Гроші та кредит

В залежності від організації  кредитних відносин виділяють міжгосподарський, банківський і державний кредити.

Міжгосподарський  кредит – це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами у процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, і органами галузевого управління, з іншого, в процесі їх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:

- по-перше, комерційний  кредит, тобто кредит, що надається  у товарній формі продавцями  покупцям у вигляді відстрочки  платежу за продані товари (надані  послуги) і оформлюється векселем. Комерційний кредит надасться  одним функціонуючим підприємством  іншому у вигляді продажу товарів  з відстрочкою платежу. Інструментом  такого кредиту є вексель, іцо  сплачується через комерційний  банк. Як правило, об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання;

- по-друге, дебіторсько-кредиторську  заборгованість, що виникає між  суб'єктами господарської діяльності  не на добровільних засадах,  а ніби примусово, незалежно  від їх волевиявлення; причиною  виникнення такої заборгованості  є розрив у часі між передачею  товару і грошей, оскільки рух  вартості в натурально-речовій  та грошовій формах не збігається;

- по-третє, тимчасову фінансову  допомогу, яку надають своїм підприємствам  органи галузевого управління  на засадах повернення.

Банківський кредит – це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.

Банківський кредит – найбільш розповсюджена форма кредиту. Саме банки частіше всього надають  позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються при інших формах кредитування.

Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши  гроші у одних суб'єктів, він  перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним або фізичним особам.

Друга особливість полягає  в тому, що банк позичає залучений  капітал, тимчасово вільні грошові  кошти, покладені в банк господарюючими суб'єктами на рахунки або депозити.

Третя особливість даного кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати  отримані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, а  й отримати прибуток, достатній принаймні  для того, щоб сплатити позиковий  відсоток. Невід'ємним атрибутом  банківського кредиту є платність.

Державний кредит – сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки. Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов'язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу.

В залежності від цільового  спрямування кредит буває виробничий та споживчий. Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас, населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі.

Вид кредиту – це більш  детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками (галузева направленість, об'єкти кредитування, забезпеченість кредиту, терміновість кредитування тощо).

За строками користування кредити поділяються на:

- строкові, тобто кредити,  надані на визначений у договорі  строк. У свою чергу вони  бувають короткострокові (до одного  року), середньострокові (від одного  до трьох років), довгострокові  (більше трьох років);

- до запитання – це  кредити, що видаються на невизначений  строк і які на вимогу кредитора  повинні бути повернуті у визначений  ним час. Якщо кредитор не  вимагає повернення, то кредит  погашається позичальником у  строк, визначений ним самостійно;

- прострочені кредити  – це кредити, строк погашення  яких встановлений кредитним  договором, минув;

- відстрочені кредити  – це кредити, стосовно яких  на основі клопотання позичальника  строки погашення були перенесені  на більш пізній термін.

Якщо кредити надаються  під забезпечення, то вони називаються  забезпеченими або ломбардними, а якщо без забезпечення – незабезпеченими  або бланковими. Більша частина кредитів надається під різні форми  забезпечення. В країнах з розвинутою ринковою економікою найбільш розповсюдженими  є наступні види забезпечення кредитів: гарантія або поручительство третьої сторони; переуступка контрактів дебіторської заборгованості;

застава товарних запасів, дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів; страхування.

Гарантія або поручительство – це зобов'язання третьої особи  сплатити борг позичальника у випадку  його неплатоспроможності;

оформлюється як самостійне зобов'язання гаранта, чи поручителя, за допомогою передатного напису на вимозі (індосаменту).

Переуступка контрактів як форма забезпечення практикується  при кредитуванні будівельних компаній або фірм, що здійснюють регулярні  поставки товарів або надання  послуг за контрактом. Боржник переуступає  контракт банку-кредитору, внаслідок  чого надходження від покупця  або замовника з виплат за контрактні роботи (послуги) зараховуються в  погашення заборгованості по кредитах.

Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунків, що вимагають оплати за поставлені позичальником товари, послуги, виконані роботи.

Забезпечення товарними  запасами означає, що предметом застави  можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція  тощо. Перевага надається тим видам  товарів, торгівля якими ведеться на біржі і легко визначити їх ринкові ціни.

Забезпечення дорожніми  документами використовується при  кредитуванні експортно-імпортних  торговельних операцій. В цьому випадку  в якості застави по кредитах виступають документи, що підтверджують відвантаження  товарів (коносамент і накладні). При  цій формі забезпечення кредиту  оформлення здійснюється індосуванням документів, названих вище, їх власниками на користь банка-кредитора. Обов'язковою  умовою надання кредиту під забезпечення дорожніми документами є страхування  вантажу.

Іпотекою є застава  землі, нерухомого майна, при якій земля  або майно, що становить предмет  застави, залишається у заставодавця чи третьої особи. Предметом іпотеки  може бути земля, нерухоме майно, будівлі, споруди, квартири, підприємства як цілісні  майнові комплекси.

В якості застави по кредиту  можуть використовуватись такі види рухомого майна, як обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби та космічні об'єкти, товари довготривалого використання (для індивідуальних позичальників).

