'язку з особливостями  індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств  та організацій. Ці особливості проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі і авансуванням грошових коштів у новий кругообіг. Зазначені  розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій  відбуваються передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва  зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно  з надходженням грошових коштів і  викликає додаткову потребу в  коштах. В інші періоди витрати  виробництва зменшуються або  зовсім припиняються. Відповідно збільшується вихід готової продукції та надходження  грошової виручки, частина якої виявляється  тимчасово вільною.

Таке чергування зростання  додаткових потреб у грошових коштах і створення тимчасово вільних  залишків їх на одному й тому ж підприємстві або організації створюють економічну основу для використання кредитів на формування його виробничих фондів і  фондів обігу та погашення їх через  певний час. У масштабах економіки  країни сезонні потреби в додаткових коштах одних галузей народного  господарства супроводжуються виникненням  вільних коштів в інших галузях, що створює економічну основу для  перерозподілу грошових коштів між  різними галузями народного господарства за допомогою кредиту.

Розбіжності між надходженням грошових коштів і витрачанням їх виникають і в сфері особистого споживання населення. Вільні грошові  кошти у населення з'являються  внаслідок перевищення поточних грошових доходів громадян над поточними  витратами і виступають у формі  грошових збережень як у готівковій, так і безготівковій формах.

Економічною основою заощаджень є добровільне відкладення населенням грошей на деякий час після задоволення  своїх поточних потреб. На певний час  припиняється рух вартості, і вона вивільняється з обороту у  грошовій формі. Відповідні грошові  кошти, в основному, осідають на рахунках у банківських установах і частково тезавруються в готівковій формі у громадян.

Грошові нагромадження треба  відрізняти від поточних резервів грошей як купівельних і платіжних засобів, які утворюються у підприємств  і населення внаслідок короткострокової розбіжності між поточними грошовими  надходженнями і витратами. Наприклад, виплата заробітної плати два  рази на місяць зумовлює створення  резерву платіжних і купівельних  засобів у громадян. У них такий  резерв виникає також внаслідок  поступової витрати одержаної заробітної плати та інших доходів на поточні  потреби. Однак відомо, що у населення  може виникнути потреба в кредиті.

Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є  наявність поточних або майбутніх  доходів у позичальника. Конкретними  причинами необхідності кредиту  є коливання потреб в коштах та джерелах їх формування у юридичних  і фізичних осіб.

Економічні відносини  між кредитором і позичальником  виникають під час одержання  кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які беруть участь у цих  економічних відносинах, називаються  їх суб'єктами, а грошові чи товарні  матеріальні цінності або виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається  кредитний договір, є об'єктом  кредиту. Кредитні відносини виникають  між різними суб'єктами. Найбільш поширеними є кредитні відносини  між банками, з одного боку, і підприємствами з іншого. Вони характеризуються в  залежності від того, хто із суб'єктів  кредитної угоди в кожному  окремому випадку є кредитором, а  хто – одержувачем кредиту.

В сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням  комерційного кредиту і вексельних розрахунків.

Кредитні відносини між  банками і державою виникають  тоді, коли, наприклад, комерційні банки  купують облігації внутрішньої  державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій  Міністерство фінансів України може укласти з Національним банком України  окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій.