Контрольна робота з «Гроші та кредит»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ЧЕРКАСЬКА ФІЛІЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни

«Гроші та кредит»

 

 

 

       Виконав:        Перевірила:

студент  ІІІ курсу        к.е.н, доц.

БК-02         Фімяр С.В.

   Олійник Р.Р.

Залікова книжка №10-190

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси 2012

План

Вступ

  Теоретичні питання.

1. Суть та характер торгових грошей.

а) Суть і характеристика грошей в торгівлі.

б) Торговий оборот.

2. Фондовий ринок у фінансовій системі країни.

  Практичні завдання.

Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розбудова в Україні ринкової економіки висунула на передній край економічної науки та практики дослідження  і вивчення сутності та механізмів функціонування категорій «гроші»  та «кредит». На їх використанні грунтується більшість інструментів ринкового господарювання: ціноутворення, розрахунково-платіжні відносини, банківська діяльність, системи економічного стимулювання, комерційний розрахунок, інвестиційна діяльність, фондовий і валютний ринки, страхування тощо. З урахуванням закономірностей функціонування грошей і грошового ринку, банків, банківської системи формується економічна політика держави взагалі і грошово-кредитна політика центрального банку зокрема, здійснюється державне регулювання всіх сфер економічного життя суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретічні питання.

1. Суть і характер торгових грошей.

а) Суть і характеристика грошей в торгівлі.

Гроші - загальний еквівалент і абсолютно  ліквідний товар.

Гроші - специфічний товар, що має властивість обмінюватіся на будь-який інший товар.

Товарна природа грошей та їх еквівалентна форма визначається їх походженням. Після закінчення формування грошей товарним носієм грошей  виступали  в натурально-речовому виразі золото та срібло. С і З, виступаючи як звичайний  товар, визначали товарну прирду грошей. Суспільну рольгрошей С і  З виконували за сумісництвом, але  товарна природа грошей витікає  не з належності благородного металу до товарй, а  визначається місцем грошового  еквіваленту в економіці.

Коли  роль грошей виконувало З, являючись  носієм грошової суті, воно одержало подвійне існування: як товар і як гроші. Подвійність  сутності З на цьому етапі виявлялась у його міновій та споживній вартості. Виконуючи роль споживної вартості для конкретної людини, З виступало  як носій суспільної вартості. Між  конкретною і загальною споживною  вартістю З виникла суперечливість, Якщо воно виконує роль конкретної вартості для людини, це виключає можливість використання його як загального засобу обміну. Суперечність  загострювалась.  Задовольняючи потребу використання  З як Г, суспільство змушене відмовитися  від використання З як товару

Для вирішення  цієї проблеми вихід був знайдений  на шляху ідеалізації грошей. Найперший  прояв цього процесу в товарному  обігу, бо при  обслуговуванні руху товарів відмовитися від характеристики З як З найлегше. Товарний обіг найменше вимагав від З його характеристик  як благородного металу. Оскільки обмін  товарів носить миттєвий характер, виникла можливість замінити З як товар З як гроші, грошовими знаками.

Т. ч. потреби  товарного обігу були задоволені. а З як гроші втратило свої якості як благородний метал.  

Протиріччя товарного  обміну. які були вирішені за допомогою  грошей

• вартість і мінова вартість
• абстрактна і конкретна праця
• суспільнонеобхідні та ідндивідуальні витрати праці

До виникнення грошей б-який товар-еквівалент не втрачав  цих протиріч. Тому ,виконуючи еквівалентну роль, товар залишався товаром. З  появою золта як загального товару, відмовою від деяких його характеристик  як благоодного металу для виконання  функції обміну, протирічча, властиви золоту як товару втрачали свою гостроту.

В золоті як грошах загальна споживна вартість ідентична вартості, тому золото як гроші цінні для людства з  точки зору їх властивості обмінюватися на б-який йнший товар. Вартість золота, ін. словамі. виражалася їх споживною  вартістю для людей. Оскільки вартість б-якого товару є результат суспільних витрат.на його виробництво. а для  конкретної особи при обміні має  значення тількі еквівалентна сутність грошей, виникає можливість поступового  вирішення проблеми протирічча конкретної та абстрактної  праці, втіленої в  грошах.  Оскільки при обміні товарів  для товаровиробника важливо  тільки скільки  вартий товар саме для нього, суспільні витраті  на виробництво грошей його не цікавлять. Тому товар набуває властивостей, коли суспільнонеобхідні витрати виступають як індивідуальні.

