Управління фінансовою санацією підприємства (ДП “Криворізька терплоцентраль”)

Товарна дебіторська заборгованість – це матеріальні ресурси, неоплачені контрагентами. Згідно з П(С)БО 2 [5.с.15] до товарної дебіторської заборгованості належить та, що відображена у статтях “Векселі одержані” та “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги.”

У політиці управління дебіторською заборгованістю одним із головних етапів розглядають  процес її реструктуризації.  Реструктуризація товарної дебіторської заборгованості підприємства є складовою процесу  реструктуризації активів і може розглядатися як сукупність заходів спрямованих на підвищення рівня її ліквідності та прибутковості.

Достатній рівень ліквідності дебіторської заборгованості характеризується можливістю (відповідно до термінів кредитної угоди) або дострокової трансформації у грошову форму без значних фінансових втрат. Підвищення рівня прибутковості товарної дебіторської заборгованості пов’язане із забезпеченням зростання доходів (збільшення обсягів реалізації, підвищення ціни реалізації, стягнення штрафних санкцій за несвоєчасність розрахунків) та зменшення відносних витрат з її обслуговування.

При неможливості використання внутрішніх резервів підвищення рівня платоспроможності, пов’язаних із поточними зобов’язаннями, виникає потреба у реструктуризації товарної дебіторської заборгованості. Обов’язкова цілеспрямованість такого процесу пояснюється необхідністю обґрунтування ефективності форм та порядку проведення.

Проведення  роботи з реструктуризації товарної дебіторської заборгованості підприємства потребує чітко визначеної послідовності дій. Концептуальна схема такого процесу зображена на рисунку 3.1.2.

На  першому етапі реструктуризаційного процесу керівництво підприємства повинно усвідомити та оцінити наявні проблеми, зрозуміти необхідність їх розв’язання та виявити бажання зробити це за допомогою реструктуризації активів, в тому числі товарної дебіторської заборгованості.

 

                                                                        

 

 

 

 

 

            

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 3.1.2 – Концептуальна схема процесу  реструктуризації товарної дебіторської заборгованості[6.с.115]

 

Доведення до підлеглих прийнятих управлінських  рішень щодо обсягу та структури товарної дебіторської заборгованості повинно  супроводжуватися встановленням кінцевих результатів у кількісному вимірі, тобто цілей, яких необхідно досягти після завершення процесу реструктуризації дебіторської заборгованості. Такими цілями можна вважати: підвищення рівня абсолютної платоспроможності; термінове залучення коштів для інвестиційних потреб; підвищення рівня надійності товарної дебіторської заборгованості тощо.

Другий  етап процесу реструктуризації (див. рис. 3.1.2) товарної дебіторської заборгованості пов’язаний із призначенням відповідальної особи або керівника групи спеціалістів. Відповідальна особа повинна мати безпосередній зв’язок із фінансовою роботою на підприємстві, а члени команди спеціалістів можуть належати й до інших підрозділів, крім фінансового (наприклад, відділ збуту, бухгалтерія). До команди на тимчасових засадах можуть залучатися зовнішні консультанти, які привносять свій досвід у здійснення реструктуризації товарної дебіторської заборгованості.

Третій  етап реструктуризації (див. рис. 3.1.2) товарної дебіторської заборгованості – проведення поглибленого її дослідження. Основним завданням на цьому етапі є оцінка рівня й складу товарної дебіторської заборгованості підприємства.

Станом  на 01.01.2006 року дебіторська заборгованість ДП “Криворізька теплоцентраль” складає 123951 тис. грн., з якої дебіторська  заборгованість за товари, роботи, послуги – 123903 тис. грн., інша поточна дебіторська заборгованість – 48 тис. грн. З усієї суми заборгованості 66933,5 тис. грн. - це прострочена дебіторська заборгованість.

Розрахуємо  коефіцієнт простроченості дебіторської заборгованості (КП_ДЗ) [6.с.116]:

 

                              КП_ДЗ = ДЗ_П/ ДЗ,                                                (3.1.1)

 

де  ДЗ _П – обсяг дебіторської заборгованості простроченої, тис.грн.

ДЗ  – загальний обсяг дебіторської заборгованості підприємства,       тис. грн.

Середній  вік простроченої (сумнівної, безнадійної) дебіторської заборгованості (ВП _ДЗ), розраховується за формулою [6.с.118]

 

                            ВП _ДЗ = ДЗ_П / ОР_КР * Д,                                     (3.1.2)

 

де  ДЗ _П – середній залишок дебіторської заборгованості, неоплаченою вчасно, тис. грн.;

ОР _КР – обсяг реалізації продукції у кредит за період, тис. грн.

Д –  кількість днів у періоді, дні.

  Отже, для ДП “Криворізька теплоцентраль”  КП _ДЗ дорівнює 0,54, а ВП_ДЗ дорівнює 193 дням. Так як коефіцієнт простроченості перевищує 0,5, а середній вік простроченої заборгованості перевищує 30 днів, треба обґрунтувати заходи щодо стягнення заборгованості у судовому порядку.[6.с.118]

На  четвертому етапі робіт з реструктуризації товарної дебіторської заборгованості (див. рис. 3.1.2) розробляються окремо заходи щодо підвищення її ліквідності. З поміж зазначених форм проводиться оцінка доцільності застосування можливих форм рефінансування дебіторської заборгованості: факторинг, облік векселів, форфейтинг.

Факторинг – це система фінансування, за умовами якої підприємство – постачальник продукції переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями банківській установі (факторинговій компанії). В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків – фактур підприємства – постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства – продавця комісійну плату, розмір якої залежить від рівня платоспроможності покупця продукції та передбачених строків її сплати.[6.с.119]

Для ДП „Криворізька теплоцентраль” факторингова форма рефінансування товарної дебіторської заборгованості має такі переваги:

• вищий рівень гарантії стягнення заборгованості;
• зменшення кредитних ризиків;
• швидке поліпшення рівня платоспроможності;
• можливість отримання короткострокового кредиту.

Недоліком факторингу ДП „Криворізька теплоцентраль” є вища вартість цієї послуги порівняно із звичайним кредитом. Тому ефективність факторингової операції для підприємства – постачальника визначається шляхом порівняння рівня витрат з цією операції із середнім рівнем відсоткової ставки за короткостроковим банківським кредитом.[6.с.120]

З метою  підвищення рівня прибутковості  товарної дебіторської заборгованості необхідно розглядати шляхи зменшення явних та неявних витрат, пов’язаних із наданням кредиту. Явні або вимушені витрати щодо товарної дебіторської заборгованості виступають у трьох формах: [6.с.121]

1. віддача  від дебіторської заборгованості, що встановлюється кредитором;

2. втрати  від безнадійних боргів;

3. втрати, пов’язані з організацією та  обслуговуванням кредиту.

П’ятий етап процесу реструктуризації (див. рис. 3.1.2.) є завершальним і передбачає запровадження на ДП „Криворізька теплоцентраль” розроблених заходів щодо підвищення ліквідності й прибутковості товарної дебіторської заборгованості, а також обов’язкове відстеження ходу їх виконання. Може проводитися поточне відстеження як процесу виконання плану–графіка рефінансування дебіторської заборгованості, так і процесу коригування кредитної політики підприємства. Моніторинг здійснення реструктуризації дебіторської заборгованості охоплює також внесення оперативних змін у разі негативних відхилень у строках та обсягах надходження й витрачання коштів з метою своєчасного завершення такого процесу і досягнення поставлених цілей.

Визначена послідовність дій у процесі  реструктуризації дебіторської заборгованості дасть можливість забезпечити належне  оперативне управління нею на підприємстві, що досліджується.

Прогнозне надходження коштів від проведеної роботи у наступному році становить 1266 тис. грн.

Одним із головних напрямків підвищення платоспроможності  та відновлення фінансової стійкості підприємств, що перебувають у фінансовій кризі, є зменшення вихідних грошових потоків. Вихідні грошові потоки підприємства можна класифікувати таким чином:[22.с.126]

1. оплата товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції;
2. оплата товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;
3. здійснення реальних та фінансових інвестицій;
4. сплата податків та інших платежів до бюджету;
5. повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

На обсяг останніх двох напрямків  витрачання грошових коштів можливості впливу підприємства обмежені. Розмір податкових та інших платежів до бюджету залежить від установленого державою порядку визначення об’єктів оподаткування, ставок та термінів сплати. Обсяг платежів з повернення позик і процентів визначається умовами кредитних договорів та умовами випуску облігацій і значною мірою залежить від готовності кредиторів до участі в санації підприємства – боржника.

Можливість  впливу підприємства на обсяги вихідних грошових потоків за першими трьома напрямками є набагато більшими. Зниження собівартості продукції та витрат – головний внутрішній санаційний резерв суб’єктів господарювання, що перебувають у фінансовій кризі.

Зниження  рівня витрат істотно залежить від  рішучості керівництва та персоналу  проводити радикальні зміни на підприємстві, спрямовані на ощадливе використання всіх наявних ресурсів.

Розрізняють основні групи чинників, що впливають  на собівартість продукції. Це – зміна

1. обсягів виробництва;
2. структури (номенклатури та асортименту) продукції;
3. технічного рівня виробництва;
4. організації виробництва та умов праці.

Для ДП „Криворізька теплоцентраль” було б доцільно запропонувати такий  захід по зниженню собівартості як зміна технічного рівня виробництва. Оскільки незадовільний стан основних засобів ДП “Криворізька теплоцентраль”, їх незадовільний технічний стан, моральне застаріння та велика питома вага зносу основних засобів, призводять до значних втрат теплової енергії та призводить до значного збільшення собівартості виробленої продукції.

Зміна технічного рівня виробництва виявляється  в економії матеріальних і трудових ресурсів за такими основними напряками:

1. упровадження нових та удосконалення існуючих технологій;
2. застосування нових видів сировини і матеріалів та раціоналізації їх використання;
3. зниження трудомісткості одиниці продукції.

Під економією від підвищення технічного рівня виробництва розуміють пряме абсолютне зниження витрат на одиницю продукції або на плановий обсяг робіт. Економію розраховують з огляду на витрати для придбання нової техніки та середню окупність витрат.

У розрахунках  за напрямом застосування нових видів сировини і матеріалів та поліпшення їх використання розраховується економія, що досягається завдяки раціональному використанню сировини та матеріалів:

- поліпшення  використання сировини, у тому  числі природної, зменшенням її втрат під час первинної обробки, а також повнішим застосуванням корисних компонентів;

- застосування  економніших замінників;

- повніше  використання у виробництві відходів  сировини та матеріалів, упровадження  безвідходних технологій.

Для ДП „Криворізька теплоцентраль” пропонується поліпшити технічний стан частини основних засобів для того, щоб економити такі ресурси як електроенергія та природний газ, що призведе до значного зменшення втрат теплової енергії.

Запропоновані технічні заходи на ДП „Криворізька теплоцентраль” наведені у таблиці 3.1.1

 

Таблиця 3.1.1 – Технічні заходи на ДП „Криворізька теплоцентраль” спрямовані на зниження собівартості продукції

 

Найменування  технічного заходу	Витрати, тис. грн.
1. Заміна парового котла на котельній №1	550
2. Капітальний ремонт водогрійного котла ПТВМ-50 на котельній № 3	400
3. Ремонт магістральної  мережі теплопостачання на мікрорайоні  "Східний"	450
4. Капітальний ремонт  водогрійного котла КВГМ-100  на  котельній № 5	340

 

Технічні  заходи пропонується проводити за рахунок надходження коштів від проведеної реструктуризації активів у сумі 1700 тис. грн. Структура надходжень подана у таблиці 3.1.2.