Транснациональная преступность

При організації роботи спільних підрозділів доцільно вирішити цілий ряд технологічних проблем, насамперед уголовно-процессуального характеру.

1. Слідчі дії й оперативно-пошукові  заходи робітником міждержавного підрозділу (слідчо-оперативної групи) повинні провадитися за згодою спеціального прокурора з наступним повідомленням прокурора по місцю проведення слідчої дії або оперативно-пошукового заходу;

2. Примусові слідчі  дії повинні провадитися при обов'язковій участі представника правоохоронних органів країни перебування.

3. Оперативно-пошукові  заходи за участю негласних  співробітників і штатних робітників правоохоронних органів, що працюють «під прикриттям» у рамках роботи спільних підрозділів можуть діяти в інтересах розкриття і розслідування злочинів на території декількох країн СНД - учасників угоди.

4. Керівник спільного підрозділу, одержуючи інформацію про результати слідчих дій і оперативно-пошукових заходів від робітників національних правоохоронних органів управі використовувати її в роботі міжнаціонального поліцейського підрозділу,але не вправі передавати їх представникам правоохоронних органів інших країн. Про це члени міжнародного підрозділу повинні спеціально попереджуватись аж до можливого притягнення до кримінальної відповідальності.

5. Дуже важливий аспект спільної діяльності по боротьбі з транснаціональною злочинністю - використання спеціальних знань. Якщо використання спеціальних знань при проведенні слідчих дій, оперативно-пошукових заходів, спеціальних досліджень, при консультативно-довідковій діяльності знаючих осіб і безпосередньому застосуванні спеціальних знань самими робітниками міждержавних підрозділів не викликає особої складності, то питання проведення службових експертиз потребувають  самостійного вирішення. Справа в тому,що при розслідуванні деяких категорій злочинів застосовуються достатньо тонкі і складні методики експертних досліджень із використанням апаратури і видаткових матеріалів, котрими далеко не завжди розташовують усі країни-учасники спільної діяльності по боротьбі з транснаціональною злочинністтю.

6.3. Криміналістичні аспекти взаємодії правоохоронних органів України з правоохоронними органами  інших країн у боротьбі із транснаціональними злочинними співтовариствами

Зберігає актуальність ідея про те, що в багатосторонніх і двосторонніх угодах варто реалізувати ідею про створення координуючого центру на рівні керівників органів і окремих служб (із створенням мобільного робочого апарата), із єдиним порядком обміну інформацією, документами, виконанням запитів, грошових взаємозаліків, відпрацьовування механізму фінансування спільних заходів і ін.. Комітети керівників органів внутрішніх справ прикордонних областей, повноваження яких до того ж чітко не визначені, навряд чи можуть вирішувати весь комплекс виникаючих проблем.

При розробці міжнародних угод, на мій погляд, недостатньо враховується специфіка самої діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів, пов'язана із негайним реагуванням на розвиток слідчої ситуації в зв'язку з повідомленнями про злочини що готуються або вчинені . Необхідність організації розслідування в справі в різних державах виникає не рідко вже в ситуаціях початкового етапу розслідування:

- при затримці з полічним;

- при повідомленні  про крадіжку наркотику з медичного закладу, розташованого за кордоном;

-  при виявленні  наркотику при обшуку, коли є  підстави думати, що наркотик  потрапив у руки або квартиру  що обшукується з іншої держави.

Наведенні положення обгрунтовують висновок про те, що для успішного розслідування кримінальних справ пов'язаних із незаконним оборотом наркотиків, необхідно, щоб між робітниками органів дізнання і слідства різних держав був постійний зв'язок, що дає можливість швидко передавати інформацію, виконувати доручення слідчого про пошукові і слідчі дії, спільні дії²⁷.

У самій практиці висновки міжнародних угод по боротьбі з проявами транснаціональних злочинних груп надалі виявлялася тенденція до рішення не тільки глобальних, але і цілком конкретних проблем по основних напрямках. Так в угоді про співробітництво в боротьбі зі злочинністю на транспорті спільна діяльність повинна була здійснюватися у виді:

- обміну оперативно-пошуковою,  довідковою, криміналістичною й іншою інформацією, у тон числі зведеннями про злочини що готуються і скоєні , причетних до них особах і організаціях;

- проведення по запитах  оперативно-пошукових заходів;

- планування і здійснення  скоординованих заходів у відношенні організованих злочинних груп і злочинців-гастролерів, що діють на транспорті;

- розшуку осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів на транспорті, а також осіб, що безвісті пропали;

- ідентифікації невпізнанних трупів, особистості хворих і дітей, що не можуть повідомити про себе;

- надання необхідної помочі співробітникам іншої сторони під час їхнього перебування у встановленому порядку і за узгодженням із стороною, що приймає, у службових закордонних відрядженнях;

- обміну досвідом роботи, у тому числі шляхом проведення  нарад, конференцій і семінарів:

- надання сприяння на договірній основі в підготуванні і підвищенні кваліфікації кадрів, у тому числі шляхом організації стажувань співробітників;

- обміну законодавчими  й іншими нормативно-правовими актами, а також методичними рекомендаціями;

- проведення спільних наукових досліджень із проблем боротьби зі злочинністю на транспорті.

Надзвичайно важливе  значення в даний час мають  ті положення угод, що регламентують криміналістичні забезпечення діяльності по разкриттю і розслідуванню злочинів.

Подає особливий інтерес взаємодія на двосторонній основі при проведенні криміналістичних експертних досліджень: «Сторони передають зразки наркотиків, вилучених на територіях своїх держав, у розпорядження своїх лабораторій, що працюють відповідно до міжнародних стандартів, для аналізу і вивчення з метою визначення їхнього походження, а також хімічних і фізичних характеристик. Отримані в такий спосіб зведення Сторони надають друг другу».

Звертає на себе увага, що ряд угод між державами СНД, укладених на початку 90-х рр., передбачав деякі важливі положення, що не включалися в угоди на більш пізньому етапі. Наприклад, положення про те, що сторони зобов'язуються забезпечувати безперешкодний прийом і розгляд органами внутрішніх справ скарг і заяв громадян і юридичних осіб держави іншої сторони з питань, що відноситься до компетенції цих органів. Це також відноситься до питань використання тієї або іншої криміналістичної інформації:

“МВС України зобов'язується на безоплатній основі надавати необхідну інформацію для поповнення централізованих оперативно-довідкової і дактилоскопічної картотек, автоматизованого банку даних і криміналістичних зведень МВС Російської Федерації”²⁸.

Важливою тенденцією у взаємодії правоохоронних органів  країн СНД є концентрація спільних зусиль на ключових напрямках боротьби з транснаціональними злочинними співтовариствами. У першу чергу це стосується боротьби з податковими злочинами. Договірні сторони з метою забезпечення належного виконання податкового законодавства зобов'язуються робити друг другу сприяння в запобіганні і припиненні порушень податкового законодавства, наданні інформації про поточні зміни в національних податкових системах, навчанні кадрів і інших областей, що потребують спільних дій. Угода передбачає також вимоги по дотриманню конфіденціальності одержуваної інформації.

Достатньо повно регламентована взаємодія між податковими службами України і Російської Федерації. Угодою передбачається, що компетентні  податкові органи роблять друг другу сприяння відповідно до національного законодавства й у межах своєї компетенції. Податкова служба, що запитує, може бути по її проханню сповіщене про час і місце проведення дій, здійснюваних у виконання запиту про сприяння, а її представники при додатковому узгодженні можуть бути присутніми при їхньому проведенні.

Якщо запит про сприяння не може бути виконаний запитуваною податковою службою, вона протягом місяця з дня надходження запиту письмово повідомляє про це запрашивающюю податкову службу з указівкою причини відмови в сприянні.

У виконанні запиту про  сприяння може бути відмовлено, якщо його виконання суперечить національному законодавству або адміністративній практику запитуваної сторони. Запитувана сторона несе усі витрати, пов'язані з виконанням запиту про сприяння на її території.

Компетентні податкові  органи по запиту про сприяння або на власну ініціативу надають друг другу інформацію щодо:

- реєстрації підприємств,  їхніх філій і представництв, включаючи зведення про їхнє месцезнаходження, підпорядкованості, формі власності й інші;

- відкриття рахунків у державних і комерційних банках юридичними і фізичними особами, а також наявності і прямування на них коштів;

- усіх видів прибутків юридичних і фізичних осіб, отриманих на території даної сторони, сплачених сум податків або іншої інформації, пов'язаної з оподатковуванням.

Запитувана податкова служба надає по запиті про сприяння нормативні акти, засвідчені копії документів і інші матеріали, необхідні для виконання податкового розслідування.

Оригінали документів і інших матеріалів можуть бути викликані у випадку, коли засвідчених копій для розслідування недостатньо. Передані оригінали документів і інших матеріалів повинні бути повернуті в узгоджені терміни. Матеріали можуть бути надані у виді комп’ютеризованої інформації, із додатковою передачею супутньої інформації, необхідної для тлумачення цих матеріалів.

У разі потреби податкові  органи однієї Сторони завіряють документи юридичних і фізичних осіб, необхідні оподатковування в іншій стороні.

У перспективі саме можливості податкових служб дозволяють ефективно  боротися з міжнаціональними організованими злочинними співтовариствами, підриваючи економічну основу їхнього існування позбавляючи можливості легалізувати засоби, отримані незаконним шляхом. Саме в такий спосіб у першу чергу ведеться боротьба з міжнаціональною організованою злочинністю в США і країнах Західної Європи.

Іншим важливим напрямком боротьби з транснаціональною організованою злочинністю є боротьба з легалізацією злочинних прибутків. Даний напрямок взаємодії правоохоронних органів країн СНД або взагалі не передбачається в угодах, або лише декларується надання помочі в області боротьби з легалізацією прибутків, получених у результаті злочинної діяльності.

Варто зауважити, що значне число угод між державами СНД полягає насамперед по злочинам що носять системний характер, що вчиняються на території одночасно декількох держав. На сьогоднішній день це стосується, зокрема, проблеми боротьби з комп'ютерною злочинністю як самостійними складами злочинів і з економічними злочинами, при вчиненні яких використовуються засоби обчислювальної техніки.

Надзвичайно небезпечні напрямком діяльності траснаціонльних злочинних співтовариств є контрабанда, особливо контрабанда предметів,заборонених до обігу. Для успішного здійснеення боротьби з транснаціональними злочинними організаціями немаловажне значення має зосередження зусиль правоохоронних органів країн СНД на взаємодії на деяких ключових напрямках спільної діяльності. Мається на увазі боротьба з певними категоріями злочинів, пов'язаними з проявами організованих злочинних співтоваривств.

Основні джерела інформації в процесі інформаційно-аналітичної роботи в процесі розслідування діяльності транснаціональних злочинних формувань:

- дані карної статистики;

- дані криміналістичної  характеристики;

- матеріали засобів  масової інформації;

- оперативна інформація з декількох країн;

- матеріали кримінальних  справ:

- дані криміналістичної  реєстрації;

- орієнтування.

Етапи інформаційно-аналітичної  роботи:

- збирання і збереження  інформації з різноманітних джерел;

- опрацювання інформації;

- забезпечення цілості і конфіденціальності використання інформації;

- передача інформації  компетентним органам взаємодіючих  країн СНД:

- використання інформації  в процесі прийняття рішень:

- контроль за використанням  інформації і її результатів.

Проблематика прийняття рішень у даний час є актуальною для всіх галузей знання, що у тому або іншому ступені займаються дослідженням людської діяльності. Це викликано загальною тенденцією до ускладнення людської діяльності, з одного боку, і обмеженими можливостями розумової спроможності людини, з іншого. Такі обмеження визначаються типом задачі, засобом одержання інформації, складністю аналізу інформації при прийнятті рішення, мотивацією людини, що вирішує задачу²⁹.

Відзначаються такі характеристики складних задач:

- унікальність, неповторність ситуації вибору:

- складний для оцінки характер аналізованих альтернатив;