Шпаргалки з "Бізнес-планування"

42.Видова класифікація основних фондів за функціональним призначенням та натурально-речовим складом. Фактори, що впливають на технологічну структуру основних фондів.

Основні фонди - це частина  засобів виробництва, які діють  у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду  натурально-речовинну форму і  переносять свою вартість на продукцію  по частинах у міру зносу у вигляді  амортизаційних відрахувань. Згідно з  системою бухгалтерського обліку, до основних фондів відносяться засоби праці з терміном служби більше 12 місяців чи протягом нормального  виробничого операційного циклу.

За ознакою подібності їхнього функціонального призначення  та натурально-речового складу розподіляються на певні види: будівлі; споруди; передавальні пристрої; машини та устаткування (силові машини та устаткування, робочі машини та устаткування, вимірювальні та регулюючі  прилади та пристрої, лабораторне  устаткування, обчислювальна техніка); транспортні засоби; господарський  інвентар; інструмент; виробничий інвентар та приладдя; інші основні фонди.

Співвідношення окремих  видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві, визначає видову (технологічну) структуру використовуваних засобів  праці. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша  і ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів. Найбільш суттєвими серед  них є:

• виробничо-технологічні особливості  підприємства; • науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень виробництва;• ступінь розвитку різних форм організації виробництва;• відтворювальна структура капітальних вкладень у створення нових основних фондів;• вартість будівництва виробничих об'єктів і рівень цін на технологічне устаткування;• територіальне розміщення підприємства.

43.Амортизація основних фондів. Норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів.

Основні фонди, поступово  утрачають свою вартість, переносять на виготовлену продукцію частину  цієї вартості, що відповідає їх зносу. Погашення вартості основних фондів відповідно їх зносу шляхом перенесення  цієї вартості на готовий продукт  носить назву амортизації. Вона призначена для поновлення основних фондів на нової технічної основі. Однак, оскільки засоби праці не потребують свого поновлення після кожного виробничого циклу, амортизаційні відрахування можуть бути використані як джерело розширеного відтворення основних фондів.

Норма амортизації – це розмір щорічних амортизаційних відрахувань  від вартості основних фондів. Норма  амортизації виражає долю основних фондів (у відсотках на рік), яка  повинна бути перенесена на виготовлену  продукцію на протязі року.

На=(Вп-Вл)/Вп*Т, де

На- норма амортизації

Вп - первісна вартість об’єкта  основних фондів, грн;

Вл - ліквідаційна вартість, грн;

Т - нормативний термін експлуатації об’єкта основних фондів, років.

44.Оборотні фонди підприємства, їх склад.

Оборотні фонди — це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому  циклі, при цьому переносять усю  свою вартість на створювану продукцію  і змінюють свою натуральну форму. Речовим  змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва  перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню.

До обліку оборотних фондів включають – виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати, власного виготовлення, витрати майбутніх  періодів.

Виробничі запаси – запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів палива і  пального, тари, ремонтних деталей  і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю та інших  предметів, а також аналогічних  предметів, що швидко зношуються.

Незавершене виробництво  – це предмети праці обробку яких не завершено підприємством. Вони перебувають  безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування  від одного робочого місця до іншого.

Напівфабрикати власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено у  даному виробничому підрозділі підприємства, абе які потребують дальшої обробки  в інших підрозділах.

Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових  виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань.

45. Цілі та структура організаційного  плану

Цілі розробки організаційного  плану зводяться до такого: а) переконати потенційних інвесторів і кредиторів у правильності вибору організаційно-правової форми бізнесу; б) охарактеризувати команду провідних менеджерів фірми; в) довести спроможність підприємця, команди його менеджерів та іншого персоналу фірми реалізувати бізнес-план.

Розробку цього розділу бізнес-плану  рекомендується починати з обґрунтування  вибору організаційної форми бізнесу, оскільки вона позначається на всій наступній  підприємницькій діяльності і багато в чому визначає інші організаційно-правові  аспекти бізнесу.

Далі в організаційному плані  слід охарактеризувати потреби фірми  в трудових ресурсах, тобто визначити, які саме працівники (основні, допоміжні, спеціалісти) необхідні для ве-дення  діла.

Принципово важливо подати в  організаційному плані відомо-сті  про власників та провідний управлінський  персонал фірми. Організаційний план має  містити короткі характеристики прак-тично всіх тих працівників, від яких у кінцевому підсумку зале-жить успіх або невдача бізнесу  фірми. Загальну характеристику команди  менеджерів варто доповнити інформацією  про викорис-тання зовнішньої допомоги в управлінні бізнесом. Ураховуючи, що багато фірм, особливо малих, залучають  для виконання окре-мих функцій  управління спеціалістів зі сторони, організаційний план треба доповнити описом консалтингових потреб фірми.

Після того, як в організаційному  плані будуть репрезентовані власники, основні менеджери та зовнішні консультанти фірми, доцільно навести її організаційну  схему, яка показує зв’язки між  підрозділами і розподіл повноважень  з управління. Часто органі-заційну  схему фірми доповнює короткий пояснювальний  текст.

