Управління фінансовою санацією підприємства (ДП “Криворізька терплоцентраль”)

За критерієм формалізації порядку здійснення процедур санації їх можна класифікувати на судові й досудові. Законом України від 1999 року передбачена як судова, так і досудова санація.

Досудова санація, відповідно до положень цього Закону, спрямована на запобігання порушенням у проваджені справи про банкрутство і здійснюється, як правило, на основі спеціального законодавства, а в зарубіжних країнах регулюється нормами цивільного чи торгового права.

Судова процедура санації  й аналогічні їй процедури, відповідно законодавства зарубіжних країн, здійснюються в ході судового процесу банкрутства згідно з нормами законодавства про неспроможність (банкрутство).

За критерієм заходів, що застосовуються для відновлення  платоспроможності боржника, процедури  санації можна поділити на процедури, змістом яких є переважно ( чи виключно) такі заходи:

• правові ( угоди про продаж майна, частини майна боржника, виконання зобов’язань боржника його власником, переведення боргу на третіх осіб та інше);
• організаційні ( зміна керівництва, форми власності, організаційно-правової форми боржника та інше);
• виробничо-технічні (перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв боржника й інше).

За критерієм тривалості термінів здійснення судові процедури санації  можна поділити на:

а) процедури, що здійснюються в рамках загального терміну[3.с.8];

б) процедури, що здійснюються в рамках спеціальних термінів (наприклад, при проведенні процедури санації  містоутворюючого підприємства[3.с.10], особливо небезпечного підприємства[3.с.10], сільськогосподарського підприємства [ 3.с.11].

На жаль, українське законодавство  не містить норм про проведення прискореної  судової процедури санації, така можливість була вперше передбачена  тільки французьким законодавством.[16.с.38]

Прискорена процедура  відновлення платоспроможності  підприємства (аналог судової процедури санації) у Франції застосовується до підприємств, що мають менше ніж 50 осіб і встановлений законом обсяг річного обороту. Ця процедура проста, швидка і досить дешева.

У Російській Федерації, відповідно до Розпорядження Федеральної служби Росії у справах про неспроможність і фінансове оздоровлення, з 1998 року  були введені прискорені процедури банкрутства, у тому числі й аналог судової процедури санації – процедура зовнішнього управління.[ 22.с.39]

З метою підвищення ефективності застосування судових процедур банкрутства і процедур санації зокрема, доцільно скористатися зарубіжним досвідом і запровадити в Україні прискорену судову процедуру санації малих та середніх підприємств.

Процедури санації можна  класифікувати і за іншими критеріями, наприклад за критерієм обсягу повноважень боржника в цих процедурах: при здійсненні судової процедури санації на загальних підставах керуючим санацією і керівником боржника. [20. с.38]

Санація підприємства проводиться  в трьох основних випадках:

1. до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство під час спроби виходу з кризового стану вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи;
2. якщо саме підприємство, звернувшись до арбітражного суду із заявою про своє банкрутство, одночасно пропонує умови санації (такі випадки санації найбільш характерні для державних підприємств);
3. якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд за пропозиціями, що надійшли від тих, хто бажає задовольнити вимоги кредиторів до боржника і погасити його зобов’язання  перед бюджетом.

У тому випадку, коли санацію ініціює  саме підприємство до порушення кредиторами  справи про його банкрутство, вона має  випереджальний характер, повністю узгоджується з цілями й інтересами підприємства, підлягає завданням антикризового управління ним і сполучається зі здійснюваними заходами внутрішньої фінансової стабілізації.

У двох останніх випадках санація здійснюється в процесі  провадження справи про банкрутство  підприємства за умови згоди зборів кредиторів з термінами виконання їх вимог і на переведення боргу.

Фінансове оздоровлення підприємства шляхом санації здійснюється за такими основними етапами:

1. визначення доцільності й можливості проведення санації;
2. обґрунтування концепції санації;
3. визначення напряму здійснення санації;
4. вибір форми санації;
5. розробка плану санації;
6. проведення процедури санації.

На первинному етапі санаційного  управління на основі результатів діагностики  банкрутства і контролінгу здійснення заходів щодо внутрішньої фінансової стабілізації підприємства приймається рішення про проведення санації.

Доцільність проведення санації зумовлюється тим, що використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства не досягло своєї мети і кризовий стан підприємства продовжує  поглиблюватися.

Можливість здійснення санації визначається перспективами виходу з кризового фінансового стану й успішного розвитку підприємства при наданні йому істотної зовнішньої допомоги на сучасному етапі. Якщо за результатами об’єктивного  оцінювання така перспектива існує, то санація, яку оцінює саме підприємство, має шанси на успіх.

Залежно від масштабів  кризового стану підприємства, ідентифікованих  у процесі діагностики банкрутства, і прийнятої концепції санації  розрізняють два основних напрямки її здійснення.[ 23.с.115]:

1. санація, спрямована на рефінансування боргу підприємства. Така санація здійснюється зазвичай з метою допомоги підприємству у усуненні його неплатоспроможності, якщо його кризовий стан ідентифікований як тимчасовий і не має катастрофічного характеру.
2. санація, спрямована на реструктуризацію (реорганізацію) підприємства.  

Така санація здійснюється при більш важких масштабах кризового  фінансового стану підприємства і вимагає здійснення ряду реорганізаційних процедур, що забезпечують більш ефективні  організаційні форми його господарської  діяльності. Як правило, цей вид санації пов’язаний  зі зміною статусу юридичної особи підприємства, на якому здійснюються санація.

Той механізм, за допомогою якого  досягаються основні цілі санації, безпосередньо характеризує її форма. Форма санації має відповідати  конкретному напряму, обраному підприємством з урахуванням особливостей його кризової ситуації. Форми санації можна структурувати так: форми санації, визначені законодавством; форми санації, спрямовані на рефінансування боргу підприємства; форми санації, спрямовані на реструктуризацію (реорганізацію) підприємства.

Форми санації, визначені законодавством [3.с.5] такі:

1. при санації, проведеній до порушення справи про банкрутство:

• реорганізаційні заходи (злиття, приєднання, поглинання, поділ, виділення, перетворення),

• організаційно – господарські заходи,
• управлінські заходи,
• інвестиційні заходи,
• технічні заходи,
• правові заходи;

2. при санації, проведеній під час провадження справи про банкрутство:

• реструктуризація,
• перепрофілювання виробництва,
• закриття нерентабельних виробництв,
• відстрочка платежів чи списання частини боргів, про що укладається мирова угода,
• ліквідація дебіторської заборгованості,
• продаж частини майна боржника,
• зобов’язання  інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань ,
• виконання зобов’язань  боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань ,
• продаж майна боржника, як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств),
• звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога в цьому випадку виплачується за рахунок інвестора, а при його відсутності – за рахунок реалізації майна боржника чи за рахунок кредиту, отриманого з цією метою,
• інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Рішення про проведення санації може прийматися в таких  основних випадках:

1. З ініціативи суб’єкта  господарювання, що перебуває в кризі, якщо існує загроза неплатоспроможності й оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів до арбітражного суду із заявою про оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).
2. Після того, як боржник з власної ініціативи звернувся до арбітражного суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство стало фінансово неспроможним чи існує реальна загроза такої можливості). Одночасно з заявою боржник може подати до арбітражного суду план санації і (чи) проект мирової угоди. Зрозуміло, що рішення про санацію приймається лише в тому разі, якщо підприємство доведе кредиторам, що воно є санаційноспроможним.
3. Після закінчення місячного терміну з моменту опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Ради Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства, якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника чи  подали акцептовані комітетом кредиторів і арбітражним судом пропозиції щодо санації неспроможного підприємства. У разі згоди кредиторів з умовами і механізмом задоволення їхніх претензій арбітражний суд приймає рішення про припинення провадження справи про банкрутство та здійснення фінансової санації юридичної особи.
4. З ініціативи фінансово-кредитної установи.[2.с.3] Установа банку має право стосовно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс заходів щодо його санації, у тому числі: передати оперативне управління цим підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; направити на погашення кредиторської заборгованості виторг від реалізації продукції.[2.с.3]
5. З ініціативи заставоутримувача цілісного майнового комплексу підприємства. У разі невиконання зобов`язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставоутримувача має право здійснити передбачені угодою заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження в праві розпоряджатися випущеною продукцією та іншим майном відповідного господарюючого суб`єкта. Якщо санаційні заходи не привели до відновлення платоспроможності підприємства, то заставоутримувач має право звернутися до арбітражного суду із заявою про вилучення майна, що знаходиться в іпотеці.
6. З ініціативи державного органу з питань банкрутства, якщо мова йде про державні підприємства.
7. З ініціативи Національного банку України, якщо мова йде про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених законодавством.[2.с.3] Цілісний погляд на етапи проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства становить так звана класична модель санації, що широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації господарюючих суб`єктів у країнах з розвинутою ринковою економікою (рисунок 1.2.2) [20.с.28]

Відповідно до класичної  моделі санації процес фінансового  оздоровлення підприємства починається  з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації  є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На основі поданої інформації (первинні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани та таке інше) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина і якість фінансового стану фірми.

У рамках аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово - господарського стану підприємства, аналізуються його сильні і слабкі сторони. На основі результатів причинно - наслідкового аналізу, відповідно до класичної моделі санації, робиться висновок про санаційні можливості підприємства, доцільність чи недоцільність санації відповідної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйнований, ринки збуту продукції втрачені, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію підприємства.

У протилежному випадку санація буде означати лише відстрочку ліквідації підприємства у часі і нічого, крім додаткових збитків, власникам і кредиторам не дасть. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі й у примусовому порядку.

Добровільна ліквідація підприємства-боржника – це процедура ліквідації неспроможного підприємства, що здійснюється позасудовими органами на підставі рішення власників чи угоди, укладеної між власниками цього підприємства і кредиторами та під контролем кредиторів.

Примусова ліквідація підприємства – це процедура ліквідації неспроможного підприємства, що здійснюється за рішенням арбітражного суду (як правило, у процесі провадження справи про банкрутство).

У разі, якщо підприємство має реальну можливість відновити  платоспроможність, ліквідність і  прибутковість, а також має досить підготовлений управлінський персонал, ринки збуту товарів і виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, то приймається рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Чим раніше на санаційноспроможному підприємстві почнеться санація, тим більші шанси на її кінцевий успіх.

У разі прийняття рішення  на користь санації варто здійснити  невідкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства й оптимізації структури капіталу у бік зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. Йдеться про реалізацію так званої першочергової програми. Цією програмою можуть бути передбачені такі санаційні заходи: