Правове регулювання діяльності небанківських фінансових установ

     Серед найбільш розвинутих небанківських  фінансових інститутів у США можна  виділити страхові компанії. Нині нараховується  приблизно 2000 компаній зі страхування  життя, що існують у двох формах: у вигляді акціонерних компаній або взаємних фондів. Особливістю компаній зі страхування життя є те, що вони ніколи не зазнавали масштабного банкрутства, як, наприклад, банки, тому контроль за цими інститутами на федеральному рівні не здійснюється, а покладено на штати.

     Інший найбільш поширений вид страхових  компаній у США — компанії із страхування майна та від нещасних випадків. їх налічується більш ніж 3000. Контроль над діяльністю цих  компаній, як і компаній із страхування  життя, здійснюється на рівні штатів. Але у їх діяльності є суттєва відмінність: по-перше, компанії зі страхування майна та від нещасних випадків підпадають під федеральний податок на прибуток, тому велика частка активів зосереджена у муніципальних облігаціях, які вільні від оподаткування; по-друге, на відміну від компаній зі страхування життя, втрати менш визначені і їх складно прогнозувати, тому ці компанії мають більш ліквідні активи (муніципальні облігації і цінні папери уряду США становлять понад половину їх активів, а більша частина інших активів складають облігації та акції корпорацій).

     Страхова  система США одна з найбільш розвинутих у світі. Що стосується самої країни, то дохід від премій страхових  компаній складає більш третини  світового. З-поміж інших країн  лише Японія наближається за показниками до США. Однак останнім часом намітилась тенденція досить швидкого європейського ринку страхування. [77]

     Значного  розвитку у США набули такі небанківські фінансові інститути, як недержавні пенсійні фонди. Особливістю пенсійної  системи є те, що існує два рівні пенсійного забезпечення — система державного соціального забезпечення та система добровільних недержавних пенсійних фондів. Недержавні пенсійні фонди виконують дві основні функції: роль соціального стабілізатора і основного джерела довгострокових ресурсів, за рахунок яких фінансуються довгострокові інвестиції. В останні роки-приблизно 27% всіх фінансових активів у США знаходилось під контролем недержавних пенсійних фондів. Обсяги вкладень складали більш ніж 10 трлн дол. США, що близько 30% всіх сукупних активів населення (у три рази більше, ніж вклади на депозити в банках). Інвестиційна політика контролюється державними органами влади. Здебільшого недержавні пенсійні фонди вкладають свої кошти у цінні папери корпорацій, державні цінні папери і акції (паї) взаємних фондів. Дохідність недержавних пенсійних фондів, як правило, значно перевищує дохідність банківських депозитів. [70; с.118]

     Досить  значного розповсюдження у США набули такі фінансові посередники, як фінансові  компанії та взаємні фонди. Фінансові компанії мобілізують кошти шляхом випуску комерційних паперів або акцій та облігацій і використовують залучені кошти для надання позик. Ці позики здебільшого мають невеликі розміри, що відповідає потребам населення та бізнесу.

     Розділяють три види фінансових компаній.

     1. Фінансові компанії, що надають  позики для купівлі роздрібних  товарів у певних виробників  чи у торгових точках. Ці фінансові  компанії є прямими конкурентами  банкам у наданні споживчого  кредиту.

     2. Фінансові компанії, які надають позики для купівлі окремих груп товарів — меблів, побутової техніки, ремонту житла та інші. Особливістю цих компаній є те, що їх категорія позичальників не може одержати кредит з інших джерел, а тому у відповідності до підвищеного ризику встановлюються і вищі відсоткові ставки.

     3. Фінансові компанії, які купують дебіторську заборгованість зі знижкою. Практично — це операції факторингу. Також такі фінансові компанії можуть надавати і лізингові послуги.

     Відмітною рисою фінансових компаній є те, що порівняно з банками та ощадними інститутами, їх діяльність практично не регулюється. Не існує обмежень на відкриття відділень, володіння активами та способи мобілізації коштів. Регулювання здійснюється лише на рівні штатів, які встановлюють максимальну суму позик, що надаються індивідуальним споживачам, за умови боргової угоди. Відсутність обмежень дає конкурентні переваги фінансовим компаніям порівняно з банками.

     За  обсягами активів та капіталізації  фінансові компанії США є найбільш розвинутими у світі. Так за показниками 2007 року, активи фінансових компаній США склали 4754,7 млрд дол. США. [79]

     Взаємні фонди є фінансовими посередниками, що об'єднують ресурси багатьох дрібних  інвесторів, продаючи їм акції, і використовують одержані кошти на купівлю цінних паперів, таким чином трансформуючи невеликі вимоги у диверсифіковані портфелі акцій, облігацій, заставних під нерухомість, інструментів грошового ринку. Є два види взаємних фондів: фонди відкритого типу (акції можна погашати в будь-який час за ціну, що пов'язана з вартістю активів фонду); фонди закритого типу (фіксована кількість невикупних акцій продається за початковою пропозицією, а потім ними торгують в позабіржовому обороті як звичайними акціями).

     Різні взаємні фонди спеціалізуються  на різних активах. Так, деякі володіють широким набором акцій та облігацій, інші спеціалізуються на цінних паперах, випущених у певних галузях чи секторах ринку, а певні групи фондів інвестують у фіксований ринковий кошик цінних паперів. Крім того, великі взаємні фонди можуть пропонувати фонди, що спеціалізуються на іноземних цінних паперах, допомагаючи малим інвесторам стати учасником іноземних фінансових ринків. [46; с.347]

     Певну нішу з-поміж інших небанківських  фінансових інститутів посідають кредитні спілки. Вони виступають ще одним спеціалізованим посередником у наданні споживчих кредитів. У США кредитні спілки реєструються або штатами, або федеральним урядом, але майже половина встановлюють вимоги до мінімального розміру їх капіталу, вимоги періодичної звітності і перевірки діяльності кредитних спілок.