Функції грошей.

Виділяють п’ять функцій грошей:

• міра вартості
• засіб обігу
• засіб платежу
• засіб нагромадження
• світові гроші

Міра вартості - функція, в якій гроші виступають як засіб вимірювання  вартості товарів і засіб їх порівняння. Завдяки цій функції всі товари стають якісно однорідними і кількісно вимірюваними. За умов обігу золотих монет існувала категорія масштаб цін - вагова килькість благородного металу, що прийнята в державі за грошову одиницю.

З переходом  до неповноцінних грошей масштаб  цін вмирає, бо держава закріплює  за грошовою одиницею курс,який не зв”язаний  з вартістю золота. Своєрідний варіант  масштабу цін в сучасних умовах - товарний вміст грошової одиниці.

Міра  вартості - функція. в якій гроші  функціонують ідеально.

Засіб обігу - гроші розривають межі товарного обміну. Товарна метаморфоза Т-Г-Т’ завдяки грошам може розріватися на два акти: Т-Г і Г-Т’. Це - новий етап розвитку товарних відносин. Якщо в догрошовому господарстві обмін товарів мав форму Т-Т’, це означало, що не було можливості накопичувати кошти і пошук потенційного партнера для товарообміну перетворився на перманентний процес.

З появою цієї функції була досягнута дуже важлива мета - товаровиробники отримали змогу розірвати часову і просторову межу обміну.

Гроші виконують  цю функцію реально.

Сфера використання грошей як засобу платежу і засобу обігу - більша частина економічного обороту країни.

Засіб платежу -гроші виступають як миттєвий посередник при товарообміні. Ін словами, гроші допомагають продавцю і покупцю вдоволбнити свої потреби в найбільш зручній формі.Цю функцію гроші виконують реально

Засіб платежу  безпосередньо пов”язаний з товарооборотом. Як платіжний засіб гроші отримали змогу здійснювати самостійний  рух незалежний від руху товарів.В  цій функції рух грошей і рух  товарів - прямопротилежні.Функція  засобу платежу потребує сталості грошей і деформується при знеціненні грошової маси.

Сфера використання грошей як засобу платежу і засобу обігу - більша частина економічного обороту країни.

Функція засобу платежу повною мірою включає  загрозу неплатежу. При широкомасштабності неплатежів ця функція провокує грошово-кредитну кризу.

Взаємопов’язаність функцій засобу обіга і засобу платежу виражається в постійному поглинанні грошима як засобу платежу сфери їх функції як засобу обігу. Це не має негативного впливу на економіку і надає більш широкі можливості для суб’єктів господарювання.( знімаються обмеження , які створюються при негайній оплаті товарів.) Функція засобу обігу- основа для виникнення кредитних відносин в економіці.

Засіб нагромадження -гроші виконують нагромадження вартості у всіх формах в процесі розширеного відтворення.Перша видома форма нагромаджтоварна. Другий етап - естетичне накопичення - коштовності, антикваріатів. Сучасні форми - накопичення грошові знаки (д) нерозвинутих країн інвалюта), ЦП, золото і вироби з золота,  вклади в банках і ін.

У Фішер: теорія міжчасового вибору пояснює, що кожен субєкт економіки постійно вирішує проблему розміщення своїх  коштів за принцепом ліквідності. Людина віддає перевагу готівці у довгострокові  фінансові вклади.

Світові гроші - поєднує функції засобу платежу , засобу обігу, засобу нагромадження на світових ринках.

б) Торговий обіг.

Торгівля  виникла на відповідному етапі розвитку суспільства, а саме тоді, коли окремі виробники почали виготовляти продукції  більше, ніж їм було потрібно для  своїх власних потреб. Попередником торгівлі був натуральний обмін  продуктами праці, який виник ще в  надрах первіснообщинного ладу. Однак  цей обмін мав спочатку випадковий характер і виникав лише тоді, коли окремі общини чи племена мали в  цьому потребу. 

Важливим  стимулом розвитку обміну був перший великий суспільний розподіл праці  — це відокремлення скотарства від  землеробства. Поступово обмін стає частішим. Перехід від випадкового  до регулярного обміну виник унаслідок  другого великого суспільного розподілу  праці — відокремлення ремесла  від землеробства. 

Значний поштовх у розвитку обміну дало виникнення міст. Поряд із цим, важливою економічною  передумовою розвитку регулярного  обміну була поява приватної власності  на знаряддя та засоби виробництва  і предмети праці. Поява приватної  власності й поступовий розвиток обміну сприяли глибоким перетворенням  у всьому первіснообщинному ладі, на зміну якому прийшов рабовласницький  спосіб виробництва. 

