Зміст та класифікація фінансових правовідносин

Практичною реалізацією прав та обов'язків суб'єктів у фінансовій сфері (результатом такої діяльності) є утворення і функціонування фондів. Фінансові ресурси зазвичай фондуються, тобто розподіляються по визначених відносно відособлених групах, що мають цільове призначення, свій порядок використання, джерела надходження коштів та орган, що ними управляє і розпоряджається.

У фінансових правовідносинах права й обов'язки, що належать конкретному суб'єктові, їх характер, природа й особливості будуть обумовлюватися й визначатися насамперед спрямованістю дій таких суб'єктів, тобто здійсненням дій у тому чи іншому напрямку фінансової діяльності держави. Ось чому, очевидно, необхідно стверджувати, що специфіка змісту фінансових правовідносин залежить від того, у якому з напрямків фінансової діяльності виникають, змінюються і припиняються ці правові зв'язки. Особливо важливим є та обставина, який фонд фінансових ресурсів – централізований чи децентралізований – є об'єктом цих правових зв'язків. З урахуванням наведених міркувань, вважаємо, що класифікацію фінансових правовідносин можна здійснити залежно від їх змісту. Звідси можна виділити наступні види фінансових правовідносин: 1) у галузі формування доходів фондів; 2) при розподілі коштів фондів; 3) при їх перерозподілі; 4) у сфері використання коштів фондів.

Зміст фінансових правовідносин у галузі доходів фондів має спрямованість на зосередження (акумуляцію) фінансових ресурсів у відповідних фондах. Держава ретельно регламентує і вказує способи й методи акумулювання фінансових ресурсів у централізованих фондах, наприклад, бюджетах, тоді як щодо децентралізованих фондів держава надає право суб'єктам, у чиєму віданні знаходяться такі фонди, самостійно забезпечувати надходження в них коштів, але в рамках, не заборонених законом.

Держава в імперативному порядку детально встановлює, у якій формі, у якій сумі та у які строки повинні бути внесені кошти в централізовані фонди. Застосування компромісу при реалізації фінансових (податкових) правовідносин суперечить самій їх природі й сутності, оскільки, будучи викликаними до життя об'єктивними потребами (а саме – необхідністю надходження фінансових ресурсів у фонди для здійснення державою її завдань і функцій) і усвідомленими законодавцем, податкові правовідносини виступають засобом досягнення цілей, закріплених у нормах права. Такі відносини не можуть бути змінені угодою сторін. Правом на прийняття цього рішення, на нашу думку, має володіти тільки суд (господарський суд).

Фінансово-правові норми, що регулюють фінансові відносини у сфері доходів централізованих фондів, являють собою певну систему, що включає комплекс різних правових актів, покликаних забезпечувати регулярність, систематичність та обов'язковість надходження коштів у відповідні фонди. Однак це не повинно стати гальмом у розвитку виробництва (економіки), а навпаки, має служити стимулом для цього.

У фінансових правовідносинах щодо розподілу коштів їх зміст характеризується спрямованістю на розподіл фінансових ресурсів, зосереджених у фондах, здійснюваний по статтях видатків відповідно до бюджетної класифікації і нормативно закріплений у додатках до Законів про Державний бюджет на поточний рік. Права й обов'язки суб'єктів таких відносин пов'язані з визначенням умов і цілей, на підставі яких здійснюватиметься їх подальше використання.

Фінансові правовідносини у сфері перерозподілу спрямовані на перерозподіл фінансових ресурсів, оскільки виникає необхідність, наприклад, фінансування видатків, не передбачених статтями бюджету або ж передбачених, але не в достатньому обсязі. Ця потреба зумовлена також особливостями фінансування різних галузей господарства. У такому разі використовуються прийоми і способи бюджетного регулювання і здійснення різного роду трансфертів.

Коло осіб, які беруть участь у розподілі й перерозподілі коштів у централізованих фондах, є більш вузьким, оскільки такими суб’єктами можуть бути тільки спеціально уповноважені органи.

Основними напрямками правового регулювання фінансових відносин при розподілі й перерозподілі коштів фондів, на наш погляд, необхідно виділити: по-перше, точність термінологічного визначення використовуваних понять і категорій, у зв’язку з тим, що без чіткого розуміння сутності таких понять як “трансферти”, “міжбюджетні трансферти”, “міжбюджетні відносини” тощо, неможливо здійснювати й реалізовувати закріплені у праві положення. По-друге, у разі виникнення нових, раніше не вивчених механізмів слід здійснити їх правове закріплення, виключаючи неоднозначні тлумачення, для чого треба використовувати категорії й поняття, що матимуть однакове трактування стосовно різних галузей права, а також провести їх комплексне дослідження. По-третє, вирішати конфліктні ситуації й проблеми шляхом чіткого встановлення прав та обов'язків учасників фінансових відносин. Це, у свою чергу, дозволить взагалі запобігти їх появі. По-четверте, здійснювати постійний дійовий фінансовий контроль і закріпити чітку відповідальність за порушення чинного фінансового законодавства.

