Лекції з "Підприємництва"

Тарифне нормування заробітної плати полягає в розробці та правильному  використанні обґрунтованих нормативів (тарифних ставок, тарифних сіток, посадових  окладів і т.п.), визначаючих рівень оплати праці різних груп та категорій  працівників залежно від їх  кваліфікаційного рівня та умов праці. Тарифна система визначає міру винагороди за працю.

Форми та системи заробітної плати визначають спосіб винагороди за працю.

 

4 Тарифна система  оплати праці.

Організація оплати праці  будь-якої категорії працюючих повинна забезпечувати встановлення обґрунтованого розміру винагороди за працю в залежності від її кількості і якості. Праця кожного робітника характеризується певною складністю та особливими умовами виконання, а також її народногосподарською значимістю. Важливим елементом організації оплати праці, який враховує ці особливості є тарифна система. Якщо технічне нормування праці дозволяє врахувати її кількість, то тарифне нормування заробітної плати визначає міру винагороди за працю в залежності від її якості і умов, в яких вона протікає.

Тарифна система представляє  собою сукупність нормативних документів, які визначають рівень основної заробітної плати робітників і ступінь її диференціації в залежності від  складності праці, народногосподарської значимості галузі, територіально-економічного району її застосування.

Тарифна система оплати праці є сукупністю взаємопов’язаних елементів: тарифної сітки, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Тарифна система використовується для розподілу робіт і працівників залежно від їх, відповідно, складності та кваліфікації за розрядами тарифної сітки і є основою формування та регулювання (диференціації) заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) встановлює співвідношення в оплаті праці робітників і службовців різної кваліфікації. Вона представляє собою перелік діючих в даній галузі тарифних розрядів і відповідних їм коефіцієнтів оплати праці. Тарифні коефіцієнти показують розбіжності в складності праці та кваліфікації робітників.

По першому розряду  тарифікують найбільш прості роботи, виконання яких не потребує спеціальної  підготовки. Коефіцієнти наступних  розрядів виражають ступінь складності праці робітників кожного даного розряду. Одночасно вони показують, у скільки разів оплата праці відповідного розряду вище першого.

Тарифна сітка (схема  посадових окладів) формується на основі:

• тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі більшому, ніж законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;
• міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Диференціація мінімальних  тарифних ставок за видами виробництв, робіт, діяльності в залежності від  складності праці по галузям народного  господарства виробляється на основі коефіцієнтів їх співвідношення до мінімальної заробітної плати.

Розмір тарифної ставки (окладу) першого тарифного розряду  визначається на рівні встановленого  державою мінімального розміру заробітної плати.

Тарифні ставки (оклади) інших розрядів та груп визначаються помноженням тарифної ставки (окладу) першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду та групи тарифних коефіцієнтів.

Тарифні ставки (оклади) встановлюються для кожної групи  тарифних коефіцієнтів відповідного тарифного розряду.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) служать для тарифікації робіт (віднесення їх до певного розряду тарифної сітки) і тарифікації робітників та службовців (присвоєння їм кваліфікаційних розрядів). Вони містять характеристики виконуваних робіт робітником певної професії та кваліфікації, а також пред’явлені до нього кваліфікаційні вимоги.

Приклад. Авіаційний технік по планеру та двигунам, шостий розряд.

Характеристика робіт. Технічне обслуговування по періодичним  видам регламентних робіт  двох або більше типів літаків I-III класів або вертольотів I-II класів, або одного з типів надзвукових чи широко фюзеляжних літаків... Регулювання та доведення органів управління обслуговуваних ПС, двигунів та їх агрегатів; повна технічна підготовка ПС до випробувань в повітрі та ліквідація виявлених несправностей після випробувань. Перевірка всіх видів наземних випробувань: здатних, контрольних, технологічних та спеціальних. Випробування вертольотів I-II класів на прив’язі. Дотримання і вимірювання параметрів роботи агрегатів і систем.

Повинен знати: конструкцію, принципові та монтажні схеми систем і агрегатів, правила технічної  експлуатації, регламент і технологічні вказівки обслуговуваних ПС; методи регулювання  і наладки складних систем і їх виконання, ліквідація складних дефектів. Особливості технічної підготовки надто складної, опитної та універсальної техніки до випробувань у повітрі; технологію та особливості проведення всіх видів випробувань.

Тарифікація робіт та присвоєння робітникам кваліфікаційних розрядів здійснюється постійно діючою кваліфікаційною комісією підприємства (організації). Головою комісії назначається заступник керівника авіапідприємства (головний інженер організації), заступником голови – начальники служб (відділів, цехів), представники бригад, кваліфіковані робітниками даної професії.

В ЦА, як і в інших  галузях народного господарства, застосовуються два види тарифно-кваліфікаційних  довідників: єдиний (для наскрізних професій) і галузевий.

“Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників” містить кваліфікаційні характеристики професій і робіт, які зустрічаються у всіх галузях народного господарства (токарі, слюсарі, ковалі, каменярі і т.д.).

“Тарифно-кваліфікаційний  довідник робіт і професій робітників, зайнятих у цивільній авіації” містить кваліфікаційні характеристики професії робітників, які є специфічними для даної галузі і не увійшли в “Єдиний” довідник. Це – роботи і професії робітників, зайнятих на експлуатації та льотних випробуваннях ПС.

В результаті дії науково-технічного прогресу удосконалюється матеріально-технічна база виробництва, з’являються нові професії, підвищується рівень кваліфікації робітників. Це викликає необхідність періодичного перегляду тарифно-кваліфікаційних  довідників.

Тарифна сітка встановлює співвідношення в оплаті праці робітників різної кваліфікації. Вона представляє  собою перелік діючих у даній  галузі тарифних розрядів і відповідних  їм коефіцієнтів оплати праці.

Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. По першому розряду тарифікують найбільш прості роботи, виконання яких не потребує спеціальної підготовки. Коефіцієнти наступних розрядів виражає ступінь складності праці робітників кожного даного розряду. Одночасно вони показують, у скільки разів оплата праці відповідного розряду вище першого.

При тарифній системі  діють дві форми оплати праці  працівників - відрядна і погодинна, які включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва.

 

5 Форми та  системи заробітної плати.

Відрядна форма оплати праці включає такі її системи: пряму відрядну, непряму відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, -акордну, оплату тощо. При відрядній формі оплати праці працівників провадиться за нормами і розцінками, встановленими, виходячи з розряду виконуваних робіт.

При прямій відрядній системі заробітна плата працівника або групи працівників визначається помноженням розцінки за одиницю продукції (виконуваних робіт) на кількість виробленої продукції. При цьому оплата за кожну одиницю виробу здійснюється за однією розцінкою, незалежно від ступеня виконання норм виробки.

Відрядно-преміальна передбачає виплату премій за виконання і перевиконання планових завдань (економію авіаційних паливо-мастильних матеріалів, електроенергії та інших ресурсів).

Відрядно-прогресивна система передбачає оплату за одиницю виробу (виконуваних робіт) за декількома розцінками. За виробку в межах норми роботу сплачують за звичайними розцінками. Продукцію, зроблену понад нормою, сплачують за підвищеними розцінками, причому  прогресивно зростають в залежності від ступеню перевиконання робітником встановлених норм виробки.

Непряма відрядна система оплати праці застосовується, як правило, для оплати допоміжних і обслуговуючих працівників. Ці робітники безпосередньо не виробляють продукцію, але від їх праці залежать результати роботи обслуговуючих ними основних робітників. Оплата здійснюється за непрямими відрядними розцінками, встановленими за одиницю продукції, що виготовлена основними робітниками. В ЦА по цій системі нараховується заробітна плата авіатехнікам на авіаційно-хімічних роботах при базуванні на оперативних точках.

Акордна система оплати праці полягає в тому, що працівнику або групі працівників  заздалегідь встановлена загальна сума заробітку за весь комплекс робіт. Крім того, за скорочення термінів виконання робіт виплачуються преміальні.

Індивідуальна відрядна передбачає врахування індивідуальної виробки кожного робітника та визначення його особистого заробітку. Її використовують на тих ділянках, де за умовами виробництва можливо виконання робіт одним виконувачем.

На ділянках, де процес праці носить колективний характер, доцільно застосовувати колективну (бригадну) відрядну систему оплати праці. При якій оплату праці здійснюють по зданій бригадою кінцевої продукції (виконання робіт). Заробітну плату нараховують всій бригаді в цілому та розподіляють між її членами в залежності з присвоєним кваліфікаційним розрядом, фактично відпрацьованим часом і коефіцієнтом трудової участі. Коефіцієнти трудової участі встановлюють кожному члену радою бригади у межах, 0-2. За сумою цих коефіцієнтів розподіляють тільки відрядну приробіток і преміальні виплати.

При погодинній формі праця робітників сплачується в залежності від відпрацьованого часу та встановленого посадового окладу чи тарифної системи.

Погодинна форма оплати праці застосовується для оплати праці командно-керівного складу, спеціалістів та службових ЦА, а  також деяких категорій робітників. Погодинна форма оплати включає: просту погодинну, погодинну – преміальну оплату тощо.

При простій погодинній оплаті праці заробіток працівника  визначається на основі фактично відробленого їм часу і встановленого посадового окладу або тарифної ставки (годинної, денної, місячної). Оплата непов’язана з результатами праці працівника, а лише з відпрацьованим часом.

Погодинно –  преміальна система передбачає сполучення погодинної оплати з преміюванням за виконання кількісних та якісних показників праці. Премії встановлюються в процентах до тарифної ставки працівника або в процентах до посадового окладу інженерно-технічних працівників і службовців.

В ЦА широке розповсюдження отримала погодинно – преміальна система з встановленням нормованих завдань.

 

6 Державне регулювання оплати праці, його сфери.

Держава здійснює регулювання  оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях і установах, максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств, а також шляхом оподаткування підприємств і доходів працівників.

Мінімальна заробітна  плата регулюється з урахуванням  рівнів економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартісної величини прожиткового мінімуму.

Норми оплати праці:

• за роботу в надурочний час;
• у святкові, неробочі та вихідні дні;
• у нічний час;
• за час простою, який мав місце не з вини працівника;
• при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника;
• працівників, молодших вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи.

Гарантії для  працівників:

• оплата щорічних відпусток;
• за час виконання державних обов’язків;
• для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад;
• для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу;
• для вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до трьох років, переведених на легшу роботу;
• при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей;
• гарантії та компенсації працівникам при переїзді на роботу до іншої місцевості, при службових відрядженнях.

 

7 Договірне  регулювання оплати праці. Система  тарифних угод.

Договірне регулювання  оплати праці найманих працівників підприємств здійснюється на основі системи тарифних угод, що укладаються на міжгалузевому (генеральна тарифна угода) , галузевому (галузева тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору) рівнях.