Державний бюджет України та його роль у забезпеченні економічного розвитку

     У випадках, коли плани надходжень від  приватизації не виконуються,  уряд  змушений  залучати для їх компенсації  додаткові ресурси у формі  запози- чень або фінансування по активних операціях, причому у стислі строки, що стає фактором підвищення вартості запозичень[18, с.54].

     В  останні  роки  Державний  бюджет  України приймається з дефіцитом.  Ця  політика  спрямована на збільшення бюджетних видатків порівняно із залу- ченими доходами.

Таблиця  2.2

Основні  показники  формування  та  виконання

Державного  бюджету  України  у  2007–2009  рр.

     За  останні роки в Україні, а саме у 2007-2008 роках, спостерігалося стабільне  збільшення як доходів, так і видатків державного  бюджету (див. табл. 2.2). Було затверджено  також  програми зростання  обсягів державного кредитування. У  свою чергу, для забезпечення таких операцій нарощувались обсяги  фінансування дефіциту державного бюджету. Прийняті планові показ- ники відповідають такій  політиці. Високими виявились і ризики невиконання запланованих обсягів фінансування дефіциту бюджету. Зокрема, у 2007 р. не було виконано план із забезпечення надходжень від приватизації: за визначен- ням Міністерства фінансів України, у 2007 р. фінансування дефіциту державно- го бюджету за рахунок  надходжень  від  приватизації  досягало 2,46 млрд. грн., що становило  лише  23,2 % запланованого обсягу. У 2008 році від приватизації державного майна до державного бюджету за 2008 рік  надійшло 482,3 млн. грн., що відповідає 79,4 % уточненого річного плану [17, c.59].

     Фінансування  дефіциту Державного бюджету України 2009 року було  заплановано  у  сумі  19,86  млрд.  грн., що у порівнянні з 2008 роком більше  на 1,04 млрд. грн. Таким чином, на 2009 рік планувалось активізувати викорис- тання фінансування державного бюджету порівняно із станом, досягнутим у 2008 році.  

     2009 рік став роком падіння України у боргову прірву. Фактично Державний бюджет 2009 року виконано з дефіцитом у сумі 35 млрд. 517,2 млн. грн., що на 3 млрд. 954,1 млн. грн. більше граничного річного розміру (31 млрд. 563,1 млн. гривень). Співвідношення дефіциту державного бюджету до валово- го внутрішнього продукту становило 3,9% порівняно з 3%, передбаченими при затвердженні закону про державний бюджет, і на 1,3% перевищило показник попереднього року. В результаті зарахування до доходів надходжень спеціаль- них прав запозичення в сумі 15 млрд. 652,2 млн. грн. Державне казначейство у звітності про виконання Державного бюджету України станом на 01.01.2010 занизило обсяг дефіциту державного бюджету в 1,8 раза. Лише у річному звіті Уряду про виконання Державного бюджету України відповідні показники скориговано (див. рис. 2.7). Проте фактично реальний дефіцит державного бю- джету України при плані 33,0 млрд. грн. на 2009 рік становив 103,8 млрд. грн., до якого, крім звітного дефіциту бюджету у сумі 35,5 млрд. грн., відносяться також суми рекапіталізації банків (19,6 млрд. грн.), капіталізації НАК "Наф- тогаз України“ (24,4 млрд. грн.) та обсяг невідшкодованих сум ПДВ (24,2 млрд. гривень). Тобто дефіцит бюджету 2009 року (без врахування наданих протягом 2009 року гарантій та здійснених переплат податків та зборів) становив 11,4% ВВП [22].

     Невиконання нереалістичного плану доходів  на фоні значно гіршої, ніж очікувалось, макроекономічної ситуації призвело до розбалансування бюджету 2009 року та виникнення великої потреби держави у позикових ресурсах. У зв’язку із цим, а також через значну девальвацію національної валюти протягом 2008-2009 років сума державного і гарантованого державою боргу зросла біль- ше ніж у 3,6 раза. Станом на кінець 2009 року відношення цих зобов’язань до валового внутрішнього продукту становило близько 34,6% [23].

     Суттєве зростання обсягів запозичень відбувалось  в складних умовах, які були пов’язані  з неможливістю залучення достатніх запозичень за прийнятною вартістю на внутрішньому ринку через низький рівень його розвитку та з відсу- тністю доступу до світових ринків капіталу. На протязі 2009 року залучались ресурси частково за рахунок внутрішніх джерел, однак, за дуже високою ціною, частково із зовнішніх джерел, зокрема від Міжнародного валютного фонду та Світового банку.

     Відповідно  до Закону України «Про Державний  бюджет України на 2009 рік» було заплановано  здійснення державних запозичень в  обсязі 89001,7 млн. грн., з яких державні внутрішні запозичення передбачались в обсязі 70193,8 млн. грн., державні зовнішні запозичення – 18807,9 млн. гривень. З урахуван- ням внесених змін показники державних запозичень були збільшені до 90158,4 млн. грн., з яких державні внутрішні запозичення – 70756,9 млн. грн., державні зовнішні запозичення – 19401,5 млн. гривень.

     Фактично  до державного бюджету у 2009 році, було запозичено 120 млрд. 961,8 млн. грн., що на 30 млрд. 803,5 млн. грн., або 34,2%, більше плану, у тому числі внутрішніх запозичень - 62 млрд. 782,1 млн. грн., або 88,7% плану, зов- нішніх - 58 млрд. 179,7 млн. грн., або в 3 рази більше плану (див. табл. 2.3). При цьому значна частина облігацій внутрішньої державної позики викуплена Наці- ональним банком. Так, обсяг облігацій внутрішньої державної позики, що зна- ходилися у власності Національного банку, за минулий рік збільшився на 41 млрд. 554,9 млн. грн., або майже в шість разів, - до 50 млрд. 102,1 млн. гривень.

Таблиця  2.3

Фінансування  дефіциту  Державного  бюджету  України у 2009 році

     В цілому надходження від внутрішніх запозичень на фінансування державного бюджету за 2009 рік становили 62782,1 млн. грн. (88,7% від плану), в структурі  яких:

     - 44000,0 млн. грн., або 70,1% від загального обсягу внутрішніх запо- зичень становлять надходження від випуску довгострокових облігацій внутріш- ньої державної позики для капіталізації банків та НАК «Нафтогаз України» (в тому числі банків – 19623,8 млн. грн., НАК «Нафтогаз України» - 24376,2 млн. грн.);

     - 4657,0 млн. грн., або 7,4% – цільове  розміщення облігацій внутрішньої  державної позики для наповнення  Стабілізаційного фонду;

     - 14125,1 млн. грн., або 22,5% – надходження  на фінансування дер- жавного  бюджету від розміщення довгострокових, середньострокових та корот- кострокових облігацій внутрішньої державної позики та казначейських зобо- в’язань [22].

     Надходження від зовнішніх запозичень на фінансування державного бюджету за 2009 рік становили 58179,7 млн. грн. (майже втричі більше від  плану), в структурі яких:

     - 40073,9 млн. грн., або 68,9% від загального  обсягу зовнішніх запозичень  становлять надходження на фінансування  державного бюджету за рахунок  отримання кредиту МВФ та позики  Міжнародного банку реконструкції  та розвитку на реабілітацію  фінансового сектору в обсязі 400 млн. дол. США;

     - 15652,2 млн. грн., або 26,9% становлять  кошти від розподілу спеціаль- них прав запозичення Міжнародного  валютного фонду;

     - 2453,5 млн. грн., або 4,2% становлять  надходження коштів до спеціа- льного фонду державного бюджету на впровадження проектів розвитку за 2009 рік, в тому числі від Європейського Інвестиційного Банку запозичення дорів-

нювали 790,6 млн. грн., Європейського банку  реконструкції та розвитку – 716,6 млн. грн., Міжнародного банку реконструкції  та розвитку – 518,0 млн. грн., Японського банку міжнародного співробітництва – 428,3 млн. гривень [22].

     Витрати державного бюджету з погашення  державного боргу за 2009 рік становили 31304,7 млн. грн. при плановій сумі 27447,7 млн. грн., що на 14,0% більше від плану на рік, в тому числі: погашення державного внутрішнього боргу – 17924,9 млн. грн., погашення державного зовнішнього боргу – 13379,8 млн. гривень. У структурі витрат з погашення державного зовнішнього боргу основну частку (76,1%) становило погашення облігацій зовнішньої державної позики, що дорівнює 31,5% від загальних витрат на погашення державного боргу [24].