Зміст фінансових правовідносин у сфері використання коштів фондів характеризується відповідною спрямованістю прав та обов'язків на конкретну реалізацію й виконання тих завдань і функцій, що стоять перед державою і суспільством на певному етапі розвитку.

Практична цінність вивчення загальних теоретичних питань фінансового права вбачається насамперед у їх тісному взаємозв'язку зі здійсненням завдань і функцій державою, задоволенням державних і суспільних потреб та інтересів, що припускає розробку й застосування найбільш ефективних і доцільних форм і методів фінансової діяльності в напрямках мобілізації, розподілу, перерозподілу і використання фондів фінансових ресурсів і належного врегулювання цих процесів у праві. Це сприятиме подоланню фінансової кризи в Україні, вдосконаленню всієї нормативно-правової бази, яка регулює фінансові відносини в таких напрямках і яка неодмінно повинна ґрунтуватися на загальновизнаних теоретичних положеннях, але з урахуванням специфіки розвитку соціально-економічного потенціалу держави і суспільства.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ:

1.      Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву: Учен. тр. ВИЮН. – Вып. 3. – М.: Юрид. лит., 1940. – 190 с.

2.      Алексеев С.С. Общая теория права: Учебник: В 2-х т. – Т 2. – М.: Юрид. лит., 1982. – 359 с.

3.      Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2-х т. – Т. 1. – Свердловск, 1972. – 297 с.

4.      Алексеенко М.М. Конспект финансового права. Теория. – Харьков: Литогр. А.И. Степанова, 1894. – 297 с.

5.      Алісов Є.О. Грошовий обіг і екстраординарні фінансові правовідносини // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту: Зб. наук. пр. – Вип. 103: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 84-86.

6.      Алисов Е.А. Незаконные денежные опереции в теневой экономике Украины // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред.
В.Я. Таций. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 87-91.

7.      Алисов Е.А. Правовое регулирование валютных отношений в Украине. – Харьков: Консум, 1998. – 142с.

8.      Алисов Е.А. Финансовое право Украины: Учеб. пособие. – Харьков: Эспада, 2000. – 288 с.

9.      Баскакова М.А. Толковый юридический словарь: Бизнес и право (русско-английский, англо-русский). – М.: Финансы и статистика, 1998. – 688 с.

10. Бельский К.С. Финансовое право: наука, история, библиография. – М.: Юристъ, 1995. – 208 с.

11.   Берендтсъ Э.Н. Русское финансовое право: Лекции. – СПб.: Тип. СПб. одиноч. тюрьмы, 1914. – 453 с.

12.   Берлин С.И. Теория финансов: Учеб. пособие. – М.: Приор,
2000. – 256 с.

13.   Бесчеревных В.В. Компетенция Союза ССР в области бюджета. – М.: Юрид. лит., 1976. – 176 с.

14.   Бех Г.В. Правове регулювання непрямих податків в Україні: Дис. ...канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 189 с.

15.   Бирман А.М. Очерки теории советских финансов. Сущность и функции финансов. – М.: Финансы, 1968. – 208 с.

16.   Босий О.Д. Фінансово-правові норми та соціальні інтереси // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту: Зб. наук. пр. – Вип. 147: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 74-77.

17.   Братусь С.Н. К вопросу об объекте правоотношения по советскому гражданскому праву // Сов. государство и право. – 1950. – № 9.

18.   Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Юрид. лит., 1950. – 376 с.

19.   Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 37-38. – Ст. 189.

20.   Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За ред.
О.В. Турчинова і Ц.Г.Огня. – К.: Парламент. вид-во, 2002. – 320 с.

21.   Бюджетный кодекс Российской Федерации // Собр. зак-ва Рос. Федерации. – 1998. – № 31. – Ст. 3823.

22. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. – М.: Норма, 2000. –192 с.

23.   Витте С.Ю. Конспект лекций о государственном хозяйстве. – 3-е изд. – СПб.: Тип. акционер. об-ва Брокгауз-Ефрон, 1914. – 154 +8 с.

24.   Вознесенский Э.А. Дискуссионные вопросы теории социалистических финансов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. – 158 с.

25.   Воронова Л.К. Бюджетно-правове регулювання в СРСР. – К.: Вища шк., 1975. – 183 с.

26.   Воронова Л.К. Правовые основы расходов государственного бюджета в СССР. – К.: Вища шк., 1981. – 223 с.

