Управління фінансовою санацією підприємства (ДП “Криворізька терплоцентраль”)

 

Між розглянутими видами кризи існують тicнi причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза спричинює кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством лiквiдностi. Зумовлене зовнішніми та внутрішніми факторами зменшення обсягів реалізації продукції призводить, з одного боку, до зниження прибутковості та до збитковості, а з іншого - до зниження рівня лiквiдностi та платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є непомірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.[16.с.30] 

Важливою передумовою  застосування правильних антикризових заходів  є iдентифiкацiя глибини фінансової кризи. Існують три фази кризи:

   а) фаза кризи,  яка безпосередньо не загрожує  функціонуванню  підприємства (за умови     переведення    його  на   режим   антикризового  управління);

б) фаза, яка загрожує подальшому снуванню підприємства i потребує

            негайного проведення фінансової  санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим снуванням підприємства i    

            призводить до йога ліквідації.

Характерною рисою ринкової економіки є те, що кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства: у певні моменти воно може не давати прибутку або зазнавати збитків. Але це короткострокові, епізодичні ситуації, що не змінюють сутності господарюючого суб’єкта як виробника прибутку. Вони можуть бути усунуті за допомогою оперативних заходів. Якщо ж підприємство неефективне в цілому, то економічна криза набуває затяжного характеру і може закінчитися процедурою його ліквідації, продажу майна для розрахунків із кредиторами, що називається банкрутством підприємства. Щоб цього не сталося, необхідно вчасно зрозуміти причини, внаслідок яких економіка підприємства опинилася в кризі, і розробити відповідні заходи для їх усунення.[14.с. 15]

 

 1.2  Економічна сутність  санації підприємств

 

Найдiєвiшим  засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація.

     Термін  «санація» походить від латинського  «saпare» - оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобiлiзацiї грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів i наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або  частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.[21.с.80]

    Наведене в  словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не є достатньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи. Наведений перелік заходів є неповним i не розкриває принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.

Дехто з вітчизняних  авторів  [ 6. с.152] із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб i спрямованих на попередження оголошення підприємства - боржника банкрутом i його ліквідації. Із цим не можна погодитись, оскільки мобiлiзацiя внутрішніх фінансових резервів є  невід’ємною складовою процесу оздоровлення будь - якого підприємства.

М. І. Титов у монографії, присвяченій матеріально - правовим та процесуальним аспектам банкрутства, [20.с.19], пропонує дати таке законодавче визначення санації: санація - це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому фінансової  допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних i фізичних осіб (у тому числі зарубіжних), спрямованих на підтримку діяльності  боржника i запобігання його банкрутству.

Це визначення також  тяжіє до розуміння санації як інституту  зовнішньої фінансової підтримки  боржника.

Згідно із Законом  України, що втратив чинність  «Про банкрутство» від 1992 р., під санацією розуміється задоволення вимог  кредиторів i виконання зобов'язань  перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі  кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов'язань. Отже, згідно з таким підходом санація за своєю правовою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна погодитися.

Новий Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнятий у 1999 році,[3.с.5] розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника i спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу i (або) зміною організаційної  та виробничої  структури боржника. Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестором, з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно - господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство. Недоліки наведених визначень санації  також цілком очевидні.

Своє тлумачення поняття  «санація» має i Національний банк України [16. с.25]: режим фінансової санації - це система непримусових i примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення лiквiдностi та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

У Законі України «Про страхування» дається також «оригінальне»  тлумачення терміна «санація». Згідно із цим Законом примусова санація страхової компанії  передбачає:

-  проведення комплексної  перевірки фінансово – господарської  діяльності страховика, у тому  числі обов'язкової  аудиторської  перевірки;

-  встановлення заборони  на вільне користування майном  страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;

- встановлення обов'язкового  для виконання графіка здійснення  розрахунків зі страхувальниками;

   - прийняття   рішення про лiквiдацiю або реорганізацію  страховика .

Зазначений підхід до розуміння сутності санації є надто одностороннім i не витримує жодної критики.

 Із наведеного широкого  спектра думок [ 2.с.4, 3.с.5, 16.20, 6.с.85, 21. с.25] щодо сутності  поняття санації можна синтезувати єдине визначення, яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного з наведених варіантів. Таким можна вважати визначення, що наведено відомими зарубіжними економістами (Н.Здравомислов,  Б. Бекенферде, М. Гелiнг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація - це система фінансово - економiчнux, виробничо-технiчнux, органiзацiйно-правових та соцiальнux заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, лiквiдностi, прибутковості i конкурентоспроможності пiдприемства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація - це сукупність ycix можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Подане визначення втілює комплексний підхід до розглянутого поняття, є  універсальним i всебічно висвітлює економічну сутність санації підприємств. Економічний зміст поняття „санація” узагальнено на рисунку 1.2.1. Для повнішого розкриття змісту санації слід конкретизувати види заходів, які проводяться в межах фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання.  Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово - економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобiлiзацiї та використання внутрiшнix i зовнiшнix фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації  є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або  збереження лiквiдностi й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фiнансовux ресурсів, необхiднux для проведення санацiйнux заходів виробничо-технічного характеру.

Санаційні заходи органiзацiйно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо.

  У цьому контексті  розрізняють два види санації.

1. Санація зі збереженням  існуючого юридичного статусу  підприємства -боржника.

2. Санація зі зміною  органiзацiйно-правової  форми та  юридичного статусу санованого підприємства.

1 см отступ  до рисунка по требованиям!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.2.1 – Економічний зміст поняття  “санація”

 

    Виробничо-технічні  санаційні заходи пов’язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобiлiзацiєю санаційних резервів у сфері виробництва.

Оскільки санація підприємства пов'язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств - гігантів або підприємств - мicт. В такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв'язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук i пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.

      На практиці  досить часто із санацією ідентифікується  поняття «реструктуризація». Реструктуризація суб’єкта господарювання - це проведення органiзацiйно-економiчних, правових, виробничо-технiчнux заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, органiзацiйно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.

Можна стверджувати, що «санація»  є ширшим поняттям, ніж «реструктуризація». Реструктуризацію доцільно розпочинати на paннix стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так i заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення лiквiдностi та платоспроможності).

Класифікація процедур санації має не тільки теоретичні, але й практичні цілі,  що полягають  у вдосконаленні правотворчої діяльності, на жаль, ні вітчизняна, ні зарубіжна  наука не приділяють належної уваги питанню класифікації процедур санації й аналогічних їй процедур.

      Як виняток  може бути названа спроба деяких  українських дослідників[ 16.с.25,22.с.30] проблем банкрутства розробити таку класифікацію за способами відновлення платоспроможності боржника, виходячи з національного правового регулювання.

     Однак, очевидно, що одного критерію для класифікації  санації недостатньо, в основу  поділу процедур санації на  види можуть бути покладені  різні класифікаційні ознаки.

За критерієм специфіки правового становища чи специфіки діяльності боржника процедури санації поділяють на загальні і спеціальні.

Такий розподіл процедур санації зумовлений тим, що Закон  України         „ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 1999 року, на відміну від його першої редакції, здійснює диференціацію механізму судової процедури санації окремих категорій боржників, з огляду на те, як прийнято в законодавстві зарубіжних країн, визначає специфіку окремих категорій боржників (місто утворюючих підприємств, особливо небезпечних підприємств, сільськогосподарських підприємств, страховиків та інших, котрі названі в Розділі 6 Закону України[3.с.5]) і передбачає особливості застосування до них процедур банкрутства і процедур санації зокрема.

За критерієм порядку  входження в судові процедури  санації останні можуть бути поділені на добровільні й примусові процедури, цей поділ пов’язаний з визначенням  виду сторони, що ініціює провадження  справи про банкрутство.

Кредитори, відповідно до норм національного й зарубіжного законодавства про банкрутство, наділені правом ініціювати недобровільні стосовно боржника процедури банкрутства, у тому числі і процедури санації, у частинах 1 і 6 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” [3.с.5] й у законодавстві про неспроможність (банкрутство) зарубіжних країн передбачено право боржника ініціювати також добровільні процедури банкрутства.[22.с.35]