Учет зарубежных стран

Корпорації (акціонерні компанії) можуть бути відкритого та закритого  типу. Акціонерні компанії відкритого типу можуть налічувати тисячі акціонерів як у національному, так і світовому масштабі. У США створення корпорацій регулює як федеральне законодавство, так і законодавство штатів. Державне регулювання створення корпорацій характерне й для інших країн.    Для створення корпорації подають заяву державному органу на рівні штату та статут (він же договір). Тільки після затвердження (схвалення) установчих документів компанія отримує право на підприємницьку діяльність. На загальних зборах акціонерів обирають раду директорів, а остання — наймає адміністрацію. Рада директорів визначає політику компанії — її стратегію й тактику, оголошує дивіденди. Адміністрація здійснює управління компанією, втілює в життя вироблену політику. Акціонери беруть участь в управлінні корпорацією під час річних зборів.

     У США корпорація може реєструватись у своєму штаті або в штаті, де є найсприятливіші умови оподаткування. Для діяльності в іншому штаті треба одержати ліцензію цього штату.

Назвемо переваги корпорацій:

1. незалежне законне існування корпорації як юридичної особи;

2. лімітована (обмежена) відповідальність власників (акціонерів);

3. свобода передачі акціонерами права власності;

4. тривалість існування (ліквідовується тільки у разі банкрутства);

5. професіоналізм управління;

6. можливість накопичення великих обсягів капіталу;

7. інші.

Наведемо  вади корпорацій:

     - організаційна структура (відокремлення власників та адміністрації (управління);

- урядове регулювання: застосовується значнішою мірою, ніж до підприємств інших організаційних форм;

- звіт про діяльність корпорація подає владі штату, де вона зареєстрована, і федеральній владі, а саме комісії з цінних паперів та біржових операцій;

- подвійне оподаткування: оподаткування прибутку корпорації та дивідендів акціонерів;

- обмежена відповідальність (це позначається на одержанні банківських кредитів та інших позик); претензії кредиторів можуть бути тільки на майно корпорації, а не на майно її власників.

2. Облік організаційних  витрат та їх амортизації

     У процесі створення корпорації виникають організаційні витрати. Це гонорари (оплата послуг) адвокатам за складання установчих документів, інкорпораційний внесок державі, вартість друкування акціонерних сертифікатів тощо.

     Організаційні витрати можуть належати до нематеріальних активів (капіталізуватися). На витрати компанії вони відносяться через нарахування амортизації впродовж кількох років.

     У США, наприклад, за стандартом бухгалтерського обліку дозволяється амортизувати організаційні витрати впродовж сорока років. Водночас податковим регулюванням дозволяється амортизувати їх впродовж п’яти років. Виходячи з цього, на практиці корпорації списують (амортизують) організаційні витрати найчастіше за п’ять років.

Витрати на створення корпорації відображають в обліку такою проводкою, дол.:

Д «Нематеріальні активи (Організаційні витрати)» К«Грошові кошти» 8000

Корпорація  може для оплати таких витрат виділити частину своїх акцій. Наприклад, виділено 600 простих акцій номінальною вартістю 10 дол. кожна:

Д «Нематеріальні активи (Організаційні витрати)» 8000

К «Статутний капітал (Прості акції)»  6000

К «Додатковий  капітал (Прості акції)»  2000

У нашому прикладі організаційні витрати амортизуються  за п’ять років. За перший рік буде нараховано амортизації в сумі 1600 дол. (щороку 1600 дол.).

Д «Витрати на амортизацію (Нематеріальні активи)» 1600

К «Амортизація (зношення) нематеріальних активів (Організаційні витрати)» 1600

Допускається  також пряме їх списання:

Д. «Витрати на амортизацію (Нематеріальні активи)» 1600

К «Нематеріальні активи (Організаційні витрати)» 1600

                      3. Капітал корпорації. Характеристика акцій, їх оцінка

     Власний капітал корпорації формується акціями, тобто коштами інвесторів (власників) в обмін на реалізовані їм акції.

     Акція — це цінний папір без встановленого терміну обігу, який засвідчує пайову участь в акціонерній компанії та дає його власникові право на:

• участь в управлінні компанією;
• одержання частини прибутку у вигляді дивідендів;
• участь у розподілі майна в разі ліквідації компанії.

     Частку акцій, що належать певній особі, засвідчує акціонерний сертифікат. При цьому слід розрізняти: 1) акції, дозволені до випуску; 2) випущені акції; 3) не випущені акції; 4) циркулюючі акції; 5) викуплені акції.    Акції, дозволені до випуску, — це загальна кількість акцій, на яку одержано дозвіл влади штату та Комісії з цінних паперів і біржових операцій (у США), або інших державних органів у інших країнах (наприклад, Міністерства фінансів). Ця кількість акцій записана в Статуті корпорації. Вона здебільшого перевищує потреби компанії в капіталі на час її створення й дає змогу в майбутньому повторно випускати акції.

     Випущені акції — це кількість акцій, фактично реалізованих інвесторам і акціонерам на якусь дату (прямо чи через посередників).

Наприклад:    Компанія «К» одержала дозвіл на випуск 100 000 акцій номінальній вартістю 10 дол. кожна. Це дозволені до випуску акції. Компанія реалізувала 70 000 акцій. Це — випущені акції.

     Не випущені акції — це залишок дозволених до випуску акцій, які компанія не випускала й не реалізувала. У нашому прикладі кількість невипущених акцій становить 30 000 (100 000 – 70 000).

     Циркулюючі акції — акції, які перебувають на руках в акціонерів на певну дату. Кількість циркулюючих акцій може збігатися з кількістю випущених (у нашому прикладі — 70 000 акцій).

