Лекції з "Підприємництва"

• Підготовчий запас (З_підг) - на час приймання, перевірки якості і складування сировини і матеріалів;

• Технологічний запас (З_техн) - на час підготовки сировини і матеріалів до виробничого споживання;

(Кожен із цих видів  запасів обчислюється множенням  даної потреби в матеріальних  ресурсах (Д) на відповідну величину  запасу, в днях);

• Поточний запас (З_поточн) - Для забезпечення безперебійного процесу виробництва матеріальними ресурсами між двома черговими поставками; визначається:

де Т_пост - період поставки даного матеріального ресурсу, в днях.

Середній поточний запас  обчислюється:

• Страховий запас (З_стр) - це мінімальний запас на випадок непередбачених перебоїв у постачанні, визначається:

де Т_{зрив пост} - період зриву поставки, у днях.

Максимальний виробничий запас (3_мах) обчислюється:

Середній виробничий запас (З_сер) можна знайти:

Мінімальний виробничий запас (3_мін):

Норматив власних оборотних  коштів у незавершеному виробництві (Н_нзв) визначається за формулою:

де С_р - собівартість річного випуску продукції, грн.;

Т_ц - тривалість циклу виготовлення продукції, днів;

К_нз - коефіцієнт наростання затрат. Норматив оборотних коштів в запасах готової продукції (Н_гп) визначається як добуток одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю (В_д) на норму запасу готової продукції на складі, у днях (З_дн):

Норматив оборотних  коштів у витратах майбутніх періодів (Н_{майб.пер}) розраховується, виходячи із залишків коштів на початок періоду (В_поч) і суми витрат, які слід буде зробити у плановому році (В_пл), за мінусом суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції (В_{погаш пл})

Сукупний норматив власних  оборотних коштів підприємства (Н_сукупн) обчислюється:

 

6.6. Оборотні кошти підприємства перебувають у безперервному русі, переходячи із однієї стадії кругообігу в іншу. Оборот оборотних коштів, виміряний у часі, називається їх оборотністю.

В загальному вигляді  кругообіг оборотних коштів можна  представити схемою:

На І стадії оборотні кошти змінюють грошову форму  на товарну (виробничі запаси); на II стадії йде процес споживання предметів  праці у виробництві і їх перетворення у готову продукцію, включаючи стадію незавершеного виробництва. На III стадії обігові кошти у формі готової продукції вступають у сферу обігу і знову перетворюються на грошову форму.

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум грошових коштів для  здійснення процесу виробництва і реалізації продукції.

Показниками оборотності  оборотних засобів є:

• коефіцієнт оборотності;

• коефіцієнт завантаження;

• тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності (К_обор) показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишку нормованих оборотних коштів (S_ноз):

Середньорічний залишок  нормованих оборотних коштів (S_ноз) можна знайти із залежності:

Середньомісячний залишок нормованих оборотних засобів (S_{ноз.міс}) обчислюється:

де S_n,S_k - відповідно залишок нормативних оборотних коштів на початок і кінець місяця, грн.

Якщо відомі суми нормованих оборотних коштів на перше число  кожного місяця, то S_ноз можна обчислити:

де  - відповідно залишки нормованих оборотних засобів на перше число кожного місяця розрахункового періоду, включаючи перше січня наступного року, грн.

Коефіцієнт завантаження (К_зав) - величина, обернена коефіцієнту оборотності:

Цей показник показує, скільки  оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Тривалість обороту (Т_об) показує тривалість одного обороту оборотних коштів, у днях, і визначається:

Суму вивільнених у  результаті прискорення оборотності  оборотних засобів (ΔS_ноз) можна обчислити за формулою:

де РП_зв - обсяг реалізації у звітному році, грн.;

Т_об.баз, Т_{об зв} - середня тривалість одного обороту оборотних засобів відповідно у базовому і звітному роках, днів.

Оборотність оборотних засобів безпосередньо  впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема приріст прибутку на рівень рентабельності.

Сума приросту прибутку (збитків) (ΔП), одержаного за рахунок зміни оборотності розрахована за формулою:

де П_р.баз – прибуток віл реалізації продукції у базовому році, грн.;

    S_баз. S_зв - відповідно середньорічні залишки нормованих оборотних засобів у базовому і звітному роках, грн.

   РП – обсяг  реалізації у базовому році, грн.

Вплив використання оборотних  засобів на рівень рентабельності визначається за формулою:

де ΔР — зміна рівня  загальної рентабельності за рахунок  зміни середніх залишків нормованих оборотних засобів, %;

П_бал.зв- балансований прибуток у звітному році, грн.;

S_сер.зв - середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному році грн.;

Р_зв - загальна рентабельність виробництва у звітному році, %.

