Шпаргалки з "Бізнес-планування"

60 Очікувані фінансові  коефіцієнти. Цілі розрахунків стандартних фінансових коефіцієнтів.. 
Фінансовий коефіцієнт — це співвідношення бухгалтерських показників. Саме за їх допомогою як кредитори, так і потенційні інвестори, а також самі власники бізнесу можуть знайти відповіді на всі запитання, які їх цікавлять. Для цього необхідно: -порівняти показники створюваної фірми із показниками інших аналогічних компаній та з нормативними показниками по галузі; -простежити тенденцію зміни відповідного показника протягом планового періоду. 
Фінансові коефіцієнти: -Коефіцієнти ліквідності. Ліквідність — це здатність фірми виконувати свої короткострокові зобов’язання, спроможність активів фірми перетворюватися в готівку, яка і є абсолютно ліквідним засобом. Недостатня ліквідність може збільшити витрати на фінансування фірми та зробити неможливими сплату рахунків і виплату дивідендів. Основними показниками ліквідності є: 1) чистий оборотний капітал (він створюється за рахунок довгострокових джерел і не потребує повернення найближчим часом): , де Ок — чистий оборотний капітал; Па — поточні активи; Пп — поточні пасиви; 2) коефіцієнт поточної ліквідності (за його допомогою можна оцінити, яку частку своїх короткострокових зобов’язань фірма може покрити за рахунок реалізації поточних активів; коефіцієнт поточної ліквідності має перевищувати 1): ,де Кпл — коефіцієнт поточної ліквідності;Па — поточні активи; Пп — поточні пасиви; 3) коефіцієнт термінової ліквідності (це співвідношення найбільш ліквідної частини активів і поточних пасивів). Він дає змогу точніше визначити рівень ліквідності фірми.  
,де Ктл — коефіцієнт термінової ліквідності; Па — поточні активи; МЗ — матеріальні запаси; Пп — поточні пасиви. -Коефіцієнти платоспроможності. Платоспроможність — це здатність фірми виконувати свої довгострокові зобов’язання в міру настання строків платежів. До основних коефіцієнтів платоспроможності належать: 1) коефіцієнт заборгованості  
2) коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів. 
-Коефіцієнти рентабельності. Показники рентабельності характеризують здатність фірми отримувати прибуток на вкладений апітал. Вони є індикаторами фінансового стану та ефективності управління фірмою. До основних показників рентабельності належать:  
1) коефіцієнт валового прибутку 2) коефіцієнт операційного прибутку 3) коефіцієнт чистого 4) окупність інвестицій 5) окупність власного капіталу  
 
61 Цілі й завдання презентації бізнес-плану

Презентація бізнес-плану  здійснюється: для ознайомлення заінтересованих  юридичних і фізичних осіб з новим  бізнесом; -для демонстрації в найдоступнійшій формі сутності підприємницької ідеї, кращих ділових якостей підприємця та команди провідних менеджерів фірми; -для започаткування активних партнерських відносин з потенційними кредиторами та інвесторами. 
У процесі презентації бізнес-план має викликати почуття оптимізму та ентузіазму. Інвестори не вкладатимуть свої гроші в проект, який не матиме для них бізнесового інтересу. Будь-який потенційний інвестор чи кредитор у процесі презентації бізнес-плану хоче переконатися в його реалістичності та ефективності.  
Наступним важливим кроком у процесі презентації є: пояснення обсягів необхідного інвестування, напрямів його використання; обгрунтування прибутковості вкладеного капіталу; наголошення на можливостях і термінах повернення позичкових коштів. Якщо ці дані старанно підготовлені й переконливо доведені в ході презентації бізнес-плану, вони можуть стати одним з важливих критеріїв оцінки привабливості започатковуваного бізнесу. 
У процесі презентації бізнес-плану підприємцеві обов’язково треба довести своє вміння передбачити всі можливі типи та джерела виникнення ризиків, на які можна натрапити в новому бізнесі. При цьому дуже важливо виокремити найбільш імовірні ризики з тим, аби перекинути «місток» до відповіді на запитання, як зменшити ризики й утрати.