      Як показує проведений аналіз, фінансово-кредитна система США має суттєві відмінності  від вітчизняної. Насамперед ця відмінність  проявляється у обмеженні діяльності банків і сприянні розвитку небанківських  фінансових інститутів. Створені передумови призвели до того, що практично

     Особливістю фінансового посередництва у  США є широко розгалужена мережа фінансових інститутів, серед яких банкам не тільки не надаються привілеї, а, навпаки, значно обмежується їх вплив  на економіку. Хоча небанківські фінансові інститути США значними темпами випереджають розвиток аналогічних інститутів у інших західних країнах, позитивні та негативні наслідки коливань на фондовому ринку впливають на них, незважаючи на те, що США є лідером серед інших країн за показниками страхових, фінансових компаній та інших, безпосередньо пов'язаних з фондовим ринком.

     Отже, аналіз досвіду зазначених країн  свідчить про те, що Україні було б корисно запозичити певний досвід в сфері регулювання небанківських  фінансових установ, перейняти практику законодавчого регулювання щоб пришвидчити прочес інтеграції до ЄС.

     РОЗДІЛ  3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ 

     3.1. Проблеми правового  регулювання ринку  небанківських фінансових послуг та шляхи їх вирішення  

     На  сьогоднішній день ступінь розвитку ринку фінансових послуг є сегментарним, оскільки небанківський фінансовий сектор України знаходиться в  зародковому стані і значно поступається банківській системі з точки  зору його значимості, прозорості, системної сформованості та законодавчого забезпечення.

     Відсутність цілісного бачення концептуальної моделі всього фінансового сектору  України на довготермінову перспективу  призводить до нескоординованого розвитку фінансових установ і ринків із існуючими потребами у відповідних фінансових послугах з боку реального сектору економіки та населення України.

     Становлення потужного та диверсифікованого  небанківського фінансового сектору  повинно стати одним із основних пріоритетів в процесі структурного реформування фінансової системи України, посилення ролі інституційних інвесторів – страхових та пенсійних фондів, сприяти істотному збільшенню обсягів прямих іноземних інвестицій, забезпечувати важливі економічні переваги в плані посилення фінансового посередництва і вдосконалення мобілізації внутрішніх заощаджень, а також сприяти задоволенню існуючої потреби у фінансових послугах реального сектора економіки і населення України.

     Хоча  у порівнянні з обсягом послуг, які надаються банківським сектором, сектор небанківських фінансових установ є невеликим, він об’єднує багато видів фінансових установ (за даними Держфінпослуг станом на 01.01.10): страхові компанії (398), кредитні установи (725), недержавні пенсійні фонди (54), фінансові компанії (74), ломбарди (322).

     Система регулювання та нагляду за діяльністю всього фінансового сектора в  Україні є фрагментарною та все  ще знаходиться на етапі формування. При цьому, якщо регулювання та нагляд за діяльністю банківських установ, а також регулювання інфраструктури фондового ринку досягли відносно позитивного досвіду за 1995-2000 роки, регулювання та нагляд за діяльністю небанківських фінансових установ знаходиться у стані становлення. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) була утворена Указом Президента України 12 грудня 2002 року, як інтегрований державний регулятор діяльності небанківського фінансового сектора поряд із Національним банком України (регулятор ринків банківських послуг) та Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку (регулятор ринків цінних паперів та похідних цінних паперів).

     В Україні до появи у 2003 році Держфінпослуг  небанківські фінансові установи, крім страхових компаній та учасників  ринку цінних паперів, не регулював  жоден з органів державної влади.

     У зв’язку з цим, регламентація  регулювання та нагляду за небанківськими фінансовими установами протягом останніх років залишається значною мірою  у хаотичному стані та проходить  період становлення.

     На  цьому етапі необхідне втілення обґрунтованих та системних реформ у фінансовому секторі, створення в Україні умов для функціонування стабільного, надійного та ефективного ринку фінансових послуг, функціонування якого стимулюватиме до пропорційного розвитку та структурних зрушень в економіці країни, а саме:

     - створення широких законодавчих засад для надання фінансових послуг;

     - сприяння розвитку широкого спектру фінансових послуг;

     - посилення конкурентоспроможності сектора фінансових послуг;

     - розбудови інституційної спроможності  органів регулювання ринку фінансових  послуг для забезпечення дотримання  найкращих підходів міжнародної  практики регулювання ринків  фінансових послуг, корпоративного управління і здійснення нагляду в цій сфері;

     - формування цілісної системи  регулювання фінансового сектора  для управління ризиками (запобігання  поширенню системних ризиків)  та для нагляду за діяльністю  фінансових установ;

     - запровадження системи та механізму належного та достатнього фінансування регуляторів фінансового ринку;

     - гармонізації пруденційних і  регуляторних стандартів у сфері  регулювання діяльності фінансових  установ;

     - створення належного нормативного  забезпечення для розширення  асортименту фінансових інструментів, які можуть використовуватись небанківськими фінансовими установами при здійсненні короткострокових та довгострокових інвестицій для кращого управління ризиками;

     - вдосконалення практики корпоративного  управління і забезпечення прозорості інформації з метою зміцнення громадської довіри до небанківських фінансових установ і ринкової дисципліни;

     - сприяння раціоналізації оподаткуванню  фінансових продуктів та послуг.

     - визначення перспективи подальшого  розвитку та реформування пенсійної та страхової системи, а також інших видів небанківських фінансових послуг.

     В системі регулювання та нагляду  діяльності небанківських фінансових установ все ще існують недоліки, властиві кожному із сегментів ринку.