Транснациональная преступность

- недостатня певність наслідків прийнятих рішень;

- наявність сукупності  різнорідних чинників, що варто брати до уваги;

- наявність особи або групи осіб, відповідальних за ухвалення рішення. У процесі розслідування злочинів по суті вся діяльність слідчого спрямована на прийняття різноманітних видів рішень³⁰:

- кримінально-правових, пов'язаних із кваліфікацією злочинних діянь;

- кримінально-процесуальних,  під якими розуміється убраний у встановлену законом процесуальну форму правовий акт, у якому орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя або суд у межах своєї компетенції дають відповіді на виникаючі в справі правові питання і виражають владне волевиявлення;

- організаційних, що стосуються, наприклад, розподілу повноважень у слідчо-оперативній групі при розкритті і розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, а також притягнення в разі потреби додаткових сил і засобів і організації їхньої роботи;

- адміністративно-розподільних, пов'язаних із дозволом побачень із заарештованими, з оплатою праці експертів, із дозволом передач і т.д.;

- технічних, спрямованих на застосування оргтехніки, транспорту, технічне забезпечення проведення окремих слідчих дій.

На відміну від процесуального, тактичне рішення слідчого:

- не висловлюється  у форму процесуального документа;

- не охоплюється процесуальними рішеннями, але і неможе їм суперечити;

- може прийматися по декількох кримінальних справах і формуватися як узгоджене рішення декількох слідчих;

- може лежати не  тільки доказова, але й інформація, що орієнтує;

- може прийматися при  участі оперативних робітників і з урахуванням їхніх інтересів.

На відміну від управлінського рішення, пов'язаного з розставлянням і використанням сил і засобів у процесі розкриття і розслідування злочинів, тактичне рішення завжди спрямоване на здійснення заходів для збирання, дослідженню і використанню доказів.

Перед тим як сформулювати поняття тактичного рішення, доцільно роздивитися складові його ключові елементи, підкреслити інформаційну природу будь-якого рішення.

Відзначається також  наявність чинника волі при виборі цілі дії і шляхів його досягнення.

Основою для прийняття  тактичних рішень служать слідчі ситуації, у свою чергу визначальні тактичні задачі.

Важливим елементом рішення є також засіб рішення цих задач.

Р. С. Бєлкіним було запропоноване визначення тактичного рішення як вибору «...цілі тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування і його елементи і визначення методів, прийомів і засобів досягнення цієї цілі».

Разом із тим, необхідно розрізняти поняття власне тактичного рішення й поняття процесу прийняття тактичного рішення. Це в основному називається розходження у визначеннях.

Залишається уточнити поняття  цілей діяльності слідчого. У психології задача і ціль співвідносяться як загальне і часткове. Задача - дана у визначених умовах (у проблемній ситуації) ціль діяльності. На відміну від задачі ціль це «...усвідомлена уява результату що передбачається , на досягнення якого спрямована дія людини». Відзначається, що поняття цілі дуже близько до поняття мотиву.

Цвєтков С. И. пропонує таке визначення поняття тактичного рішення: тактичне рішення - заснований на аналізі слідчої обстановки і слідчої ситуації вольовий акт органа розслідування по визначенню тактичних цілей і шляхів їх досягнення.

У рамках тактичного рішення слідчого можуть вирішуватися задачі різноманітного рівня:

1) постановка цілей  діяльності слідчого;

2} висування криміналістичних версій, предметів перевірки (необхідно відзначити, що кожна криміналістична версія завжди відповідає визначеним тактичним цілям);

3) планування тактичних  операцій;

4) вибір цілей проведення  окремих слідчих дій;

5) планування тактичних  комбінацій при проведенні окремих слідчих дій, спрямованих на досягнення цих цілей.

Проте тут необхідно  відзначити, що генеральною задачею теорії тактичних рішень є не стільки змістовна сторона досягнення зазначених задач (у цьому випадку дана теорія охоплювала б усю систему криміналістики), скільки самий процес їх рішення. У зв'язку з цим предмет криміналістичної теорії тактичних рішень можна визначити як методи інтелектуальної діяльності в процесі збирання, дослідження, оцінки і використання доказів.