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватись прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення  виробничих запасів - раціональне використання матеріальних ресурсів, удосконалення  нормування, ліквідація наднормативних запасів, налагодження роботи транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.

На стадії незавершеного виробництва - скорочення тривалості виробничого  циклу, впровадження прогресивної техніки  і технології, розвиток стандартизації та уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання тощо.

На стадії обігу раціональна  організація збуту продукції, прискорення  документообороту, дотримання договірної платіжної дисципліни., використання маркетингових важелів активізації  продажу (реклама) та ін.

У конкретних умовах виробництва  і збуту кожне підприємство самостійно обирає найбільш прийнятні шляхи  прискорення оборотності оборотних  коштів, що дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва  і реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

 

 

 

ТЕМА 7. Заробітна  плата в умовах ринкової економіки

1. Зміст заробітної  плати в умовах ринкової економіки.  Принципи оплати праці.

2. Законодавство  про оплату праці.

3. Система організації  оплати праці.

4. Тарифна система оплати праці.

5. Форми та  системи заробітної плати.

6. Державне  регулювання оплати праці, його  сфери.

7. Договірне  регулювання оплати праці. Система  тарифних угод

8. Оплата праці  різних категорій робітників  ЦА.

 

1. Зміст заробітної плати в умовах ринкової економіки.

Принципи оплати праці.

Суть заробітної платні розкривається через взаємозв’язок  між виміром праці, мірою винагороди за працю (розподіл) та мірою вживання. Формування оплати праці відбувається в процесі виробництва, де споживається робоча сила, і на ринку праці – в сфері обміну. В оплаті праці можна виділити два основних ступеня: формування прибутку (визначення міри винагородження відповідній мірі праці) та їх реалізація (міра винагородження – міра споживання).

Кожному типу економічної  системи притаманний свій механізм розподілу: в ринковій економіці він базується на ринкових методах, в командно-адміністративній – на розподілі по праці.

В ринкових умовах оплата праці реалізується через форму  обміну між різноманітними власниками. Принципом оплати праці являється формування прибутку на основі міри праці.

В умовах конкуренції  величина оплати праці (прибутку) визначається не тільки вартістю робочої сили або  капіталом, котрим володіє власник  виробництва, а і тим як складеться відношення попиту і пропозиції  на ринку праці.

Система оплати праці  повинна бути взаємозв’язана з закономірностями перехідного етапу економіки  і повинна враховувати становлення  ринкових відносин, формування нового мотиваційного механізму з врахуванням  процесів власності.

Система оплати праці в перехідній економіці повинна будуватися за наступними положеннями:

1. Наявність нормативної  бази оплати праці у вигляді  нормативів, мінімальних стандартів, що гарантують певний прибуток  для осіб найманої праці, що  зайняті на підприємствах всіх форм власності при умові виконання форм праці, технологічних вимог.

2. Удосконалення системи  мотивації праці, включаючи матеріальне  стимулювання, що засноване на  ринкових принципах, і соціальні  стимули.

3. Удосконалення механізму  розподілу прибутків, отриманих від власності та від підприємницької діяльності.

4. Створення системи  суспільного контролю за системою  розподілу, що пов’язана з  системою державного реєстру  прибутків фізичних осіб.

 

2. Законодавство  про оплату праці.

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається  з основної заробітної плати і  додаткової оплати праці.

Розміри оплати  праці  найманого працівника визначаються за результатами його праці з урахуванням  наслідків господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна  плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами у розмірах, не вище встановлених чинним законодавством.

Додаткова оплата праці залежить від результатів господарської діяльності підприємства й встановлюється у вигляді премій, а також надбавок і доплат, які не передбачені законодавством або понад розміри, встановлені чинним законодавством.

Мінімальна  заробітна плата – це встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може провадитися оплата за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні  виплати.

Працівник має право  на оплату своєї праці залежно  від її результатів, складності і умов відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Колективним договором може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не нижче собівартості). Забороняється натуральна оплата у вигляді спиртних напоїв або наркотичних речовин. Заробітна плата виплачується регулярно в робочі дні в строки встановлені у колективному договорі. Утримання із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх утримань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках передбачених законодавством п’ятдесят.

 

3 Система організації  оплати праці.

Система організації оплати праці базується на основі:

• законодавчих та інших нормативних актів;
• генеральної угоди на державному рівні;
• галузевих та регіональних угод;
• колективного договору;
• трудового договору.

Основу організації  оплати праці складають взаємозв’язані елементи: нормування праці, тарифна  системи, форми та системи заробітної плати.

Найважливішою задачею  нормування праці є розробка та впровадження прогресивних, технічно обґрунтованих  норм та затрат праці, необхідних для  правильної організації оплати працівників  згідно з його кількістю і якістю. Воно визначає норму праці.