Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Декабря 2011 в 00:46, курс лекций
Бухгалтерський облік — це система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень.
Принципи — це базові концепції, що лежать в основі відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов’язань, капіталу, доходів, витрат, фінансових результатів. Відомо, що облікові системи формувалися в різних країнах чи групах країн під впливом національних особливостей їхнього економічного й політичного розвитку. Історично формувались і принципи бухгалтерського обліку. Проте процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтернаціона¬лізація економіки, бізнесу привели до необхідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку, який є мовою бізнесу. Інформаційне взаєморозуміння є важливою передумовою бізнесу, економічної інтеграції країн.
Виходячи з цього, світова практика виробила принципи бухгалтерського обліку, загальноприйняті для всіх країн. Назвемо найважливіші з них.
1. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.
2. Міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку.
3. Фінансовий та управлінський облік, принципи їх побудови.
4. Технологічний процес і процедури фінансового обліку
3. Наприкінці року залишок рахунку «Дивіденди оголошені» списують на рахунок «Нерозподілений прибуток»: Д«Нерозподілений прибуток» К «Дивіденди оголошені» 90 000
За двома методиками маємо той самий результат: зменшення активів і зменшення нерозподіленого прибутку. Але більше інформації, пов’язаної з дивідендами, дає остання методика.
Нарахування та виплата дивідендів акціями
Рада директорів корпорації може оголосити дивіденди своїм акціонерам з оплатою акціями.
Це робиться для того, щоб:
Кількість акцій, яку необхідно випустити для сплати дивідендів, встановлює рада директорів. Такі акції здебільшого відображають за ринковими цінами на дату оголошення дивідендів. У будь-якому разі їх ціна не повинна бути нижчою за номінальну чи оголошену вартість.
Приклад. Компанія «Форпост» 25.02.05 оголосила дивіденди з виплатою акціями в розмірі 10 % циркулюючих простих акцій. На дату оголошення дивідендів акціонерний капітал компанії становив: прості акції: 80 000 за номінальною вартістю 15 дол. кожна (ринкова вартість 20 дол. за акцію) - 1 200 000, нерозподілений прибуток - 400 000 Разом-1 600 000. Визначимо кількість акцій, які мають бути випущені в обіг, та їх ринкову вартість. Кількість акцій: 10 % від 80 000 = 8000. Ринкова ціна: 8000 × 20 дол. = 160 000 дол. Відображення в обліку — на дату оголошення дивідендів: 25.02.05
Д «Нерозподілений прибуток» 160 000
К «Статутний капітал (Прості акції до розподілу)» (8000 × 15 дол.) 120 000
К «Додатковий капітал (Прості акції)» 40 000
Слід зазначити, що рахунок «Статутний капітал: прості акції до розподілу» — це рахунок акціонерного капіталу, а не заборгованості. Його переносять у баланс (якщо баланс буде складено до випуску цих оголошених акцій) як додаток до статутного капіталу.Припустимо, що реєстрація акціонерів відбулася 14.03.05, а 28.03.05 випустили акції на виплату дивідендів, тобто було розподілено акції. 28.03.05. Проводка: Д«Статутний капітал (Прості акції до розподілу)» К «Статутний капітал (Прості акції)» - 120 000. Таким чином, акції, випущені під дивіденди, змінюють структуру акціонерного капіталу, нерозподілений прибуток переходить у статутний капітал, але загальна сума акціонерного капіталу не змінюється. Активи корпорації не зменшились, як це було в разі виплати дивідендів грішми. Збільшилася кількість циркулюючих акцій, отже, зменшилась облікова вартість однієї акції.
Нарахування та виплата дивідендів за привілейованими акціями
Передусім виплачуються дивіденди за привілейованими акціями, а вже потім за простими. Розмір дивідендів встановлюють у відсотках номінальної вартості або у вигляді ставки на одну привілейовану акцію.
Методика обліку
нарахування та виплати дивідендів
за привілейованими акціями
Відображення виплати дивідендів на дату виплати: Д«Дивіденди до сплати (Привілейовані акції)» К«Грошові кошти» (сума) Часом привілейовані акції мають право участі в розподілі прибутку (про це свідчить міжнародна практика).
Розчеплення акцій — це збільшення кількості випущених акцій з пропорційним зниженням їх номінальної чи оголошеної вартості за одну акцію. Метою розщеплення акцій є необхідність підвищення їх привабливості на ринку, доступності для малих інвесторів. До розщеплення акцій компанія вдається в разі значного зростання ринкових цін на акції.
Приклад: Компанія має дозвіл на випуск 100 000 простих акцій. Випущено 30 000 акцій номінальною вартістю 20 дол. кожна (стільки ж акцій циркулюючих). Ринкова вартість кожної акції — 80 дол. 1.06.05 компанія вирішила розділити кожну акцію на дві, після чого кількість акцій в обігу збільшилася вдвічі (60 000 акцій), а номінальна вартість однієї акції зменшилася вдвічі (стала 10 дол. за одну). Відповідно вдвічі зменшиться й ринкова ціна акції (тобто 40 дол.). Загальна сума статутного капіталу не зменшилася. Операцію розщеплення акцій бухгалтерські проводки не відображають. На рахунок «Статутний капітал (Прості акції)» до балансу буде внесено зміни про кількість і номінальну вартість акцій. Покажемо це на прикладі.
