Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Декабря 2011 в 00:46, курс лекций
Бухгалтерський облік — це система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень.
Принципи — це базові концепції, що лежать в основі відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов’язань, капіталу, доходів, витрат, фінансових результатів. Відомо, що облікові системи формувалися в різних країнах чи групах країн під впливом національних особливостей їхнього економічного й політичного розвитку. Історично формувались і принципи бухгалтерського обліку. Проте процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтернаціона¬лізація економіки, бізнесу привели до необхідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку, який є мовою бізнесу. Інформаційне взаєморозуміння є важливою передумовою бізнесу, економічної інтеграції країн.
Виходячи з цього, світова практика виробила принципи бухгалтерського обліку, загальноприйняті для всіх країн. Назвемо найважливіші з них.
1. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.
2. Міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку.
3. Фінансовий та управлінський облік, принципи їх побудови.
4. Технологічний процес і процедури фінансового обліку
Рис. 11.1. Взаємозв’язок управлінського обліку та системи управління
Таким чином, управлінський облік є складовою частиною процесу управління, що надає важливу інформацію для прийняття оптимальних управлінських рішень, визначення стратегії та формування планів майбутньої діяльності підприємства, контролю поточної діяльності структурних підрозділів і підприємства загалом, оцінки ефективності діяльності підприємства та менеджерів, оптимізації використання ресурсів. Сутність, мета та основні завдання управлінського обліку виявляються в його функціях, якими є:
прогнозна — дає можливість здійснювати перспективне планування та координування розвитку підприємства в майбутньому на основі аналізу та оцінки фактичних результатів діяльності;
інформаційна — полягає в забезпеченні менеджерів усіх рівнів управління підприємством інформацією, необхідною для поточного планування, контролю та прийняття оперативних управлінських рішень;
комунікаційна — передбачає формування й своєчасну подачу інформації на різні рівні управління підприємством для внутрішнього комунікаційного зв’язку та узгодження дій;
контрольна — забезпечує оперативний контроль та оцінку результатів діяльності внутрішніх підрозділів, підприємства загалом та їх керівників.
Як бачимо, управлінський облік певною мірою виходить за межі суто бухгалтерського обліку й охоплює елементи прогнозування, планування (бюджетування), аналізу та контролю.
Зазначмо, що між фінансовим та управлінським обліком існує тісний взаємозв’язок. Це дві галузі однієї системи бухгалтерського обліку, що ґрунтуються на єдиній первинній обліковій інформації, тотожності принципів і методів обліку. Проте управлінський облік є своєрідним продовженням, поглибленням, деталізацією даних фінансового обліку. Порівняльну характеристику та відмінності фінансового та управлінського обліку подано в парадигмі 1.3 теми 1 (див. табл. 1.1). Важливо з’ясувати об’єкти управлінського обліку. Кожне підприємство створюється та здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку. Фінансові результати діяльності (прибуток, збитки) формуються співвідношенням витрат і доходів, а саме:
Витрати й доходи — це основні об’єкти управлінського обліку. Попередньо вони відображаються у фінансовому обліку, але в управлінському обліку витрати й доходи перегруповуються за їх цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, центрами відповідальності, сферами діяльності тощо. Під витратами розуміють зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до скорочення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками). Доходи — це збільшення активів або зменшення зобов’язань, що зумовлюють зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства).
Важливою методологічною передумовою обліку, аналізу та контролю витрат, прийняття правильних й оптимальних управлінських рішень є класифікація витрат. Залежно від того, з якою метою використовують інформацію про витрати, існує багато критеріїв їх класифікації. У цій темі пропонуємо зосередити основну увагу на класифікації витрат в управлінському обліку (табл. 11.1).
КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ В УПРАВЛІНСЬКОМУ ОБЛІКУ
| ||
1. Визначення собівартості, фінансових результатів та оцінка запасів | 2. Прийняття управлінських рішень |
3. Планування й контроль виконання |
1.1. Вичерпані
та невичерпані
1.2. Витрати на продукцію та витрати періоду 1.3. Прямі та непрямі 1.4. Основні та накладні 1.5. Елементи й статті витрат |
2.1. Постійні
та змінні
2.2. Релевантні та нерелевантні 2.3. Маржинальні й середні 2.4. Загальні та диференційні 2.5. Дійсні й можливі |
3.1. Контрольовані
та неконтрольовані
3.2. Нормативні (стандартні) та фактичні |
Класифікація
витрат для визначення
собівартості,
фінансових результатів
та оцінки запасів
Вичерпані витрати — це зменшення активів або збільшення зобов’язань поточної діяльності з метою отримання доходу звітного періоду. Їх можна назвати ще спожитими, або завершеними витратами.
Невичерпані (неспожиті, незавершені) витрати — це зменшення активів або збільшення зобов’язань у процесі поточної діяльності з метою одержання доходу в майбутньому.