62. Організація проведення презентації бізнес-плану. Способи підвищення ефективності презентації бізнес-плану.

Більшість презентацій охоплює  сім ключових моментів, а саме: фірма (компанія) та її продукція, послуги; ринок, клієнти й конкуренти; стратегія маркетингу; першочергові фінансові завдання та необхідні обсяги початкового фінансування; цілі, на досягнення яких спрямовуватимуться кошти; команда, яка здійснюватиме цей план; умови і способи повернення кредиторам та інвесторам вкладених коштів. 
Процес презентації бізнес-плану передбачає також коротку й змістовну розповідь про історію розвитку підприємства. Можливо, що інвестор іще до презентації наводитиме довідки про ділову репутацію фірми та її майбутній бізнес. Треба наголосити на успіхах компанії за останні роки, а також подати короткі відомості щодо техніко-технологічної бази та організаційної структури підприємницького проекту. Характеризуючи продукцію, треба більше підкреслювати ті переваги, які ця продукція дасть потенційним споживачам, і менше — технічні подробиці. Відтак на презентації доцільно постійно наголошувати саме на відповідності даного товару (послуги) запитам ринку, на можливості створення стійкого попиту на нього. Тому наступний фрагмент презентації доцільно присвятити короткій розповіді про стан ринку та сутність маркетингової стратегії фірми. 
Способи підвищення ефективності презентації бізнес-плануНа практиці підприємці застосовують різноманітні способи підвищення ефективності презентації. Основні з них такі: -попереднє (до презентації) ознайомлення її учасників з бізнес-планом; -обгрунтований вибір форми проведення презентації та методів встановлення контактів з учасниками презентації; -широке використання художньо оформлених наочних матеріалів (схем, рисунків, таблиць тощо); -звертання уваги учасників презентації на ключові питання пропонованого бізнесу. Якщо Ви заздалегідь передали копію бізнес-плану потенційним інвесторам, то вони мають можливість підготуватися до зустрічі, відтак Ви можете виграти час на презентації, спиняючись одразу на головних проблемах та уникаючи допоміжних, другорядних уточнень і пояснень. Дуже важливим в процесі презентації є широке використання художньо оформлених наочних матеріалів. Якщо є можливість, продемонструйте зразки своєї продукції.

63. Фінансові ресурси  підприємства. Джерела їх формування 
Широко "фінансові ресурси" - це кошти, які можуть бути спрямовані на виконання визначених завдань відповідно до певного плану, і дозволяють отримати бажаний економічний результат. В.Г. Бєлоліпецький подає визначення фінансових ресурсів як частини грошових коштів отриманих від доходів і зовнішніх надходжень, що призначені для здійснення фінансових зобов'язань та витрат з метою забезпечення розширеного виробництва. На наш погляд, це найбільш вдале визначення фінансових ресурсів, оскільки їх структура пов'язується із призначенням, створюється основа для управління і ефективного використання фінансових ресурсів з єдиних позицій. Отже, під фінансовими ресурсами підприємств будемо розуміти сукупність коштів з фондів підприємств та від зовнішніх надходжень, що можуть бути спрямовані на формування основного та оборотного капіталу, необхідного для провадження підприємницької діяльності і забезпечення розширеного виробництва. 
Власні фінансові ресурси - це базова частина фінансових ресурсів підприємства. Складовими власних фінансових ресурсів є статутний фонд або статутний капітал фірми, додатковий капітал, фонд амортизаційних відрахувань, резервний фонд, нерозподілений прибуток. Позикові фінансові ресурси — ресурси, що знаходяться тимчасово в розпорядженні підприємства і можуть використовуватися з метою досягнення статутних цілей. До їх складу входять отримані кредити та кошти, мобілізовані на фінансовому ринку. Статутний капітал - сплачена та зареєстрована початкова сума капіталу підприємства, виражена у грошовому еквіваленті, сформована для забезпечення старту діяльності підприємства як сукупність внесків засновників у майно підприємства при його утворенні та за рахунок випуску і подальшого продажу акцій.  
Також: Амортизація — це поступове перенесення вартості основних засобів на вартість виробленої продукції (товарів, робіт, послуг) протягом строку корисного використання об'єкту основних засобів. Водночас амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємств. Резервний капітал Додатковий Нерозподілений прибуток