Всі ці характеристики властиві і для рішень, прийнятих слідчими й оперативними робітниками при розслідуванні діяльності злочинних структур. Проте дослідження в сфері загальної міждисциплінарної теорії прийняття рішень, виявлені загальні закономірності цього процесу, намічені загальні підходи до рішення проблем даного класу, не в змозі самостійно вирішувати проблеми оптимізації рішень, прийнятих слідчим і органами дізнання.

Це неможливо без  одночасного розгляду змістовної сторони процесу прийняття таких рішень (кримінально-правових, кримінально-процесуальних, тактичних, організаційних, оперативно-пошукових). Тому дані загальнонаукової теорії прийняття рішень стосовно до діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, можуть бути, використані тільки в комплексі з криміналістичними науковими рекомендаціями, рекомендаціями теорії оперативно-пошукової діяльності, заснованими на нормах карного і кримінально-процесуального права. Спільність поводження людей і спільність вимог до їхнього поводження обумовлюють єдині методологічні задачі, котрими і займається теорія прийняття рішень.

Різноманітні аспекти  прийняття рішень досліджуються в теорії керування й у юридичних дисциплінах, зокрема, у карному процесі. Проблематикою прийняття слідчими тактичних рішень достатньо давно займаються і криміналісти. Стосовно до проблем розслідуванням злочинів що вчиняються учасниками організованих злочинних структур дане питання тим більше актуальне. Якщо вдасться домогтися, що всі рішення в процесі розслідування даної категорії злочинів будуть прийматися правильно, якщо при цьому не будуть допущені грубі помилки, обумовлені відсутністю достатнього досвіду, недосконалістю критеріїв оцінки спільної діяльності, гіпертрофованості в розумінні характері міждержавних відношень і державного суверенітету, то у виграші в остаточному підсумку виявляться вага взаємодіючі держави і їхні громадяни.

Отже, необхідність розгляду в криміналістиці проблем прийняття  слідчим тактичних рішень обумовлена не тільки внутрішньою логікою розвитку даної науки, але і загальними тенденціями в розвитку наукового знання всіх юридичних наук. У криміналістиці створена, мабуть, найбільша база для подальших розробок проблематики прийняття рішень. Це визначається насамперед серйозними розробками в області ситуаційного підходу.

Іншою передумовою для  формування в криміналістиці приватної наукової теорії тактичних операцій є розробки проблеми тактичних комплексів: тактичної операції як комплексу слідчих дій, оперативно-пошукових і організаційно-технічних заходів і тактичної комбінації як комплексу тактичних прийомів в рамках однієї слідчої дії.

Ланкою, що інтегрує, між  знаннями, що ставляться до проблемних ситуацій розслідування і знаннями, що ставляться до комплексів дій слідчого й оперативних робітників, і є теорія тактичних рішень. Якщо визнати, що криміналістичні наукові рекомендації реалізуються слідчими в момент прийняття рішень, то варто зробити висновок про те, що тактичне рішення є ключовою ланкою, що визначає ефективність використання таких рекомендацій у практичній діяльності. Очевидно, у криміналістиці об'єктивно повинна існувати система наукових положень, об’єднаних у теорію і представляючих собою «вихід» із системи наукового знання і «вхід» у практичну діяльність.

Види рішень, прийнятих у процесі боротьби з транснаціональними організованими злочинними структурами:

- міжнародні угоди  в сфері боротьби зі злочинністю;

- міжурядові угоди  по конкретних питаннях боротьби зі злочинністю;

- нормативні акти окремих  держав;

- рішення про проведення широкомасштабних комплексних операцій;

- рішення по конкретних кримінальних справах;

- оперативно-пошукові рішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

На підставі викладеного не можна не відзначити, що проблеми в сфері діяльності боротьби із міжнародною злочиністю мають особливу специфіку, що визначається:

1. Особливостями слідчої  ситуації при розслідуванні міждержавних  і міжрегіональних злочинів, коли припадає розслідувати злочини, самий механізм якого пов'язаний із діяннями, що вчиняються на території декількох держав.

2. Розходженнями в кримінально-процесуальному законодавстві різноманітних держав.