Спочатку  землевласники, скотарі, ремісники  самі збували продукцію своєї  праці. Зі зростанням продуктивності праці  у подальшому функції виробництва  й обміну виділяються в окремі види діяльності, з'являється торгівля як уособлена сфера діяльності особливого класу людей—купців. Це призвело до третього великого суспільного розподілу—виокремлення класу купців. Водночас виникає нове поняття—торговий капітал. Купці, торговий капітал, сконцентрований у їхніх  руках, стає однією з умов виникнення капіталістичного способу виробництва, оскільки торговий капітал є попередником промислового капіталу. При капіталізмі  майже безмежно розширюється сфера  товарного виробництва і товарного  обміну. Відбуваються суттєві зміни  торгівлі в ринкових відносинах. Тут  майже все набуває характерних  рис товару, все продається і купується. Якщо в докапіталістичних формаціях  об'єктом обміну, торгівлі в основному  були предмети особливого споживання, то в умовах капіталізму створюється  ринок засобів виробництва, виникає  ринок праці й отримує подальший  розвиток ринок предметів народного  споживання. Таким чином торгівля, яка зародилася ще в надрах первіснообщинного  ладу, постійно розвивається, стає при  капіталізмі панівною формою обміну товарів та послуг. Розподіл матеріальних благ без торгівлі, а тільки за потребами—це утопія, яка не витримує економічної  критики. Навіть коли праця стане  першою життєвою потребою людей, вона обов'язково повинна винагороджуватися. Це не означає, що частина матеріальних і культурних благ не може розподілятися  безкоштовно. У різних державах, з  різним рівнем розвитку суспільних фондів споживання, різних у всіх суспільно-економічних  формаціях, де продукти праці виробляються як товари, їх рух із сфери виробництва  у сферу споживання здійснюється за допомогою товарного обміну. Наявне товарне виробництво і товарно-грошові  відносини обумовлюють наявність  товарного обігу. 

Існують різні визначення товарного обігу  з урахуванням натурально-речової  характеристики, організаційних ознак, часу проходження обороту і кругообороту. 

Товарний  обіг має 3 форми: 

1) матеріально-технічне  постачання народного господарства; 

2) закупівля  сільськогосподарських продуктів  і сировини; 

3) торгівля  товарами народного споживання. 

Матеріально-технічне постачання здійснюється з метою  забезпечення процесу виробництва  засобами, знаряддями, предметами праці  й доведення їх до виробників. Зараз  є різні форми матеріально-технічного забезпечення. В АПК широке розповсюдження набули машинно-технологічні станції (МТС). Вони забезпечують сільськогосподарського виробника засобами виробництва  незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності, територіального  розміщення. Такі функції також виконують  обласні агропромислові об'єднання. Господарська реформа, що здійснюється в Україні, вносить відповідні зміни  у цей вид товарного обігу. Зараз здійснюється перехід до ринкових форм задоволення потреб у засобах  виробництва через оптову торгівлю. Таким чином, при впровадженні ринкових умов господарювання значно розширюється оперативність прийняття рішень, підвищується самостійність і зацікавленість підприємств у налагодженні товарного  обігу. 

Другою  формою товарного обігу є закупівля  сільськогосподарської продукції  й сировини. Як промисловість, так  і сільське господарство, що створюють  матеріальні блага для задоволення  суспільних і особистих потреб, безпосередньо  пов'язані з оборотом, а то і  кругооборотом сільськогосподарської  продукції, і взаємозв'язок між ними здійснюється відповідно до вимог економічних  законів. Перш за все, такий зв'язок здійснюється за допомогою товарного  обігу, який представлено у вигляді  закупівель сільськогосподарської  продукції і сировини. Цей вид  обігу посилює взаємозв'язки між  містом і селом, працівниками сільського господарства і промисловості. 

Сама  система закупівель продукції сільського господарства обумовлена потребою забезпечення промисловості сировиною, а населення  продуктами харчування, створення державних  резервів сільськогосподарської продукції, а також для експорту. Тому наявність  закупівель сільськогосподарської  продукції та її збут є економічною  необхідністю. Закупівлі сільськогосподарських  продуктів і сировини здійснюються безпосередньо під керівництвом коопзаготпромів, а на рівні державних структур—Кабінетом Міністрів, облагропромами.