Застава векселя чи іншого цінного паперу здійснюється шляхом індосаменту і врученням заставодержателю індосованого цінного паперу. Умовою використання цінних паперів як форми  застави має бути їх висока ліквідність. Кредит під заставу цінних паперів  не повинен використовуватися на придбання нових цінних паперів, що пов'язано з обмеженням біржової спекуляції позичальників та зниженням  ризику банкрутства клієнтів.

У практиці роботи банків держав із розвинутою ринковою економікою трапляються  й інші форми забезпечення кредитів. Наприклад, при наданні кредитів індивідуальним позичальникам як застава  приймаються поліси страхування  життя, свідоцтво про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, дорогоцінні метали; при кредитуванні юридичних осіб – корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, врожай (зібраний або на корені).

За методами надання розрізняють  кредити:

- надані у разовому  порядку; тобто рішення щодо  надання яких приймається окремо  з кожного кредиту на підставі  кредитної заявки;

- відповідно до відкритої  кредитної лінії (надаються у  межах завчасно визначеного ліміту  кредитування) без погодження кожного  разу з банком його умов;

- гарантовані, тобто банк  бере на себе зобов'язання при  потребі надати клієнту кредит  у визначеному розмірі протягом  відповідного періоду (наприклад,  місяця, кварталу, року).

За характером і способом сплати відсотків виділяють кредити  з фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно  з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

В залежності від кількості  кредиторів розрізняють кредити:

- надані одним банком;

- консорціуми!, тобто кредити,  що надаються кількома банками,  один з яких бере на себе  роль менеджера, збирає з банків  учасників потрібну позичальнику  суму ресурсів, укладає з ним  договір і надає кредит. Банк-менеджер  займається також розподілом  відсотків;

- паралельні кредити передбачають  участь у їх наданні декількома  банками. В такому випадку кредит  одному позичальникові надають  різні банки, але на одних,  завчасно погоджених умовах.

У практиці західних банків використовується класифікація кредитів в залежності від їх якісної характеристики: а) найвищої якості, б) задовільні, в) маржинальний кредит, г) критичний кредит, д) збитковий  кредит (що підлягає списанню). В Положенні  Національного банку України "Про  порядок кредитування" в залежності від щойно названого критерію класифікації кредити розподіляють на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Варто зазначити, що в економічній  літературі не існує єдиної думки  щодо кількості і складу ознак  класифікації видів кредиту.

 

8.5 Кредитні системи

Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Кредитна система складається  з декількох ланок, кожна з  яких виконує специфічні функції  з акумуляції та розподілу грошових коштів. Розподіл функцій між ланками  кредитної системи об'єктивно  зумовлений відмінностями в методах  і засобах діяльності та різним значенням  в процесі відтворення капіталу.

Організаційна структура  кредитної системи характеризується різноманітністю кредитних установ, які поділяються на три групи:

1) центральний банк;

2) банківський сектор ;

3) спеціалізовані кредитні  установи.

Як правило, кредитна система  має трьохрівневу структуру (хоча існують  відхилення від такої практики): центральний банк, банківські установи та небанківські кредитно-фінансові  інститути.

До банківських установ  відносять: комерційні банки, інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, земельні банки, поштово-чекові банки, торгові  банки.

Представниками небанківських  кредитно-фінансових інститутів є:

- інвестиційні компанії,

- страхові компанії,

- ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки,

- пенсійні та інші фонди.

Роль окремих ланок  в кредитній системі не є рівнозначною. Головною її ланкою є банківські установи (які традиційно займають перше місце  за розмірами ресурсів), серед яких роль лідера відводиться комерційним  банкам, що здійснюють переважно кредитування промисловості і торгівлі. Наприклад, в США на комерційні банки припадає близько 40 % активів кредитно-фінансових установ країни. Діяльність комерційних  банків доповнюють операції спеціалізованих  банківських установ, що здійснюють, як правило, кредитування на пільгових  умовах малоприбуткових та ризикованих  галузей економіки (сільського господарства, житлового будівництва, малого бізнесу  та зовнішньої торгівлі).

І Кредитна система включає  також небанківські фінансові установи, які здійснюють фінансування виробництва  і довгострокове кредитування підприємств  та держави:

- страхові компанії, що спеціалізуються переважно на страхуванні життя та майна (в США, наприклад, активи страхових компаній складають близько 15 % сукупних активів кредитно-фінансових установ) і які виступають найбільшими інвесторами на ринку цінних паперів;

- пенсійні фонди, які здійснюють фінансування великих промислових компаній шляхом купівлі їх акцій та облігацій./

Окрім вищезгаданих банківських  і небанківських інститутів кредитна система включає ряд ланок, що виконують допоміжну роль в кредитному механізмі, пов'язуючи різноманітні сектори  позикових капіталів в єдину  систему: фінансові, трастові, брокерські та інші компанії, а також взаємні  та інші фонди.

¹ Кредитна структура різних держав неоднакова і відображає, зокрема, стан економіки країни на тому чи іншому етапі її розвитку. Так, кредитна система промислове розвинутих країн характеризується широкою розгалуженістю, наявністю великих універсальних банків, спеціалізацією дочірніх підрозділів банків на окремих видах операцій.