3. Множинністю суб'єктів  розслідування того самого злочину.

4. Складністю організації  роботи груп, що включають у  себе представників правоохоронних органів різноманітних держав.

5. Мовний бар'єр при  організації взаємодії

Виходячи з вищезазначеного, можна виділити ряд проблем, рішення яких дозволить різко підвищити ефективність спільної діяльності по боротьбі з транснаціональною злочинністю.

1. Розширення компетенції міждержавних органів по боротьбі з організованою злочинністю, надання їхнім рішенням обов'язковості для всіх учасників спільної діяльності по розкриттю транснаціональних злочинів.

2. Обмеження кола осіб, що мають доступ до міжнародної інформації. Дуже важливо закріпити в міжнародних угодах таке положення: інформація, отримана з однієї країни, не може без узгодження з нею бути передана правоохоронним органам інших країн.

3. Зміна уголовно-процесуальних норм в інтересах універсалізації процесуальних дій.

4. Розширення міжнародних баз даних у рамках криміналістичної реєстрації.

5. Рішення проблем підсудності учасників транснаціональних злочинних організацій.

Список використаної літератури:

 

1. Конституція України. 1996р.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України.
3. Кримінальний кодекс України.
4. Белкин Р.С. Курс криминалистики. Том третий // М.: Юристъ, 1997
5. Бурданова В.С. Расследование уголовных дел о преступлениях, связанных с незаконным оборотом наркотических средств в правовом пространстве СНГ. С.-Пб. 1993.
6. Босхолов С.С. организованная преступность и коррупция в России.// Актуальные проблемы теории и практики борьбы с организованной преступностью в России: Материалы научно-практической конференции (17-18мая 1994 года) – М.: Московский институт МВД России 1994.
7. Геворгян В.М. Организованная преступность в США. - М. 1980.
8. Григорьев П.В. Проблемы раскрытия и расследования преступлений,
9. связанных с иностранными гражданами и совершаемых в сфере рыночных отношений // Выявление, раскрытие и расследование преступлений, характерных для рыночных социально-экономических отношений. – Тула : ВЮЗШ, 1993.
10. Емельянов С.В., Ларичев С.И. Многокритериальные методы принятия решений. - М.: Знание. 1985.
11. Європейська конвенція про маркування пластикових вибухових речовин в цілях їх виявлення. 1991.
12. Європейська конвенція про міжнародну силу рішень по кримінальним справам. 1970.
13. Європейська конвенція про передачу провадження  по кримінальним справам. 1972.
14. Зорин Г.А., Танкевич О.О. Стратегия борьбы с транснациональной преступностью. - Гродно, 1997.
15. Кувалдин В.П. Сущность и основные направления противодействия организованных преступных структур ОВД // Проблемы борьбы с организованной преступностью: Материалы научно-практической конференции ( 28-29 ноября 1995 года) – М.: Московский институт МВД России. 1996.
16. Карагодин В.Н. Международные проблемы борьбы с организованой преступностью.// Правовые проблемы борьбы с организованой преступностью: материалы научю кон. – Екатеринбург: Свердловский юр. Институт. 1992.
17. Конвенція про співробітництво між МВС РФ та МВС України від 28 лютого 1992 року.
18. Кузьмин С.В. Международное сотрудничество в области борьбы с преступностью: тенденции развития правовых институтов. С.-Пб. 1993.
19. Ломброзо Ч. Преступление. -С-Пб., 1900.
20. Ларичев О.И. Наука и искусство принятия решений. -М.: Наука. 1979.
21. Минна Р. Мафия против закона. -М.1988.
22. Мамедов Є.Б. Міжнародне співробітництво в боротьбі з злочинністю // Проблеми розслідування злочинів в умовах формування правового простору СНД і розвитку міжнародного співробітництва. -С.-Пб. 1993.
23. Никифоров А.С. Гангстеризм в США: сущность и эволюция. М.1991.
24. Овчинский В.С., Эминова В.Е., Яблокова Н.П. Основы борьбы с организованой преступностью - М.- «Инфра – М». 1996.
25. Руководство для следователей. -М. 1997.
26. Русаков Н. Из истории сицилийской мафии. -М. 1969.
27. Соглашение  о взаимодействии МВД независимых государств в сфере борьбы с преступностью. 24 апреля 1992
28. Ферри Э. Уголовная социология. 1908.
29. Цветков С.И. Отчёт о стажировке в секретной службе министерства
30. финансов США. -М.: Московский институт МВД России, 1995.
31. Цветков С.И. Криминалистическая теория тактических решений. Дисс. доктор. юр. наук. -М.: Академия МВД РФ, 1992.
32. Цепелев В.Ф. Ттранснаціональний аспект організованої злочинності і деякі проблеми боротьби з нею // Актуальні проблеми теорії і практики боротьби з організованою злочинністю: матеріали науково-практичної конференції. – (17-18 травня 1994 року). – М. 1994.
33. Шнайдер Г. Криминология. -М. 1994.

