Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Декабря 2011 в 00:46, курс лекций
Бухгалтерський облік — це система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень.
Принципи — це базові концепції, що лежать в основі відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов’язань, капіталу, доходів, витрат, фінансових результатів. Відомо, що облікові системи формувалися в різних країнах чи групах країн під впливом національних особливостей їхнього економічного й політичного розвитку. Історично формувались і принципи бухгалтерського обліку. Проте процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтернаціона¬лізація економіки, бізнесу привели до необхідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку, який є мовою бізнесу. Інформаційне взаєморозуміння є важливою передумовою бізнесу, економічної інтеграції країн.
Виходячи з цього, світова практика виробила принципи бухгалтерського обліку, загальноприйняті для всіх країн. Назвемо найважливіші з них.
1. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.
2. Міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку.
3. Фінансовий та управлінський облік, принципи їх побудови.
4. Технологічний процес і процедури фінансового обліку
Приклад: Вихідні дані прикладу 1, проте компанія викупила на фондовій біржі довгострокові облігації за 900 000 дол.
Д«Довгострокові облігації до сплати» 1 000 000
Д«Премія за облігаціями» 12 000
К«Грошові кошти» 900 000
К «Прибутки від викупу облігацій» 112 000
5.2. Перетворення облігацій в акції
Облігації, що за умовами договору можуть обмінюватися на звичайні акції, називають конвертованими. Вони є привабливішими як для компанії, що їх випускає, так і для інвесторів.
Компанія, що випускає такі облігації, може продавати їх за вищою ціною за нижчих відсоткових ставок. Інвестори (власники облігацій) мають вибір: отримувати відсотки за облігаціями або обміняти їх за бажанням на акції компанії й стати її власником. На останнє інвестори йдуть у разі зростання ринкової ціни акцій. Під час відображення конвертації облігацій в акції поточну ринкову вартість як облігацій, так і акцій ігнорують. Не відображають також (і не визначають) прибутки чи збитки від цієї операції.
Наведемо приклади:
1. Після сьомого платіжного періоду корпорація конвертувала довгострокові облігації в прості акції за умови, що одна облігація в 1000 дол. обмінюється на тридцять акцій номіналом 20 дол. кожна. Раніше було випущено 1000 облігацій номіналом 1000 дол. кожна, на 5 років, квота 100, 12 % річних. Відсотки сплачуються двічі на рік. За цим прикладом корпорація випускала облігації за номінальною вартістю. Конвертація їх в акції відображається таким записом:
Д«Довгострокові облігації до сплати»1000000 К«Статутний капітал (Прості акції)» 600 000
2. Після сьомого платіжного періоду корпорація конвертувала 1000 довгострокових облігацій у прості акції номіналом 20 дол. кожна. Умова конвертації: одна облігація в 1000 дол. обмінюється на тридцять простих акцій. Довідка: випущено облігацій — 1000 номіналом 1000 дол. кожна, на 5 років, квота 98, 12 % річних з оплатою відсотків щопівроку (облігації випущено з дисконтом).
Д«Довгострокові
облігації до сплати» 1000000 К «Дисконт
по облігаціях»
3. Вихідні дані прикладу 2, проте облігації були випущені з квотою 106, тобто з премією.
Д «Довгострокові облігації до сплати» 1000000 К«Статутний капітал (Прості акції)» 600 000
Д «Премія по облігаціях» 18 000 К «Додатковий капітал (Прості акції)» 418 000
Зауважимо, що під час складання бухгалтерської проводки ринкову ціну облігацій і акцій до уваги не беруть. Цей метод відображення конверсії облігацій в акції називають методом балансової (поточної) вартості. Тобто, коли облігації конвертуються в акції, то, згідно з правилом, акції відображаються в поточній (балансовій) вартості облігацій. Заборгованість за облігаціями, дисконт чи премію списують. Тому за такими операціями немає прибутку чи збитків. Рахунок «Статутний капітал (Прості акції)» кредитують на номінальну вартістю випущених акцій. Інший рахунок — «Додатковий капітал» кредитують на різницю між поточною (балансовою) вартістю облігацій і номіналом випущених акцій.
6. Облік довгострокових векселів виданих
Довгострокові векселі до оплати (видані) також використовують для фінансування проектів фірми, залучення фінансування. Загалом довгострокові векселі мають ту саму природу, що й короткострокові. Але термін їх дії — більше року. Довгострокові векселі можуть також забезпечуватись закладними активами (заставою). Заставні векселі широко використовують у разі купівлі будинків фізичними особами, а також основних засобів як малими, так і великими компаніями. Заборгованість за довгостроковими векселями виплачується періодично (за періодами) упродовж дії векселя. Кожний платіж охоплює:
1) відсоток із залишку несплаченої суми заборгованості;
2) зменшення заборгованості за векселем (номінальної вартості).
Сума відсотків зменшується в кожному періоді. Довгострокові заставні векселі відображають в обліку за їх номінальною вартістю. Припустимо, що компанія «L» випустила довгостроковий заставний вексель номінальною вартістю 500 000 дол., на 20 років, за 12 % річних для фінансування будівництва. Дата випуску — 1 січня 2004 р. Піврічна сума виплат (сплати) становить у нашому прикладі 33 231 дол. Наведемо графік сплати (для перших двох років).
ГРАФІК ПЛАТЕЖІВ ЗА ДОВГОСТРОКОВИМ ВЕКСЕЛЕМ
| Дата виплати |
Несплачена сума за векселем на початок періоду | Сума виплат за період | Витрати з відсотків (6 % × гр.1) | Зменшення заборгованості (номінальна вартість) (гр. 2 – гр. 3) | Несплачена сума на кінець періоду(гр. 1 – гр. 4) |
| 1.01.04 | 500 000 | ||||
| 30.06.04 |
500 000 |
33 231 | 30 000 |
3 231 |
496 769 |
| 31.12.04 |
496 769 |
33 231 | 29 806 |
3 425 |
493 344 |
| 30.06.05 |
493 344 |
33 231 | 29 601 |
3 630 |
489 714 |
| 31.12.05 |
489 714 |
33 231 | 29 383 |
3 848 |
485 866 |
Отримання кредиту за векселем:
1.01.04. Д «Грошові кошти» К «Заставні векселі до сплати» - 500 000
30.06.04 Д «Фінансові витрати (Відсотки за векселями виданими)» 30 000
Д «Заставні векселі до сплати» 3231 К «Грошові кошти» 33 231
У балансі зменшення суми заборгованості за векселем для наступного року показують як поточну заборгованість (короткострокову), а не сплачений після цього залишок — як довгострокову заборгованість.
7. Облік довгострокових орендних зобов’язань(зобов’язань з лізингу)
Лізинг — це контрактна угода між орендодавачем (власником майна) і орендарем, що надає право за плату користуватися майном упродовж установленого періоду. Лізинг — це вид бізнесу. Є два види лізингу: 1) оперативний; 2) довгостроковий, або фінансовий.
За оперативного лізингу те чи те майно береться в оренду (у користування) на незначний термін. За таких умов право власності залишається за орендодавцем. Орендар відображає в обліку орендну плату (зазвичай і операційні витрати, пов’язані з використанням об’єкта, наприклад, паливо для автомобіля). Орендну плату відображають в орендаря бухгалтерською проводкою:
Д«Витрати на оренду» К «Грошові кошти» 275
У зарубіжних країнах широке застосування має довгостроковий лізинг (фінансовий лізинг) як засіб формування довгострокових активів. Певною мірою він схожий на купівлю основних засобів у розстрочку. За фінансового лізингу орендну плату повністю звільняють від оподаткування. Довгостроковий лізинг обходиться дешевше, ніж короткостроковий. Термін оренди може бути таким, як і термін фізичного використання устаткування. Після закінчення терміну орендне майно переходить у власність орендаря. Він обліковує впродовж лізингу активи та зобов’язання. Періодичні платежі за довгостроковою орендою охоплюють відсотки та виплату основного боргу. Одночасно орендар нараховує та обліковує амортизацію об’єктів довгострокової оренди. Орендар обліковує лізингові об’єкти як свої активи за умови виконання однієї з наведених нижче (умов):
1) договір оренди передає право власності на майно орендарю. Якщо впродовж дії довгострокової оренди орендар одержує право власності на активи, то ці активи повинні бути відображені в обліку як активи орендаря (орендоване майно);
2) контрактом передбачене право вибору (купівельна угода вибору). Якщо впродовж терміну оренди орендар може викупити майно за цінами, нижчими за ринкові, орендар може це зробити. У цьому разі орендар також відображає в обліку (балансі) це майно (орендне майно);
3) договір оренди прикладено на термін не менше 75 % терміну експлуатації основного засобу;
4) теперішня вартість рентних платежів дорівнює або перевищує 90 % ринкової вартості об’єкта. Вважають, що орендар придбав це майно й повинен відобразити в обліку як орендовані основні засоби.
Приклад: Компанія «L» уклала лізинговий договір на оренду верстата на 6 років за 16 % річних. Сума річних рентних платежів становить 4000 дол. Шість років — це близько терміну експлуатації цього верстата. Наприкінці терміну оренди право власності передається орендарю. Як бачимо, це фінансовий лізинг. Первісна вартість верстата становить 14 740 дол. Надходження устаткування на підприємство: Д «Орендоване за лізингом устаткування» К «Заборгованість з лізингу»-14 740
Активи, одержані за лізингом, класифікують як довгострокові, а заборгованість — також як довгострокову. Щороку компанія «L» (орендар) має нарахувати й відобразити в обліку суми амортизації (лізингового контракту). Річна сума амортизації буде:
14 740 дол. / 6 років = 2456 дол. Д «Витрати на амортизацію» К «Амортизація устаткування за лізингом» - 2456.
Щороку наша компанія повинна також відобразити витрати на відсотки, суму платежу й зменшення заборгованості з лізингу. У нашому прикладі — за перший рік:
Д «Фінансові витрати (Відсотки за лізингом)» 2358,4
Д «Заборгованість
з лізингу»
У балансі основні засоби за лізингом показують серед основних засобів, а заборгованість — у пасиві серед довгострокової. Частину заборгованості, яка має бути сплачена наступного року, показують під час складання балансу як короткострокову заборгованість, а решту — як довгострокову.
ТЕМА 10. Облік власного капіталу ТА розподілу прибутку в корпораціях
План
1. Сутність і порядок створення корпорацій
У ринково розвинутих країнах переважною формою підприємницької діяльності є корпорації як за обсягом капіталу, так і за випуском продукції та послуг. Корпораціями можуть бути малі, середні та великі підприємства. Заведено, що до складу корпорації на правах власників має входити не менше трьох юридичних або фізичних осіб.
Корпорація — це організаційна форма бізнесової діяльності, заснована на акціонерному капіталі. Корпорація як юридична особа існує незалежно від своїх власників.