Транснациональная преступность

Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Февраля 2013 в 11:33, курсовая работа

Описание работы

Зростаючі масштаби транснаціональної злочинності являють реальну загрозу безпеки держави і суспільства, тому що вона підсилює свої позиції через монополізацію багатьох видів протиправної діяльності, використовуючи відсутність надійних механізмів захисту ринкових відносинах, що народжуються, активно впроваджується в нові економічні структури, прагне зберегти пануюче положення в розподільній сфері, заблокувати процес реформ.

Содержание

Вступ.
Розділ І. Історичні аспекти розвитку транснаціональної
злочинності, форми і види її на початковій стадії розвитку............с.6
Розділ ІІ. Поняття транснаціональної злочинності, її
форми та види на сучасному етапі розвитку суспільства.................с.17
Розділ ІІІ. Кримінально-правова характеристика
транснаціональної злочинності..............................................................с.28
3.1. Об'єкт злочинного посягання;
3.2. Особа потерпілого;
3.3. Предмет злочинного посягання;
3.4. Об’єктивна сторона.
Розділ IV. Криміналістична характеристика транснаціональної
злочинності..................................................................................................с.36
4.1. Особа злочинця;
4.2. Ознаки транснаціональної злочинності;
4.3. Життєстійкість злочинних угрупувань;
4.4. Удосконалення транснаціональної злочинності;
4.5. Опора і стратегічні союзи;
4.6. Місце, час, спосіб скоєння злочину.
Розділ V. Методи розкриття і розслідування злочинів
скоєних транснаціональними злочинними угрупуваннями..............с.60
5.1. Методи інформаційно-аналітичної роботи;
5.2. Екстрадиція;
5.3. Міжнародні тактичні операції;
5.4. Слідчі дії, які використовуються в процесі розслідування злочинів
даної категорії.
Розділ VI. Взаємодія правоохоронних органів різних країн при
розслідуванні злочинів скоєних транснаціональними
злочинними угрупуваннями.......................................................................с.70
6.1. Основи організації міжнародного співробітництва;
6.2. Міжнародно-правові та організаційні основи взаємодій
правоохоронних органів;
6.3. Криміналістичні аспекти взаємодії правоохоронних органів
України з правоохоронними органами інших країн.
Висновок.
Література.

Работа содержит 1 файл

Транснаціональна злочинність.doc

— 472.50 Кб (Скачать)

Радою членів урядів держав - учасників Співдружності Незалежних Держав 24 вересня 1993 року відповідно до програми спільних заходів для боротьби з організованою злочинністю й іншими небезпечними злочинами на території СНД прийняте рішення про створення Бюро по координації боротьби з організованою злочинністю й іншими небезпечними злочинами на території СНД. Одночасно було затверджене положення про це Бюро, як про постійно чинний орган по координації боротьби з зазначеною злочинністю. У Положенні визначений статус даного органа, структура, штати, вид керівництва й інші організаційні питання.

Основними задачами Бюро є:

- формування спеціалізованого  банку даних на базі комп'ютерного  центру Бюро і надання ініціативної  інформації у відповідні міністерства  внутрішніх справ;

- сприяння здійснення  міждержавного розшуку учасників  злочинних співтовариств, осіб, що учинили найбільше небезпечні злочини і ховаються від карного переслідування;

- забезпечення погоджених  дій при проведенні оперативно-пошукових  заходів і комплексних операцій, що торкаються інтересів декількох держав - учасників Співдружності, виробітку рекомендацій по боротьбі з транснаціональною злочинністтю.

Місцем перебування  бюро визначена Москва. Створення подібного органа цілком своєчасно і відповідає насущним потребам боротьби з організованою злочинністю й іншими небезпечними злочинами, а також рекомендаціям кримінологів-спеціалістів.

12 березня 1993 р. Рада  глав урядів СНД затвердила  Програму спільних заходів для боротьби з організованою злочинністю й іншими небезпечними видами злочинів на території СНД. У ній відзначено, що криміногенна обстановка в більшості держав - учасників Співдружності останнім часом різко ускладнилася. Ріст злочинності, особливо її організованих форм, викликає невдоволення населення, зростає, і подає реальну погрозу національній безпеці і процесу реформ, проведених у суверенних державах, а також використовується визначеними політичними силами для нагнітання страху і недовіри до законних органів влади і правопорядку.

Крім правових проблем  у процесі взаємодії правоохоронних органів країн СНД неминуче виникають  проблема організаційного забезпечення спільної діяльності по боротьбі з транснаціональними злочинними угрупуваннями

Але на першому етапі  цього процесу об'єднання можливостей  боротьби зі злочинністю більш активні  зусилля по створенню договірної бази зазначеного співробітництва з колегами правоохоронних органів із сусідніх держав були початі на відомчому рівні.

У двосторонніх Угодах його суб'єктів визначалося коло злочинів і питань, по яких здійснюється співробітництво. В першу чергу це боротьба зі звичайною і міжнародною, головним чином організованою, злочинністю, розшук злочинців,  безвісті пропалих осіб, встановлення особистості невпізнаних трупів і ін., його форми, порядок оформлення запитів і прохань по кримінальних справах, обмін відповідною оперативно-пошуковою, оперативно-довідковою і криміналістичною інформацією, сприяння в проведенні оперативно-пошукових заходів і процесуальних дій, забезпечення криміналістичною технікою й ін. Конкретно ж про можливі спільні форми боротьби з міждержавною організованою злочинністю в цих угодах поки ще нічого не говорилося.

Взаємодія з оперативними службами органів внутрішніх справ держав - членів СНД із квітня 1992 р. здійснювалося на основі «Угоди про взаємодію міністерств внутрішніх справ незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю» (укладено на нараді міністрів внутрішніх справ незалежних держав у м. Алма-Ата 23-24 квітня 1992 р.). Угодою передбачене співробітництво на основі чинного законодавства держав по таких основних напрямках:

- боротьба зі злочинами  проти життя, здоров'я, свободи, гідності особистості і власності;

- боротьба з бандитизмом,  тероризмом й міжнародною злочинністю;

- боротьба з незаконним оборотом наркотичних засобів і психотропних речовин;

- боротьба з незаконними  операціями зі зброєю, боєприпасами, вибуховими, отруйними речовинами і радіоактивними матеріалами;

- боротьба з виготовленням  і збутом підроблених документів, грошей і цінних паперів;

- боротьба зі злочинами  в сфері економіки;

- боротьба з контрабандою, а також злочинами, об'єктом  яких є культурні й історичні цінності;

- розшук злочинців, осіб, що сховалися від слідства і суду, виконання покарання,  безвісті пропавших, а також осіб, що ухиляються від сплати аліментів і виконання рішень судів по позовах;

- установлення невпізнаних трупів, особистості невідомих хворих і дітей;

- боротьба зі злочинами на автомобільному, залізничному, водному, повітряному і трубопровідному транспорті;

- передбачені і форми співробітництва, необхідні в боротьбі з організованою злочинністю;

- виконання запитів  і прохань по кримінальних справах, справам оперативного обліку і матеріалам про адміністративні правопорушення;

- обмін оперативно-пошуковою,  оперативно-довідковою і криміналістичною  інформацією про злочини що  готуються або вчинені  і причетних до них особах, а також обмін архівною інформацією;

- сприяння в проведенні  оперативно-пошукових заходів і  процесуальних дій; обмін досвідом  роботи, законодавчими і нормативними  актами, навчальною літературою  з питань діяльності органів  внутрішніх справ, а також надання на взаємній основі сприяння в підготуванні, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів.

Значно пізніше державами  СНД була усвідомлена необхідність не просто боротьби з транснаціональною  злочинністю, а з організованими формами її прояву. Очевидна і послідовність рішення цієї задачі:

- усвідомлення національних  інтересів і пріоритетів у  боротьбі з транснаціональною  злочинністю в країнах СНД;

- укладання  двосторонніх і багатосторонніх угод між країнами СНД;

- приведення законодавства  у відповідність з укладеними угодами;

- організаційне забезпечення виконання угод.                                     16 січня 1997 року Рада міністрів закордонних справ держав - членів Співдружності Незалежних Держав прийняла рішення схвалити проект Рішення Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав про Раду керівників органів безпеки і спеціальних служб держав - учасників Співдружності Незалежних Держав і внесли його на розгляд чергового засідання Ради глав держав.

У практику взаємодії правоохоронних органів країн СНД довгий час недостатньо уваги приділялося методичному забезпеченню розкриття і розслідування злочинів, що чиняться міжнаціональними організованими злочинними співтовариствами, а також підготуванню кадрів для відповідних підрозділів. Робітники практичних і науково-дослідних організацій країн Співдружності мають значний обсяг зведень, що подають інтерес для закордонних колег. Це, насамперед дані про гадані переміщення за кордон членів організованих груп, що перебувають у зв’язках  і контрактах за рубежем. При затримці громадян за кордоном корисною буде інформація про властивості їхньої особистості і злочинного досвіду, зокрема, про засоби, що використовувалися ними, протидії розслідуванню.

Таким чином, у наявності  тенденція до того, щоб основні практичні питання міжнародного співробітництва в боротьбі з організованою злочинністю вирішувати в рамках двосторонніх угод.

В даний час утворений науково-методичний центр при Координаційній Раді Генеральних прокурорів держав СНД діяльність якого визначається спеціальним Положенням. Центр утвориться в складі повноважних представників Генеральних прокуратур -по одному представнику від кожного учасника угоди. Центр здійснює розробку і розгляд проектів щорічних планів спільних науково-дослідних робіт і вносить їх на затвердження Координаційної Ради Генеральних прокурорів, а також дає рекомендації з питань взаємодії при проведенні досліджень.

Пріоритетними напрямками досліджень є:

- порівняльний аналіз стану і динаміки злочинності в державах СНД, і особливо її організованих і транснаціональних форм;

- дослідження проблем  прокурорського нагляду, пов'язаних із реалізацією норм карного права і карного процесу, дотримання прав людини в судочинстві;

- створення інформаційної  бази даних по законодавству, стану боротьби зі злочинністю і судовій практиці;

- комп'ютеризація органів  прокуратури.

Центр також організує:

- обмін науковою, методичною  літературою й інформаційними  матеріалами;

- взаємні консультації  з проблем співробітництва;

- підготування і проведення відповідно до  планів співробітництва конференцій, семінарів, нарад, інших науково-практичних заходів.

Керівник Науково-методичного центру призначається Координаційною Радою Генеральних прокурорів держав СНД. Координаційна Рада визначає місце перебування Центру і вирішує питання його матеріально-технічного забезпечення. Центр здійснює свою роботу по питаннях що підтверджується їм планом. Засідання Центру проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу в півріччя.

При Центрі на базі НДІ  проблем зміцнення законності і  правопорядку створюється постійно діюча група науково-інформаційного забезпечення. У цю групу можуть делегуватися представники Генеральних прокуратур держав СНД.

Основними задачами групи науково-інформаційного забезпечення є:

- одержання з Прокуратур (Генеральних прокуратур) держав СНД зведень: із питань дотримання прав людини і виконання міжнародних-правових угод, договорів, конвенцій у цій області; про досвід роботи органів прокуратури й інших національних правоохоронних органів; про тенденції в структурі і динаміці злочинності, її чинниках, що обумовлюють; про стан слідства і дізнання, розкриваємості злочинів;

- аналіз і узагальнення  інформації, що надійшла, у тому  числі зведених аналітичних оглядів,  у Центр або в Координаційну  Раду Генеральних прокурорів  держав СНД;

- підготування пропозицій до проектів планів спільних наукових досліджень і інформування Центру про результати проведених досліджень;

- надання Центру інформації про новинки навчальної, наукової і методичної літератури.

Для забезпечення роботи науково-інформаційної групи Генеральні прокурори держав СНД спрямовують у Центр відповідну аналітичну інформацію. Фінансування витрат, пов'язаних із функціонуванням Центру і групи науково-інформаційного забезпечення, провадиться за рахунок бюджету Координаційної Ради Генеральних прокурорів держав СНД і здійснюється через НДІ .

Невирішеність питань координації зусиль держав - учасників СНД у боротьбі з транснаціональною злочинністю викликають підвищений інтерес до цієї проблеми з боку науковців. Проте їх пропозиції часом достатньо далекі від реальних умов боротьби з організованою злочинністю.

В даний час проводяться наукові дослідження. ціллю яких є формування цілісної системи взаємодії правоохоронних органів різноманітних країн у боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю.

Необхідно одночасно розглядати і можливість організаційного об'єднання співробітників правоохоронних органів двох або більш країн для рішення різноманітних спільних задач. Для цього необхідно рішення цілого ряду правових і організаційних проблем:

- призначення спеціального  прокурора рішенням вищих керівників двох або декількох країн СНД, в обов'язок якого входило б забезпечення дотримання законодавства декількох держав у залежності від місця вчинення злочину і місця розслідування; його функції повинні зберігатися доти, поки інше не вирішить хоча б одна зі сторін;

- процесуальні рішення спеціального прокурора повинні признаватися всіма правоохоронними органами кожній із країн учасників угоди;

- колізії між спеціальним  прокурором і Генеральним прокурором однієї зі сторін повинні вирішуватися вищою судовою інстанцією по місцю виниклої суперечки; указівки спеціального прокурора повинні бути обов'язковими для робітників правоохоронних органів любої із сторін, що беруть участь у роботі спільного підрозділу; докази, зібрані відповідно до законодавства однієї зі сторін, повинні визнаватися в якості таких органами розслідування і судами інших сторін;

- процесуальні рішення, прийняті на території однієї зі сторін у рамках роботи спільної групи, повинні зберігати спадкоємність (у тому числі по термінах) на території іншої сторони;

- рішення про напрямок і виділення кримінальних справ приймає спеціальний прокурор;

- організаційними формами спільної діяльності по боротьбі з транснаціональними злочинними угрупованнями можуть бути:

а) постійно чинні оперативні наради керівників правоохоронних органів суміжних регіонів країн СНД;

б) постійні спільні підрозділи по боротьбі з транснаціональною злочинністю, утворені спільними наказами відповідних керівників правоохоронних органів;

в) разові слідчо-оперативні групи, утворювані для розслідування на території декількох держав однієї або декількох взаємозалежних кримінальних справ;

г) постійно чинних (у тому числі міжвідомчих) слідчо-оперативних груп для здійснення оперативного виявлення учасників транснаціональних злочинних структур і всього кола планованих ними і вже вчинених злочинів.

Информация о работе Транснациональная преступность