27.   Гега Т.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посібник. – К.: Знання, КОО, 2001. – 215 с.

28.   Годме П.М. Финансовое право / Пер. и вступ. ст. Р.О. Халфиной. – М.: Прогресс, 1978. – 429 с.

29.   Горбунова О.Н. Вопросы системы финансового права. // Вопр. адм. и фин. права в совр. период. – М.: ВЮЗИ, 1990. – С. 88-95.

30.   Горшенёв В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256 с.

31.   Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право: Учеб. пособие. – М.: Юриспруденция, 2000. – 304 с.

32.   Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. – 82 с.

33.   Гриммъ Д.Д. Лекции по догме римского права: Пособие для слушателей. – 3-е изд. – Спб.: Тип. Ю.Н. Эрлихъ,1910. – 421 с.

34.   Гурвич М.А. Советское финансовое право: Учебник. – М.: Юрид. лит, 1954. – 356 с.

35.   Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка (Т 1-4). – Т 4. – М.: Рус. яз., 1980. – 683 с.

36.   Дегесты Юстиниана: Избр. фрагменты в пер. и с прим. И.С. Беретерского / Отв. ред. Е.А. Скрипилев. – М.: Наука, 1984. – 456 с.

37.   Дмитрик О.О. Елементи змісту податкового правовідношення. // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту: Зб. наук. пр. – Вип. 121: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 100-102.

38.   Додаток № 3 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” від 07.12. 2000р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 2-3. – Ст. 10.

39.   Докладная записка Главного управления апелляций № 25 от 10.10.2002р. о состоянии работы по рассмотрению жалоб налогоплательщиков // Бухгалтерия. – 2002. – № 45 / 1-2. – С. 40.

40.   Емельянов А.С. Понятие фонда денежных средств в российском праве // Фин. право. – 2002. – № 1. – С. 49-56.

41.   Ермакова Т.С. О системе советского финансового права // Правоведение. – 1975. – № 2. – С. 72-79.

42.   Ермакова Т.С. Финансовые правоотношения (теоретические проблемы): Учеб. пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – 33 с.

43.   Європейська хартія місцевого самоврядування // Бюл. зак-ва і юрид. практики. – 2002. – № 10. – С. 10.

44.   Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 2-ге вид. – Львів: Центр Європи, 1997. – 576 с.

45.   Зобов’язальне право: Навч. посібник / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком, 2000. – 912 с.

46.   Иванкина Т.В. Проблемы правового регулирования распределения общественных фондов потребления. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 101 с.

47.   Иловайский С.И. Учебник финансового права / Под ред. Н.Т. Яснопольского. – Вып. 1. – Одесса: Тип. Л.С.Шутака, 1912. – 604 с.

48.   Иоффе О.С. Обязательственное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.

49.   Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1949. – 141 с.

50.   Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Юрид. лит., 1961. – 380 с.

51.   Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1984. – 144 с.

52.   Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті: Пост. правління Нац. банку України від 29.03.2001 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 18. – Ст. 794.

53.   Інструкція про складання і виконання розпису Державного бюджету України: Наказ Мін-ва фінансів України від 09.01.2001р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 5. – Ст. 194.

54.   Карасева М.В. Финансовое право: Общ. часть: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 256 с.

55.   Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – М.: Норма, 2001. –288 с.

56.   Карасева М.В., Крохина Ю.А. Финансовое право: Учеб. пособие. – М.: Норма, 2001. – 288 с.

57.   Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 186 с.

58.   Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник. – М.: Высш. шк., 1982. – 262 с.

59.   Кобильнік Д.А. Правове регулювання пільг при оподаткуванні. Дис. ...канд. юрид. наук. – Харків, 2002. – 176 с.

60.   Козлов Ю.Н. Предмет советского административного права. – М.: Юрид. лит., 1967. – 116 с.

61.   Комментарий к Бюджетному кодексу Российской Федерации / Под ред. М.В. Романовского и О.В. Рублевской. – М.: Юрайт-М, 2001. – 297 с.

62.   Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М.: Наука, 1975. – 720 с.

63. Конституция (Основной Закон) УССР. – К.: Политиздат Украины, 1989.

64.   Конституція України // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

65.   Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – 8-е изд. – Спб.: Изд. юрид. кн. маг. Н.К. Мартынова, 1909. – 354 с.

66.   Криницкий І.Є. Правове регулювання оподаткування майна: Автореф. Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07 – Харків, 2001. – 20 с.

67.   Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Легас,
2001. – 583 с.

68.   Кушнарьова Т.Е. Податкові органи в системі суб’єктів податкових правовідносин: Дис. ...канд. юрид. наук. – Харків, 2000. – 191 с.