     Викуплені акції — кількість акцій, викуплених корпорацією у своїх акціонерів — безпосередньо чи через фондову біржу. Наприклад, компанія викупила у своїх акціонерів 5000 акцій.

Після цієї операції кількість випущених акцій, як і  раніше, становить 70 000. Але кількість циркулюючих акцій буде 65 000 (70 000 – 5000). Корпорація може випускати акції двох видів:

• звичайні (прості);
• привілейовані.

     Власники звичайних акцій мають право голосу в управлінні корпорацією. Дивіденди отримують залежно від результатів фінансово-господарської діяльності.  Привілейовані акції надають перевагу їх власникам під час одержання дивідендів, розподілу майна в результаті ліквідації корпорації, але не дають права голосу. Дивіденди на ці акції встановлюють за фіксованим відсотком номінальної вартості або за ставкою на одну акцію.Привілейовані акції, своєю чергою, можуть бути:

• кумулятивними;
• некумулятивними.

     Кумулятивні акції мають таку перевагу: неоголошені радою директорів дивіденди переносяться до виплати на майбутні періоди, але обов’язково будуть виплачені. Ці дивіденди ще називають простроченими, або депонованими. Крім того, привілейовані акції можуть бути:

• конвертовані та неконвертовані у звичайні акції;
• відкличні та невідкличні для погашення.

Оцінка (вартість) акцій

     Розрізняють кілька вартостей (оцінок) акцій.

1. Номінальна вартість  акцій. Це мінімальна вартість, яка вказується на сертифікаті акцій. Наприклад: компанія випустила 100 000 акцій вартістю 10 дол. кожна (тобто на 1 000 000 дол.); 10 дол. і 1 000 000 дол. становлять номінальну вартість однієї та всіх випущених акцій.    Номінальну вартість зараховують до статутного капіталу корпорації. Акції можуть продаватися початково за вищою ціною, ніж номінальна. Різниця між ціною продажу та номінальною вартістю становить додатковий капітал корпорації.

2. Безномінальні акції. Акції, що не мають встановленої номінальної вартості. Вони можуть випускатись у двох варіантах.

2.1. Безномінальні акції  з оголошеною вартістю. Рада директорів оголошує (встановлює) у будь-який час вартість акції. У такому разі оголошена вартість акцій зараховується до Статутного капіталу корпорації. Виручка, одержана понад оголошену вартість, становить додатковий капітал корпорації.

2.2. Безномінальні акції  без оголошеної  вартості. Якщо корпорація випускає акції без номінальної та без оголошеної вартості, то вся виручка за акції переходить до статутного капі- 
талу.

3. Ринкова вартість акцій. Це ціна акції, що формується на ринку цінних паперів (фондовій біржі) під впливом попиту й пропозиції. Вона значною мірою залежить від фінансового стану фірми, напрямів її розвитку, стабільності тощо.

4. Облікова вартість  акцій. Це різниця між сумою всіх активів і всією заборгованістю (чисті активи). Іншими словами, це сума всього власного (акціонерного) капіталу. Якщо розділити всю суму капіталу на кількість акцій, то одержимо облікову вартість однієї акції.      Але якщо у складі капіталу компанії є привілейовані акції, то їх сума попередньо віднімається від суми капіталу, а решта ділиться на кількість звичайних (простих) акцій.

4. Облік випуску  (продажу) простих  (звичайних) і привілейованих акцій

Прості  акції з номінальною  вартістю

 

     Акції з зазначеною номінальною вартістю можуть продаватися за номінальною вартістю, вище номінальної вартості та нижче номінальної вартості. У будь-якому разі до статутного капіталу зараховується тільки номінальна вартість простих акцій.

Наприклад: Компанія «К» випустила (реалізувала) 10 000 простих акцій номінальною вартістю 5 дол. кожна. Реалізація відбулася за номінальною вартістю.

1.01.05 Д «Грошові кошти» К «Статутний капітал (Прості акції)»  50 000

Наприклад: Ті самі акції було реалізовано по 8 дол. за кожну:   01.01.05

Д «Грошові кошти» (10 000 акцій × 8 дол.)  80 000

К «Статутний капітал (Прості акції)» (10 000 акцій × 5 дол.) 50 000

К «Додатковий капітал (Прості акції)» 30 000

Наприклад: Ті самі акції було реалізовано по 4 дол. за кожну. 01.01.05

Д «Грошові кошти»  40 000

К «Статутний капітал (Прості акції)»  50 000

Д «Додатковий  капітал (Зменшення додаткового  капіталу)» 10 000

     Якщо акції продаються за ціною, нижчою від номінальної вартості, то до статутного капіталу зараховують номінальну вартість акцій, а різницю відображають за дебетом рахунку «Додатковий капітал», якщо цей рахунок має кредитовий залишок. Якщо ж цей рахунок не має кредитового залишку, то сума, нижча за номінальну вартість акцій, списується за рахунок «Нерозподіленого прибутку» (у дебет цього рахунку).   У більшості штатів США, наприклад, продаж простих акцій нижче їх номінальної вартості заборонено (у разі їх продажу акціонери несуть персональну відповідальність).

Прості  акції (без номінальної  вартості)

     Якщо звичайні безномінальні акції мають оголошену вартість, установлену радою директорів, то суму доходу від продажу в межах оголошеної вартості зараховують до статутного капіталу. Дохід, одержаний понад оголошену вартість, відображають як додатковий капітал (тобто відображення в обліку таке саме, як і номінальних акцій).

Приклад Компанія випустила 10 000 акцій без номінальної вартості. Дирекція оголосила вартість 6 дол. за акцію. Фактично реалізовано по 9 дол. за акцію.  1.01.05