Шпаргалки з "Бізнес-планування"

1.Фізичний опис. Якщо йдеться  про товари, то необхідно навести  їхні основні фізичні, технічні  та експлуатаційні параметри.  Бажано додати фотографії, рисунки, схеми даної продукції, графіки 
2.Привабливість продукту. Інвесторів, власне, цікавлять не стільки фізичні параметри продукту бізнесу, скільки вигоди, які отримає покупець. Придбання товару завжди означає розв’язання певних проблем клієнта (економію часу або ресурсів, створення іміджу тощо). Тому слід особливо підкреслювати такі властивості продукту бізнесу, які виділяють його з аналогічних, роблять його оригінальним, таким, що має «власне обличчя». Привабливість продукту можна охарактеризувати в різних формах. На-приклад, привертаючи увагу до ліпшого дизайну, нижчої ціни тощо проти продуктів-конкурентів.

3.Стадія розробки продукту. Тут необхідно прокоментувати, на  якій стадії готовності до  виходу на ринок (проект, дослідний  зразок, промислова партія) є продукт  бізнесу.

 

 

 

 

 

 

 

24. Нематеріальні  ресурси, як складова частина  потенціалу підприємства. Поняття  і види нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси підприємства – це складова частина потенціалу підприємства, яка забезпечує економічну користь протягом тривалого часу і характеризується тим, що в ній  відсутня матеріальна основа отримання  доходів та неможливо оцінити  майбутні розміри доходів. 3 групи  нематеріальних ресурсів:

1, об’єкти промислової  власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, фірмове найменування)

2, об’єкти, що охороняються  авторськими правами( твори в  галузі науки, літер., мистецтва;  комп’ютерні програми; бази даних,  права виконавців)

3, інші об’єкти інтелектуальної  власності ( раціоналізаторські  пропозиції, ноу-хау, комерційна  таємниця)

 

25. Характеристика об’єктів промислової власності: винаходів,промислових зразків, корисних моделей,товарних знаків.

    Промислова власність  є поняття, яке застосовується  для позначення виключного права на використання певних нематеріальних ресурсів. До об’єктів цієї власності належать: патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки на походження чи найменування місця походження. Серед об’єктів промислової власності найважливіше місце посідають винаходи.   Винахід – результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології. Об’єктами винаходу можуть бути пристрої, спосіб, речовина, штам мікроорганізмів, культура клітин рослин та тварин, а також застосування відомого раніш пристрою, способу, речовини, штама за новим призначенням.     Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. До промислових зразків відносяться форма, малюнок, колір або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу. Патент видається на промисловий зразок, що є новим, оригінальним та має промислове застосування.    Корисна модель – результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології. Предметом технічного вирішення у корисних моделях є лише кострукція виробу, його форма. Товарний знак та знак обслуговуання це позначення для відмінності товарів та послуг, які виробляють або надають одні фізичні або юридичні особи, від однорідних товарів та послуг, що виробляють або надають інші фізичні та юридичні особи. У якості товарних знаків можуть бути зареєстровані словесні, образні, об’ємні та інші позначення та їхні комбінації.

 

   26. Характеристика  об’єктів інтелектуальної власності:  наукових праць, творів літератури  і мистецтва, програмних продуктів.

  Інтелектуальна власність — це права на результати розумової діяльності людини в науковій, художній, виробничій та інших сферах, які є об’єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом нематеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у законі. Інтелектуальну власність поділяють на: авторське право і суміжні права та патентне право. Спільною ознакою авторських та патентних прав є те, що їх об'єктами виступають результати творчої діяльності людини.

До інтелектуальної власності належать права на: літературні, художні та наукові твори; виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;  наукові відкриття;  програмні продукти, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;  захист від недобросовісної конкуренції; усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.    
Твори лiтератури: письмовi твори белетристичного характеру, збiрники творiв.     Твори мистецтва: музичнi, драматичнi, хореографiчнi, аудiовiзуальнi твори; твори образотворчого та прикладного мистецтва, архiтектури, фотографiї; сценiчнi обробки, аранжування, переробки та переклади творiв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

27. Реалізація права власності на нематеріальні ресурси. Ліцензія. К-я ліцензій. Види розрахунків за ліцензії.

 Реалізація права власності  на нематеріальні ресурси можлива  шляхом використання їх самим  власником або наданням з його  дозволу такого права іншій  зацікавленій стороні. Передання  права на користування здійснюється  у формі ліцензійної угоди  (ліцензії).