Наведена класифікація є важливою для визначення витрат і фінансового результату звітного періоду. Наприклад, підприємство придбало верстат вартістю 12 000 дол. Чи має право бухгалтер віднести всю вартість верстата на витрати звітного періоду? Очевидно, ні. Тут замінено один вид активу (грошей) на інший (устаткування). Це — невичерпані, неспожиті витрати. Вартість верстата має бути розподілена між звітними періодами впродовж терміну його використання. Саме амортизація цього верстата буде відноситися на витрати звітних періодів (вичерпані, спожиті витрати).
Витрати на продукцію — витрати, що пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації. Їх включають до виробничої собівартості продукції (прямі матеріали, пряма заробітна плата, загальновиробничі накладні витрати, купівельна собівартість товарів для реалізації).
Витрати періоду — це витрати, які не включають у собівартість реалізованої продукції та її запасів на складі й розглядають як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Під час визначення фінансових результатів їх враховують окремими позиціями. Відповідно до міжнародної практики до них відносять адміністративні витрати, витрати на збут, амортизацію офісу та ін.
Прямі — це витрати, які пов’язані з виробництвом окремих видів продукції й можуть бути безпосередньо віднесені на їх собівартість (сировина та матеріали, основна заробітна плата робітників та ін.).
Непрямі — це витрати, які пов’язані з виробництвом одночасно кількох видів продукції або з організацією виробництва загалом і не можуть бути віднесені безпосередньо на собівартість певного виду продукції. Вони потребують попереднього розподілу (заробітна плата керівника цеху, витрати на амортизацію верстатів, на опалення та освітлення тощо).
Віднесення витрат до прямих або непрямих значною мірою залежить від того, що є об’єктом витрат. Наприклад, сировина й матеріали є прямими витратами щодо видів продукції та певного структурного підрозділу (цех 1, цех 2 тощо). Амортизація верстатів як і інші загальновиробничі витрати є непрямими щодо видів продукції та прямими щодо структурних підрозділів.
Основні — це витрати, що безпосередньо пов’язані з виробничим процесом виготовлення продукції (матеріали, заробітна плата робітників, витрати на утримання та експлуатацію устаткування).
Накладні — витрати, що безпосередньо не пов’язані з процесом виготовлення продукції, а належать до сфери організації та управління виробництвом чи підприємством загалом (загальновиробничі, адміністративні).
Елемент витрат — це економічно однорідний вид витрат, який не може поділятися на конкретному підприємстві на складові частини і показує, що витрачено й яка кількість, не вказуючи, з якою метою. Елементи витрат мають зовнішнє походження. До них належать:
Кожен з цих елементів витрат зазвичай поділяють на складові. Класифікацію витрат за елементами застосують як у фінансовому, так і в управлінському обліку для обліку витрат загалом на підприємстві, складання кошторисів, визначення національного доходу і т. ін.
Статті витрат (або статті калькуляції) відображають цільове спрямування витрачених ресурсів. Застосовують для визначення собівартості продукції (робіт, послуг), аналізу чинників формування собівартості. У практиці зарубіжних фірм статтями витрат можуть бути: сировина й матеріали, зворотні відходи (віднімаються), придбані вироби, напівфабрикати та послуги зі сторони, паливо та енергія на технологічні цілі, основна заробітна плата робітників, їхня додаткова заробітна плата, відрахування на соціальне страхування, загальновиробничі витрати тощо. За своїм складом статті витрат можуть бути одноелементними або комплексними, що складаються з кількох елементів витрат. Номенклатуру статей витрат кожне підприємство визначає самостійно залежно від особливостей діяльності та аналітичних потреб.
Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень
Поділ витрат на постійні та змінні здійснюють за ознакою залежності від коливання (зміни) обсягу діяльності (виробництва чи реалізації). Постійні — це витрати, загальна сума яких не змінюється, залишається постійною в разі зміни обсягу діяльності в межах діючої структури підприємства та потужності виробництва (амортизація, зарплата адміністративно-управлінського персоналу, витрати на опалення, освітлення, інші управлінські витрати).
Діяльність (кількість продукції) | Загальні постійні витрати | Постійні витрати на одиницю |
0 |
3000 |
чиста сума збитків 3000 |
1 |
3000 |
3000 |
5 |
3000 |
600 |
10 |
3000 |
300 |
15 |
3000 |
200 |
20 |
3000 |
150 |
Змінні — витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягу діяльності (виробництва, реалізації). До них належать сировина та матеріали, заробітна плата робітників тощо.
Діяльність (кількість продукції) | Змінні витрат на одиницю | Загальні змінні витрати |
0 |
200 |
0 |
1 |
200 |
200 |
5 |
200 |
1000 |
10 |
200 |
2000 |
15 |
200 |
3000 |
20 |
200 |
4000 |
Загальну суму витрат на обсяг діяльності визначають формулою, що відображає поведінку та функцію витрат: