Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Февраля 2013 в 11:33, курсовая работа
Зростаючі масштаби транснаціональної злочинності являють реальну загрозу безпеки держави і суспільства, тому що вона підсилює свої позиції через монополізацію багатьох видів протиправної діяльності, використовуючи відсутність надійних механізмів захисту ринкових відносинах, що народжуються, активно впроваджується в нові економічні структури, прагне зберегти пануюче положення в розподільній сфері, заблокувати процес реформ.
Вступ.
Розділ І. Історичні аспекти розвитку транснаціональної
злочинності, форми і види її на початковій стадії розвитку............с.6
Розділ ІІ. Поняття транснаціональної злочинності, її
форми та види на сучасному етапі розвитку суспільства.................с.17
Розділ ІІІ. Кримінально-правова характеристика
транснаціональної злочинності..............................................................с.28
3.1. Об'єкт злочинного посягання;
3.2. Особа потерпілого;
3.3. Предмет злочинного посягання;
3.4. Об’єктивна сторона.
Розділ IV. Криміналістична характеристика транснаціональної
злочинності..................................................................................................с.36
4.1. Особа злочинця;
4.2. Ознаки транснаціональної злочинності;
4.3. Життєстійкість злочинних угрупувань;
4.4. Удосконалення транснаціональної злочинності;
4.5. Опора і стратегічні союзи;
4.6. Місце, час, спосіб скоєння злочину.
Розділ V. Методи розкриття і розслідування злочинів
скоєних транснаціональними злочинними угрупуваннями..............с.60
5.1. Методи інформаційно-аналітичної роботи;
5.2. Екстрадиція;
5.3. Міжнародні тактичні операції;
5.4. Слідчі дії, які використовуються в процесі розслідування злочинів
даної категорії.
Розділ VI. Взаємодія правоохоронних органів різних країн при
розслідуванні злочинів скоєних транснаціональними
злочинними угрупуваннями.......................................................................с.70
6.1. Основи організації міжнародного співробітництва;
6.2. Міжнародно-правові та організаційні основи взаємодій
правоохоронних органів;
6.3. Криміналістичні аспекти взаємодії правоохоронних органів
України з правоохоронними органами інших країн.
Висновок.
Література.
Радою членів урядів держав
- учасників Співдружності
Основними задачами Бюро є:
- формування спеціалізованого
банку даних на базі комп'
- сприяння здійснення
міждержавного розшуку
- забезпечення погоджених
дій при проведенні оперативно-
Місцем перебування бюро визначена Москва. Створення подібного органа цілком своєчасно і відповідає насущним потребам боротьби з організованою злочинністю й іншими небезпечними злочинами, а також рекомендаціям кримінологів-спеціалістів.
12 березня 1993 р. Рада глав урядів СНД затвердила Програму спільних заходів для боротьби з організованою злочинністю й іншими небезпечними видами злочинів на території СНД. У ній відзначено, що криміногенна обстановка в більшості держав - учасників Співдружності останнім часом різко ускладнилася. Ріст злочинності, особливо її організованих форм, викликає невдоволення населення, зростає, і подає реальну погрозу національній безпеці і процесу реформ, проведених у суверенних державах, а також використовується визначеними політичними силами для нагнітання страху і недовіри до законних органів влади і правопорядку.
Крім правових проблем
у процесі взаємодії
Але на першому етапі
цього процесу об'єднання
У двосторонніх Угодах його суб'єктів визначалося коло злочинів і питань, по яких здійснюється співробітництво. В першу чергу це боротьба зі звичайною і міжнародною, головним чином організованою, злочинністю, розшук злочинців, безвісті пропалих осіб, встановлення особистості невпізнаних трупів і ін., його форми, порядок оформлення запитів і прохань по кримінальних справах, обмін відповідною оперативно-пошуковою, оперативно-довідковою і криміналістичною інформацією, сприяння в проведенні оперативно-пошукових заходів і процесуальних дій, забезпечення криміналістичною технікою й ін. Конкретно ж про можливі спільні форми боротьби з міждержавною організованою злочинністю в цих угодах поки ще нічого не говорилося.
Взаємодія з оперативними службами органів внутрішніх справ держав - членів СНД із квітня 1992 р. здійснювалося на основі «Угоди про взаємодію міністерств внутрішніх справ незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю» (укладено на нараді міністрів внутрішніх справ незалежних держав у м. Алма-Ата 23-24 квітня 1992 р.). Угодою передбачене співробітництво на основі чинного законодавства держав по таких основних напрямках:
- боротьба зі злочинами проти життя, здоров'я, свободи, гідності особистості і власності;
- боротьба з бандитизмом, тероризмом й міжнародною злочинністю;
- боротьба з незаконним оборотом наркотичних засобів і психотропних речовин;
- боротьба з незаконними операціями зі зброєю, боєприпасами, вибуховими, отруйними речовинами і радіоактивними матеріалами;
- боротьба з виготовленням
і збутом підроблених
- боротьба зі злочинами в сфері економіки;
- боротьба з контрабандою, а також злочинами, об'єктом яких є культурні й історичні цінності;
- розшук злочинців, осіб, що сховалися від слідства і суду, виконання покарання, безвісті пропавших, а також осіб, що ухиляються від сплати аліментів і виконання рішень судів по позовах;
- установлення невпізнаних трупів, особистості невідомих хворих і дітей;
- боротьба зі злочинами на автомобільному, залізничному, водному, повітряному і трубопровідному транспорті;
- передбачені і форми співробітництва, необхідні в боротьбі з організованою злочинністю;
- виконання запитів і прохань по кримінальних справах, справам оперативного обліку і матеріалам про адміністративні правопорушення;
- обмін оперативно-пошуковою,
оперативно-довідковою і
- сприяння в проведенні
оперативно-пошукових заходів
Значно пізніше державами СНД була усвідомлена необхідність не просто боротьби з транснаціональною злочинністю, а з організованими формами її прояву. Очевидна і послідовність рішення цієї задачі:
- усвідомлення національних інтересів і пріоритетів у боротьбі з транснаціональною злочинністю в країнах СНД;
- укладання двосторонніх і багатосторонніх угод між країнами СНД;
- приведення законодавства у відповідність з укладеними угодами;
- організаційне забезпечення вик
У практику взаємодії правоохоронних органів країн СНД довгий час недостатньо уваги приділялося методичному забезпеченню розкриття і розслідування злочинів, що чиняться міжнаціональними організованими злочинними співтовариствами, а також підготуванню кадрів для відповідних підрозділів. Робітники практичних і науково-дослідних організацій країн Співдружності мають значний обсяг зведень, що подають інтерес для закордонних колег. Це, насамперед дані про гадані переміщення за кордон членів організованих груп, що перебувають у зв’язках і контрактах за рубежем. При затримці громадян за кордоном корисною буде інформація про властивості їхньої особистості і злочинного досвіду, зокрема, про засоби, що використовувалися ними, протидії розслідуванню.
Таким чином, у наявності тенденція до того, щоб основні практичні питання міжнародного співробітництва в боротьбі з організованою злочинністю вирішувати в рамках двосторонніх угод.
В даний час утворений науково-методичний центр при Координаційній Раді Генеральних прокурорів держав СНД діяльність якого визначається спеціальним Положенням. Центр утвориться в складі повноважних представників Генеральних прокуратур -по одному представнику від кожного учасника угоди. Центр здійснює розробку і розгляд проектів щорічних планів спільних науково-дослідних робіт і вносить їх на затвердження Координаційної Ради Генеральних прокурорів, а також дає рекомендації з питань взаємодії при проведенні досліджень.
Пріоритетними напрямками досліджень є:
- порівняльний аналіз стану і динаміки злочинності в державах СНД, і особливо її організованих і транснаціональних форм;
- дослідження проблем
прокурорського нагляду, пов'
- створення інформаційної
бази даних по законодавству, с
- комп'ютеризація органів прокуратури.
Центр також організує:
- обмін науковою, методичною літературою й інформаційними матеріалами;
- взаємні консультації з проблем співробітництва;
- підготування і проведення відповідно до планів співробітництва конференцій, семінарів, нарад, інших науково-практичних заходів.
Керівник Науково-методичного центру призначається Координаційною Радою Генеральних прокурорів держав СНД. Координаційна Рада визначає місце перебування Центру і вирішує питання його матеріально-технічного забезпечення. Центр здійснює свою роботу по питаннях що підтверджується їм планом. Засідання Центру проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу в півріччя.
При Центрі на базі НДІ проблем зміцнення законності і правопорядку створюється постійно діюча група науково-інформаційного забезпечення. У цю групу можуть делегуватися представники Генеральних прокуратур держав СНД.
Основними задачами групи науково-інформаційного забезпечення є:
- одержання з Прокуратур (Генеральних прокуратур) держав СНД зведень: із питань дотримання прав людини і виконання міжнародних-правових угод, договорів, конвенцій у цій області; про досвід роботи органів прокуратури й інших національних правоохоронних органів; про тенденції в структурі і динаміці злочинності, її чинниках, що обумовлюють; про стан слідства і дізнання, розкриваємості злочинів;
- аналіз і узагальнення
інформації, що надійшла, у тому
числі зведених аналітичних
- підготування пропозицій до проектів планів спільних наукових досліджень і інформування Центру про результати проведених досліджень;
- надання Центру інформації про новинки навчальної, наукової і методичної літератури.
Для забезпечення роботи науково-інформаційної групи Генеральні прокурори держав СНД спрямовують у Центр відповідну аналітичну інформацію. Фінансування витрат, пов'язаних із функціонуванням Центру і групи науково-інформаційного забезпечення, провадиться за рахунок бюджету Координаційної Ради Генеральних прокурорів держав СНД і здійснюється через НДІ .
Невирішеність питань координації зусиль держав - учасників СНД у боротьбі з транснаціональною злочинністю викликають підвищений інтерес до цієї проблеми з боку науковців. Проте їх пропозиції часом достатньо далекі від реальних умов боротьби з організованою злочинністю.
В даний час проводяться наукові дослідження. ціллю яких є формування цілісної системи взаємодії правоохоронних органів різноманітних країн у боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю.
Необхідно одночасно розглядати і можливість організаційного об'єднання співробітників правоохоронних органів двох або більш країн для рішення різноманітних спільних задач. Для цього необхідно рішення цілого ряду правових і організаційних проблем:
- призначення спеціального прокурора рішенням вищих керівників двох або декількох країн СНД, в обов'язок якого входило б забезпечення дотримання законодавства декількох держав у залежності від місця вчинення злочину і місця розслідування; його функції повинні зберігатися доти, поки інше не вирішить хоча б одна зі сторін;
- процесуальні рішення спеціального прокурора повинні признаватися всіма правоохоронними органами кожній із країн учасників угоди;
- колізії між спеціальним прокурором і Генеральним прокурором однієї зі сторін повинні вирішуватися вищою судовою інстанцією по місцю виниклої суперечки; указівки спеціального прокурора повинні бути обов'язковими для робітників правоохоронних органів любої із сторін, що беруть участь у роботі спільного підрозділу; докази, зібрані відповідно до законодавства однієї зі сторін, повинні визнаватися в якості таких органами розслідування і судами інших сторін;
- процесуальні рішення, прийняті на території однієї зі сторін у рамках роботи спільної групи, повинні зберігати спадкоємність (у тому числі по термінах) на території іншої сторони;
- рішення про напрямок і виділення кримінальних справ приймає спеціальний прокурор;
- організаційними формами спільн
а) постійно чинні оперативні наради керівників правоохоронних органів суміжних регіонів країн СНД;
б) постійні спільні підрозділи по боротьбі з транснаціональною злочинністю, утворені спільними наказами відповідних керівників правоохоронних органів;
в) разові слідчо-оперативні групи, утворювані для розслідування на території декількох держав однієї або декількох взаємозалежних кримінальних справ;
г) постійно чинних (у тому числі міжвідомчих) слідчо-оперативних груп для здійснення оперативного виявлення учасників транснаціональних злочинних структур і всього кола планованих ними і вже вчинених злочинів.