Акціонерний капітал (до розщеплення акцій)
Прості акції (30 000 за номінальною вартістю 20 дол. кожна) 600 000
Нерозподілений прибуток 150 000
Разом 750 000
Акціонерний капітал (після розщеплення акцій)
Прості акції (60 000 за номінальною вартістю 10 дол. кожна) 600 000
Нерозподілений прибуток 150 000
Разом 750 000
Як бачимо, збільшення кількості акцій в обігу й зниження ринкових цін досягають завдяки розщепленню й випуску додаткових акцій для сплати дивідендів. Проте між ними є суттєва різниця. Насамперед акції для сплати дивідендів можуть випускатися тільки за наявності нерозподіленого прибутку, тоді як розщеплення акцій може здійснюватись і без наявності нерозподіленого прибутку. Можливі випадки, коли кількість розщеплених акцій перевищує кількість акцій, дозволених до випуску. Тоді рада директорів має одержати дозвіл на випуск додаткової кількості акцій на час їх розщеплення. Розщеплені акції розподіляються між власниками пропорційно до частки кожного в капіталі корпорації.
9. Облік податку на прибуток і розподілу прибутків корпорації
Податкову систему визначає та регулює законодавство країни. Ефективність її оцінюється двома чинниками: забезпечення надходження доходів до державного бюджету на загальнодержавні цілі й стимулювання виробництва та інших видів діяльності підприємств, організацій, установ, галузей. Важливим питанням є визначення об’єкта оподаткування, тобто яка сума прибутку оподатковується. Міжнародна практика свідчить, що завжди є різниця між сумою прибутку підприємства, що випливає з даних бухгалтерського обліку та відображається у фінансовій звітності, та сумою прибутку для цілей оподаткування. Бухгалтерський облік не залежить і не повинен залежати від податкової системи. Його організовано на основі загальноприйнятих засад обліку, які є постійними, й саме за ними відбувається формування фінансових результатів. Податкова політика може періодично змінюватись і залежати від багатьох чинників: рівня соціально-економічного розвитку, мети, яку ставить держава перед податковою системою, тощо. І це цілком нормальне явище. Досвід інших країн свідчить, що це питання може вирішуватися коректно — через позасистемне коригування суми прибутку, одержаного за даними фінансового обліку, до суми для цілей оподаткування згідно з вимогами чинного податкового законодавства.
В усіх країнах застосовують авансову систему виплат податку на прибуток у державний і місцевий бюджети, яку встановлює держава і яка зазвичай є релевантною. Наведено для прикладу практику, яка існує у Франції. Французькі акціонерні товариства здійснюють упродовж року чотири авансові виплати податку на прибуток. Їх відображають в обліку таким бухгалтерським записом: Д «Розрахунки з бюджетом» (Субрахунок «Розрахунок з бюджетом з податку на прибуток») К «Рахунок у банку» 76 000
Наприкінці звітного періоду (рік N) на підставі фактичної суми одержаного прибутку, скоригованого для цілей оподаткування, визначають реальну суму податку на прибуток. У нашому прикладі сума податку за рік: 102 000 євро. Було сплачено впродовж року 76 000 євро. Залишилося сплатити: 102 000 – 76 000 = = 26 000 євро. Наприкінці року на річну суму податку на прибуток підприємство зробить такий запис: Д«Витрати з податку на прибуток» К«Розрахунки з бюджетом (з податку на прибуток)» 102 000
Сума прибутку після сплати податку становить чистий прибуток корпорації, що залишається в її розпорядженні. Його використовують на виплату дивідендів та інші цілі, передбачені статутом корпорації та законодавством країни. Серед них — створення спеціальних резервів: фінансового (легального), статутного, деяких факультативних резервів. Розмір фінансового (легального) резерву регулює держава. У Франції, наприклад, акціонерні товариства зобов’язані відраховувати в цей резерв щороку 5 % чистого прибутку, доки він не досягне 10 % статутного капіталу. Інші резерви створюють згідно зі статутом і за рішенням загальних зборів акціонерів. Невикористаний прибуток перераховують на рахунок «Нерозподілений прибуток», він становить частину власного (акціонерного) капіталу. Продовжимо приклад. Акціонерне товариства одержало прибутку за рік 300 000 євро, у тому числі чистого прибутку — 198 000 євро (300 000 – 102 000). Капітал товариства становить 1 000 000 євро (10 000 простих акцій номіналом 100 євро кожна). Чистий прибуток підлягає розподілу в такому порядку:
За результатом розподілу чистого прибутку звітного періоду буде зроблено такий бухгалтерський запис:
Д«Фінансові результати звітного періоду» 198 000 К«Легальний резерв» 9900
ТЕМА 11. Основи управлінського обліку
План
1. Концепція, зміст та об’єкти управлінського обліку
Під час вивчення цієї теми особливу увагу слід звернути на причини, що зумовили необхідність виокремити управлінський облік із загальної системи бухгалтерського обліку, та його основне призначення.
Розвиток ринкової економіки в умовах наявності різних форм власності та господарювання, загострення конкурентної боротьби на внутрішньому та зовнішньому ринках, розширення масштабів виробництва з одночасним ускладненням його технології та організації, зростання самостійності підприємств висунули перед управлінням нові вимоги. Управляти — це передусім передбачити результати наступних операцій, майбутньої діяльності. Складовими управління є: планування, організація, мотивація, контроль і регулювання. Для забезпечення функцій управління менеджмент підприємства повинен мати докладну, своєчасну та об’єктивну інформацію про наявні та майбутні процеси з метою прийняття оптимальних управлінських рішень. Відомо, що основною інформаційною системою підприємств є бухгалтерський облік. Частину його, яка забезпечує управлінську ланку необхідною інформацією, називають управлінським обліком.
Управлінський облік — це система виявлення, вимірювання, оброблення та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. Взаємозв’язок між управлінським обліком і функціями управління відображено на рис. 11.1.