     План  приватизації державного майна у 2009 році був провалений. Фак- тично у 2009 році до державного бюджету надійшло коштів від приватизації державного майна у сумі 807,8 млн. грн., що становить 10,2% виконання річно- го плану.

     Аналіз  фактичних даних дозволяє зробити  висновки, що бюджетна полі- тика 2009 року була непослідовною та неефективною. Невиконання дохідної частини бюджету  компенсувалось значним зростанням запозичень. Колосальні ресурси були витрачені не на стабілізацію національної економіки, а на підтри- мку банківської системи, Пенсійного фонду та НАК «Нафтогаз України». Проб- леми з виконанням бюджету суттєво погіршили і так далеко не стабільну фінан- сову ситуацію в державі та фактично створили «боргове ярмо», яке відчувати- муть на собі багато майбутніх поколінь українців, хронічний брак коштів приз- вів до того, що залишки готівкових коштів на єдиному казначейському рахун- ку за 2009 рік знизились на 6,7 млрд. грн. та становили на 1 січня 2010 року 1,06 млрд. грн., чого явно недостатньо для нормального функціонування бюд- жетної системи [22].

     Отже, проблеми фінансування дефіциту державного бюджету є досить складними. В  Україні повинен бути такий дефіцит бюджету, який можливо профінансувати. Це той дефіцит, джерела фінансування якого чітко визначені та гарантовані за надходженнями. Якщо цього не зробити якнайшвидше, на казначейському рахунку знову не буде грошей, країна не зможе нормально фі- нансувати свої видатки, як і в 2009 році відбуватимуться затримки з відшкоду- ванням ПДВ, авансове стягування податків, урізування всіх інвестиційних вит- рат. Незбалансований бюджет не дасть змоги вирішити жодної економічної чи соціальної проблеми.

     Нестабільна ситуація в економіці України  має одну позитивну рису – наб- лиження до критичної межі викликає нагальну необхідність прориву, терміно- вих і якісних змін. Як це не пародоксально, але саме поглиблення кризи є  для сучасної України шляхом до прогресу.  
 
 
 
 
 
 
 

     2.3. Вплив бюджетної політики на  економічне зростання: порівняльний  аналіз вітчизняного і зарубіжного  досвіду.

     Податкові важелі впливу на соціально-економічну стабілізацію є одним із інструментів державного регулювання, особливо в умовах економічного спаду. Але на жаль, поки що в Україні не має досвіду використання податкової політики як інструменту впливу на економічний розвиток. Саме тому вивчення світового досвіду економічного регулювання з точки зору можливості його застосування в Україні є дуже актуальним.

     Значення податкових інструментів досліджується в роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків. Протягом останніх років дуже великою залишається частка збиткових підприємств (на рівні 35-40%), а рентабельність промислової діяльності — мінімальною. Актуальним зали-  шається питання пошуку моделей стимулювання розвитку виробничої сфери за рахунок оподаткування [17].

     Щодо стимулюючої ролі податків у виробничій сфері, інноваційній та інвестиційній діяльності, то, на мій погляд, не зовсім раціонально стимулювати розвиток лише за рахунок зменшення податкового навантаження на вироб- ництво. Необхідно використовувати широку політику інвестиційно-іннова- ційної підтримки останніх. Як показує фінансова теорія і практика, за умов спаду економічного розвитку або рецесії уряд має здійснювати політику сти- мулювання, тому що регулювання соціально-економічних процесів в суспіль- стві є лише одностороннім привілеєм одного з суб'єктів податкових правовід- носин — держави. Щодо інших учасників — платників, то податки за своєю суттю не будуть і не можуть бути інструментом їх стимулювання. Навіть якщо рівень податкового навантаження є достатньо невисоким. Він розцінюється платником як зменшення отриманого доходу, вилучення власного. Податкова політика може бути ефективною лише за умови дотримання усіх принципів: фіскальної та економічної ефективності, соціальної справедливості.