Шпаргалки з "Бізнес-планування"

 До основних функцій підприємства належать:       - виробництво продукції визначеної кількості та високої якості; - реалізація продукції споживачу;- матеріально-технічне забезпечення підприємства;  - управління персоналом і організація праці; - зниження витрат і здешевлення продукції;

 

7. Основні напрямки діяльності підприємства 

Кожне підприємство, прагнучи досягнути високого економічного розвитку, займається різнобічною діяльністю, об'єднаною за певними напрямами. Дотримуючись доктрини ринкової економіки - "що виробляти" і "для кого виробляти" -підприємство обов'язково вивчає ринок товарів. Маркетингова діяльність охоплює дослідження ринку продукції, її ціни, рівня конкурентоспроможності, попиту і запитів споживачів, наявність конкурентів, місце підприємства у зовнішньому середовищі та внутрішньої ситуації.

Результати маркетингових досліджень слугують джерелом інформації для розгортання виробничої діяльності. Це найскладніша за обсягом і організацією діяльність.

      Розвиток  і вдосконалення інноваційної та інвестиційної діяльності дасть змогу посилити й поліпшити виробничу діяльність. Інноваційну діяльність підприємство здійснює як і в поточному році, так і на перспективу. Основне її спрямування - науково-технічні розроблення, технологічна підготовка виробництва, запровадження технічних, технологічних, організаційних нововведень і досягнень науки і техніки. На ефективність і рівень розвитку підприємства значною мірою впливає його комерційна діяльність,значущість якої в умовах ринкової економіки істотно зростає. Інтегрувальну роль між окремими видами виконує економічна діяльність. Вона передбачає поточне та перспективне планування розвитку підприємства, облік і звітність, контроль за розвитком процесів, операцій і загалом технологій, встановлення цін на продукцію та послуги, систему матеріального стимулювання, забезпечення підприємства матеріальними і технічними ресурсами, фінансову діяльність.  Важливе значення в розвитку підприємства і трудового колективу має соціальна діяльність. Спрямування коштів на підвищення фахової майстерності працівників, створення належних умов праці й відпочинку, сприяння в створенні належних умов життя визначить результативність виробництва.

 

8.  Основні види товариств в Україні

  В Україні найбільшу популярність мають акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.  Акціонерне товариство — товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) — товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх вкладів. Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) — товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Повне товариство — товариство, усі учасники якого провадять спільну підприємницьку діяльність і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном. Командитне товариство — товариство, у якому крім одного учасника або більшої кількості учасників, що провадять від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9.  Класифікація підприємств за правовим статусом і формою господарювання

  За правовим статусом і  формою господарювання:

 Одноосібне підприємство є  власністю однієї особи або  родини: воно несе відповідальність  за свої зобов'язання своїм  майном.

 Кооперативні - добровільні об'єднання  громадян з метою спільного  ведення господарської діяльності. Характерною їх ознакою є особиста  участь кожного в діяльності.

 Орендні підприємства - оренда  означає засноване на договірних  взаєминах тимчасове володіння  і користування майном, що необхідне  орендатору для підприємницької  діяльності.

Господарські товариства являють  собою певні об'єднання підприємців

Поділяються:   1) Повне товариство - несуть солідарну відповідальність. 2) Товариство з обмеженою відповідальністю - таке, що має статутний фонд, поділений на частини, учасники цього товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.  3) командитним є товариство, яке поряд з членами з повною відповідальністю, включає одного учасника, відповідальність якого обмежується особистим вкладом у майно такого підприємства.

   Найбільш розвинутою формою  господарських товариств є акціонерні  товариства. Вони бувають: відкритого  типу, акції якого розповсюджуються  шляхом відкритої купівлі-продажу  акцій; закритого типу - акції  котрого можуть розповсюджуватися  лише між його замовниками.

 

10. Основні види об’єднань підприємств в Україні

 В Україні можуть створюватися й функціонувати два типи об'єднань підприємств та організацій (інтеграційних утворень): 1) добровільні; 2) інституціональні. Об'єднання підприємств - це добровільне об'єднання юридичних осіб, яке вони створили з метою координації діяльності, забезпечення їхніх прав та інтересів у державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях.

Господарські асоціації - договірні об'єднання підприємств і організацій, які створюються для спільного виконання однорідних функцій та координації загальної діяльності. Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Корпорація - це акціонерне товариство, що поєднує діяльність декількох фірм для досягнення спільних цілей. Трест - форма об'єднання підприємств однієї або декількох галузей, при якій підприємства, які входять до складу об'єднання, втрачають господарську і виробничу самостійність, а управління здійснюється централізовано (ВАТ трест "Київміськбуд-1", ОАО "Трест Житлобуд-1) Концерн - багатогалузевий комплекс підприємств, в якому структурні одиниці зберігають свою виробничу і господарську самостійність, але підпорядковуються єдиному керівництву шляхом контролю (General Motors, Ford Motor, DaimlerChrysler, Концерн "Стирол"). В Україні концерни створюються на базі великих державних підприємств і об'єднань. Синдикат - об'єднання підприємств однієї галузі з метою збуту продукції. Консорціум - форма тимчасового об'єднання підприємств з метою вирішення конкретних завдань і проблем, здійснення великих інвестиційних, науково-технічних, соціальних, екологічних проектів. 

В Україні поряд із добровільними  створюються й функціонують інституціональні об'єднання, діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосередньо Кабінетом  Міністрів України. До таких належать виробничі, науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торговельні та інші подібні  об'єднання (комплекси, центри), що інтегрують стадії створення (проектування), продукування, реалізації та після продажного сервісного обслуговування виробів тривалого  використання.

 

11. Логіка процесу  стратегічного планування на  підготовчій стадії. Поняття стадії. Етапи стратегічного планування.

Логіка процесу стратегічного  планування на підготовчій стадії розробки бізнес-плану має послідовно передбачати:

•оцінку загального стану  з допомогою проведення зовнішнього  та внутрішнього аналізу, тобто виявлення  сприятливих можливостей і загроз для бізнесу, його переваг і недоліків;•визначення  основних напрямків діяльності (місії) фірми;

•аналіз стратегічних альтернатив  і вибір стратегії;•опрацювання плану дій для досягнення цілей. 
Стратегія — це довгострокова програма (спосіб) дій та порядок розподілу пріоритетів і ресурсів фірми для досягнення нею своїх цілей.

Логіка розробки стратегії  теоретично є дуже простою. Щоб опрацювати стратегію фірми, достатньо знайти відповіді на три ключові запитання:1. Яким є місце фірми в даний  момент? 2. Куди фірма прямує? 3. Як фірмі дійти до мети?

Реальний процес розробки стратегії, який називається стратегічним плануванням, набагато складніший. Він  охоплює кілька етапів.

1. Перед тим, як розпочинати  будь-який бізнес, необхідно проаналізувати  ситуацію. Такий аналіз, який звичайно  називають оцінкою загального  стану, має включати:а) оцінку  зовнішнього середовища, що в  ньому здійснюватиметься бізнес, а також аналіз пов’язаних  із цим середовищем сприятливих  можливостей та загроз;б) визначення  переваг і недоліків майбутнього  бізнесу.

2. Визначення того, чого  конкретно і коли саме фірма  хоче досягти. Цілі мають відбивати  той рівень бізнесу, якого прагне  підприємець, та водночас бути  досяжними. Процес постановки  цілей відбувається в два етапи:а)  формулювання основних напрямків  діяльності;б) постановка конкретних  цілей діяльності.

3. Тієї самої мети можна  досягти різними способами. Вибір  способу досягнення мети передбачає  визначення конкретних завдань.  Стратегія, по суті, і складається  з низки завдань, що в сукупності  формують спосіб її досягнення. При цьому підприємцеві необхідно  розробити кілька варіантів стратегій,  оцінити кожний з них та  вибрати найліпший.

4. Загальні завдання згодом  розділяють на дрібніші складові, що конкретизують та уточнюють  напрямок діяльності. Таку деталізацію  називають складанням плану дій.

 

12. Оцінка сприятливих  зовнішніх можливостей та загроз  для бізнесу. Цілі оцінки та  аналізу зовнішніх чинників.

Зовнішній аналіз — це процес оцінки зовнішніх факторів, тобто  таких, котрі об’єктивно утворюються  в середовищі функціонування фірми, на яке вона безпосередньо не може впливати. Зовнішній аналіз ставить  дві головні цілі:

1)визначити сприятливі  можливості та загрози для  фірми;

2)ідентифікувати ключові  фактори успіху у вибраній  сфері бізнесу.

Сприятливі можливості —  це фактори зовнішнього середо-вища, які допомагають досягненню цілей  фірми. Загрози — це зовнішні умови, які обмежують можливості фірми  безперешкодно досягти потрібної  мети.

Для вивчення впливу факторів зовнішнього середовища всю їхню сукупність поділяють на:

а) загальні макроекономічні  фактори;

б) галузеві фактори.