¹ Ферри Э. Уголовная социология., 1908. С. 177-178

² Русаков Н. Из истории сицилийской мафии. М. 1969. С 26.

³ Геворгян В.М. Организованая преступность а США. М. 1980. С.19.

⁴ Ломброзо Ч. Преступление. С-Пб., 1900. С.21.

⁵ Геворгян В.М. Организованая преступность в США. М. 1980. С.101.

⁶ Никифоров А.С. Гангстеризм в США: сущность и эволюция. М.1991. С.39.

⁷ Минна Р. Мафия против закона. М.1988. С.186.

⁸ Шнайдер Г. Криминалогия. М. 1994. С.50-51.

⁹ Шнайдер Г. Криминолония. М.1994. С 49-50.

¹⁰ Белкин Р.С. Курс криминалистики. Том третий.// М.: Юристъ, 1997. С. 312.

¹¹ Руководство для следователей. М. 1997. С.576-577.

¹² Основы борьбы с организованой преступностью М.1998. С.33.

¹³ С.И. Цветков. Отчёт о стажировке в секретной службе министерства финансов США. М.: Московский институт МВД России, 1995.

¹⁴ Босхолов С.С. организованая преступность и корупция в России.// Актуальные проблемы теории и практики борьбы с организованой преступностью в России: Материалы научно-практической конференции (17-18мая 1994 года) – М.: Московский институт МВД России 1994. С.35.

¹⁵ Зорин Г.А. , Танкевич О.О. Стратегия борьбы с транснациональной преступностью. Гродно, 1997,-С.27.

¹⁶ Григорьев П.В. Проблемы раскрытия и расследования преступлений, связанных с иностранными гражданами и совершаемых в сфере рыночных отношений // Выявление, раскрытие и расследование преступлений, характерных для рыночных социально-экономических отношений. – Тула : ВЮЗШ, 1993.-С. 42-44.

¹⁷ Основы борьбы с организованной преступностью. М. 1996. С.15-17.

¹⁸ Кувалдин В.П. Сущность и основные направления противодействия организованных преступных структур ОВД // Проблемы борьбы с организованной преступностью: Материалы научно-практической конференции ( 28-29 ноября 1995 года) – М.: Московский институт МВД России. 1996. С. 41-44.

¹⁹Європейська конвенція про маркування пластикових вибухових речовин в цілях їх виявлення. 1991.

²⁰ Європейська конвенція про міжнародну силу рішень по кримінальним справам. 1970. Європейська конвенція про передачу провадження по кримінальним справам. 1972.

²¹ Цветков С.И. Криминалистическая теория тактических решений. Дисс. Доктлор юр. Наук. М.: Академия МВД РФ, 1992. С.132.

²² Соглашение  о взаимодействии МВД независимых государств в сфере борьбы с преступностью. 24 апреля 1992.

²³ Цепелев В.Ф. Транснаціональний аспект організованої злочинності і деякі проблеми боротьби з нею.//Актуальні проблеми теорії і практики юоротьби з організованою злочинністю: матеріали науково-практичної конференції. – (17-18 травня 1994 року). – М. 1994. С.87-90.

²⁴ Мамедов Є.Б. Міжнародне співробітництво в боротьбі з злочинністю.// Проблеми розслідування злочинів в умовах формування правового простору СНД і розвитку міжнародного співробітництва. С.-Пб. 1993. С.6-7.