Державний бюджет України та його роль у забезпеченні економічного розвитку

     Найбільше зросли кошти спеціального призначення  на економічну діяль- ність – на 3 млрд. 252,5 млн. грн. або 19,4 %; міжбюджетні трансферти – на 2 млрд. 645,6 млн. грн.  або в 2,8 %; освіту – на 1 млрд. 462,6 млн. грн. або 27,5 %; громадський порядок, безпеку та судову владу – на 1 млрд. 139,6 млн. грн. або в 1,4 раза; оборону – 1 млрд. 164,2 млн. грн. або в 1,8 рази. Їх питома вага в загальному обсязі видатків спеціального фонду становила, відповідно, 41,5 %, 8,5 %, 14,1 %., 8,9 %. і 5,6 %[22].

     За  економічною класифікацією переважну  частину коштів спеціального фонду  державного бюджету (36 млрд. 305 млн. грн. або 75,3 % загального обся- гу) спрямовано на поточні видатки, що на 12 млрд. 779,5 млн. грн. або в 1,5 раза більше за відповідний показник 2007 року. На капітальні видатки спрямовано 11 млрд. 923,6 млн. грн. або 24,7 % загального обсягу видатків спеціального призначення, що на 2 млрд. 17,4 млн. грн. або 14,5 % менше, ніж у 2007 році, а їх частка зменшилася на 12,5 %. (з 37,2 % до 24,7 %)[22].

     Виконання Державного бюджету України 2008 року здійснювалося в умо- вах уповільнення темпів економічного зростання, спричиненого насамперед падінням промислової діяльності.

     Фактична  макроекономічна ситуація у 2009 році через відсутність послі- довної антикризової політики Уряду виявилась  набагато гіршою за всі песи- містичні очікування. Падіння ВВП у 2009 році було безпрецедентним - на 15,1%. Порівняно  із 2008 роком зростання номінального ВВП прогнозувалось на 98,4 млрд. грн, до 1046,5 млрд. грн., а фактично він становив 914,7 млрд.  грн. , тобто на 131,8 млрд. грн. менше ніж передбачалося.

     Виконання Державного бюджету України відбувалося  в умовах суттєвого економічного спаду. Скорочення ділової активності відбулося за всіма видами економічної діяльності, крім сільського господарства, де обсяги виробленої продукції зросли на 0,1%. У результаті економічного спаду збитки суб'єктів господарювання становили 130,6 млрд. грн., що в 1,7 раза більше показника, врахованого при затвердженні державного бюджету. Як наслідок, у наступних податкових періодах сума недоотриманих доходів державного бюджету переви- щила 30 млрд. гривень [22].

Рис. 2.5. Виконання Державного бюджету за доходами у 2009 році 

     За  таких економічних умов загальний  обсяг фінансових ресурсів держав- ного бюджету становив 341 млрд. 51,5 млн. грн., у тому числі надійшло доходів  на суму 209 млрд. 700,4 млн. грн., отримано надходжень для фінансування бюд- жету - 127 млрд. 421 млн. грн., повернуто кредитів - 3 млрд. 930,1 млн. гривень. Фінансові ресурси державного бюджету спрямовані в основному на проведення видатків - 242 млрд. 437,2 млн. грн., погашення державного боргу, розміщення коштів на депозитах та придбання цінних паперів - 87 млрд. 521,5 млн. грн., надання кредитів - 6 млрд. 710,5 млн. гривень [22].

     Доходи  загального фонду державного бюджету  за 2009 рік не виконано. При плані 184 млрд. 628,2 млн. грн. надійшло 156 млрд. 554,3 млн. грн., що на 28 млрд. 74 млн. грн., або 15,2%, менше запланованих обсягів. Упродовж 2009 року Міністерство фінансів приховувало реальний стан виконання доходів загального фонду шляхом внесення змін до бюджетного розпису, зарахування надходжень від використання спеціальних прав запозичення, отриманих від Міжнародного валютного фонду, а також залучення обігових коштів суб'єктів господарювання. Загалом, за окремими доходними джерелами недонадход- ження запланованих показників становило 33 млрд. 316,7 млн. гривень. Так, внаслідок надпрогнозованого скорочення імпорту (на 43,7% при прогнозованих 9,5%) на 12 млрд. 791,8 млн. грн. не виконані планові обсяги надходжень податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів, на 3 млрд. 587,8 млн. грн. - мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності. Крім того, на 9 млрд. 274,8 млн. грн. не виконано плану надходжень податку на прибуток підприємств, на 3 млрд. 688,7 млн. грн. - податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на 1 млрд. 292,8 млн. грн. - рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на 1 млрд. 157,3 млн. грн. - надходжень коштів, що надходять з інших бюджетів, на 275,8 млн. грн. - платежів за користування надрами тощо.

     Доходи  спеціального фонду державного бюджету при плані 70 млрд. 696,9 млн. грн. виконані в сумі 53 млрд. 146,1 млн. грн., що на 17 млрд. 550,9 млн. грн., або 24,8%, менше планового обсягу. Проти попереднього року но- мінальні доходи спеціального фонду зросли на 7 млрд. 276,2 млн. грн., або 15,9%, а реальні - зменшилися на 7,8% [22].

     Планові видатки загального фонду державного бюджету встановлені в су- мі 194 млрд. 378,7 млн. грн., а проведені в  сумі 187 млрд. 748 млн. гривень. Таким чином, річні призначення не виконані на 6 млрд. 630,7 млн. грн., або 3,4% . Порівняно з попереднім роком номінальні видатки державного бюджету зросли на 0,9 млрд. грн., або 0,4%, а реальні зменшилися на 11,7%.

     Поточні видатки загального фонду становили 186 млрд. 629,6 млн. грн., або 99,4%  загального обсягу, а капітальні - лише 1 млрд. 118,4 млн. грн., або 0,6%.  Передбачені статтею 27 Закону про Державний бюджет захищені видат- ки заплановано в сумі 183 млрд. 908 млн. грн., або 94,6% загального обсягу видатків, а проведено в сумі 179 млрд. 917,1 млн. грн., або 97,8% затверджених річних призначень. Найбільша невідповідність між плановими показниками та фактичним виконанням спостерігається за такими показниками: загальнодержа- вні функції та економічна діяльність, які виконані на 66,4 та 64,9% відповідно.

Рис. 2.6. Виконання Державного бюджету за видатками у 2009 році 

     Видатки спеціального фонду державного бюджету  затверджені в сумі 79 млрд. 744,1 млн. гривень. Внесеними упродовж року змінами  планові призна- чення збільшені на 10 млрд. 326,6 млн. грн., або 12,9%, і визначені в сумі 90 млрд. 70,7 млн. гривень. Фактично видатки проведені в сумі 54 млрд. 689,2 млн. грн., або 68,6% затвердженого і 60,7% планового річних обсягів.Таким чином, у 2009 році не виконані як затверджені, так і планові обсяги видатків спеціаль- ного фонду відповідно на 25 млрд. 54,9 млн. грн., або 31,4 %, та 35 млрд. 381,5 млн. грн., або 39,3%,  що відповідно  в 5,1 та 2,3 раза більше, ніж за підсумками 2008 року.

     Низький рівень виконання затвердженого  і планового річних обсягів ви- даткової частини спеціального фонду в першу чергу зумовлений невиконанням плану надходжень, у тому числі до Стабілізаційного фонду, і, як наслідок, не- проведенням відповідних видатків у повних обсягах.

     Переважну частину коштів спеціального фонду - 45 млрд. 370,7 млн. грн., або 83% загального обсягу, використано на поточне споживання. На капітальні видатки спрямовано 9 млрд. 318,5 млн. грн., або 17% загального обсягу спеці- ального фонду, що на 2 млрд. 605,2 млн. грн., або 21,8% менше, ніж у поперед- ньому році.

     Отже, підсумки 2009 року засвідчили, що розвиток економіки України відкинуто на чотири роки назад – реальне падіння ВВП було одним з найвищих у світі та становило «мінус» 15,1%, а Державний бюджет не був виконаний як за доходами, так і за видатками.

     Проаналізувавши доходи Державного бюджету України  у 2007–2009 ро- ках можна стверджувати, що в структурі доходів Державного бюджету України основну частку займають податкові надходження. Основними  податками та зборами, що забезпечували  доходами  Державний бюджет є  ПДВ,  податок на прибуток, мито та акцизний збір. Тобто, аналіз структурної динаміки доходів  бюджету свідчить про те, що головну роль в наповненні доходами Державного бюджету держава відводить непрямим податкам і зборам. Фактично основний тягар наповнення доходами  Державного бюджету України, лягає на плечі насе- лення, яке є кінцевими споживачами товарів та  послуг. А  це притаманно краї- нам, що розвиваються, де підприємництво практично відсутнє або мало розви- нене. Тому потрібно здійснити невідкладні реформи у бюджетній системі, зок- рема щодо формування дохідної частини Державного бюджету, насамперед,  шляхом прийняття такого Податкового кодексу, який  би чітко регламентував відносини у сфері оподаткування, відчутно послабив податковий тиск, спростив процедуру податкового адміністрування та створив надійний захист прав плат- ників податків.

     Вивчення  особливостей  використання  бюджетних  коштів у 2007–2009 роках  дає  підстави стверджувати, що в Україні у досліджуваних роках відбу- валося  зростання бюджетних видатків, що в першу чергу пов’язано з розши- ренням функцій держави щодо надання соціальних послуг, тобто створенням соціальної інфраструктури та фінансуванням відповідних послуг; участю дер- жави у створенні об’єктів житлового фонду; збільшенням видатків на освіту, охорону здоров’я тощо. На сьогодні Україна, суттєво збільшивши частку дер- жавних витрат  у ВВП на соціальні питання, жодним чином не використала до- датково отримані ресурси для стимулювання економічного зростання.

     Окремо  хотілося б зазначити, що і структура  видатків бюджету, яка фор- мується  останніми роками, теж не сприяє економічному зростанню. Державні видатки з точки зору необхідності забезпечення прискореного розвитку еконо- міки не можна визнати ефективними: обсяги державних інвестицій є незнач- ними і не дозволяють здійснювати будь який вплив як на формування структур- ної політики держави, так і на створення або підсилення визначальних напрям- ків; впровадження інновацій має стійку тенденцію до зменшення [24]. У цьому контексті останні роки стали періодом втрачених можливостей, коли країна ма- ла певний потенціал здійснювати активну політику.

     Стрижнем  бюджетної політики у майбутньому  має стати створення умов для  відновлення економічного зростання та забезпечення гідного рівня життя населення.  
 
 
 
 
 
 

     2.2. Фінансування дефіциту Державного  бюджету України    

     Дефіцит  державного бюджету  є  основним  інструментом  державної фі- нансово-кредитної  політики  і  здатен  справляти  значний  вплив  на  соціаль- но-економічне становище країни, а також бути чинником стримування або при- скорення  розвитку.

     Проблеми  фінансування дефіциту державного бюджету  належать до до- сить  дискусійних.  Як науковці,  так  і  політики  дотримуються  різних, нерід- ко  прямо  протилежних, точок зору щодо доцільності та результативності про- ведення таких операцій.  Це  пов’язано  з  тим,  що  дефіцитне бюджетне фінан- сування здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни. Досягнення позити- вних результатів нерідко супроводжується виникненням негативних наслідків, які можуть навіть перевищити  заплановані  покращення.  У  періоди  економіч- них криз і фінансових потрясінь проблеми зведення бюджету з дефіцитом і забезпечення його фінансування ще більше ускладнюються. Національна бюд- жетна  політика  повинна бути  спрямована  на  нарощення  бюджетного  потен- ціалу  та  збільшення  державних  видатків. З огляду на це, поглиблене наукове дослідження  таких  проблем  має  важливе  не  тільки теоретичне,  але  й  прак- тичне  значення.

      Зведення  бюджету з дефіцитом, яке передбачає проведення операцій з фінансування бюджету, не є свідченням його незбалансованості. У західній еко- номічній теорії під  збалансованим бюджетом розуміють бездефіцитний бюд- жет, тобто такий, коли заплановані видатки у певному періоді відповідають очі- куваним доходам. Але  на  практиці  у  розвинутих  країнах бюджети зводяться з дефіцитом.  При  цьому вони  не розглядаються як незбалансовані. У Євро- пейському Союзі  бюджет  визнається  збалансованим, коли виконуються два обмеження: на обсяги  дефіциту  (3 %  ВВП)  і  на  величину  боргу (60 % ВВП). Тому можна говорити про модифікацію визначення збалансованості бюджету [9, с.54].

     В Україні формування бюджету з дефіцитом зумовлюється тим, що в на- шій країні є дуже велика  потреба у проведенні реформ у багатьох сферах жит- тєдіяльності держави, фінансуванні розвитку інфраструктури, підвищенні  яко-сті адміністративних і соціальних послуг. Для їх забезпечення  необхідно залу- чити  додаткові  джерела фінансування шляхом більш активного використання  економічного потенціалу країни.

     Спеціалісти  Світового  банку  вважають,  що простір для певного збіль- шення  бюджетного дефіциту і, відповідно, державного боргу в Україні є. Проте таке збільшення буде доцільним тільки за умови, якщо мобілізовані кошти  на- правлятимуться на інвестиції в інфраструктуру. Протягом 10 років Україна мо- же дозволити собі накопичити боргу на 8–10 % ВВП без істотного збільшення вартості запозичень. Але уряду слід дуже уважно ставитися до збільшення яв- них і умовних державних зобов’язань, зокрема — до зростання заборгованості державних підприємств [11, с.57].

     Фінансування  бюджетного дефіциту можливе з використанням  різних способів. До найважливіших з них належать можна віднести такі: залучення  позик;  проведення  державою активних операцій  (повернення  коштів з депо- зитів, розміщених у вітчизняних і зарубіжних банках;  надання цінних паперів з метою одержання доходів; використання  коштів, накопичених на казначейсь- кому рахунку уряду. Залучення позик з метою фінансування дефіциту бюджету здійснюється  у  різних  видах  і  формах,  до  яких  належать, зокрема, внутріш- ні та зовнішні запозичення, що проводяться у формі кредитних  угод, обліга- цій, казначейських зобов’язань та ін.

      На  особливу  увагу заслуговують  питання фінансування бюджетного де- фіциту  за  рахунок надходжень  від  приватизації.  Слід  враховувати, що залу- чення  ресурсів  у  такий  спосіб  не передбачає  повернення  коштів  позичаль- никам, як у випадках розміщення державних боргових зобов’язань. Тому  фіна- нсування  бюджету шляхом використання приватизаційного ресурсу не спри- чиняє збільшення державного боргу, проте повинне мати цільовий характер [19, с.98].