Гроші та кредит

Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками  та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю  ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг  мають кредити на придбання, будівництво  житла, на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби.

Дедалі важливішого значення набувають кредитні відносини між  підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням з іншого. Відповідно до чинного  законодавства кредитуванням громадян як видом діяльності можуть займатися  не тільки банки, а й інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди тощо.

Кредитні відносини між  фізичними особами не дуже поширені, але ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах між банками  і населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної  угоди виступають держави, банки  та окремі господарюючі суб'єкти, регулюються  як нормами права держав, що в  них вступають, так і нормами  міжнародного права.

Економічні відносини  між сторонами кредитної угоди  мають своїм об'єктом грошові  кошти або речі, що втілюють певну  вартість і які позичальник використовує як для задоволення потреб виробництва, так і своїх власних. Тому об'єкт  кредитних відносин має для позичальника не тільки вартість, а й споживчу вартість. Спрямовані в обіг гроші  або речі забезпечують позичальнику зростання вартості, тобто є капіталом. Додана вартість, що створюється у  процесі виробництва, служить виробнику  джерелом сплати відсотків за кредит. Якщо кредит надається для задоволення  особистих потреб громадян, то це передбачає одержання ними у майбутньому  доходів від теперішньої, минулої  чи майбутньої участі в процесі суспільного  виробництва.

Як бачимо, сутність кредиту  складна і має різні площини  аналізу. Її пізнання ускладнено великою  кількістю проявів кредиту, особливості  яких затушовують його суть. В зв'язку з цим в економічній літературі обґрунтовуються різні точки  зору на природу кредитних відносин.

В світовій економічній науці  теорія кредиту розвивалася за двома  основними напрямами. Натуралістична концепція тлумачила кредит як спосіб перерозподілу існуючих цінностей. Її представники вважали, що кредит не може створювати капітал, він тільки переносить його від кредитора до позичальника. При цьому стадія акумуляції тимчасово вільних капіталів  є необхідним атрибутом кредитних  відносин.

Пасивну роль кредиту не сприймають прихильники капіталотворчої  теорії. Вони вважають, що кредит не тільки переносить, але й створює капітал, відіграє вирішальну роль в розвитку економіки. Основні положення цієї концепції зводяться до наступного. Виходячи з нерівномірності кругообігу і обороту капіталу природною  є поява відносин, які усувають невідповідності між часом виробництва  і часом обороту коштів, вирішують  відносні протиріччя між часом накопичення  коштів і необхідністю їх використання у господарстві. Такими відносинами  є кредит.

Кредит є обов'язковим  атрибутом народного господарства. Його беруть не тому, що позичальник  бідний, а тому, що у нього в  силу певних причин в певній мірі не вистачає власних ресурсів.

Суспільство зацікавлене, по-перше, в тому, щоб уникнути марного нагромадження  грошей в скарбах; по-друге, в тому, щоб економіка розвивалась безперервно  в розширених масштабах.

Разом з тим кругообіг  і оборот капіталу не в повній мірі пояснює об'єктивну необхідність кредиту. Нерівномірність їх лише характеризує факт вивільнення коштів в одній  ланці народного господарства і  наявності потреби їх в іншому місці. Таким чином, в кругообігу і обороті закладена можливість виникнення кредитних відносин.

Для того, щоб можливість кредиту стала реальністю, потрібні принаймні дві умови:

- учасники кредитної угоди  – кредитор і позичальник –  повинні виступати як юридичне  самостійні суб'єкти, що матеріально  гарантують виконання зобов'язань,  які випливають з економічних  зв язків;

- кредит стає необхідним  в тому випадку, коли відбувається  збіг інтересів кредитора і  позичальника.

Для того, щоб кредитна угода  відбулася, потрібно, щоб її учасники проявили взаємний інтерес до кредиту. Ці інтереси не є чимось суб'єктивним, регульованим в кінці кінців волею  учасників виробничих відносин. Будь-який інтерес, який породжує дії, обумовлений  перш за все об'єктивними процесами, конкретною ситуацією.

8.2 Роль кредиту  в умовах ринкової економіки

Роль кредиту характеризується результатами застосування для економіки  в цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового  обороту.

Одним із проявів ролі кредиту  виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових  коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються "припливи" і "відливи" коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і  сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва  і реалізації певних видів продукції. Використання позикових коштів дозволяє створювати сезонні запаси і здійснювати  сезонні витрати підприємств  відповідних галузей народного  господарства.

Значна роль кредиту і  в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів  і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції; використовуються для збільшення основних фондів.

Кредит у сфері грошового  обороту забезпечує надходження  готівки та їх вилучення з обороту  через банки на кредитній основі. Таким чином, кредит відіграє важливу  роль в утворенні коштів для готівкового  і безготівкового обороту і забезпечує безперебійність безготівкового.

Слід мати на увазі, що роль кредиту, сфера його застосування не є незмінними, стабільними. Із зміною економічних умов в країні відбувається і зміна ролі кредиту та сфери  його застосування.

Особливо важлива роль кредиту в умовах функціонування неповноцінних грошей, грошей нерозмінних  на дорогоцінний метали. Це пов'язане  із збільшенням грошової маси при  функціонуванні неповноцінних грошей на основі кредитних відносин.

Виходячи з того, що в  сучасних умовах інфляція є постійним  явищем в економіці, зростає роль кредиту в цих умовах. Регулювання  грошової маси в обороті здійснюється за допомогою кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної  спроможності грошової одиниці.

Зміни в умовах розвитку економіки, в зв'язку з переходом  від адміністративно-командної до ринкової економіки посилює роль комерційного, іпотечних кредитів. Це в свою чергу дає можливість застосовувати кредит як додаткове джерело капіталовкладень. Збільшення і розвиток акціонерного капіталу викликали розширення кредитних операцій з цінними паперами і особливо кредитування під заставу цінних паперів.

Таким чином, слід виділити напрями, в яких зростає роль кредиту:

1) перерозподіл матеріальних  ресурсів в інтересах виробництва  і реалізації продукції за  допомогою надання позик і  залучення коштів юридичних і  фізичних осіб;

2) вплив на безперервність  процесів відтворення через надання  кредитів;

3) участь у розширенні  виробництва через видачу позикових  коштів на поповнення основного  капіталу та лізинговий кредит;

4) економне використання  позичальниками власних і позичених  коштів;

5) прискорення споживачами  отримання товарів, послуг за  рахунок використання позикових  коштів;

6) регулювання випуску  в обіг та вилучення з нього  готівкових грошей на основі  кредитних відносин і забезпечення  безготівкового грошового обороту  платіжними засобами.

Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної  політики, яка в сучасних умовах, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання  обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка  стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів  позичальників та кредиторів.

8.3 Функції кредиту

Питання про функції кредиту  е найбільш дискусійним в теорії кредиту. Розбіжності з приводу  кількості та змісту функцій обумовлені не тільки відмінністю в трактуванні  сутності кредиту, але й відсутністю  єдності у визначенні методологічних підходів до їх аналізу. Багато економістів  дослідження функцій кредиту  як економічної категорії замінюють  аналізом функцій одного з його елементів, при цьому найбільш часто функції  кредиту порівнюються з функціями  банків. Поширене також виділення  функцій, виходячи з особливостей окремих  форм кредитних відносин. Деякі автори розглядають функцію кредиту  як конкретну форму його руху.

Результатом відсутності  єдиної методологічної основи аналізу  е поява великої кількості  функцій, які виділяються різними  економістами. В економічній літературі обґрунтовується правомірність  таких функцій, як акумуляція тимчасово  вільних коштів; розподіл акумульованих  коштів між галузями, підприємствами і населенням; регулювання грошового  обігу шляхом заміни реальних грошей кредитними операціями; економія витрат виробництва; опосередкування кругообігу фондів тощо. Часто виділяють грошову (емісійну) і контрольну (стимулюючу) функції кредиту. Оскільки із суті кредиту  випливає, що за його допомогою відбувається перерозподіл вартості на умовах повернення, то можна сказати, що кредит виконує  функцію перерозподілу вартості у процесі відтворення. Перерозподільча функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств, господарських товариств і населення для задоволення їхніх виробничих або особистих потреб. Такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче і особисте споживання. Тому в цій функції перерозподіляються не тільки грошові кошти, а й матеріальні ресурси.

Іншою функцією кредиту є  створення ним нових грошей для  грошового обігу – антиципаційна (емісійна) функція, яку виконує тільки банківський кредит. Методом кредитної  експансії (розширення кредиту) та кредитної  рестрикції (звуження кредиту) регулюється  кількість грошей в обігу, причому  вилучення грошей з обігу за допомогою  кредиту досягається значно важче, ніж їх випуск в обіг.

Контрольна функція кредиту  полягає в тому, що в процесі  кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Можливість такого контролю випливає з самої природи кредиту. Треба зазначити, що, вступивши у  кредитні відносини, одержувач кредиту  також має здійснювати контроль за своєю діяльністю, з тим, щоб  своєчасно і повністю повернути  кредитні ресурси.

Зворотні сть кредиту  дає змогу не тільки виявити порушення  процесу виробництва чи реалізації продукції, а й зацікавлює підприємства, суб'єктів господарювання не допускати  їх, оскільки такі порушення призводять до виплат "зайвих" відсотків банку, до обмеження або повного припинення видачі кредитів.

Тісний зв'язок між усіма  функціями кредиту дає змогу  дати певну характеристику і його суті.

8.4 Форми та  види кредиту

Форми кредиту тісно пов'язані  з його структурою, з сутністю кредитних  відносин. Залежно від руху позикової  вартості виділяються дві основні  форми кредиту: товарна і грошова  У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми е комерційний  кредит.

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням – векселем.

Продаж громадянам товарів  тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) господарюючими суб'єктами здійснюється з метою  прискорення реалізації товарів, які  в торговельній мережі є в достатній  кількості, а також для більш  повного задоволення потреб громадян у товарах тривалого користування.

Сфера товарної форми кредиту  незначна, переважна його частина  надається і погашається в  грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами  виникають не тільки при одержані останніми кредиту, а й при  розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами.

Форми кредиту постійно розвиваються, змінюється місце тієї або іншої  форми кредиту на тому чи іншому етапі розвиту економіки країни. У колишньому СРСР до кредитної реформи 1930-1932 рр. велике значення мав комерційний  кредит, який надавався одним підприємством  іншому у формі продажу товарів  з відстрочкою платежу. Банківський  кредит мав підпорядковане значення і здебільшого опосередкований, непрямий характер (видавався під  заставу векселів). Після кредитної  реформи вирішальної ролі набув  банківський кредит, який став прямим і плановим. Зараз в Україні  з переходом до ринкової економіки  комерційний кредит дедалі більше поширюється, що є реакцією на дорожнечу банківського кредиту.