Ліцензія - це дозвіл на використання винаходу або іншого нематеріального ресурсу протягом певного строку за визначену винагороду.

Передання права власності може бути застережене різними умовами  відносно строку та обсягу використання нематеріального ресурсу, комплексу  інформації, що передається, та ін. Відповідно до цих критеріїв розрізняють  декілька основних видів ліцензій, зокрема, це звичайна, виключна та повна.

Звичайна ліцензія залишає ліцензіару1 право особистої експлуатації нематеріального ресурсу і можливість укладати аналогічні угоди з іншими зацікавленими особами.

Виключна ліцензія надає право виключного користування об'єктом ліцензії ліцензіату1, але при цьому ліцензіар зберігає за собою право користування нематеріальним ресурсом.

Повна ліцензія передбачає перехід усіх прав на вказаний в угоді строк до ліцензіата, при цьому ліцензіар сам позбавляється права користування нематеріальним ресурсом протягом зазначеного в ліцензійному договорі строку.

Використовуються декілька видів ліцензійних платежів: періодичні (роялті), паушальні, комбіновані, на компенсаційній основі, фіксовані.

Поточні (періодичні) платежі-роялті — це платежі, що виплачуються ліцензіатом ліцензіару протягом усього терміну дії ліцензійної угоди, починаючи з дати набуття чинності угоди, або, що трапляється частіше, із початку комерційного використання об'єкта ліцензії. Паушальні платежі — це визначена і зафіксована в тексті ліцензійної угоди сума, що фактично не залежить від ступеня освоєння і комерційної реалізації об'єкта ліцензії. Комбінована форма виплати ліцензійної винагороди передбачає виплату початкових платежів (як правило, в один прийом) та виплату другої частини ліцензійної винагороди у вигляді роялті у звичайному порядку після закінчення кожного звітного періоду. Ліцензійні платежі на компенсаційній основі — це виплата ліцензійної винагороди продукцією, зробленою за ліцензією. Фіксовані платежі, як і паушальні, не залежать від фактичного обсягу виробництва і продажу продукції за ліцензією, однак виплачуються протягом усього терміну дії ліцензійної угоди.

 

28.Нематеріальні активи До них належать: •права користування природними ресурсами (права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище);•права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);•права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);•права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);•авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);•гудвіл (перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання);•інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

29. Під оборотними коштами слід розуміти предмети праці, які повністю беруть участь у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (наданих послуг) протягом одного виробничого циклу, як правило, менше за 365 днів. Оборотні кошти постійно знаходяться в безупинному русі і утворюють сукупність виробничих оборотних фондів і фондів обігу. Відтак, оборотні кошти можна класифікувати за сферами обігу. Виробничі оборотні фонди - це предмети праці, які споживаються протягом одного виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. Вони обслуговують процес виробництва. Фонди обігу - це засоби підприємства, залучені до обслуговування процесу обігу товарів (зокрема, готова продукція).Виходячи з наведених визначень, основним призначенням оборотних коштів є забезпечення безперервності і ритмічності виробництва. За призначенням у виробничому процесі (за елементами) оборотні кошти можна класифікувати в такі групи:1) Виробничі запаси - сировина, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонту устаткування, швидкозношувані малоцінні предмети, а також інші предмети, використовувані в процесі виробництва.Виробничий запас формується у транспортних, складських (підготовчих та поточних) і страхових запасах.2) Засоби у витратах на виробництво включають незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва та витрати майбутніх періодів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

30. Цей підрозділ є одним з найскладніших у процесі розробки і водночас одним з найважливіших. Інші розділи бізнес-плану багато в чому залежать від результатів досліджень ринку. Процедура дослідження ринку складається з кількох етапів, послідовність яких і визначає логіку викладу матеріалу в цьому підрозділі бізнес-плану. У його структурі, як правило, виокремлюють такі складові:1.  Загальна характеристика ринку продукту фірми.2.Цільовий ринок фірми.3.Місцезнаходження фірми.4.Оцінка впливу зовнішніх факторів.Дослідження ринку розпочинається з визначення його найзагальніших параметрів, до яких належать:а) розміри (потенціал) ринку, тобто очікувані сукупні обсяги продажу даного товару протягом певного періоду в певних гео-графічних межах;б) тенденції розвитку ринку, тобто відомості про зростання (стабілізацію, зменшення) ринку даного товару за останні роки і факторів, що впливали та впливатимуть на ці процеси в майбутньому (наприклад, галузеві тенденції, соціально-економічні фактори, урядова політика тощо);в) основні способи задоволення попиту споживачів даної про-дукції та основні можливі конкуренти. Ринок, на який намагається вийти фірма, складається з клієнтів. Тому після визначення загальних параметрів мають бути встановлені конкретні об’єкти ринку. Це передбачає ідентифікацію всіх можливих споживачів та їх класифікацію на більш чи менш однорідні групи на підставі різниці в потребах, поведінці, освіті, статусі тощо. Поділ споживачів на певні групи називається сегментацією ринку. Кожний сегмент ринку має відповідати таким вимогам:1)відбивати особливі потреби споживачів; 2)  становити практичний інтерес для передбачуваного бізнесу; 3) бути досяжним, тобто забезпечувати реальні можливості контактів з кожною групою споживачів; 4)бути однорідним за потребами, пріоритетами, звичками, купівельною спроможністю клієнтів.