64. кредитна політика  підпр. Форми кредиту

Кредитна політика є частиною загальної політики управління обіговими активами і маркетингової політики підприємства,

яка спрямована на збільшення обсягу реалізації продукції і оптимізацію дебіторської заборгованості. Кредитна політика – це комплекс рішень, що включає термін кредиту компанії, стандарти кредитоспроможності, порядок погашення купівель-

ної заборгованості і пропоновані  знижки. Сьогодні через обмеження  банківського кредитування серед підприємств різних галузей економіки стала популярною система оплати за продукцію з відстрочкою платежів (товарний кредит). Товарний кредит – це форма короткострокового фінансування, що надається компанії покупцеві, та засіб збільшення обсягу продажів компанії-продавця. між ризиком і прибутковістю: продаж товарів і послуг в кредит веде до виникнення витрат (адміністративні витрати, пов'язані з кредитуванням, безнадійні борги і втрачені можливості скористатися коштами в більш прибуткових цілях), які необхідно порівнювати з економічними вигодами від збільшення обсягу продажів.

Розрізняють такі основні форми сучасного кредиту, а отже і кредитних відносин: комерційний, банківський, споживчий, державний, іпотечний, міжнародний. 
Комерційний кредит — кредит, який надається одними підприємствами (фірмами, компаніями) іншим у формі продажу товару з відстрочкою платежу і оформляється векселем. 
Банківський кредит — кредит, який надається кредитно-фінансовими установами (насамперед банками) будь-яким господарюючим суб'єктам (підприємствам, державі, підприємцям, власникам домашніх господарств тощо) у формі грошових позик. 
Споживчий кредит — кредит, який надається банками, спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та торговими компаніями приватним особам для придбання товарів тривалого користування. 
Іпотечний кредит Державний Міжнародний кредит  
 
65 Зовнішнє фінансування. Кредит. Оренда. Лізинг.

Зовнішнє фінансування —  це кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства. До них належать: 
1)кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку: 
2)кошти, які підприємство одержує в порядку перерозподілу: 
Лізинг — оренда майна у кредитора, який придбав його з метою здачі в оренду. Цей особливий вид оренди рухомого і нерухомого майна виробничого призначення фінансується у відповідному договорі між орендодавцем (лессором) і орендарем (лізером). Розрізняють оперативний і фінансовий лізинг.  
Кредит, тобто надання відповідних грошових сум в борг на певний час за відповідну плату (проценти). За рахунок кредитів розширюються фінансові можливості підприємства, проте виникає ризик, пов'язаний з необхідністю повернення боргів і сплати процентів за кредит. Оренда — засноване на договорі строкове і відшкодоване володіння та користування майном. 
В оренду можуть бути передані: 
земля та інші природні ресурси; 
структурні підрозділи або підприємство в цілому; 
окремі будівлі, транспортні засоби, обладнання; 
інші матеріальні цінності. 
Розрахунок між суб'єктами оренди ведеться у формі орендної плати — регулярних платежів орендодавачу за здані в оренду майно, яке використовується протягом терміну оренди. Орендна плата включає в себе амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна і орендний процент.

66 Собівартість продукції — це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення і збут продукції.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. У собівартість продукції включаються витрати на: 
-дослідження ринку і виявлення потреби у продукції; -підготовку і освоєння нової продукції; -виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу; -обслуговування виробничого процесу і управління ним; -збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.); -розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацій земель, охорону повітряного, водного басейнів); -набір і підготовку кадрів; -поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

67. Залежність витрат і прибутку підприємства від обсягу виробництва. Критичний обсяг випуску продукції.

Виникає питання, скільки треба виготовляти  і продавати продукції за певних цін і рівня витрат, щоб зазначений прибуток забезпечити. Головний факторний  ланцюжок, що формує прибуток і враховує витрати на виробництво продукції, виглядає таким чином: Витрати -> Обсяг -> Прибуток. Це завдання вирішується  на основі організації обліку витрат за системою "директ-костинг" і  включає аналіз "витрати-обсяг-прибуток". Це метод вивчення звіту про доходи з метою оцінки ефективності основної діяльності, сили "фінансового важеля", один з інструментів, що допомагають  фінансовому менеджеру здійснювати  планування і управління виробництвом. 
Аналіз беззбитковості, що є особливо корисно, коли підприємство передбачає розширення виробничої діяльності і збільшення обсягу продажів. Аналіз беззбитковості описує співвідношення постійних і змінних витрат і прибутку. Підприємство знаходиться в зоні збиткової діяльності доти, поки не досягне деякої величини, яка називається точкою беззбитковості. При збільшенні обсягу продажів підприємство покриває постійні та змінні витрати і одержує прибуток.  
Аналіз точки беззбитковості є однією з основних концепцій, досліджуваних у мікроекономіці, в обліку і фінансах. Він дозволяє визначити напрямки розвитку виробництва, що сприяють формуванню критичного обсягу продажів і переходу підприємства зі збиткової зони діяльності у прибуткову.

68. Грошові потоки: дисконтування та накопичення. Доход - як показник фінансових результатів. Склад доходу підприємства: доход від реалізації продукції (робіт, послуг), доход від реалізації матеріальних цінностей і майна, доход від позареалізаційних операцій. 
 
Дисконтування — це процедура визначення сьогоднішньої вартості майбутніх грошових потоків з урахуванням фактора часу. Гроші володіють міновою (альтернативною) вартістю — це відсоток, під який можна було би вкласти капітал. Завжди існує можливість, не піддаючи себе ризику, вкласти капітал під деякий відсоток (такий відсоток називають ставкою дисконтування). Очевидно, інвестувати можна лише ті кошти, якими інвестор володіє у даний момент, а не ті, що будуть отримані пізніше. Оскільки сьогоднішній дохід можна інвестувати під визначений відсоток з нульовим ризиком неповернення капіталу, цінність сьогоднішнього доходу більша від цінності завтрашнього доходу тієї ж величини на відсоток, який можна одержати шляхом інвестування сьогоднішнього доходу. Аналогічно сьогоднішня цінність майбутнього доходу буде меншою від його номінального значення на величину відсотків, які міг би одержати інвестор за цей час. Накопичений чистий дисконтний грошовий потік являє непокриту частку початкової інвестиції. Кожен рік, в міру отримання прибутків від інвестицій, ця величина зменшується. Показник "дохід" означає загальну суму коштів, яку одержує підприємство за певний період і яка, після вирахування податків, може бути використана на споживання та інвестування. Таким чином, дохід є виторгом підприємства від реалізації продукції, послуг та виконання робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного збору.

Загальна  сума доходу визначається за формулою: Д=Д1+Д2+Д3, де Д – сумарне значення доходу від усіх видів діяльності підприємства; Д1–виторг, від реалізації виготовленої підприємством продукції (послуг) або кошторисна вартість зданих замовнику об'єктів; Д2 – кошти, отримані підприємством від компенсацій замовником витрат, непередбачених кошторисом, від пайової участі у спільних підприємствах, від здавання майна в оренду, операцій з цінними паперами, товарного кредиту тощо; Д3 – виторг, отриманий від реалізації матеріальних цінностей підприємства та послуг невиробничого характеру. Сюди також входять штрафи та пеня, які отримує підприємство від інших організацій за зірвані поставки. 
Залежно від характеру отримання доходів розрізняють 
Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і майна підприємства та доходи від використання майна (капіталу) підприємства, від надання майна в оренду, використання тимчасово вільних фінансових ресурсів, цінних паперів підприємства. Розмір реалізації доходів безпосередньо залежить від обсягів діяльності підприємства у звітному періоді та ЇЇ ефективності. Розмір доходів від використання майна (капіталу) підприємства залежить від його наявності та можливості використання поза виробничими процесами підприємства. Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою(залишковою) вартістю об»єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, аплата агенських служб. Прибуток від позареалізаційних оперцій – це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими забов»язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.