Кінцевий розділ організаційного  плану містить пояснення що-до кадрової політики та стратегії фірми. З нього має стати зрозу-мілим, як буде здійснюватися добір, підготовка та оплата праці працівників фірми. Можна подати й відомості про  передбачувані для працівників  фірми пільги стимулювального характеру.

Організаційний план складається  з таких підрозділів: а) організаційна  форма бізнесу; б) потреба фірми  в персоналі; в) власники, менеджери  й зовнішні консультанти фірми; г) організаційна  схема управління фірмою; д) кадрова  політика і стратегія.

46. Змістова характеристика  організаційного плану

Основними й визначальними  принципами вибору форми організації  бізнесу є: матеріальна відповідальність підприємця і готовність до економічного ризику; система й рівень оподаткування залежно від форми організації бізнесу; співвідношення стартового капіталу і власних коштів підприємця; оперативність управління бізнесом; урахування ймовірності банкрутства й ліквідації фірми.

Характеристика потреби  бізнесу в персоналі має ґрунтуватися на чітко сформульованих функціях, точно визначених видах діяльності й конкретних завданнях, що забезпечується побудовою «дерева цілей» і складанням штатного розкладу. При цьому визначення потреби фірми в персоналі здійснюється за конкретними категоріями (керівники, менеджери, службовці, робітники) із зазначенням для кожної з них ділових якостей (кваліфікації, досвіду роботи), необхідної чисельності, вартості, джерел покриття потреби.

У підрозділі «Власники бізнесу, команда  менеджерів і зовнішні консультанти» подається детальна характеристика підприємців-засновників, активних інвесторів, провідних менеджерів, експертів і консультантів (рівень кваліфікації і професійні досягнення кожного з керівних працівників; біографічна довідка зі вказівкою на кваліфікацію, досвід роботи і практичні досягнення кандидата на певну посаду; характеристики-рекомендації, перелік досягнень на попередній роботі, державні нагороди тощо).

Опрацювання організаційної схеми управління фірмою, що започатковує нову бізнесову діяльність, здійснюють поетапно: 1) формують перелік основних функцій підприємництва (будь-якого виду діяльності); виробничих і функціональних підрозділів фірми (цехів, відділів, служб); 2) розробляють матрицю типу «функції — організаційні одиниці», дотримуючись певних правил: повний розподіл функцій між підрозділами (особами); моновідповідальність за здійснення певних функцій; оптимальний діапазон контрольних функцій керівника (5—6 підрозділів); 3) графічно виконують рекомендовану організаційну схему управління фірмою з виокремлюванням ієрархії організаційних одиниць і зв’язків між ними.

Підрозділ «Кадрова політика та стратегія» стисло характеризує філософію фірми щодо кадрових питань. Зокрема в ньому  мають бути висвітлені: строки комплектування штатів, процедура добору персоналу; мотивація та оплата праці.

47. Методи управління  підприємством. 
Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють такі методи управління: а) економічні; б) соціально-психологічні; в) організаційні методи управління діяльністю підприємств. 
Усі названі методи управління діяльністю підприємств органічно взаємозв'язані й використовуються не ізольовано, а комплексно. Проте провідними треба вважати саме економічні методи. Організаційні методи створюють передумови для використання економічних методів. Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб'єкта підприємницької чи іншої діяльності.

 Економічні методи  управління — це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси  участі людини у виробничих  процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових  відносин.  
Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного виробництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людей.  
Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру, їхнє існування й практичне застосування зумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління — це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, що ґрунтуються на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й розпорядчі. Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій).

48.Основні види  організаційно-управлінських структур.

Організаційна структура — це сукупність відділів і служб, що здійснюють побудову і координацію функціонування системи менеджменту, розробку і реалізацію управлінських рішень з виконання бізнес-плану, інноваційного проекту. 
Основними чинниками, що визначають тип, складність та ієрархічність організаційної структури підприємства, є: 
— масштаб виробництва й обсяг продажу; 
— номенклатура продукції, що випускається; 
— складність і рівень уніфікації продукції; 
— рівень спеціалізації, концентрації, комбінування і кооперування виробництва; 
— ступінь розвитку інфраструктури регіону; 
— міжнародна інтегрованість підприємства та ін.  
Види: лінійна організаційна структура; лінійно-штабна організаційна структура; функціональна організаційна структура; лінійно-функціональна організаційна структура; дивізіональна організаційна структура; матрична організаційна структура. 
Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних із його управлінням  
 
49.Персонал підприємства 
 
Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства, організації. 
Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх факторів (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо). Вплив останніх конкретизується у таких параметрах макроекономічного характеру, як: чисельність активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропозиція робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу ці характеристики обумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів. 
Персонал підприємства являє собою сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. 
Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на основі тимчасового трудового договору (контракту). Враховуючи те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їх призначенню, всі працівники підрозділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності.  
У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється звичайно на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.