Шпаргалки з "Бізнес-планування"

68. Грошові потоки: дисконтування та накопичення. Доход - як показник фінансових результатів. Склад доходу підприємства: доход від реалізації продукції (робіт, послуг), доход від реалізації матеріальних цінностей і майна, доход від позареалізаційних операцій. Грошовий потік підприємства являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів, генерованих його господарською діяльністю. У проектному аналізі при оцінці ефективності інвестиційного проекту порівняння поточних та майбутніх витрат та вигод здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх реальної грошової вартості до початкового періоду (періоду прийняття рішення базового періоду). 
Дисконтування - це процес розрахунку майбутньої вартості коштів, що інвестуються сьогодні.Основою дисконтування є поняття "часової переваги" або зміни цінності грошей у часі. Доход за інших однакових умов, залежить від: 1) кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;2) рівня реалізаційних цін. Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року. Доход від реалізації матеріальних цінностей і майна це різниця між ціною їх продажу і матеріальними витратами на придбання і реалізацію, відповідно доході від реалізації основних фондів - різниця між виручкою від продажу, залишковою вартістю і матеріальними витратами на демонтаж і реалізацію. До складу доходів(витрат) від позареалізаційних операцій включаються : Доходи одержані від пайової участі в діяльності інших підприємств; Від здачі майна в оренду ; Доходи по акціях , облігаціях та інших цінних паперів; А також інші доходи (витрати) від операцій ,безпосередньо не зв’язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) і їх реалізацією ,включаючи суми ,отримані і сплачені у виді санкцій і відшкодування збитків.

69. Доход та прибуток як джерела розвитку підприємства. Загальна величина прибутку підприємства. Прибуток від реалізації продукції. 
 
Дохід є спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства. Підприємство приводить у рух усі виробничі фактори - капітал, працю, природні ресурси - для створення продукту, його наступної реалізації та утворення доходу. Загальний дохід підприємства - це сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції. Поняття "дохід" ширше поняття "прибуток". Прибуток підприємства є складовою частиною доходу підприємства. Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства. Загальна величина прибутку – це весь прибуток від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Інакше – це балансовий прибуток. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) - це сума виручки від реалізації продукції, зменшена на суму сплаченого податку на додану вартість, акцизного збору, митного збору та інших обов'язкових зборів і платежів, визначених чинним законодавством, а також на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

70. Схема використання прибутку на підприємствах України. Валовий прибуток. Чистий прибуток. Нерозподілений прибуток.

Схема використання:  Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і відсотки за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша — прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям, особам тощо). До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду. Валовий прибуток - це прибуток, отриманий в результаті процесу виробництва, до виключення процентів або інших доходів від власності, які належать до виплати по фінансових та інших матеріальних невироблених активах, необхідних для здійснення виробництва. Чистий прибуток визначається шляхом виключення з валового прибутку споживання основного капіталу. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) є складовою частиною власного капіталу, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

71. Рентабельність як відносний показник ефективності роботи підприємства. Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів. Рентабельність виробничих фондів. Рентабельність сукупних активів. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу. Рентабельність продукції. Рентабельність певного виробу.

Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції. 
Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал. Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути обчислений як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Рентабельність виробничих фондів підприємства. Цей показник визначається як відношення балансового прибутку до середньої вартості основних фондів і оборотних коштів. Він використовується для оцінки ефективності використання виробничих фондів підприємства і показує розмір прибутку в розрахунку на 100 одиниць основних фондів і оборотних коштів. Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства. Рентабельність власного капіталу. Цей показник характеризує розмір прибутку, який власник підприємства одержує на одиницю коштів, що вкладені в підприємство. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Рентабельність окремих видів продукції Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.

72. Баланс підприємства та його основні частини. Фіксовані активи. Поточні активи. Пасиви балансу. Довгострокові та короткострокові боргові зобов’язання.

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує. Баланс має дві частини: актив, який показує напрямки розміщення коштів (капіталу), і пасив, що х-є їх джерела. Активи включають фізичне, грошове і нематеріальне майно, яке у балансі поділяється на дві групи: фіксовані й поточні активи. Фіксовані активи — це майно, створене за рахунок довгострокових інвестицій, яке має тривалий термін обігу (більше року), передусім основні фонди, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення та ін. Фіксовані активи ще називають основним капіталом. Основні фонди і нематеріальні активи у балансі оцінюються по їх повній вартості, але у підсумок включаються по залишковій вартості, тобто за врахуванням амортизаційних відрахувань (зносу). Поточні активи включають мобільні елемент майна з коротким терміном обігу (до одного року). До них належать оборотні кошти і цінні папери, що швидко реалізуються. Пасиви балансу містять інформацію про власний капітал підприємства, вартість сформованих резервів на забезпечення наступних витрат і платежів, про довго- та короткострокові зобов’язання, доходи майбутніх періодів тощо. Довгострокові боргові зобов’язання — ті, які не будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу. До них належать: довгострокові кредити банків, отримані позикові кошти, заборгованість за виданими довгостроковими векселями та випущеними облігаціями тощо. Короткострокові зобов 'язання - ті, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу. До них належать: короткострокові кредити банків, позики, векселі, кредиторська заборгованість з постачальниками та за іншими розрахунками тощо.

73. Основні показники, що характеризують фінансовий стан підприємства: ступінь заборгованості, коефіцієнтом забезпечення боргів, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства. Це співвідношення можна розглядати у різних аспектах, але основними з них є ті, що характеризують ступінь заборгованості, ліквідності та активності підприємства. Ступінь заборгованості обчислюється шляхом ділення боргових зобов'язань на активи підприємства: Кзаб = Кб/Ка, де Кзаб ~ коефіцієнт заборгованості; Kб — боргові зобов'язання підприємства; Kа — сукупні активи підприємства; Аналіз заборгованості, оцінка співвідношення зобов'язань дозволяє з'ясувати, наскільки раціональною є структура капіталу і ризик для інвесторів і кредиторів. Фінансовим забезпеченням повернення боргів є власний капітал. Потенціальні можливості підприємства розраховуватися з боргами характеризуються коефіцієнтом забезпечення боргів: Кз.б = Кв/Кб, де Кз.б — коефіцієнт забезпечення боргів; Kв — власний капітал;  Ліквідність підприємства як його здатність оперативно перетворювати активи у платіжні засоби для оплати короткострокових зобов'язань виражається двома показниками: коефіцієнтом поточної ліквідності та коефіцієнтом термінової ліквідності. Коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л) обчислюється відношенням поточних активів і короткострокових зобов'язань: Кп.л = Ка.п/Кб.к , де Ка.п — поточні активи підприємства; Kб.к — короткострокові зобов'язання. Коефіцієнт термінової ліквідності (Кт.л) — це відношення активів високої ліквідності та короткострокових зобов'язань, тобто Кт.л = Ка.л/Кб.к, де Ка.л — поточні активи високої ліквідності.

74. Показники, що характеризують фінансову активність підприємства: середній період оплати дебіторської, кредиторської заборгованості та оборотність товарно-матеріальних запасів.  
    Середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства обчислюється за формулою tд = Кд ⋅ Дк /Пппр. 
    tд — середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями, днів; Кд – заборгованість покупців (дебіторська заборгованість); Дц — кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник; Ппр — обсяг продаж за розрахунковий період. 
    За період платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються у гроші. Його скорочення економічно вигідне. Зростання порівняно з встановленим терміном або минулим роком є небажаним і потребує з'ясування причин. 
    Середній період оплати кредиторської заборгованості постачальникам визначається співвідношенням: tк = Кк Дк /М 
    де tк - середній період оплати кредиторської заборгованості постачальникам, днів; Кк — заборгованість підприємства постачальникам; М - обсяг закупки сировини і матеріалів за розрахунковий період. 
    Скорочення tк за інших рівних умов не є сприятливим для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: поліпшення для підприємства умов розрахунків, відсутність коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо. 
    Оборотність товарно-матеріальних запасів обчислюється як відношення обсягу продаж до величини запасів Nоб = Ппр/Мз, 
    де Nоб — кількість оборотів (оборотність) товаро-матеріальних запасів за певний період (рік, квартал); Мз = середня величина запасів за той же період. 
    Цей показник має самостійне значення внаслідок того, що товаро-матеріальні запаси є істотною часткою поточних активів і найменш ліквідні серед них. Прискорення їх оборотності свідчить про підвищення ефективності виробничої і комерційної діяльності, поліпшення фінансового стану. 
    
75. Ефективність виробництва. Види ефективності виробництва (продуктивності системи) за окремими ознаками. Економічний ефект. Соціальний   ефект.

Ефективність виробництва  являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої  сили за певний проміжок часу або продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи – це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. Класифікація великої різноманітності чинників зростання ефективності (продуктивності) може здійснюватись за трьома ознаками: 1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення); 2) напрямками розвитку і удосконалення виробництва; 3) місцем реалізації у системі управління виробництвом; Економічний ефект визначається як різниця між вартісною оцінкою результатів і вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів на всіх етапах реалізації і за весь період інвестування або здійснення заходів. Складові економічного ефекту: прибуток від виробничо-експлуатаційної діяльності, зниження собівартості за рахунок економії матеріально-технічних ресурсів,  приріст обсягу продажів, підвищення рівня використання виробничих потужностей, скорочення строків будівництва, зростання строку служби основних фондів, підвищення фондовіддачі, зростання продуктивності праці, прискорення обороту оборотних засобів,  прибуток від ліцензій і від впровадження патентів і ноу-хау та ін.. Соціальний ефект пов’язаний із соціальним захистом працівників: утворення або відтворення нових робочих місць, підвищення рівня  зайнятості населення, підвищення заробітної плати і доходів, задоволення першочергових фізіологічних потреб людей, забезпечення безпеки життєдіяльності, підвищення рівня задовольняння соціальних і духовних потреб, підвищення кваліфікації робітників, зростання якості  й тривалості життя та ін.