До загальних макроекономічних факторів належать: макроекономічні  показники, соціально-демографічна ситуація, регулювання бізнесу, природні умови  й екологічні обмеження.

. Аналіз галузевих факторів  має на меті:

•оцінити розміри галузі; •визначити основні сили, що конкурують у галузі; •оцінити інтенсивність конкуренції; •визначити ключові фактори успіху в галузі.

Предметом галузевого аналізу  є такі фактори: 1)споживачі 2)постачальники 3)конкуренти4) перешкоди для входження в галузь 5)технології

Аналіз зазначених факторів дає змогу уточнити низку принципово важливих галузевих аспектів діяльності:

•яка тенденція (піднесення чи занепаду) притаманна цій галузі? •який рівень конкуренції в галузі? •до якої стадії життєвого циклу належить основна продукція галузі? •як змінюються смаки та орієнтація споживачів?

 

13. Поняття «ключові  фактори успіху». Матриця конкурентного  профілю.

Ключові фактори успіху –  це такі фактори, на які підприємство може безпосередньо впливати, контролювати їх та управляти ними і які визначають спроможність підприємства конкурувати  на визначеному ринку. Це можуть бути такі кількісні фактори, як собівартість одиниці продукції, ціна, які можна кількісно оцінити, а також такі якісні фактори, які важко оцінити кількісно: культура виробництва, якість послуг, персонал, система збуту.Конкуренція є чи не найбільшою небезпекою в бізнесі. Тому підприємцеві дуже важливо хоча б орієнтовно оцінити конкурентну позицію своєї майбутньої фірми. Одним зі способів практичного розв’язання цієї проблеми є побудова матриці конкурентного профілю.

Розрахунок матриці конкурентного  профілю ведеться в такій послідовності:

1.Визначаються ключові  фактори успіху у відповідній  сфері бізнесу.

2.Кожному з ключових  факторів успіху надається певний  ваговий коефіцієнт, який характеризує  важливість відповідного ключового фактора щодо інших ключових факторів

3.Складається список головних (4—5) конкурентів та визначається  кожного конкурента щодо кожного  ключового фактора успіху. Рейтинг  диференціюється від одиниці  до чотирьох

4. Множенням вагового  коефіцієнта на встановлений  рейтинг визначають загальну  оцінку кожного ключового фактора  успіху. Сума одержаних загальних  оцінок за всією сукупністю  ключових факторів успіху уможливлює  визначення конкурентної позиції  власної фірми проти головних  конкурентів.

Розрахунки матриці конкурентного  профілю дають змогу також  виділити серед конкурентів найсильніших і найслабкіших, тобто вказують на приклади успішного та помилкового  підходу до організації бізнесу  у відповідній сфері.Визначення можливої конкурентної позиції фірми  є підставою для загальної  оцінки переваг та недоліків майбутнього  бізнесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14.Виявлення сильних  і слабких сторін фірми. Поняття  про сутність SWOT-   аналізу     
Внутрішній аналіз — це процес оцінки факторів, які піддаються управлінню та контролю, тобто факторів, що є наслідками діяльності чи бездіяльності самого підприємця. Головне завдання внутрішнього аналізу полягає у виявленні сильних та слабких сторін фірми. Існує багато аспектів діяльності, що можуть визначати сильні сторони фірми. Для впорядкування процесу їх оцінювання в рамках внутрішнього аналізу виокремлюють такі функціональні види діяльності та ресурсів: маркетинг; виробництво; персонал; дослідження і розробки; фінанси.

1. Маркетинг. підприємець передусім має чітко усвідомлювати, що саме він продаватиме, кому продаватиме та чому його товари купуватимуть? Щоб знайти відповіді на ці запитання, необхідно провести аналіз чотирьох складових маркетингового комплексу (техніко-експлуатаційних і споживчих характеристик товару, його майбутньої ціни, способів просування товару на ринок, місця реалізації товару). 2. Виробництво. Конкурентоспроможність продукції значною мірою залежить від умілої реалізації виробничої функції.. 3. Персонал. Успіх у бізнесі дуже залежить від рівня знань, наявності професійних навичок у персоналу фірми та ставлення його до роботи. 4. Дослідження та розробки. Виживання фірми в сучасному мінливому середовищі залежить і від її інноваційного потенціалу, спроможності продукувати й реалізовувати технічні, технологічні, організаційні та інші нововведення. 5. Фінанси. У кінцевому підсумку сильні та слабкі сторони фірми в ринковій та виробничих сферах щодо персоналу, досліджень і розробок позначаються на фінансових показниках.