31. Дослідження ринку розпочинається з визначення його найзагальніших параметрів, до яких належать:а) розміри (потенціал) ринку, тобто очікувані сукупні обсяги продажу даного товару протягом певного періоду в певних гео-графічних межах;б) тенденції розвитку ринку, тобто відомості про зростання (стабілізацію, зменшення) ринку даного товару за останні роки і факторів, що впливали та впливатимуть на ці процеси в майбутньому (наприклад, галузеві тенденції, соціально-економічні фактори, урядова політика тощо);в) основні способи задоволення попиту споживачів даної про-дукції та основні можливі конкуренти. Ринок, на який намагається вийти фірма, складається з клієнтів. Тому після визначення загальних параметрів мають бути встановлені конкретні об’єкти ринку. Це передбачає ідентифікацію всіх можливих споживачів та їх класифікацію на більш чи менш однорідні групи на підставі різниці в потребах, поведінці, освіті, статусі тощо. Поділ споживачів на певні групи називається сегментацією ринку. Кожний сегмент ринку має відповідати таким вимогам:1)відбивати особливі потреби споживачів;2)становити практичний інтерес для передбачуваного бізнесу;3)  бути досяжним, тобто забезпечувати реальні можливості контактів з кожною групою споживачів;4)бути однорідним за потребами, пріоритетами, звичками, купівельною спроможністю клієнтів.Сегментацію ринку можна здійснювати за різними ознаками. Якщо продукт бізнесу розрахований на споживчий ринок (фізичних осіб), то такими можуть бути ознаки:а) географічні (країна в цілому, її окремий регіон, область, ра-йон, місто, селище тощо);б) демографічні (стать, вік, склад родини, національність);в) соціально-економічні (рівень доходів, вид занять, професія, належність до певного класу, соціальної групи тощо);г) культурні (рівень освіти, релігійні переконання, стиль жит-тя);д) особистісні (тип особистості, її хобі, ставлення до засобів масової інформації, типу реклами тощо).Коли продукт бізнесу призначений для виробничого споживання, тоді в процесі сегментації ринку використовують інші критерії:•тип підприємства (виробництво, роздрібна торгівля, оптова торгівля, послуги);•його організаційно-правова форма;•циклічність ділової активності;•обсяги мінімальної партії поставки;•мотиви, якими керуються клієнти, приймаючи рішення про покупку (ціна, якість, термін доставки, сервіс, особисті контакти) тощо.  
 
32. Орієнтири маркетингової діяльності надто загально визначають можливі напрямки маркетингових дій фірми. Беручи ці орієн¬тири до уваги, ураховуючи специфіку цільового ринку фірми, її продукції, умов конкуренції тощо, визначають конкретні цілі та практичні завдання маркетингу фірми. Цілі мають бути кількісно визначені й виражені в конкретних показниках (частка ринку фірми, обсяги продажу, розга-луженість системи збуту, застосування знижок, структура витрат на рекламу тощо). У цілому логіка розробки маркетинг-плану передбачає:1) визначення цілей і завдань маркетингової діяльності фірми (частка ринку; передбачувані обсяги продажу; розгалуженість системи збуту; параметри цінової політики; завдання рекламної кам¬панії; ключові параметри сервісного обслуговування тощо);2) вибір та обґрунтування стратегії маркетингу і програм, що її забезпечують (засоби й канали збуту та реалізації продукту; політика ціноутворення; організація рекламної кампанії; політика підтримки продукту фірми);3) розробку бюджету маркетингу (визначення можливих витрат на реалізацію стратегії маркетингу);4)  аналіз реальності здогадних обсягів продажу.